"електронний документ", "електронна форма угоди", "електронний цифровий підпис" та "електронні розрахунки".
Електронна форма угоди одержала правове визнання у сучасному цивільному законодавстві (стаття 434, пункт 2 Цивільного кодексу Російської Федерації). У цій статті зазначається: договір може бути укладений як у письмовій формі, так і шляхом обміну документами за допомогою "...телеграфного, телетайпного, телефонного, електронного або іншого зв'язку, який дає змогу вірогідно встановити, що документ виходить від сторони за договором". Таким чином, російським Цивільним кодексом визнаються й інші форми договору, крім традиційних документів на паперовому носії, що містять власноручні підписи сторін.
У російській практиці електронного документообігу поширеним засобом захисту інформації с електронний цифровий підпис. Останній одночасно служить підтвердженням достовірності переданої електронним шляхом документації, а також свідченням того, що її належним чином складено і підписано уповноваженою особою. Технологія цифрового підпису дає змогу захистити інформацію від несанкціонованого читання, зміни і підробки незалежно від ступеня захисту каналу зв'язку. Про електронний підпис ідеться не тільки в законі про інформацію, а й у Цивільному кодексі.
Електронний цифровий підпис згідно із законом про інформацію, інформатизацію та захист інформації і Цивільним кодексом РФ при укладенні комерційних договорів повинен відповідати таким вимогам:
• вказувати, ким підписано документ або повідомлення, та бути складним для відтворення будь-якою іншою, не уповноваженою на те, особою;
• ідентифікувати те, що підписано, і робити недоцільними підробку або зміну як підпису, так і підписаного;
• виконувати процедурну функцію, тобто символізувати вираз волі сторони за угодою (схвалення, дозвіл тощо, що підтверджує юридичну дійсність угоди).
Вищий арбітражний суд Російської Федерації листом від 19 серпня 1994 року роз'яснив, що у разі, коли сторони склали і підписали договір за допомогою електронно-обчислювальної техніки з використанням системи цифрового (електронного) підпису, вони можуть подавати до арбітражного суду докази щодо спірних питань, пов'язаних із цим договором, також завірені цифровим підписом. Якщо ж між сторонами виник спір щодо факту наявності договору й інших документів з електронним підписом, арбітражний суд повинен вимагати у них виписку з договору, де зазначено процедуру узгодження розбіжностей, а саме: яка сторона зобов'язана доводити ті або інші факти й достовірність підпису. З урахуванням цієї процедури арбітражний суд перевіряє достовірність поданих сторонами доказів.
Стан в Україні:
Регулююча роль держави в цьому питанні здійснюється через два державних органи: Національний банк України, який визначає вимоги технологічного характеру, включаючи безпечність розрахунків, та Департамент спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України, що визначає вимоги по захисту інформації.
Одним з основних документів, що узаконив використання системи “клієнт-банк” є Постанова Національного банку України “Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” №135 від 29.03.2001, яка передбачає використання електронного платіжного доручення на рівні паперового із застосуванням електронного підпису на основі криптографії данних.
Однак, вперше цю тему було освітлено і чітко обговорено в Законі України “Про платіжні системи і переказ коштів в Україні” від 16 травня 2001року. Він визначив статус електронного документу та електронного цифрового підпису. Від того часу електронний платіжний документ та електронний цифровий підпис на цьому документі мають однакову юридичну силу з паперовим документом та підписом, зробленим від руки.
Електронний цифровий підпис є обов’язковим реквізитом електронного документу, безвідривно пов’язаний з його змістом, дає можливість підтвердити його цілісність та ідентифікувати особу, що його підписала. Відповідальність за достовірність інформації, що присутня в електронному документі, несе особа, що підписала даний документ.
У відповідності до вимог Закону переказ грошових коштів здійснюється банком після відповідної перевірки електронного цифрового підпису. У випадку недотримання вказаних вимог банк несе відповідальність за втрати, що зазнали суб’єкти переказу.
Оскількм електронний цифровий підпис уявляє собою сукупність данних, отриманих за допомогою криптографічних перетворень, то засоби, за допомогою яких були здійсненні дані криптографчні перетворення, повинні мати сертифікат відповідності. Така вимога присутня в Указі Президента України №505/98, який встановлює необхідність використання тільки сертифікованих криптозасобів для захисту інформації конфіденційного характеру. Схожі вимоги також присутні в проекті закону “Про електронні документи та електронний документообіг”, що було прийнято в першому читанні 20.09.2001р.
Підсумовуючи стан правового поля, що регламентує електронний документообіг в Україні, хотілося б відзначити значний прогрес та успіхи в цьому напрямку останнім часом. Скоріш за все це пов’язано з прийняттям Україною такого значного сегменту світового ринку, як електронна торгівля та електронні послуги. Зміни, що стали очевидними на рівні технологій, нарешті почали знаходити своє відображення у законодавчій базі.
Такі кроки, доведені до реального застосування у судовій практиці, допоможуть вітчизняним компаніям захистити себе як на національному ринку, так і на міжнародному, при цьому не втрачаючи конкурентоспроможності на такому значному сегменті ринку, який охоплює електронний документообіг.
Система “клієнт-банк” повністю побудована на використанні електронного документообігу. Враховуючи велику долю розрахунків країни, що проходить через дану систему, держава не може залишатись осторонь процесу формування законодавчого закріплення норм електронного документообігу. Визначення ж ключових моментів законодавчою базою дозволить перевести електронні розрахунки, в тому числі і з використанням системи “клієнт-банк” в абсолютно нове поле довіри – поле гарантії операцій з боку держави на рівні нормативно-правових документів.
РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ДІЮЧОЇ СИСТЕМИ АНАЛІЗУ ПРОВЕДЕННЯ ОПЕРАЦІЙ ПО СИСТЕМІ “КЛІЄНТ-БАНК”
2.1. Особливості методики здійснення аналізу проведення операцій по системі “клієнт-банк”.
В процесі економічного аналізу проведення операцій по системі “клієнт-банк” застосовується ряд спеціальних способів та прийомів, в яких, відображається його системний та синтетичний характер. Системність в економічному аналізі обумовлено тим, що всі досліджувані процеси розглядаються в багатогранності та внутрішній єдності. В ході такого аналізу визначаються й вивчаються зв’язки між сторонами й елементами, встановлюється, яким чином ці зв’язки в результаті взаємодії призводять до єдності досліджуваного процесу.
Всі способи та прийоми економічного аналізу можна умовно поділити на дві групи: традиційні та математичні. До першої відносяться такі способи та прийоми, котрі знайшли застосування практично з моменту виникнення економічного аналізу. Багато математичних способів і прийомів увійшли в коло аналітичних розробок значно пізніше, коли широкого застосування набули персональні комп’ютери.
Для нашого дослідження були використані як перші, так і другі.
До основних традиційних способів та прийомів економічного аналізу можна включити використання відносних та середніх величин, застосування порівняння, групування та індексного методу.
Відносні та середні величини широко застосовуються в процесі аналізу. Відносні величини, наприклад, мають більші переваги перед величинами абсолютними. Останні, в основному, слугують базою для обчислення відносних величин, що можуть виражати ступінь виконання плану, динамізм та пропорціональність процесів.
За допомогою середніх величин, що обчислені на основі масових даних про якісно однорідні явища, можливо, як вказувалось вище, визначити загальні тенденції та закономірності в розвитку економічних процесів.
Порівняння – найбільш ранній та найбільш поширений спосіб аналізу. Починається він із співвідношення явищ, тобто із синтетичного акту, за даними якого аналізуються явища, що порівнюються, виділяється в них загальне та відмінності, виникаюче в результаті аналізу загальне, в свою чергу, поєднує, тобто синтезує, узагальнюючі явища. Порівняння як робочий прийом пізнання того чи іншого явища, поняття, співвідношення застосовуються дуже широко. В економічному аналізі спосіб порівняння вважається одним з найважливіших, з нього й починається аналіз. Існують декілька форм порівняння: порівняння з планом, порівняння з минулим, порівняння з кращим, порівняння з середніми даними.
Важливою задачею аналізу діяльності банку є, як відмічалось вище, всебічна оцінка виконання плану. Цим обумовлена важливе значення способу порівняння фактичних показників з плановими. Безперечною умовою такого порівняння повинні бути співставність по змісту та структурі планових та звітних показників. Виявлені в результаті порівняння звітних показників з плановим відхилення є об’єктом подальшого аналізу. При цьому встановлюються обставини, пов’язані з якістю самого планування. Зокрема, значні позитивні відхилення від плану можуть іноді виникати в результаті заниженого або недостатньо завантаженого плану. Для забезпечення співставності результатів допускаються й розрахункове коригування планових показників. Так, можливо і повинно бути перераховано планові суми витрат по статтям як-то витрати на оплату праці співробітників, що задіяні на даному проекті, оренду каналів зв’язку, загальногосподарські витрати тощо.