в) концепції, що претендують на безпристрасну науковість, акцентують увагу на необхідності гармонічного симбіозу в людині біологічне і соціально-культурного початків, представляючи його як кентавра-систему.
Ці концепції, в основі яких неявно лежить подання про принципову непізнаваність всієї природи людини, підкреслюють його духовну сутність, задану ззовні, тобто таку, джерела якої лежать за межами мозку людини.
Всі перераховані концепції так чи інакше розглядають людину в його співвіднесеності з миром, у якому він живе й діє (космосом, природою, соціумом, культурно-символічним миром). Отже, в основі розуміння людини лежать парадигми його взаємодії із цим миром, їхні змістовні характеристики, що вказують на розмаїтість проявів природи людини в різних культурно-історичних ситуаціях.
Література
1.Тойнбі А.Дж. Збагнення історії. - К., 1998
2.Франкл В. Людина в пошуках інших змістів. - К., 1997.
3.Символико-интерпретационный подход в современной культурантропологии//Очерки социальной антропологии. - М., 1995.
4.Бромлей Ю.В. Нариси теорії етносу. - К., 2002.
5.Бергер П., Лукман Т. Соціальне конструювання реальності. - К., 2003