ведення особових рахунків емітента та зареєстрованих осіб;
облік зареєстрованих заставодержателів;
облік нарахованих та виплачених доходів за іменними цінними паперами;
облік іменних цінних паперів на рахунках емітента, пов'язаних з проведенням корпоративних операцій та операцій з викупу та погашення іменних цінних паперів;
ведення в хронологічному порядку журналу обліку записів у реєстрі по кожному виду іменних цінних паперів;
ведення журналу обліку запитів;
ведення журналу обліку виданих, погашених, анульованих і втрачених іменних цінних паперів (сертифікатів іменних цінних паперів), що випущені у паперовій формі;
облік та зберігання документів, які є підставою для внесення змін до реєстру.
З метою виконання своїх функцій реєстратор зобов'язаний:
відкрити особовий рахунок на вимогу особи, яка подала документи, що є підставою для внесення змін і доповнень до реєстру;
проводити операції на особових рахунках зареєстрованих осіб тільки за їх вимогою або за вимогою уповноважених ними осіб у встановлені законодавством порядку і термін;
щоденно проводити порівняння кількості і видів розміщених цінних паперів з тими, що враховані на рахунках зареєстрованих осіб;
надавати зареєстрованим особам інформацію та виписки з реєстру згідно з їх правами;
надавати в Антимонопольний комітет України виписку про власників, які володіють 10 і більше відсотками акцій емітента, та осіб, яким передані такі пакети акцій у довірче управління чи для здійснення операцій з ними не пізніше одного місяця з моменту внесення до реєстру;
протягом 10 днів з моменту одержання відповідного запиту надавати емітенту реєстр у письмовій формі, завірений підписом та печаткою реєстратора;
вживати необхідних організаційних, технічних заходів щодо відповідального зберігання даних системи реєстру як у паперовій формі, так і на електронних носіях;
зберігати документи, що є підставою для внесення даних до реєстру, протягом трьох років з моменту укладення угоди, що підтверджується цими документами;
прийняти на відповідальне зберігання від емітента бланки іменних цінних паперів чи сертифікати останніх і забезпечити їх використання при реєстрації прав власності відповідно до доручення емітента.
Контроль за діяльністю реєстраторів та емітентів, що ведуть власний реєстр, здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, її територіальні відділення.
Реєстратор звітує перед Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку або її територіальним відділенням, яке видало дозвіл реєстратору, щоквартально до 10 числа місяця, наступного за звітним періодом.
Звіт повинен містити такі дані:
кількість емітентів, що обслуговуються, в тому числі по кожному емітенту та за кожним видом цінних паперів:
кількість та номінальна вартість випущених іменних цінних паперів;
кількість та номінальна вартість розміщених іменних цінних паперів;
кількість власників іменних цінних паперів, загальна кількість та номінальна вартість належних їм цінних паперів;
кількість номінальних утримувачів цінних паперів, загальна кількість та номінальна вартість переданих номінальним утримувачам цінних паперів, у тому числі за типом номінальних утримувачів: торговці цінними паперами, депозитарії, довірчі товариства;
виручка від реалізації реєстраторських послуг за звітний квартал;
кількість випадків переходу права власності за звітний квартал;
перелік послуг, які надає реєстратор за цінами на кожну послугу;
кількість порушень терміну обробки документів та внесення змін до реєстру.
Особливості складання та подання квартальної звітності визначаються Порядком складання та подання квартального звіту щодо здійснення діяльності по веденню реєстрів власників іменних цінних паперів, затвердженим наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 219 від 27 вересня 1996 р.
Крім реєстраторів, на ринку цінних паперів дуже важливі функцій виконують ще одні учасники його інфраструктури — депозитарії.
Основну частину депозитарних послуг на вітчизняному фондовому ринку досі надавали банки. Банківські депозитарії почали створюватись і діяти в Україні на підставі Положення про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, затвердженого Указом Президента України № 55/94 від 19 лютого 1994 р.
Тільки протягом перших двох років після набрання цим Положенням чинності Міністерство фінансів України видало 137 дозволів комерційним банкам на здійснення діяльності депозитарію інвестиційного фонду чи інвестиційної компанії. Банку для здійснення такої діяльності не потрібно створювати окрему юридичну особу, функції депозитарію виконує спеціалізований підрозділ, що входить до управління цінних паперів або відділу цінних паперів.
Банки-депозитарії здійснювали відповідальне зберігання активів, обслуговування операцій з активами інвестиційного фонду чи взаємного фонду інвестиційної компанії та облік руху активів на підставі депозитарного договору. Особливості здійснення депозитарної діяльності в Україні визначалися Тимчасовим положенням про депозитарії та депозитарну діяльність, затвердженим наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 117 від 21 травня 1996 р.
Положення було розроблене відповідно до Законів України "Про цінні папери і фондову біржу", "Про банки і банківську діяльність", "Про господарські товариства", "Про захист інформації в автоматизованих системах", Концепції функціонування та розвитку фондового ринку України, схваленої Верховною Радою України 22 вересня 1995 р., Указу Президента України від 19 лютого 1994 р. № 55/94 "Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії", Указу Президента України від 12 червня 1995 р. № 446/95 "Про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку", Указу Президента України від 2 березня 1996 р. № 160/96 "Про внесення змін і доповнень до Указу Президента від 25 травня 1994 р. № 247", Положення про технічний захист інформації в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 1994 р. № 632.
Мета Тимчасового положення — визначення основних понять, правил і встановлення вимог до провадження та регулювання депозитарної діяльності в Україні.
Суб'єкти підприємницької діяльності можуть здійснювати депозитарну діяльність лише за умови отримання відповідного дозволу Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Такий дозвіл видається на підставі Порядку видачі дозволу на депозитарну діяльність, затвердженого наказом ДКЦПФР № 118 від 21 травня 1996 р.
Концепцією функціонування та розвитку фондового ринку України передбачалося здійснення депозитарного обліку для клієнтів посередниками, що за статусом не є банківськими установами. Торговці, які здійснюють операції на фондових біржах або в електронних позабіржових торгових системах, повинні отримати право на первинний депозитарний облік для клієнтів, що продають чи купують цінні папери на біржах чи організаційно оформленому позабіржовому ринку, інакше неможливим стане використання клірингу як засобу прискорення темпів розрахунків.
Наприкінці 1995 року Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку підготувала проект Закону України "Про електронний обіг цінних паперів та систему Національного депозитарію України". Розгляд Верховною Радою України законопроекту у першому читанні відбувся в червні 1996 року.
В остаточній редакції Закон, прийнятий Верховною Радою України у грудні 1997 року, має назву "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні".
Закон розроблений відповідно до Концепції функціонування та розвитку фондового ринку України і присвячений актуальній проблемі визначення правових основ депозитарного обліку цінних паперів, випущених у документальній (паперовій) та без документальній формі, тобто на електронних носіях в комп'ютерних мережах установ, що здійснюють депозитарну діяльність. Значна увага приділена засвідченню майнових прав власників іменних цінних паперів, випущених на пред'явника, окреслені загальні засади функціонування системи електронного обігу цінних паперів в Україні, визначені види депозитарної діяльності.
Згідно з п. 6 розділу VI "Прикінцеві положення" цього Закону мають бути приведені у відповідність з Конституцією України та цим Законом укази Президента України "Про інвестиційні фонди та інвестиційну діяльність" від 19 лютого 1994 р. та "Про облік прав власності на іменні папери та депозитарну діяльність" від 25 травня 1994 р. в редакції від 2 березня 1996 р.
У Законі зазначається, що до приведення законодавства у відповідність з цим Законом інші прийняті раніше законодавчі та підзаконні акти чинні у частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, враховуючи наведене, вже зараз можна стверджувати, що в Україні створено мінімально необхідну правову базу для розбудови інфраструктури фондового ринку згідно з міжнародними стандартами її організації.
ПІ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ
1. Правова регламентація функціонування фондового ринку та основні напрямки її вдосконалення
Одним із ключових факторів ефективного розвитку ринку цінних паперів в Україні є формування прогресивної нормативно-правової бази, яка регулювала б правовідносини, що виникають на ньому. При цьому необхідно враховувати, що навіть у країнах з розвинутою ринковою економікою, за наявності величезного, накопиченого десятками й сотнями років практичного досвіду у сфері випуску та обігу фондових цінностей, високої правової культури, ефективного механізму розробки, обговорення та прийняття законодавчих актів, постійної суспільної уваги до цих процесів, значних інтелектуальних зусиль юристів та економістів, не завжди вдається одразу встановити ефективне правове регулювання тих чи інших відносин, пов'язаних з ринком цінних паперів. Тому прийняті законодавчі акти дуже часто потребують уточнення або використання розвинутої системи підзаконного регулювання.