Перша еволюційна теорія — система ідей про істо+
І. І. Мечніков ричну змінність живого, що являла собою вершину трансформізму, була закладена французьким ученим Жаном Батістом Ламарком (мал. 25) (1744–1829). Основні положення цієї теорії викладено у праці «Філософія зоології»: організми змінюються під дією зовнішніх та внутрішніх факторів; види несталі і перетво+ рюються в інші види; в організмах закладено прагнення до вдосконалення, на шляху до якого відбувається еволюція; зміни організмів, набуті за життя, успадкову+ ються.
Ламарк одним із перших спробував розробити природ+ ну систему рослин. За ступенем удосконалення квітки та плоду він поділив їх на таємношлюбні, однолопасні, не+ повні, складноцвітні, однопелюсткові, багатопелюсткові. (Чи використовують у сучасній ботаніці цю класифікацію?)
Термін «біологія» вперше з’явився в період інтенсивного формування науки сучасного типу — на межі XVІII–XIX ст. Його запровадили майже одночасно, незалежно один від одного четверо вчених: у 1797 р. — Т. Роозе, у 1800 р. —
К. Бурдаха та у 1802 р. — Ж. Б. Ламарк і Г. Р. Тревіранус. (Спробуйте пояснити, як це могло статися.)
Сучасний погляд на теорію еволюції пов’язаний з ім’ям Чарлза Дарвіна (мал. 26) (1809–1882), його теорією природного добору, яку він виклав в опубліко+ ваній у 1859 р. праці «Походження видів шляхом природного добору». За Дарвіном, еволюція відбувається внаслідок взаємодії трьох основних біологічних факторів: мінливості, спадковості та природного добору. Мінливість надає матеріал для еволюційних перетво+ рень, спадковість закріплює ці зміни, зберігаючи їх у потомках, а природний добір залишає лише особин з індивідуальними відмінностями, що сприяють вижи+ ванню організмів. Постійне накопичення нових ознак на певному етапі приводить до утворення нового виду. Саме нові види краще пристосовані до життя, ніж їхні попередники, здатні залишити більшу кількість по+
томків, що поступово спричинює витіснення старих форм новими. Це вчення, у якому роль рушійної сили еволюції належить природному добору, називається | Ф. Г. Добжанський |
У XX ст. на основі дарвінізму й досягнень інших Е. Геккель біологічних наук виникла синтетична теорія ево; люції, яка об’єднала дарвінізм з досягненнями генетики. У її розвиток вагомий внесок зробив академік Ака+ демії наук України Іван Іванович Шмальгаузен (мал. 28) (1884–1963) — засновник і директор Інсти+ туту зоології, що сьогодні носить його ім’я, а також наш співвітчизник академік Національної академії США Феодосій Григорович Добжанський (мал. 29) (1900–1975).
Засновником природної системи тварин вважають німецького біолога Ернста Геккеля (мал. 30) (1834–1919), який першим побудував філогенетичне (від грец. філе — плем’я, генезис — походження) дерево царства Тварини.
Виникнення генетики й формування молекулярної біології. Пояснити механізми успадкування ознак нама+ галися ще Гіппократ і Аристотель. У подальшому вчені докладали великих зусиль, аби розкрити таємниці спад+
Мал. 32. ковості. Після перевідкриття у 1900 р. одночасно трьома
С. М. Гершензон тального вивчення спадковості. Серед визначних учених+генетиків того часу особливе місце посідає академік Російської академії наук і Національної академії наук України Микола Іванович Вавилов(мал. 32) (1887–1943) — видатний організатор селекційної роботи, який виявив центри походження культурних рослин, сформулював ряд теоретичних положень генетики, зок+ рема закон гомологічних рядів у спадковій мінливості, що відіграв важливу роль у розвитку сільськогоспо+ дарських наук.
«В еволюційному розвитку немає хаосу; не дивлячись на різноманітність форм живого, мінливість вкладається у певні закономірності», — стверджував учений.
Успіхи біології XX ст. були б неможливі без викорис+ тання досягнень інших наук, насамперед фізики й хімії. Саме завдяки методам фізики й хімії упродовж деся+ тиліть розкрито численні таємниці генів: встановлено, що гени містяться в хромосомах і є одиницею спадкового ма+ теріалу, який відповідає за формування певної елемен+ тарної ознаки. Далі було вивчено їх структуру і механізм дії. Особливе значення у дослідженнях, що інтенсивно проводилися в 40–50+х рр. XX ст., мали відкриття ака+ деміка НАН України Сергія Михайловича Гершензона (мал. 33) (1906–1999), досліди якого стали основою дове+ дення того, що саме ДНК є носієм спадкової інформації.
Важливим відкриттям XX ст. стало розшифрування структури ДНК, яке в середині 50+х років здійснила група англійських учених. Модель структури ДНК побудували Джеймс Вотсон (мал. 34) (р. н. 1928) та Френсіс Гаррі Крік (мал. 35) (1916–2004). Це відкриття є початком молекулярної біології — науки, яка вивчає структуру й функції біологічних молекул та молекулярні основи спадковості. Сучасні успіхи молекулярної біології вражають. Нині можна вмістити ген бактерій в геном рослини, ген рослини — в геном тварини і навпаки. Такі досліди проводять у межах напряму сучасної науки, який отримав назву генної інженерії.
В екології сформувалися положення, що є актуаль+ ними й сьогодні: 1) тварини і рослини живуть угрупо+ ваннями, яким притаманні власні правила та закони; 2) рослини і тварини утворюють покрив Землі; 3) речо+ вина й енергія на Землі перебувають у стані круго+ обігу. Ключовим моментом становлення екології як науки було формулювання понять екосистема (від грец. ойкос — оселя, середовище, система — об’єднання) і біогеоценоз (від грец. біо — життя, ге — Земля, коїнос — загальний).
Визначним досягненням біології XX ст. стало виник+ нення ідеї про єдність живого на Землі, яка сформувала+ ся у вигляді вчення про біосферу (від грец. біо — життя, сфера — куля) — живу оболонку Землі. Як не дивно, ідею про те, що на зовнішній оболонці Землі міститься «сфера життя», висловив ще Ламарк, а термін «біосфе+ ра» був запроваджений у 1875 р. австрійським геологом Едуардом Зюссом (мал. 36) (1831–1914).