Дерева та ліси України

РЕФЕРАТ

на тему:

Найдавніші екземпляри

В геологічному музеї Львівського національного університету ім. І.Франка зберігається уламок стовбура дерева, що росло поблизу Каракуби (південний Донбас) у період девону, тобто 360-370 млн. років тому. Ці дерева належать до плаунових, вони росли на Землі ще перед тим, як з’явились папоротеподібні, й були заввишки до 30-40 м. В експозиції Центрального науково-природознавчого музею НАН України можна побачити унікальний експонат – стовбур сигілярії. Ліси із сигілярій, хвощів і деревоподібних папоротей росли на території України приблизно 350-280 млн. років тому, а висота сигілярій сягала 20-30 м. Виставлений експонат був знайдений у 1938 році в одній з шахт Донбасу. Дещо менший вік мають араукарії, скам’янілі стовбури яких заввишки до 8-10 м можна побачити у відпрацьованому кар’єрі кварцового піску, оголошеному пам’яткою природи, що в Донбасі, на околиці с. Олексієво-Дружківки Костянтинівського району. Ці дерева росли по берегах рік близько 250 млн. років тому. Під час ураганів зі зливами дерева виривались з корінням, зносилися в ріки й захоронялися у мілководних гирлах. У піщаних кар’єрах на березі р. Кривий Торець знаходили стовбури скам’янілих араукарій завдовжки 15-20 м при товщині стовбура близько 1м.

Найдовговічніше дерево в Україні – тис ягідний. Вік цього релікта може сягати 4 тис. років. У минулому він був поширений по всій лісовій зоні Європи, але повсюдно знищений через дуже цінну деревину – недарма його називають “королівським деревом”, “негній-деревом”. Найбільший осередок тису – Княждвірський резерват в околицях Коломиї в Івано-Франківській області площею 206 га. До “рекордсменів” довгожителів належить також кедр – живе до тисячі років.

Найстаріше дерево. В урочищі Юзефінська Дача в Рокитнівському районі на Рівненщині росте дуб, якому, за деякими даними 1000, а за іншими – 1300 років! Стовбур цього велетня сягає понад 8 м в обхваті. Його можна побачити на 40-му кілометрі від м. Рокитного. Його огороджено штахетником з табличкою: “Дуб черешчатий. Вік 1300 р. Охороняється державою”.

Найменш довговічне дерево. Життя верби триває до 60 років. (Для порівняння: яблуня живе до 100, вишня й черешня – до 300 років).

Найшвидше росте серед наших дерев тополя. За рік живець тополі чорної, або канадської завдовжки 30-35 см перетворюється на дерево висотою 2-3 м. Вчений-селекціонер Д.П.Торопогрицький вивів гібрид, який в умовах Херсонщини щорічно дає приріст 3-4 м. Більшість деревних порід, до речі, росте у висоту навесні або на початку літа лише кілька десятків днів, а тополя – з весни до осені понад 190 днів.

Найповільніше росте самшит. Річний приріст його в товщину не перевищує 1 мм. Через це річні кільця дуже тонкі, а межа між ними виражена слабо. Не дивно, що у віці ста років діаметр становить лише 6-7 см, та й висота невелика – 4-5 м. Проте на глибоких карбонатних ґрунтах самшит зростає швидше і може сягати близько 20 м висоти при діаметрі стовбура 0,5 м.

Найвисокогірніше дерево – сосна гірська. Її виявлено на висоті 1936 м на горі Піп Іван в Карпатах. Вона невибаглива, має широку екологічну амплітуду, може рости на кам’яних сухих скелях і розсипищах із нерозвинутим шаром ґрунту. Має вигляд криволісся заввишки 2-4 м або дрібних карликових екземплярів заввишки 20-30 см.

Найвищим деревом, висота якого була виміряна, вважається модрина європейська, яка росла в Рахові на Закарпатті. Коли її зрубали у віці 140 років, вона мала висоту 54 м. З гігантів, які можна нині побачити, рекордсменами вважаються окремі дерева дугласії швидкорослої на території Перечинського та Велико-Березнянського лісокомбінатів. У 90-річному віці вони досягають 56-метрової висоти та 1 м в діаметрі. Слід згадати також “запорізький дуб” у с. Велика Хортиця віком 700 років, висотою 50 м, сіру тополю у Тростянецькому дендрологічному парку, яка за 120 років піднялась на 50 м, а також кілька ялиць в урочищі Чеменар Берегометського лісокомбінату на Буковині, висота яких сягає 45 м.

Найменше дерево з тих, що ростуть в Україні, – верба туполиста. Висота її становить 12-15 см, зустрічається на вологих вапнякових скелях в альпійському поясі Карпат, зокрема на горі Близниця.

Найгрубше дерево, що росло в Україні. Дуб черешчатий (Cuercus roburl), який ріс поблизу с. Біюк-Сюрень в долині р. Бельбек, вважався найстарішим і найбільшим в Криму. Ще наприкінці XVIII ст. академік П.С.Паллас з’ясував, що вік дерева 1000 років. Обхват стовбура тоді становив 8,5 м. У 1910 р. Ф.К. Калайда знову обміряв дерево і встановив, що обхват стовбура на той час сягнув 11,4, а крони – 46 м. На жаль, у 1922 р. це унікальне дерево було зрубане.

Велике зацікавлення у ботанічному саду Харківського університету тривалий час привертала тополя канадська, черенок якої було надіслано з Канади в 1805 р. у подарунок саду з нагоди його відкриття. У 1936 р. обхват її стовбура становив 12 м. У 1939 р. під час бурі тополя загинула.

Найшвидше і найпізніше плодоношення. Серед головних порід дерев та кущів найшвидше починають плодоносити айва японська та бирючина – на 3-4-му роках, а найпізніше – каштан кінський – на 20-25-му та дуб черешчатий – на 20-30-му роках.

Найбільше і найменше листя. Площа поверхні листя одного дорослого дерева становить у клена гостролистого – 276 м², тополі канадської – 267, ясена зеленого – 195. Натомість у тополі пірамідальної – лише 72 м², в’яза перисто-гіллястого – 66, а в клена татарського – 58 м².

Найбільш невибагливе до ґрунту і вологи дерево, ймовірно, сосна крейдяна. Ця рідкісна реліктова порода, що прийшла до нас з третинного періоду, зростає подекуди по крейдяних ґрунтах в районах, що прилягають до Сіверського Дінця. У цього виду майже нема конкурентів у здатності до закріплення і заліснення кам’янистих схилів, на яких, наприклад, сосна звичайна зовсім не може існувати. Щоби вижити на бідних і сухих ґрунтах, це дерево утворює величезну, але поверхневу кореневу систему завглибшки 30-40 см і радіусом 15-20 м. Якщо глибинні води не є доступними, воно пристосовується перехоплювати вологу з верхнього шару ґрунту або живиться за рахунок роси та конденсованих пор.

Найбільш і найменш стійкі до затоплення. Деревні породи по-різному переносять затоплення проточними водами. Найбільш стійкими до затоплення вважаються верба біла та вільха чорна – вони здатні переносити його близько 120 днів. Натомість найменш витривалими до “великої води” є сосна звичайна – 15 днів, акація біла – 20 та береза повисла – 25. А для буків лісового і східного та каштана шляхетного гранична стійкість до затоплення становить лише 3-5 днів.

Найбільш і найменш морозостійкі. Найбільш морозостійкими деревами (йдеться про здатність коренів зберігати життєздатність при низьких температурах) є сосна звичайна та ялина звичайна – до –50 ⁰С, а також дуб звичайний (–40… –45 ⁰С) та дуб червоний (–41 ⁰С). Натомість акація може перенести без шкоди для “здоров’я” холоднечу до –24 ⁰С, каштан їстівний та лох вузьколистий – до –25 –30 ⁰С).

Найстійкіші до спеки. Деякі дерева зберігають життєздатність при високих температурах повітря: дуб звичайний до +40 ⁰С, гледичія звичайна – до +40… +44 ⁰С.

Найпродуктивніша порода. В оптимальних умовах місцезростання деревостани тополі у віці 20-25 років мають запас 500-600 м³/га. Сосна такого запасу досягає у віці 100 років, смерека – 80, а дуб і бук – у 150 років.

Найкращі біофільтри серед дерев. Забруднене повітря, проходячи крізь крони дерев і чагарників, механічно очищується від пилу та диму завдяки осаду твердих і аерозольних часток на поверхні листя та завдяки природній фізичній фільтрації. Одне дерево з 10 кг листя в розрахунку на суху масу затримує протягом травня-вересня таку кількість сірчаного газу: тополя бальзамічна – до 180 г, ясен зелений – 170 г, в’яз гладкий – 120 г.