Органiзацiя зовнiшнього валютного ринку (стр. 2 из 3)
Уряд може маніпулювати обмінним валютним курсом, купуючи або продаючи національні грошові одиниці на ЗВР. Інтервенція на ЗВР здійснюється Національним банком.
Розглянемо механізм девальвації гривні. Припустимо, що Національний банк України здійснює девальвацію гривні щодо долару США. Щоби здійснити продаж гривень, НБУ встановить зв`язок з ділером, який спеціалізується на торгівлі іноземною валютою, пропонуючи угоду з придбання доларів. На ці долари НБУ придбаває деноміновані в долари активи, що приносять прибуток у вигляді відсотків. Ці активи НБУ додає до тих декількох мільярдів доларів активів, деномінованих в іноземних валютах, які НБУ має на своєму платіжному балансі.
НБУ розплачується за придбані іноземні девізи, виражені в доларах, за допомогою телеграфного переказу в банк ділера. Таким чином, НБУ обмінює грошові зобов`язання, виражені в гривнях, на активи, деноміновані в доларах. У платіжному балансі України по зовнішньоторгових операціях такий захід буде подано як зростання резервних активів уряду України.
Тепер розглянемо ревальвацію гривні. В разі реальвації НБУ активно скуповує долари на ЗВР. Процес ревальвації асиметричний процесові девальвації з тою лише відмінністю, що при девальвації гривні НБУ може забезпечити його необмежену пропозицію, позаяк саме НБУ здійснює емісію гривень, а в разі ревальвації гривні відповідний продаж іноземної валюти має спиратися на якесь її джерело. Де ж його шукати ?
Передовсім, можна знизити рівень активів, розміщених в іноземних девізах. Якщо НБУ компенсує іррегулярний продаж відповідним закуповуванням її в інших випадках, цілком можливо створити з цією метою достатній резервний запас іноземної валюти.
Якщо резерви іноземної валюти вичерпуються, НБУ може звернутися до інших джерел. Одне з них – так званий “своп” – угода з якимось іноземним центральним емісійним банком. За своєю суттю “своп”-угода – це взаємний міждержавний короткотерміновий кредит, що передбачає закупку іноземної валюти на ринку касових операцій з наступним (деякому визначеному майбутньому) її зворотнім викупом на ринку термінових угод.
Інший спосіб відшукання потрібних коштів полягає у продажу цінних паперів, розміщених в іноземні валюти. Альтернативою цьому може служити продаж спеціальних прав запозичення (СПЗ) – особливого виду синтетичної міжнародної валюти, яку випускає Міжнародний Валютний фонд з 1970 року. СПЗ застосовується лише в операціях між національними банками держав, що входять до МВФ.
Існує спосіб відділити одне від одного заходи в межах внутрішньої грошово-кредитної політики і механізми валютної інтервенції на ЗВР. Цей метод, що має назву “стерилізація”, полягає в поєднання кожного продажу активів, деномінованих в іноземній валюті, на ЗВР з рівною за величиною закупкою на відкритому ринку цінних паперів всередині країни і, відповідно, поєднання кожної закупки на ЗВР з рівним за величиною продажем на ринку внутрішньому. Хоча стерилізація дозволяє ізолювати й виключити вплив операцій на ЗВР від грошово-кредитних заходів внутрішнього характеру, її вплив на стан обмінних валютних курсів разом з валютною інтервенцією не дуже велике – принаймні, менше, ніж то забезпечує валюна інтервенція сама по собі.
Економісти розбігаються в поглядах щодо впливу стерилізованої інтервенції на економічну систему в довгострокових часових інтервалах – чи буде збезпечено хоча б невеликий вплив подібних заходів, чи від їх здійснення не слід очікувати жодних наслідків ? В одному вони солідарні : стерилізація як економічний інструмент, що забезпечує виключення взаємовпливу операцій на ЗВР і кількості грошей, що перебувають в обігу на внутрішньому ринку, - це тонка і досить не проста справа.
Існують і інші засоби впливу на обмінний валютний курс. Уряд може запроваджувати спеціальні митні тарифи, різноманітні квоти на імпортні товари та інші протекціоністські заходи, спрямовані на обмеженгня імпорту, що зменшує пропозицію гривень по поточних рахунках зовнішньоторгових операцій і сприяє зростанню вартості гривні. Також уряд може субсидувати експорт зі своєї країни, розраховуючи в такий спосіб збільшити попит на національну грошову одиницю по поточних рахунках зовнішньоторгових операцій.
Ще одним способом впливу на обмінний валютний курс може бути запровадження валютних обмежень, тобто урядових заходів, що обмежують або жорстко регламентують права громадян обмінювати валюту своєї країни на іноземну. Метою системи валютних обмежень є скорочення зовнішнього обороту капіталу, що здатно позитивно вплинути на чистий попит руху капітальних коштів.
Валютні обмеження, які взагалі забороняють доступ громадян якоїсь країни на ЗВР без спеціального дозволу уряду, означають перехід в іншу якість – в цьому разі прийнято вважати, що валюта такої країни неконвертована. Такими заходами правлячі кола узурпують монополію участі в операціях на ЗВР. Почасти вони продають іноземну валюту за штучно заниженим курсом для фінансування бажаних для цих урядових органів проектів, тоді як для інших цілей такі операції проводяться, виходячи із штучно завищених обмінних курсів валют.
Всі ці засоби і методи – протекціоністські заходи, експортні субсидії, валютні обмеження і неконвертованість валюти накладають величезні додаткові витрати. Вони руйнують економіку, привносячи дисбаланс у відносні ціни на різноманітні товари і послуги, а також позбавляючи ці економічні системи переваг вільної міжнародної торгівлі.
Завдання 1
Вибрати вигідніший варіант депозитного вкладу підприємства «Альфа» в комерційний банк «Бета» (табл. 1), якщо банку пропонує два способи нарахування процентів: перший – нарахування процентів поквартально, другий – щомісячно. Ставки проценту диференційовані в залежності від способу. Нарощування процентів буде враховувати інфляцію шляхом індексації ставки проценту. Підприємство хоче покласти на депозит деяку суму грошей терміном на один квартал (квітень-червень поточного року). Визначити також ефективну ставку операцій по кожному способу та купівельну спроможність накопичених грошових коштів.
Таблиця 1.
| № п.п. | Показники | Одиниці виміру | Дані |
| 1. | Сума строкового депозиту | Тис. грн. | 180 |
| 2. | Номінальна річна ставка проценту на депозит при нарахуванні % щоквартально | % | 16 |
| 3. | Номінальна річна ставка проценту на депозит при нарахуванні % щомісячно | % | 15 |
| 4. | Процент інфляції, що фактично склався в обліковому періоді, щомісячний | % | 3 |
Розв’язок:
åвкл = 180 тис. грн.
квартальний процент – 16 % річних
місячний процент – 15 % річних
інфляція – 3 % місячних
Помісячно: індекс інфляції – 1,03 в місяць,
Процент = 15:12 = 1,25 %
Індекс інфляції =
в кварталåвкл на кін. терм.= 180000
(1+0,0125 1,03)3 = 180000 1,03912 = 187042 (грн.)Купів. спроможність =
Поквартально: Процент = 16 : 4 = 4 (%) в квартал
Індекс інфляції = 1,09 в квартал
åвкл на кін. кварт..= 180000
(1+ 0,04 1,09) = 180000 1,0436 = 187848 (грн.)Купів. спроможність =
Висновок: підприємству вигідніше поставити кошти на депозит з поквартальним нарахуванням відсотків, адже сума доходу більша на 806 грн.
Завдання 2
Комерційний банк надав виробничому підприємству кредит у відповідній сумі строком до шести місяців на протязі двох періодів:до першого липня та першого серпня поточного року (табл. 2).
Згідно кредитного договору погашення кредиту проводилось шляхом застосування термінових зобов’язань, оформлених так: 25-го числа кожного місяця, починаючи з вересня поточного року повертати основну суму боргу рівними сумами; проценти за користування кредитом сплачувати щомісячно.
Розрахувати потік платежів, які надійдуть банку від позичальника на протязі терміну дії кредитного договору.
Таблиця 2.
| № п.п. | Показники | Одиниці виміру | Дані |
| 1. | Загальна сума кредиту, в тому числі | Тис. грн. | 800 |
| 2. | На 1 липня | Тис. грн. | 450 |
| 3. | На 1 серпня | Тис. грн. | 350 |
| 4. | Ставка проценту за кредит (% річних) | % | 40 |
Розв’язок.