До роду зозулинець належать багаторічні трав'янисті рослини з підземними бульбами, листки лінійні, вузькі або широкі, однобарвні або з темними плямами. Стебла поодинокі, прямостоячі, округлі, з верхівковим суцвіттям, в якому нараховується від 10 до 50 квіток. Всі листочки оцвітини або тільки середній зовнішнього і бокові внутрішнього кіл складені у вигляді шолома. Губа більш-менш виразно трилопатева, при основі має шпорку і обернена донизу, здебільшого з малюнком із темно-пурпурових ліній або крапок, колонка коротка. Пиляк прирослий всією спинкою до паростка колонки. Зав'язь сидяча, скручена. Плід - циліндрична коробочка.
Зозулинці ростуть на луках або полонинах, серед чагарників та в світлих лісах. У природі й культурі всі види зозулинців розмножуються насінням, як анакамптис пірамідальний, і вегетативно, ризореституційно, як билинець довгорогий. Бульби зозулинців придатні для виготовлення високоякісного салепу. Всі зозулинці - декоративні рослини.
1.2.1 Зозулинець блощичний - OrchiscoryophoraL
Народні назви: чик, зозулинець-клопівник. Багаторічна трав'яниста рослина. Бульба еліптична, до 2,5 см завдовжки. Стебло 15-50 см заввишки, до середини вкрите листками, вище листкоподібними піхвами. Листки в кількості 4-6, вузьколінійні або лінійно-ланцетні, 4-14 см завдовжки, 0,5 - 1,5 см завширшки, тупо загострені. Колос циліндричний, густий, багатоквітковий, 5-15 см завдовжки, до 3 см в діаметрі. Приквітки лінійно-ланцетні, довгастозагострені з 1 жилкою, зелені або по краю пурпурові; нижні - звичайно дорівнюють зав'язі, до 2 см завдовжки; верхні - коротші, до 1 см завдовжки, пахнуть лісовими клопами. Зовнішні листочки оцвітини довгасто-ланцетні 0,5-1,0 см завдовжки. Губа 3-лопа-тева, 4-7 мм завдовжки, між кінцями бічних лопатей 4-5 мм завширшки, середня лопать довгаста, тупо загострена; бічні - ромбічні, по зовнішньому краю тупозубчасті. Шпорка циліндрично-конічна, трохи зігнута, 4-8 мм завдовжки.
В Україні зустрічається в Карпатах, Розточчі-Опіллі, Лісостепу звичайно; в Степу на Сіверському Дінці, в горах Артема Слов'янського району Донецької області та Причорномор'ї - рідко. Поселяється на нейтральних або слабокислотних грунтах (рН 6,0-7,0). Зозулинець блощичний траплявся поодинокими особинами генеративного віку, які знаходилися одна від одної на великій відстані. Подібна рясність виду спостерігалася і на торфових луках в околицях смт. Біличі Києво-Святошинського району. Це, мабуть, видова особливість, специфіка виду, який має широкий ареал і широку екологічну амплітуду.
В умовах первинної культури непогано розмножується ризореституційним способом, задовільно росте і розвивається у лізиметрах з торфовим субстратом, до якого додають перегній з перепрілої соломи чи сіна або опрілого листя. Коефіцієнт зав'язування плодів і утворення насіння високий, але самосіву не спостерігається. Потребує щоденного дощування, легкого притінення, хоча в природних умовах виявляє геліофільність.
Заходи охорони. Занесений до Червоної книги України. Охороняється у Поліському природному та Карпатському біосферному заповідниках, у Кам'яних Могилах - відділі Українського степового природного заповідника та заказнику загальнодержавного значення Гори Артема (Донецька область). Необхідний контроль за станом популяцій.
1.2.2 Зозулинець болотний — OrchispalustrisJacq
Народні назви: зозульки півникові, зозулинець прямий, слочок.
Багаторічна трав'яниста рослина. Бульби овальні, 2,5-3 см завдовжки, і 1,8-2 см завширшки. Стебло 28-30 см заввишки, просте, пряме, порожнисте. Листки в кількості 3-6, лінійно-ланцетні, жолобчасті, від основи до верхівки поступово звужені, гострі, спрямовані догори, до 15 см завдовжки і 1,5-2 см завширшки. Суцвіття до 20 см завдовжки, рідке. Приквітки лінійно-ланцетні, загострені, зелені, з пурпуровими краями; нижні - з 3-5 жилками, часто довші від зав'язі. Квітки до 2 см в діаметрі, пурпурові або світло-пурпурові. Листочки оцвітини довгасті, тупі, з 3 жилками; бічні - трохи відхилені, нерівнобічні, 7-9 мм завдовжки; середній - 6-8 мм завдовжки, зовнішні листочки схожі з внутрішніми. Губа довша від усіх листочків оцвітини, широко обернено яйцевидна, 3-12 мм завдовжки, 9-10 мм завширшки, 3-лопатева. Шпорка пряма або майже пряма, циліндрична, трохи коротша від зав'язі або рідше однакової з нею довжини, горизонтально або косо догори спрямовані. Колонка коротка, носик тупий, полінії булавовидні, залозки яких заховані в кишеньці. Цвіте протягом травня.
В Україні звичайно зустрічається в Криму і Лівобережному Лісостепу, рідше в Закарпатті і Степу. Росте на болотах, вологих луках і вологих трав'янистих місцях на берегах річок. В околицях Фастова виявлений серед верхових злаків, таких, як тимофіївка лучна, грястниця збірна, китник лучний, бромопсис безостий, костриця червона, райграс високий, хвощ лучний і болотний. Популяція налічувала близько 30 особин, з яких понад 40% цвіли. Ювенільних особин не виявлено, віргінільних і прематурних - близько 60%. Сенільний вік рослин встановити не вдалося. Ми знаходили також цей вид на луках поблизу Київського моря і не можемо поділити думку М.М. Бортняка про те, що в Київській області зозулинець болотний - заносна рослина.
Заходи охорони. Занесений до Червоної книги України. Охороняється у Чорноморському біосферному заповіднику. На території України знаходиться на північній межі ареалу.
1.2.3 Зозулинець запашний - Orchisfragrans
Багаторічна трав'яниста рослина. Бульби еліптичні, 2,5-2,7 см завдовжки. Стебло 20-40 см заввишки. Листки в кількості 4-8, вузьколінійні, лінійні або лінійно-ланцетні, 4-13 см завдовжки, 0,5-1,3'см завширшки, тупо загострені. Колос циліндричний, рідкуватий, до 15 см завдовжки. Квітки пурпурові, із запахом ванілі або квіток глоду. Листочки зовнішнього кола оцвітини 8-12 мм завдовжки, яйцевидно-ланцетні. Губа 4-7 мм завдовжки, рожева, з пурпуровими плямами; бічні лопаті губи червонуваті, з великими зубчиками; середня лопать у 2 рази довша за бічні, довгаста,на верхівці загострена Шпорка 6-8 мм завдовжки, майже дорівнює зав'язі, конічна, загострена, трохи зігнута.
Рідкісна мальовнича рослина. Зрідка трапляється в Лівобережному Степу (заповідник Кам'яні Могили), в Степу та Криму. Росте на вологих трав'янистих місцях.
Заходи охорони. Занесений до Червоної книги України.
1.2.4 Зозулинець обпалений - OrchisustulataL
Багаторічна трав'яниста рослина. Бульби кулясті або овальні, 1-1,7 см завд., 0,7-1,2 см в діам. Стебло 15-45 см завв., просте, пряме, на 2/3 вкрите листками і біля самої основи з 2-3 рудуватими піхвами. Нижні листки зближені, довгасто-ланцетні, загострені, зелені. Суцвіття багатоквіткове, спочатку майже кулясте, потім овальне і пізніше циліндричне, при основі трохи зріджене, густе, 3-10 см завд. і 1,5-2 см в діам. Приквітки яйцевидно-ланцетні, рідше лінійно-ланцетні, гострі, плівчасті, 1-жилкові, лілові або пурпурово-червоні, з чорнуватою або зеленуватою жилкою. Квітки з медовим запахом. Шолом майже кулястий, тупуватий, зовні чорно-пурпуровий, 3-4 мм завд. і його зовнішні листочки яйцевидні, на внутрішній поверхні зеленуваті, по краю фіолетові; внутрішні - вужчі і коротші, лінійно-лопатеві, з тупою або виїмчастою верхівкою. Губа 3-роздільна, білувата або світло-рожева з пурпуровими цятками, 4-5 мм завд.; середня частка губи поступово наперед розширена, коротко-2-лопа-тева, з невеликим зубцем поміж лопатями; бічні лопаті губи лінійно-довгасті, тупі або притуплені, дрібнозубчасті. Шпорка дуже коротка, майже мішкоподібно-конічна, наперед зігнута, в 3-4 рази коротша від зав'язі; зав'язь сидяча, скручена.
В Україні зрідка зустрічається в Закарпатті, Карпатах, Розточчі-Опіллі, на Правобережному Поліссі, в Лісостепу, по Дніпру заходить у Степ. Росте на вологих і сухих високотравних луках, переважно на нейтральних або лужних ґрунтах, у складі яких є вапно. Знайдений в околицях Рахова на низькогірних луках, де були виявлені мітлиця звичайна, костриці червона та лучна, гребінник звичайний, трясучка середня, конюшина шелестяча, королиця звичайна, купальниця трансільванська. Якщо зозулинець обпалений росте на схилах південної чи південно-західної експозиції, тоді він формує групи по 5-10 особин, в складі яких 2-3 генеративні, а в тальвегах дрібних долин трапляються лише поодинокі особини. Взагалі ж по всьому ареалу виду знайдено, як правило, поодинокі особини, які відокремлені значними відстанями і ніколи не зустрічаються в таких кількостях, як у билинця довгорогого чи пальчатокорінника Фукса. Виявити співідношення вікових категорій в природних умовах у зозулинця обпаленого нам не вдалося, та, мабуть, це й неможливо, адже ювенільні особини останнього майже не відрізняються (це було встановлено в культурі) від особин билинця довгорогого, загально поширеного в Карпатах на всіх луках, за винятком тих, що випасаються.
В умовах первинної культури вид задовільно розмножується ризореституційним способом, але його застосовувати слід раніше, ніж рослини зацвітуть, бо в цей час стара бульба повністю руйнується.
Заходи охорони. Занесений до Червоної книги України. Охороняється в Карпатському біосферному заповіднику. Потрібний контроль за станом популяцій.
1.2.5 Зозулинець шоломоносний — OrchismilitarisL
Народні назви: зозулинець-прямик, зозулинець півниковий. Багаторічна трав'яниста рослина. Бульби яйцевидні, до 3 см завдовжки. Стебло 20-45 см заввишки, при основі з 2 блідими плівчастими піхвами, вище основи з 3-5 довгастоеліптичними або еліптичними тупими, до основи звуженими листками, 8-20 см завдовжки і 2,5-5 см завширшки, вище них стебло з 2 листкоподібними загостреними піхвами, які обгортають його. Колос густий, багатоквітковий, спочатку пірамідальний, потім циліндричний, 4-10 см завдовжки, і до 5 см в діаметрі. Приквітки фіолетово-рожеві, яйцеподібні, загострені, 2-3 см завдовжки. Квітки великі, запашні. Листочки зовнішнього кола оцвітини утворюють шолом, загострені, з 3 жилками, 0,9-1,3 см завдовжки і 3-3,5 см завширшки, зверху білувато-рожеві, зісподу рожеві з 3 фіолетово пурпуровими жилками; 2 листочки внутрішнього кола лінійні, загострені, з 1 жилкою, трохи коротші за зовнішні, рожеві. Губа при основі біла з пурпуровими цятками і дрібними сосочками, лопаті її фіолетово-рожеві. Довжина губи 10-14 мм, при основі вона з 2 бічними лінійними лопатями до 3 мм завдовжки і 1 мм завширшки, спереду з великою лопаттю, яка до довгастої основи клиновидно або Оберненосер-цевидно розширена, на кінці 2-лопатева (кожна лопать до 4 мм завдовжки), з шиловидним зубчиком між лопатями; ширина губи між кінцями бічних лопатей до 10 мм, ширина середньої лопаті біля основи до 2 мм, а між кінцями кінцевих лопатей - 6-8 мм. Шпорка блідно-рожева, тупа, вузькоциліндрична, трохи зігнута, о-1 мм завдовжки, у 2 рази коротша за зав'язь.