Фіксація міжособистісних відносин означає реалізацію більш загального методологічного принципу – вивчення об'єктів природи в їхньому зв'язку з навколишнім середовищем. Для людини такий зв'язок стає відношенням, оскільки людина в цьому зв'язку з'являється як суб'єкт, як діяч, і, отже, за словами Мясіщева, ролі об'єктів строго розподілені.
При цьому відносини можуть носити як недотичний, так і взаємозалежний характер, що безпосередньо впливає на саму людину, на її взаємини з іншими людьми і на динаміку розвитку внутрішньогрупової взаємодії в цілому.
Під взаємозалежністю в даному випадку мається на увазі спосіб, яким двоє чи більше осіб регулюють вплив на поведінку партнера в процесі взаємодії. Він визначається шляхом установлення зразків поведінки, яких кожний з партнерів може дотримуватися, а також шляхом оцінки наслідків для всіх можливих комбінацій зразків поведінки усіх включених в спілкування.
Модель взаємозалежності в малій групі підсумовує вплив на учасників тих умінь, потреб і оцінних критеріїв, який кожен з партнерів привносить, а також манеру, у якій різні людські характери взаємодіють один з одним. Ця модель в однаковій мірі вказує на зовнішні джерела, що знаходяться в розпорядженні партнерів, і на цільові та зовнішні обмеження, у рамках яких вони діють.
З іншої сторони модель взаємозалежності відображає загальні й індивідуальні проблеми, з якими зіштовхуються люди у своїх відносинах, і деякі доступні їм засоби для вирішення цих проблем.
Таким чином, можна побачити характер і ступінь влади, що мають один над одним партнери, регулюючи свої дії, а також наявні в них підстави для впливу шляхом звернення до соціальних норм а також за допомогою інших засобів.
Результати взаємодії для будь-якого учасника можуть бути сформульовані в термінах винагород, одержуваних учасником, і витрат, що він несе. При цьому їхнє значення залежить від поведінки партнерів.
До винагород ми відносимо те, що доставляє людині задоволення, а витрати належать до факторів, що стримують чи зупиняють прояв будь-якої поведінки (це може бути фізична чи розумова напруга, горе, страждання, сум'яття, тривога та ін.). Розміри винагород і витрат будуть залежати від потреб і цінностей, від уміння і здатності особистості здійснювати визначену лінію поведінки в малій групі, а також від відповідності результатів поведінки її потребам і цінностям.
Для вивчення міжособистісних відносин в малих групах розроблений цілий арсенал різних технік. Так, для дослідження ефективності групи застосовуються такі методи, як метод гомеостата, метод ділових ігор, для вивчення відносин усередині групи – референтометричний метод, соціометрія; багатий набір різних тестів (тест Томаса, опитувальник Немчіна, тест Лірі й ін.) і т.д. Далі подана коротка характеристика деяких з методів.
Метод гомеостата полягає в тому, що створюється лабораторна модель діяльності малої групи з вирішення конкретних оперативних задач за допомогою пульта управління. Реєстрація часу вирішення задачі, дій кожного з учасників, кількості помилок і т.д. дозволяє оцінити ефективність діяльності в цілому – тактики кожного учасника і стратегії всієї групи.
Якісно розширив використання методу гомеостата колектив учених на чолі з А. С. Чернишовим (В. Я. Подорога, А. С. Горланів, Е. І. Тимощук). Вони розробили комплекс приладів-моделей організаційної діяльності. У їхньому випадку експериментальний методичний блок органічно сполучає методи спостереження, опитування і приладу-моделі, що актуалізують як організаційні відносини, так і організаційну взаємодію (що дозволяє вивчити ці явища у взаємозв'язку і взаємозумовленості). З метою максимального наближення до природних умов життя досліджуваних груп, у блок уведена спеціальна ланка "природна модель спільної діяльності" і ланка "приладу-моделі спільної діяльності". Створена для вивчення психологічного настрою групи на спільну діяльність методика «Арка» використовує прилади «ГСІ-7», «Стрессор», «Самоорганізація», «Естакада» і актуалізують процес та властивості спільної діяльності малої групи. Програми з використанням даних приладів помітно відрізняються від роботи з традиційними гомеостатами введенням офіційних відносин, високою мотивацією колективного досягнення мети, моделюванням самоврядності, наявністю стресогених ситуацій.
Ділові ігри – ще один засіб дослідження міжособистісних відносин в малих групах. Організація ділових ігор вимагає чіткого логічного аналізу конкретних оперативних ситуацій і колективного розв’язання можливих ситуацій, де кожен співробітник може виявити свої професійні здібності й уміння взаємодіяти з іншими членами команди. Слід зауважити, що ділові ігри, даючи гарні результати в плані дослідження міжособистісних відносин, проте, як правило, насамперед спрямовані на зняття якого-небудь виробничого ускладнення. Тому однією з основних задач у діловій грі є пошук потрібного рішення й ефективного способу його реалізації, а результати ділової гри ідеологічно оцінюються з погляду цінностей функціонування і розвитку соціального виробництва, соціально-культурних систем.
Одним з найбільш ефективних способів дослідження емоційно-безпосередніх відносин усередині малої групи є соціометрія. Вона являє собою своєрідний спосіб кількісної оцінки міжособистісних відносин у групі.
Термін «соціометрія» походить від латинського слова societas — суспільство і грецького metruin — вимірюю і позначає з одного боку галузь соціальної психології і соціології, що вивчає міжособистісні відносини в малих групах кількісними методами з акцентом на вивчення симпатій і антипатій усередині групи, а з іншого боку — прикладний напрямок, що включає вивчення, удосконалювання і використання відповідного інструментарію для вирішення практичних задач.
Социометричний тест призначений для діагностики емоційних зв'язків, тобто взаємних симпатій і антипатій між членами групи.
При проведенні соціометрії всім членам групи задають ті самі питання, наприклад: "З ким би ви хотіли працювати на спільних операціях?" чи "З ким би ви хотіли піти в туристичний похід?".
Віддаючи перевагу тому чи іншому члену колективу, опитуваний як би заявляє: "З цією людиною мені хочеться спілкуватися. Вона подобається мені більше, ніж всі інші". Якщо посада характеризує людину у формальній структурі групи, то числом отриманих виборів при соціометрії можна вимірити її положення в неформальній системі взаємин, тобто її соціальний статус. Останній має свій "табель про ранги".
Так, якщо кожен член групи може розраховувати на визначену кількість позитивних виборів, то той, хто одержав їх більше, попадає в "зірки". Звичайно "зірками" виявляються особистості, приємні в спілкуванні, що мають чарівність, привабливість.
Ті, хто при соціометрії одержав число виборів середнє чи вище за середнє, відносяться до таких, кому "віддають перевагу". Ті, у кого число виборів трохи нижче середнього, – "прийняті". Позбавлені ж виборів – "ізольовані". Ті, хто одержав тільки негативні вибори, попадають у категорію "вигнанців".
Останнім часом для дослідження міжособистісних відносин широко використовуються психодіагностичні комп'ютерні автоматизовані програми. Як приклад можна привести програму КОНСУЛ 8.1 "Діагностика міжособистісних відносин", розроблену Українським науково-дослідним інститутом "Медицина транспорту" і лабораторією психофізіології і профвідбору. Дана програма призначена для визначення особливостей і стилю міжособистісної взаємодії членів малої групи.
Область застосування такої програми досить широка:
· Підбор команди для будь-якого профілю діяльності.
· Контроль працездатності співробітників організації.
· Визначення сумісності членів колективу.
· Оптимізація системи підбора і розміщення кадрів.
· Визначення сумісності подружніх пар і прогноз можливих проблем у міжособистісних відносинах.
За результатами дослідження будується діаграма міжособистісних відносин у групі і дається інтерпретація сумісності будь-яких обраних випробуваних з бази даних, а також інтерпретуються особливості їхньої комунікативної сфери.
1. Десев Л. Психология малых групп. Социальные иллюзии и проблемы. – М., 1979.
2. Крутецкий В. А. Психология. – М., 1986.
3. Психология индивидуальных различий / Под ред. Ю. Б. Гиппенрейтера, В. Я. Романова. – М., 1982.
4. Сарычев С. В., Чернышев А. С. Социально-психологические аспекты надежности группы в напряженных ситуациях совместной деятельности. – К., 2000.