Після документарного оформлення відносин між банком і клієнтом, банк починає виготовляти картку, тобто ембосує на вже заготовлений пластик ім’я держателя, строк дії картки, номер картки і заносить на неї всі інші ідентифікаційні дані клієнта. Клієнту також видається його персональний ідентифікаційний код. Вся ця процедура триває від п’яті днів до двох тижнів.
Після отримання картки, клієнт може повноправно користуватися карткою міжнародних платіжних систем в будь-якій точці світу, де приймають ці картки. Виняток складає гривнева картка VISA Electron Domestic, сфера використання якої обмежується географічними кордонами України. Клієнт за допомогою картки може платити за товари і надані послуги, знімати з картки готівку. Кожна організація-емітент сподівається, що її картка буде сприйнята клієнтом як досить цінна і наділена до того ж унікальними, лише їй притаманними вигодами використання.
Аmerican Express була першою, хто запропонував термінову заміну кредитної картки, що дало їй перевагу на ринку карток. Оскільки ця інновація мала очевидні всім вигоди, то окремі банки-емітенти, особливо ті, що мали закордонні відділення або кореспондентську мережу, запозичили цю ідею. Іншими видами послуг, підвищуючих цінність карток, є збільшення строку гарантії товарів, що придбані по картці і збереження рівня цін на послуги компанії протягом строку дії картки. Деякі міжнародні платіжні системи пропонують власникам карток безкоштовну медичну страховку. Тобто для того, щоб залучити найбільше клієнтів, з кожним роком банки-емітенти використовують різноманітні прийоми для цього.
Банк- емітент, в свою чергу, виконує операції, які коротко можна охарактеризувати так :
- випуск карток (кодування, запис персональних даних власника картки, ембоссинг, висилка картки клієнту, поновлення картки);
- аналіз кредитоспроможності (оцінка фінансового стану заявника, відкриття карткового рахунку, визначення кредитного ліміту);
- авторизація (відповідь на запитання торгівця про можливість здійснення угоди в автоматичному режимі або по телефону, поновлення мастер-файла, взаємодія із системами інформаційного обміну);
- обмін інформацією і отримання комісійних за інтерчейндж;
- білінг (підготовка і висилання власнику картки виписки з вказанням сум і строків погашення заборгованості);
- бухгалтерський облік операцій по картковому рахунку;
- стягнення простроченої заборгованості і контроль перевищення кредитного ліміту;
- робота з клієнтами (відповіді на запитання, розгляд скарг);
- забезпечення безпеки і контроль за шахрайством (підготовка звітів по вкраденим і підробленим карткам, блокування рахунків);
- маркетинг.
Треба зауважити, що списання коштів з картрахунку клієнта здійснюється на підставі платіжних чеків або виписки з кореспондентського рахунку розрахункового банку та на підставі документа, який формується платіжною системою після здійснення клірингу (наприклад, міжнародна платіжна система Europay формує та надсилає до банку факсом Payment Propositions of DD/MM/YY).
Також для банка-емітента досить важливе питання організації маркетингової діяльності, від якої залежить подальший успіх роботи банку в сфері пластикових карток .
Маркетинг банківських карток має багато спільного з маркетингом інших фінансових послуг. Але існують певні нюанси, які пов’язані з специфікою карткового обігу. Для наших банків ця проблема першочергова, так як вони тільки почали вивчати можливості нашого ринку пластикових карток. Також як рівень, так і природа конкуренції в сфері банківських карток мають важливі відмінності. 80-90ті роки стали свідками жорсткої конкурентної боротьби за власників карток. Здатність банківських інститутів вийти за межі традиційних географічних кордонів, використовуючи банківські картки, заохочувала зацікавленість конкурентів. Кожний новий власник з банківською карткою ставав також потенційним клієнтом для додаткових фінансових взаємовідносин, включаючи можливості продажу йому торгових небанківських послуг, таких, наприклад, як пакет туристичних послуг. Банківські картки відкрили нові ринки, які залучили на банківську арену нових конкурентів.
Підґрунтям існування програми банківських карток є нові рахунки. З роками процес залучення і придбання нових рахунків став більш розвинений. В початковий період маркетинг карток являв собою масову (без попередніх заяв) розсилку кредитних карток існуючим клієнтам банку і новим потенційним клієнтам по поштовим спискам. Наступна фаза еволюції маркетингу карток – розсилка форм заяв лише вибраним клієнтам і не клієнтам банка, як згадувалось вище.
Поступово емітенти стали краще уявляти собі критерії добрих клієнтів і таким чином освоювати цей сегмент ринку. Зрілість індустрії банківських карток і конкуренція, що з’явилася, принесли з собою зниження відповідей на бланки заяв, що розсилалися банком, і підвищення витрат на придбання кожного нового рахунка. Середні витрати, які в кінці 70-х початку 80-х років склали від 20 до 25 дол. на відкриття нового рахунку, підвищилися в 1990 році до сум від 75до 80 дол. на один рахунок.
Потреба в продовженні залучення і придбанні нових рахунків є основою даного бізнесу. В індустрії банківських карток річний коефіцієнт вибуття рахунків, що змінюється в межах від 9 до 15 відсотків, вважається нормальним. Тільки лише для того, щоб підтримувати і зберігати існуючу базу власників карток, банку потрібно забезпечити приріст нових рахунків в межах від 12 до 15 відсотків щорічно.
Ефективність програми банківських карток залежить від розробки плану маркетингу. Щоб бути ефективним, маркетинговий план повинен дати відповідь на чотири основних запитання :
- Який продукт буде запропонований і які будуть його відмінні риси?
- Яка буде ціна продукту ?
- Яким чином буде продукт пропонуватися споживачем ?
- Хто є найбільш перспективним клієнтом для даного продукту, і як ми будемо їх шукати ?
Дизайн картки виявився дуже важливим елементом в створюванні програми. Створення сучасного дизайну часто доручається агентствам, які спеціалізуються на такого роду діяльності. Сама картка інколи називається “афішею в кишені” і тому повинна мати елегантний зовнішній вигляд.
Ціна, яку емітент встановлює за використання його банківської картки складається з чотирьох складових:
1. Річний членський внесок: ці внески забезпечують до 50% прибутковості програми. Вперше запропонована компанією АТ&T пільга безкоштовного членства на першому етапі відлунилося по всій індустрії банківських карток.
2. Процент по кредиту (річний процент).
3. Пільговий період: час між датою покупки і датою, коли емітент починає нараховувати відсотки з суми цієї покупки.
4. Додаткові збори (штрафи, переліміт, т.д.).
Після того, як продукт всебічно визначений і ціни по ньому встановлені, наступним кроком в маркетинговому процесі є організація його просування на ринок (створення привабливого оформлення, реклама, залучення зацікавлених осіб).
Кінцевий пункт стратегії торкається залучення широких мас населення і полягає в визначенні найбільш перспективних шляхів розповсюдження продукту. Маркетингові дослідження відіграють важливу роль у визначені того, який сегмент ринку є найбільш приємним для продажу даного продукту. Рішення вивчення ринку дозволяє не тільки визначити структуру попиту, але й встановити, який тип картки буде для даної структури переважним. Завдяки йому споживач оцінює кожну особливість і комплекс, підвищуючих цінність картки, послуг і обирає найбільш приємне для нього. Перерахуємо декілька фактів, які найбільш важливі для споживача при виборі організації-емітента:
- ціна імітування та обслуговування;
- незнимальний залишок;
- об’єм кредитної лінії;
- строк роботи з даним банком;
- інші послуги, що пропонуються організацією-емітентом;
- зручність користування;
- додаткові пільги;
- наявність програм лояльності;
- імідж.
Кожен банк-емітент повинен враховувати свої особливості і скласти власний маркетинговий план, який повністю повинен відповідати вимогам будь-якого потенційного клієнта банка.
Для банка-емітента також важливим питанням є вивчення проблем шахрайства, пов’язаного з несанкціонованим використанням карток. Основними джерелами втрат при обслуговуванні банком кредитних карток є шахрайство, викривлення клієнтами повідомлень про платежі і неповернення кредиту.
Випадки, що підпадають під категорію шахрайства, пов’язані з підробкою кредитних карт, їх крадіжкою, скімінгом а також несанкціонованим підключенням до мережі зв’язку з банкоматами. Що ж стосується крадіжок, то за даними зарубіжних джерел, значна їх частка виникає на етапі пересилки картки клієнту і здійснюється працівниками банку. Тому боротися з цим можна лише шляхом комплексного підвищення рівня безпеки в банку, введення подвійних незалежних процедур контролю.
Неповернення кредиту - це найбільш “прозорий” фактор збитків, що несе банк-емітент кредитних карт. Використання застави в якості запобіжного заходу веде до суттєвого зменшення зацікавленості до карти з боку клієнта. Для нашої країни саме це джерело збитків і може зробити проблематичним масовий випуск кредитних карток протягом достатньо тривалого часу.