Новгород-Сіверське Полісся площею 5,5 тис. км2 займає північно-східну частину області. Основу його складає Придеснянське лесове ерозійно-денудаційне плато з численними глибокими ярами, які врізані до корінних крейдяних порід. Є тут і карстові заглибини. Рілля тут займає близько 45% площі.
На півдні області 7,3 тис. км2 займають ландшафти понижених слабкохвилястих древньоалювіальних лесових рівнин (Дніпровські тераси) з численними лощинами, балками і западинами (степові блюдця). Близько 73% площі становить рілля [1,6].
Південний схід області являє собою незначно підняту, глибоко розчленовану річковими долинами, ярами та балками лесову рівнину (Полтавське плато). Майже всі придатні землі тут займає рілля (до 86 % площі).
Геоботанічне районування дуже нагадує фізико-географічне. Геоботаніки поділяють область таким чином (Андрієнко, 1976):
І. Область Європейська широколистянолісова
Провінція Східноєвропейська
Підпровінція Поліська
Округ Чернігівсько-Новгород-Сіверський (Східнополіський) дубово-соснових лісів
Райони : 1. Ріпкінсько-Добрянський соснових лісів зелено-мохових, евтрофних відкритих боліт, торф’янистих та болотистих лук
2. Городнянський дубово-соснових і соснових лісів, евтрофних осокових та осоково-гіпнових боліт
3. Щорсько-Семенівський соснових зеленомохових лісів та евтрофних боліт
4. Н.-Сіверсько-Понорницький дубово-соснових лісів, дубових лісів та заплавних лук
5. Чернігівсько-Сосницький дубово-соснових та дубових лісів і справжніх лук
6. Остерський соснових лісів, зеленомохових та лишайникових, евтрофних осокових боліт та справжніх лук
7. Олишівсько-Коропський дубових лісів ліщинових,
справжніх лук та евтрофних боліт
2. Область Європейсько-Сибірська лісостепова
Провінція Східноєвропейська
Підпровінція Лівобережнопридніпровська
Округ Бахмацько-кременчуцький терасових лучних степів, терасових дубово-соснових лісів, заплавних лук, евтрофних боліт та лучно-галофітної рослинності
Райони : 8. Баришивсько-Бориспільський широколистяних та сосново-дубових лісів, галофільно-лучної рослинності, низинних боліт
9. Бобровицько-Бахмацький галофітної рослинності, лучних степів, низинних боліт і в'язово-дубових лісів
Округ Роменсько-Полтавський лучних степів, дубових, дубово-грабових та дубово-соснових лісів, евтрофних боліт
Райони: 10. Прилуцько-Роменський лучних степів, дубових та грабово-дубових лісів, заплавних лук та низинних боліт.
Згідно “Зоогеографічного районування України" область поділяється таким чином:
Область Палеарктична
Підобласть Бореальна Європейсько-Сибірська
Провінція Євронейсько-Західносибірська лісова
Округ Східноєвропейський
Район Мішаною лісу та лісостепу
Ділянка Східноєвропейського мішаного лісу
Підділянка Східного (Чернігівського та Н.-Сіверського) Полісся
Ділянка Східноєвропейського листяного лісу і лісостепу
Підділянка Лівобережна
Рослинний світ Чернігівщини включає понад 900 видів судинних рослин, що становить біля 18,4 % від загальної кількості судинних рослин, поширених в Україні. Для охорони, збереження і відтворення рідкісних та зникаючих видів рослин, тварин, ландшафтів, цінних природних комплексів, які мають значну наукову, історичну, екологічну та естетичну цінність, в області природно-заповідний фонд нараховує 642 об'єкти загальною площею понад 127748 га, що складає 4,04 % всієї площі області (за даними 2000 р.).
Тваринний світ характеризується ще більш багатим видовим складом, який становить близько 41% від загальноукраїнського. Так, на Чернігівщині поширені ссавці до 48 видів.
| Ряд | Родина | Вид |
| Ряд Комахоїдні — Insectivora. | Родина Їжакові - Erinaceidae | Їжак звичайний (Erinaceus europaeus) |
| Родина Кротові - Talpidae підродина хохулі — Desmaninea | Хохуля звичайна (Desmana moschata) | |
| Родина Землерийкові - Soricidae | Бурозубка мала (Sorex minutus) | |
| Родина Землерийкові - Soricidae | Кутора (Neomys) | |
| Ряд Рукокрилі — Chiroptera | Нічниця (Myotis), вечірниця (Nyctalus) | |
| Ряд Гризуни — Rodentia | Родина Білячі - Sciuridae | Білка звичайна - Sciurus vulgaris |
| Родина Мишачі - Muridae | Миша хатня (Mus musculus) | |
| Родина Мишачі - Muridae | Миша жовтогорла (Apodemus flavicollis) | |
| Родина Мишачі - Muridae | Миша лісова (Apodemus syluaticus) | |
| Родина Мишачі - Muridae | Миша польова (Apodemus agrarius) | |
| Родина Хом'якові — Cricetidae | Полівка водяна (Articola coypus) | |
| Родина Хом'якові — Cricetidae | Ондатра (Ondatra zibethica) | |
| Родина Боброві - Castoridae | Річковий бобер (Castor fiber) | |
| Ряд Хижі – Carnivora | Родина Собачі - Canidae | Вовк сірий (Canis lupus) |
| Родина Собачі - Canidae | Лисиця звичайна (Vulpes vulpes) | |
| Родина Куницеві - Mustelidae | Горностай (Mustela еrtіnеа) | |
| Норка європейська (Mustela lutreola) | ||
| Ряд Парнокопитні — Artiodactyla | Підряд Нежуйні – Nonruminanti, родина Свині (Suidae) | Дика свиня - Sus scrofa |
| Підряд Жуйні – Ruminantia, родина Олені (Cervidae) | Лось (Alces alces) | |
| Родина Олені (Cervidae) | Козуля (Capreolus capreolus) | |
| Родина Олені (Cervidae) | Плямистий олень (Cervus nippon) | |
| Родина Олені (Cervidae) | Благородний олень (С. elaphus) | |
| Родина Порожнисторогі (Bovidae) | Зубр (Bison bonasus) |
Бурозубки
Незважаючи на те, що бурозубки часто оселяються поруч з людиною, побачити їх майже неможливо. Вони ведуть дуже потайний спосіб життя.
Бурозубки — невеликі, схожі на мишу звірки з ряду комахоїдних. Тіло в них струнке, завдовжки близько 7 см.
Серед найхарактерніших ознак бурозубок особливо виразні конусоподібна голова, яка закінчується тоненьким видовженим, рухливим хоботком, та бурі, іноді червонуваті хижі зуби, за що тварини дістали свою назву.
Маленькі короткі вуха ледве помітні з хутра. Густий, м'який бархатистий волосяний покрив цих звірків, як і у всіх підземних тварин, короткий, оксамитово-чорний або темно-коричневий з іржастим відтінком по боках тіла.
Оселяються бурозубки в найрізноманітніших місцях, але в досить затінених і з високою вологістю ґрунту. Зустрічаються в лісах, парках, на заболочених луках, уникають лише відкритих і сухих місцевостей. Дуже часто, особливо восени і взимку, заходять у сільські населені пункти, де досить звичайні в житлових будинках, у коморах, садах [7,8].
Бурозубки активні протягом усього року. Найбільшу діяльність виявляють уночі, лише дуже короткий час перебувають у гнізді.
Цікаво, що ці мініатюрні звірки переносять зиму, не впадаючи в тривалу сплячку.
Бурозубки надзвичайно хижі ссавці. Майже все своє життя вони проводять у пошуках їжі. Виключно ненажерливі, вони не можуть залишатися без їжі навіть протягом трьох годин. Це зумовлено інтенсивним обміном речовин, швидким перетравленням їжі. Температура тіла землерийок значно вища, ніж у інших ссавців, і досягає 40 °С.
Живляться бурозубки найрізноманітнішими дрібними тваринами: дощовими черв'яками, личинками і лялечками комах, метеликами, бабками. Нерідко нападають і на значно більших тварин — мишовидних гризунів, жаб тощо. Узимку їх раціон живлення одноманітніший: під сніговим покривом у непромерзлому шарі грунту серед опалого листя відшукують зимуючих комах. Розшукуючи їжу, нерідко потрапляють у льохи, комори тощо. Але господарські продукти бурозубки не чіпають, вони поїдають тут лише зимуючих комах.
Рослинну їжу бурозубки споживають лише додатково до тваринної, частіше в зимовий період. Це — насіння з шишок ялини та сосни, горішки липи тощо.
У зимовий період найбільш сприятливі умови для життя землерийок — глибокі замети. Незначна глибина снігового покриву під час тривалих морозів для них згубна.
Гнізда із сухих стеблинок і корінців трав'янистих рослин, добре вистелені мохом, бурозубки будують у верхньому шарі ґрунту, в гнилих пеньках, старих норах мишовидних гризунів або під лісовою підстилкою з опалого листя.
Розмножуються, починаючи з кінця березня, протягом усього теплого періоду року. За цей час встигають дати два-три приплоди, кожного разу народжуючи 7—8 малят. Новонароджені малята безпорадні, голі, сліпі, проте вони швидко ростуть і в місячному віці вже починають споживати тваринну їжу.
Кажани
Серед ссавців нашої фауни найбільш своєрідну будову мають кажани. Належать вони до ряду рукокрилих. Кажани різко відрізняються своїм своєрідним зовнішнім виглядом від інших тварин. Найцікавішим у кажана є його крила, які утворилися з передніх кінцівок у процесі тривалого пристосування до польоту, та здатність до ехолокації.
На відміну від птахів крила кажанів мають вигляд тоненької голої шкірястої перетинки між розчепіреними, дуже видовженими чотирма пальцями передніх кінцівок, яка з'єднана із задніми кінцівками і хвостом. Рухаються крила завдяки сильним грудним м'язам, прикріпленим до добре розвиненого гребеня грудної кістки. У спокійному стані крила лежать складками по боках тіла. Коли кажани злітають, крила розправляються, і звірки, наче легкі тіні, ширяють у повітрі, причому махають крилами так часто, що тіло їх стає непомітним.
За способом життя ці види кажанів дуже схожі між собою. День вони проводять у затишних схованках, де, зачепившись кігтями задніх кінцівок за нерівності опори і загорнувшись у крила, звисають головою вниз доти поки не настануть сутінки. Літають на полювання з вечора до ранку [7,14].