Недригайлівщина приваблює своїми неповторними краєвидами. Цей край помережений звивистими річками і широкими ставками, крутими схилами, пагорбами, глибокими ярами з загадковими назвами, у яких відгукується прадавня історія краю. Густі ліси заховали у собі старі фортеці, укріплення городища [28].
Біля Недригайлова на правому березі Сули, археологи виявили сліди городища часів Київської Русі. В народі це місце називалось Мазепиною горою. Городищами в давньоруській державі називались невеликі укріплені населені пункти, які виконували роль прикордонних застав. Найукріпленіші частини городищ, цитаделі, утворювали невеликі дерев’яні фортеці, обнесені по периметру земляними валами і ровами. Під час ворожого нападу все населення ховалось і оборонялось за його стінами. Правий берег Сули дещо піднятий, і розташоване на ньому городище Мазепина гора (біля 43 метрів у ширину та до 70 метрів у довжину) займало мисоподібний виступ-плато, який нависав над посульською долиною і з обох боків обмежувався ярами, все це було серед дрімучих дібров.
Крім Мазепиної гори на території нашого дослідження знаходиться Городище Гульбище – цитадель літописного Попала (згадується під 1147 р.), що займає площу розміром 240х65 – 85 м. Городище Гульбище – це пам’ятка археології. Гульбище свого часу було найбільш укріпленою частиною Попаша, яке мало велике оборонне значення для захисників під час ворожих нападів.
Спільними зусиллями адміністрації району, місцевого господарства, підприємств райцентру, лісництва створено туристичний маршрут «Попаш – Гульбище – Мазепина гора», який урочисто був відкритий ще у травні 1997 року [28, 40, 41, 42].
Сьогодні у районі розроблені основні туристично-екскурсійні маршрути, які ознайомлять гостей, туристів з найпривабливішими місцями краю, пам’ятками, історії, археології, архітектури:
– городище Попаш, 12 ст. с. Засулля
– укріплення Мазепина гора, 1708 р. с. Засулля
Маршрут № 1.
Недригайлів – Мазепина гора – Костянтинів – Курмани.
Маршрут № 2.
Недригайлів – Мазепина гора – Хоружівка – Терни – Городище.
Будинок дитячої та юнацької творчості разом із школами району проводять туристичні злети в с. Засулля, де знаходиться Мазепина гора. Учні повинні знати, які рослини вашого краю є рідкісними, які взяті під охорону в Сумській області (у Червоний обласний список), які рослинні угруповання занесені до Зеленої книги України, чому і як їх охороняти. Всі ці відомості узагальнені в нашій роботі. Їх треба повідомити. Велике місце в реалізації цих завдань належить і позакласній роботі, зокрема гуртковій роботі [28, 40, 42].
ВИСНОВКИ
1. Аналіз опублікованих ботанічних праць показав, що конкретні відомості про флору й рослинність обстеженої нами території у них відсутні. Є лише узагальнена інформація в одній статті (Карпенко К.К. і ін., 1999) про рослинність заплави р. Сула в межах території Недригайлівського гідрологічного заказника місцевого значення.
2. У результаті проведеного протягом 2008–2010 років дослідження на правобережній частині долини р. Сула в околицях с. м. т. Недригайлів нами встановлене зростання 304 видів судинних рослин із 213 родів, 64 родин, 43 порядків, 5 класів, 4 відділів. 98,68% їх видового складу становлять представники відділу Покритонасінних (300 видів). На цей відділ припадає 98,59% виявлених родів (210 абс. число), 95,31% виявлених родин (61 абс. число), 91,17 порядків (31 абс. число).
3. Серед класів провідне місце за кількістю видів займають Дводольні (251 вид із 180 родів, 52 родин, 23 порядків). У межах цього класу знаходиться 82,56% всього видового складу судинних рослин обстеженої території. На другому місці за кількістю видів знаходиться клас Однодольних (53 види із 33 родів, 12 родин, 11 порядків). У складі 8 провідних родин (табл. 4. 3.) знаходиться 54,8 % всього видового складу судинних рослин (165 – абсолютне число видів) і всіх родів (119 – абсолютне число родів).
4. До провідних за кількістю виявлених видів порядків відносяться: Айстроцвіті (43 види), Тонконогоцвіті (25), Каперцевоцвіті, Губоцвіті (по 20 видів), Бобовоцвіті (16), Аралієцвіті, Розовоцвіті (по 15 видів), Гвоздикоцвіті (11 видів). У їх складі знаходиться 165 видів, що становить 54,27 % усього видового складу судинних рослин району нашого дослідження. Провідними родинами за кількістю видів виявились: Айстрові (43 види), Злакові (25), Губоцвіті, Капустяні (по 20 видів), Бобові (16 видів), Зонтичні, Розові (по 15 видів), Гвоздикові (11 видів), провідними родами є фіалка, конюшина, осока, тонконіг, перстач (по 5 видів).
5. За даними екологічного аналізу виявлені види відносяться до 5 екологічних груп за вимогами до умов вологості. 182 види (59,86 %) складають мезофіти, 72 (23,6 %) ксерофіти (70 видів склерофітів, 2 –листових сукулентів), 31 вид (10,19 %), гігрофітів, 14 видів (4,6 %) гідрофітів, 5 видів гідатофітів. За класифікацією І.Г. Серебрякова життєвих форм рослин виявлені види відносяться до чотирьох відділів: деревні (30 видів, серед яких – 16 видів дерев і 14 видів чагарників), напівдеревні (2 види напівчагарників), наземні трави (273 види, із них – 220 видів полікарпічних наземних трав і 53 – монокарпічних наземних трав), водні трави (19 видів, із них – 5 видів справжніх водних трав і 14 видів земноводних трав).
Ефемероїдів (весняних) виявлено 6 видів, ефемерів – 1 вид.
6. 90 видів рослин виявлено в лісах, 73 – на луках, 42 – у степових ценозах, 18 – на болотах, 19 – у водоймах, 44 – в рудеральних угруповання, рослини, 49 – в сегетальних. 89,40% виявлених видів (272 абс. число) відносяться до автохтонних (місцевих, або аборигенів), 32 види є адвентивними.
7. За даними господарського аналізу 122 види виявлено лікарських рослин, 62 – медоносних, 53 – кормових рослин, 42 – харчових, 20 –технічних, 11 – дубильних, 7 – ефіроолійних, 10 видів фарбувальних рослин, 93 види бур’янів. Найбільше небезпечним із них є амброзія полинолиста – карантинний вид, який спричиняє у період цвітіння захворювання людей.
8. На правому корінному березі р. Сула (в нагірній діброві) виявлений 1 вид із охоронним статусом. Це зубниця п’ятилиста, занесена до Червоного списку Сумської області. По руслу Сули трапляються угруповання глечиків жовтих, занесені до Зеленої книги України. В угрупованнях степу і материкових лук на правому корінному березі виявлений рідкісний вид – стоколос прибережний, який поширений в степовій зоні, Гірському Криму і лише зрідка трапляється в Правобережному і Лівобережному Лісостепу України.
9. На дослідженій території під охороною знаходиться частина заплави р. Сула, що входить до складу території Недригайлівського гідрологічного заказника місцевого значення. У перспективі обстежена нами територія включена до складу створюваного Верхньосульського національного природного парку. Особливу цінність тут представляє нагірна діброва на правому корінному березі Сули, розташована в східному напрямку від дороги Недригайлів – Хоружівка. Тут проходить туристично-екскурсійний маршрут «Попаш – Гульбище – Мазепина гора», які ознайомлюють гостей, туристів з найпривабливішими місцями краю, пам’ятками, історії, археології, архітектури. Одночасно є можливість і потреба в ознайомленні з природою, зокрема із розташованими тут дібровами, які в минулому в нашому краї мали важливе оборонне значення (Посольська оборонна лінія, літописні міста Попаш тощо), а нині представляють один із зональних типів його рослинності.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Андрощук О.Ф. Актуальні питання охорони фітогенофонду // Укр. ботан. журн. – 1986. – Т. 43, № 2. – С. 75 – 82.
2. Атлас Сумської області – К.: Укргеодезкартографія, 1995. – 24 с.
3. Афанасьєв Д.Я. Рослинність УРСР. Природні луки. – К. : Наук. думка, 1968. – 254 с.
4. Белосельськая Г.А., Виленкин В.Л., Приходський С.И. Северная Лесостепная область Полтавской равнины // Физико-географическое районирование Украинской ССР / Под. ред. В.И. Попова, А.М. Маринича. – К.: Изд-во Киев. ун-та, 1968. – С 307 – 324.
5. Білик Г.І. Лучні степи. Рівнинні лучні степи // Рослинність УРСР. Степи, кам’яні відслонення, піски. – К. : Наук. думка, 1973. – С. 33 – 83.
6. Брадіс Є.М., Бачурина Г.Ф. Рослинність УРСР. Болота. – К.: Наук. думка, 1969. – 241 с.
7. Віркун В.О., Мирна Л.А. Навчальна програма: Біологія 7 – 11 класи. // Біологія «Основа» – 2009. – № 22 – 24. – С. 13.
8. Геоботанічне районування Української РСР / Т. Л. Андрієнко., Г.І. Білик., Є.М. Брадіс та ін. – К.: Наук. думка, 1977. – 302 с.
9. Грунти Сумської області. – Х. : Прапор, 1970. – 71 с.
10. Губанов И.А, Крылова И.Л, Тихонова В.Л. Дикорастущие полезные растения СССР. – М. : Мысль, 1976. – 360 с.
11. Дари лісів України / Єлін Ю.Я., Зерова М.Я., Лушпа В.І., Шаброва С. І. – К.: Урожай, 1975. – 432 с.
12. Дикоростучі рослини Сумщини, їх значення, використання та охорона / Карпенко К.К., Ковтун В.А., Родінка О.С. та ін. // Стан природного середовища та проблеми його охорони на Сумщині. Книга друга. – Суми: 1997. – С. 100 – 123.
13. Заверуха Б.В., АндриенкоТ.Л., Протопопова В.В. Охраняемые растения Украины. – К.: Наук. думка, 1983. – С. 72 – 80.
14. Заповідні скарби Сумщини / За заг. ред. Т.Л. Андрієнко. – Суми : Джерело, 2001. – 208 с.
15. Зелена книга України / Під заг. ред. НАН України Я.П. Дідуха – К.: Альтерпрес, 2009. – 448 с.
16. Карпенко К.К. Історія вивчення флори та рослинності Сумщини (з кінця XVIII до середини XX століття) // Біологічні науки: Збірник наук. праць СумДПУ ім. А. С. Макаренка. – Суми: СумДПУ, 2001. – С. 3 – 9.
17. Карпенко К.К., Ковтун В.А. Рослинність Сумської області, її сучасний стан і проблеми охорони / Стан природного середовища та проблеми його охорони на Сумщині. Кн. 1. – Суми, 1996. – С. 33 – 59.
18. Карпенко К. К., Ковтун В. А., Гончаренко І. В. До історії флористичних та геоботанічних досліджень на території Сумщини // Третя Сумська обласна науково-краєзнавча конференція (7-8 грудня 1999 р.): Збірник статей. – Суми: СумДПУ, 1999. – С. 166 – 168.
19. Карпенко К.К., Тюленєва В.О., Вакал А.П., Родинка О.С., Книш М. П., Кравченко В.М. Гідрологічні заказники в заплаві р. Сула на Сумщині // Стан природного середовища та проблеми його охорони на Сумщині. Кн. 3. – Суми: Джерело, 1999. – С. 86 – 98.