2. На поверхні слабкопроточних водойм живуть водомірки озерні (Gerris lacustris) з родини водомірок (Gerridae). Характерним компонентом біоценозів прісних водойм є волохокрильці (ряд Trichoptera).
3. Одним з найбільших видів цієї рослини є плавунець облямований. У ставках і озерах часто зустрічається плавунець широкий з бурувато-чорним, широким тілом та полоскун розенчастий. Полоскунів особливо багато там, де є пуголовки, якими жуки та їхні личинки живляться. Дуже часто в наших прісних водоймах зустрічаються вертячки. Ці маленькі блискучі жучки зграйками дуже швидко снують по спокійній поверхні води, описуючи кола і спіралі. У прісних водоймах поширені різні види водолюбів. Найбільший із них — водолюб великий чорний, водолюб малий чорний.
4. Певною мірою з прісними водоймами пов'язані численні представники ряду двокрилих. Це насамперед комарі справжні (родина Culicidae). У прісних водоймах живуть численні личинки комарів-дергунів, яких ще називають комарами-дзвінцями. Найпоширеніший вид комара — дзвінець опушений. З прісними водоймами пов'язаний ще ряд представників підряду коротковусих двокрилих, або мух. Часто над водою літають мухи, трохи схожі на бджіл. Це мухи-львинки, зокрема львинка звичайна. На дні водойм живуть личинки мухи дзижчалки-бджоловидки. У воді, у вологому ґрунті або в гнилій деревині живуть личинки різних видів ґедзів, зокрема ґедзя бичачого. Крім справжніх ґедзів серед цієї родини поширені пістряк оздоблений.
1. Андрианова Н.С. Экология насекомых: Курс лекций. – М., 1970. – 158 с.
2. Березина Н.А. Гидробиология. – М.: Легкая и пищевая пром-сть, 1984. – 360 с.
3. Винберг Г.Г. Первичная продукция водоемов. – Минск, 1960.
4. Жизнь животных: В 6-ти томах. – М., 1985.
5. Зверев И.Д. Книга для чтения по зоологии. — М.: Просвещение, 1971.
6. Книга для читання по зоології.: Посібник для вчителів. – К., 1985.
7. Константинов А.С. Общая гидробиология. - М., 1986.
8. Мазурмович Б.Н., Коваль В.П. Зоологія безхребетних: Навчально-польова практика. – К.: Вища школа, 1982. – 184 с.
9. Савчук М.П. Зоологія безхребетних. – К., 1965. – 503 с.
10. Согур Л.М. Зоологія. Курс лекцій. – К.: Фітосоціоцентр, 2004. – 308 с.
11. Сытник К.М. и др. Словарь-справочник по экологии. - К.: Наук. думка, 1994. - 670 с.
12. Фауна України: В 40 томах. Редк. Топачевський В.А. та ін. – К., 1985.
13. Федорова А.И.. Никольская А.Н. Практикум по экологии и охране окружающей среды: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. завед. - М.: Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС, 2001. – 288 с.
14. Фролова Е.Н., Щербина Т.В., Михина Т.Н. Практикум по зоологии беспозвоночных. – М.: Просвещение, 1985. – 231 с.
15. Шабатура М.Н., Матяш Н.Ю., Мотузний В.О. Зоологія. 7 кл. — К.: Генеза, 1997.
16. Шалапенок Е.С., Запольская Т.И. Руководство к летней учебной практике по зоологии беспозвоночных: Учебное пособие. – Мн.: Высш. шк., 1988. – 304 с.
17. Шитиков В.К., Розенберг Г.С., Зинченко Т.Д. Количественная гидроэкология: методы системной идентификации. - Тольятти: ИЭВБ РАН, 2003. - 463 с.
18. Щербак Г.Й. Зоологія безхребетних. Кн. 1-3. – К.: Либідь, 1995.