Забарвлення мишей польових має у окремих індивідів незначні відміни. Миша польова, як і миша хатня, є одним із звичайних і численних видів гризунів —шкідників оброблюваних полів. Ми зареєстрували цих гризунів майже в усіх районах західних областей України. Миша польова вологолюбна форма, вона не оселюється на сухих місцях і у великих лісах. Цим гризун — один з характерних представників водно-берегового комплексу. Улюбленим місцем перебування миші польової в західних областях є узбережжя різноманітних водойм із стоячою або повільно текучою водою. Багато мишей польових на луках і пасовищах, серед яких розкидані окремі острівці чагарникової рослинності — верби, терену, шипшини та ін.
На полях ця миша скупчується періодично, але в значній кількості. Скупчення мишей польових спостерігається на оброблюваних масивах, шо межують з вологими ярами, ставами і чагарниковими заростями чи розташовані в горах (гірські карпатські райони Станіславської, Дрогобицької і Закарпатської областей). Збільшення кількості мишей польових збігається з достиганням основних зернових культур (пшениці, жита) і кукурудзи. За її спостереженнями, у червні на полях Іршавського району миші польові становили 8.7% загальної кількості здобутих гризунів. Основна маса цих мишей трималась чагарників і бур'янів, що росли вздовж шляхів. Але восени, під час достигання насіння льону, конопель і кукурудзи процент їх досягав 36.6. На посівах таких культур, як кукурудза, льон, коноплі і жито, під час їх достигання миші польові становили від 36.6 до 87,5%. У деякі роки на Закарпатті миші польові розмножуються у величезній кількості і знищують значну частину врожаю.
За спостереженнями миша польова становить у Ровенській і Волинській областях 6,7—8,97% загальної кількості ссавців, виявлених у погадках. Нами при аналізі погадок встановлено, що в деяких районах Закарпаття миша польова становить 3.7% всіх дрібних тварин у погадках.
У зв'язку із своєю мобільністю миша польова при достиганні сільськогосподарських культур переходить з озимих на ярові і цим збільшує шкоду.
За нашими спостереженнями, які проводились на полях Дрогобицької області, миші польові в липні — серпні на посівах основних зернових культур досягли значної чисельності. Навесні на посівах в західних областях мишей майже немає. Це пояснюється тим, що після збирання врожаю вони мігрують у прибережні водно-берегові біотопи, зокрема в зарості очерету і вологі чагарники, де перебувають до літа. Зазначені обставини утруднюють боротьбу з цим шкідником сільського господарства.
Миша польова в західних областях в залежності від пори року живиться різним кормом. Зимою і ранньою весною за корм правлять кореневища диких рослин і вегетативні органи зимозелених видів. У літньо-осіній період миша польова переходить на культурні посіви, де живиться збіжжям. У цей час шкода від неї максимальна. Пізно восени гризуни переходять на живлення підземними частинами вологолюбних рослин, плодами лісових культур, комахами тощо.
Нора миші польової ніколи не йде глибоко в землю. За нашими спостереженнями, максимальна глибина, на якій було знайдено гніздову камеру, досягала 45 см. Дуже часто від гніздової камери на поверхню землі відходить другий хід, яким миша польова користується час від часу. На березі водойм нора миші польової проходять під самою дерниною, не глибше 10—15 см. Досить часто ці гризуни влаштовують напівпідземні гнізда, розмішуючи їх під стіжками соломи, а на околицях міста і під купами залізного лому.
Розмножуються миші польові більшу частину року. Так, ми виявили в гнізді миші польової вісім сліпих і голих мишенят. Вагітних самок ми здобували з квітня по жовтень. Таким чином, протягом вегетаційного періоду миша польова має близько п'яти виплодів: середня кількість мишенят в кожному колишиться в межах п'яти-восьми екземплярів.
У зв'язку з іншими мікростаціями, які в першу чергу займає миша польова, живлення цього гризуна відрізняється від живлення миші жовтогорлої і полівки лісової. Якщо миша жовтогорла і полівка лісова здебільшого живляться буковими горішками, внаслідок чого чисельність цих гризунів в західних областях України залежить від врожайності бука, то для миші польової така залежність не відзначена.
Ворогами цих гризунів є численні хижі денні і нічні птахи, а також ласки, тхори чорні, лисиці, їжаки, пацюки сірі.
Вид - Миша лісова (миша лісова мала) - Ароdemus silvaticus L.
Розглянутий матеріал—114 екземплярів.
Розміри мишей лісових, здобутих в західних областях УРСР (30 екземплярів): довжина хвоста 70,0—108,0 мм (середня — 89,6 мм); довжина задньої ступні 18,0—23,0 мм (середня — 21,0 мм); довжина вуха 11.0—19.0 мм); кондилобазальна довжина черепа 21,8—28,2 мм (середня — 24,9 мм); вилична ширина 11,0—14.0 мм (середня — 12.6 мм), вага 18,0—24,6 г.
Забарвлення мишей лісових нашої колекції типове. Ми виявили мишу лісову в таких пунктах: у Закарпатській області — лісгосп Липове, Іршавського району, с. Виловець Половецького району, сс. Крайниково і Руське Мукачівського району; у Дрогобицькій області — с. Рудники Миколаївського району, с. Стрілків Стрийського району; у Станіславській області — с. Нижнє Тлумацького району, с. Хом'яківка Тисменецького району, с. Порохта Яремчанського району; у Львівській області — с. Пиняки Підкамінського району, околиці Львова, с. Сихів Вінниківського району, с. Хигрейки Нестерівського району, с. Частиня Куликівського району, с.Ясенівка Глинянського району; у Тернопільській області — м. Кременець, с. Тупики Кременецького району.
Вертикальне поширення в Східних Карпатах, за нашими даними, досягає 900—1000 м над рівнем моря (верхня межа лісу під вершиною Плай, Боржавські полонини).
Миша лісова є характерним мешканцем як рівнинних, так і гірських букових і мішаних лісів, однак в цих ландшафтах значно поступається чисельністю перед мишею жовтогорлою.
Зрідка мишу лісову доводилось здобувати в заростях терну на схилах ярів (Кременецький район Тернопільської області), на посівах зернових культур (с. Частиня Львівської області; с. Крайниково Закарпатської області), поблизу штучних водойм (с. Рудники Дрогобицької області; с. Хом'яківка Станіславської області), але в зазначених місцях цей гризун зустрічався рідко.
Цей звірок діяльний протягом усього року. Ми здобували мишей лісових: 1 і 8 грудня, 8 і 26 січня, 6 і 27 березня, 1 і 27 квітня, 2 травня. і і 3 червня, 4 серпня, 1 і 21 вересня, 10 і 30 листопада. Більш активні ці миші у вечірні години та вночі. Лише після дощових ночей, які в західних областях України бувають дуже часті і під час яких миші лісові не виходить з сухих притулків, цього гризуна можна бачити в денні години. Про діяльність мишей лісових вдень свідчить також аналіз погадок денних пернатих хижаків (кані, боривітер), які, безсумнівно, здобувають лісових мишей вдень, а не вночі (Калабухов, 1950).
Живлення миші лісової не відрізняється принципово від живлення миші жовтогорлої. В межах досліджуваної території перше місце в харчовому раціоні цього гризуна займають плоди бука.
Миша лісова—типовий нірник. Свої гнізда вона влаштовує на схилах лісових балок, гнилих корчах, на узліссях, у молодих посадках, а іноді і на полях, в посівах поруч з норами миші хатньої чи миші сірої.
При сприятливих кліматичних умовах миша лісова може розмножуватися майже весь рік. Вагітних самок ми здобували не лише в період з березня по жовтень, а й в грудні. Основну масу молодих мишей лісових, що мали характерне свинцевосіре, ювенільне забарвлення хутра, ми здобували з кінця травня по серпень. Отже, як і в інших районах України, ця миша протягом року дає три—п'ять виплодів. Кількість малят в кожному пометі коливається в межах від трьох до шести (максимум).
Ворогів у миші лісової, як і в кожного з мишовидних гризунів, дуже багато, їх винищують всі хижі звірі і багато видів птахів. На мишах лісових встановлено багато гамазоних кліщів і бліх.
Вид - Полівка лісова (полівка руда, нориця лісова) Clethrionomys glareolus istericus Miller.
Розглянутий матеріал — 370 екземплярів.
Розміри здобутих в західних областях України полівок лісових (50 екземплярів): довжина тіла і головки 89—113 мм (середня -100.2 мм); довжина хвоста 36—58 мм (середня — 45,9 мм); довжина задньої ступні 12—20 мм (середня — 16.8 мм); довжина вуха 10--І6 мм (середня — 12,5 мм); кондилобазальна довжина черепа 22.0—26.1 мм (середня — 2.1,9 мм); вилична ширина 12,1 —14,1 мм (середня—13,1 мм); вага 19,5—39,0 г (середня — 26,4 г).
В межах досліджуваної території ми встановили досить велике поширення полівки лісової, яка була зареєстрована в усіх обслідуваних нами пунктах.
У своєму вертикальному поширенні полівка лісова досягає верхньої межі деревної рослинності (в Чорногорах 1850 м над рівнем мори) Л. Саган (1935) здобув серію цих гризунів у лісовому поясі (1260— 1330 м). Ми здобували цих полівок у грабово-букових лісах Львівської області (200-300 м над рівнем моря), у карпатських передгір'ях, на північних і південних схилах (600—900 м), у поясі ялицево-смерекового лісу в Горганах і Чорногорах (1220—1500 м) і, нарешті, біля верхньої межі криволісся (1850 м над рівнем моря).
Полівка лісова — найхарактерніший і найчисленніший вид мишовидних гризунів широколистяного прикарпатського лісу, а також ялицево-смерекового лісу Східних Карпат. У західних областях України нема деревних насаджень, де не було б цих гризунів.
Полівку лісову можна бачити протягом цілого року. Активність цього гризуна не припиняється протягом усієї доби, тому полівку лісову спостерігають в різні години. Так, у жовтні і листопаді цей вид був нами підмічений близько 6 год. вечора. У березні полівки лісові спостерігались о 11 — 12 год. дня. У червні полівки здобувались пастками у другій половині дня, а в кінці січня полівка лісова була здобута о 9 год. ранку. У травні у Скольських Бескидах спостерігав цих звірків з раннього ранку до пізнього вечора.