Сірчистий газ попадає в повітря в результаті спалювання палива, що містить сірку: кам'яного вугілля, нафтопродуктів, газу,— може окислятися до сірчистого газу, що утворить із водою сірчану кислоту. У куті Донбасу втримується до 3,5 Урал — до 6 % сірки. Сірчистий газ дратує слизуваті оболонки очей, дихальних шляхів, викликаючи кашель, спазми в горлі. У результаті може розвиватися бронхіт. Вдихання повітря зі змістом 400— 500 мг/м3 сірчистого газу приводить до отруєння організму.
Газ небезпечний і для рослинності. Особливо чутливі до нього хвойні й фруктові дерева. Мармур під впливом сірчистого газу перетворюється в гіпс (сірчанокислий кальцій).
Щоб позбутися від шкідливих газів, будують високі димарі. Однак такий прийом для міст не ефективний. Намагаються також витягти сірку з палива до його використання, однак поки без видимих результатів. Найбільш надійний метод - будівництво очисних споруджень. Для вловлювання сірчистого й інших шкідливих газів застосовують їхнє промивання водою, обробку вапняним розчином, аміаком і іншими реагентами.
Крім згаданих, повітря забруднюється окислами азоту й інших речовин.
Гранично припустимі концентрації різних речовин в атмосферному повітрі населених місць, мг/м3
Речовина ПДК Речовина ПДК
Двоокис азоту 0,085 Нітробензол 0,008
Аміак 0,2 Ртуть металева 0,0003
Анілін 0,03
Ацетон 0,35 Сажа 0,05
Бензопирен 0,1 Свинець і його сполуки-0,0003
Бензол 0,8
Бензин 1,5 Сірководень 0,008
Водень ціаністий Сірковуглець 0,005
(синильна кислота) 0,01 Метиловий спирт 0,50
Етиловий спирт 5,0
Дихлоретан 1,0 Окис вуглецю 1,0
Оцтова кислота 0,06 Хлор 0,03
Нафталін 0,003 Хлоробензол 0,10
Етилацетат 0,10
ПДК — мкг/100 м3.
В останні десятиліття в розвинених країнах забруднення атмосфери досягло катастрофічних розмірів. Нерідко на вулицях міст з'являється смог, утворений більшими концентраціями шкідливих речовин в атмосфері. Ніж сильніше зміг, тим гірше самопочуття людей, різко зростає кількість простудних захворювань, виникають епідемії грипу. Через погану видимість на дорогах відбуваються аварій, припиняється рух автомобільного транспорту.
Відомий лондонський смог у грудні 1952 р. протягом біля двох тижнів відніс понад 4 тис. життів. Уже прямує по більших містах США (Чикаго, Бостон, Нью-Йорк, Детройт і ін.) зміг, іменований лос-анджелеським (уперше з'явився в 30-е роки над Лос-Анджелесом).
Такий смог з'являється в забрудненій атмосфері в результаті фотохімічних реакцій, що протікають під впливом сонячного випромінювання, і викликає в людей роздратування слизуватих оболонок око, носа й горла, загострення легеневих і інших хронічних Захворювань, неврози й ін. Від смогу гинуть свійські Тварина (собаки, птах), ушкоджуються рослини (плямистість, білі нальоти, зів'янення листів).
Фотохімічний смог викликає також корозію матеріалів і елементів будинків, розтріскування фарб, гумових і синтетичних виробів, псую одягу. Основним діючим фактором його є озон. Той самий озон, цілющі властивості якого підтверджені багаторічною практикою курортології. У смозі концентрація озону досягає 2—3 мг/м3 і вище, тобто в 100—200 разів більше, ніж у чистому повітрі.
У нашій країні влітку також іноді утвориться смог на транспортних магістралях. У міру розвинена промисловості й автомобільного транспорту ця проблема стає усе більше актуальною.
Основною причиною смогу є що відробили (вихлопні) гази автомобілів і викиди заводів. Так, кожний автомобіль на 1 км шляху виділяє близько 10 г окису азоту, а в середньому в рік він споживає близько 2 тис. кг палива (в основному бензин) і 30 тис. кг повітря (в 45-50 разів більше, ніж людина). Спалюючи все це, автомобіль викидає в атмосферу 700 кг окису вуглецю, 230 - опанувати вуглеводнів, 40 кг окислів азоту.
Зокрема, у Києві автомобілі за рік витрачають більше 1 млн т кисню. Цієї кількості досить для подиху 30 млн чоловік. Легковий автомобіль забирає з повітря кисню в 100, а вантажний автомобіль - в 200 разів більше, ніж одна людина. Зі збільшенням їхнього числа значно зростає концентрація в повітрі шкідливих речовин.
Якщо на початку XX в. світовий парк автомобілів становив 11 тис. одиниць, то в цей час він досяг 500 млн. Біля половини автомобілів зосереджене в США, трохи менше - у Японії, ФРН, Франції, Англії, Італії. Мільйони тонн бензину, солярки, газу, масел спалюється щодня в сталевих моторах, а в повітря вилітають хмари канцерогенних речовин, що забруднюють землю, що наносять їй неповторна шкода. Щоб уникнути цього, у США, Японії й інших країн автомобілі постачені катализаторными системами, які перетворять двоокис азоту, вуглеводень і окис вуглецю в нешкідливі речовини. Один каталізатор розрахований мінімум на 80 тис. км пробігу, при цьому він на 90 % знижує токсичність вихлопу.
У нашій країні також налагоджують виробництво подібних каталізаторів. Але вони ефективні лише в у тому випадку, якщо автомобілі будуть заправляти не етил бензином.
Автомобілі забруднюють атмосферу й окислами свинцю, що стало результатом застосування в нашій країні з 50-х років як автомобільне паливо етил бензину. По оцінках фахівців, концентрація свинцю в навколишнім середовищі за останнім часом зросла в сотні й тисячі разів. Відзначено, що це вплинуло на здоров'я людини. Так, у містах Шотландії, де питна вода сильно забруднена свинцем, особливо часто спалахують епідемії холери й тифу.
Істотний вплив на атмосферу Землі робить авіація, що розвивається. Сучасний великий реактивний літак за один рейс довжиною 6-7 тис. км (8 год польоту) спалює 20-25 т палива й споживає понад 200 т повітря. Надзвуковий апарат типу ТУ-144 або «Конкорд» спалює пального приблизно в 3 рази більше, ніж реактивний літак. Турбінні двигуни літаків викидають такі ж продукти згоряння, як і автомобільні, але в значно більших кількостях. Крім того, літаки створюють штучну хмарність, що істотно змінює мікроклімат міст.
Запобігання зменшення змісту кисню в атмосфері, руйнування озоносфери Землі, забруднення повітря, води, ґрунту шкідливими хімічними речовинами, погіршення клімату нашої планети залишається основною екологічною проблемою. Повітряний океан - не космос, він має свої межі. Чисте повітря хоча й уважається даром безцінним, але в конкретних обставинах має цілком реальну вартість.
Рослини виділяють життєво необхідний кисень - повітряну їжу людини, тварин, рослин. Якщо людина без їжі може існувати кілька тижнів, без води - кілька днів, то без повітря - усього кілька хвилин.
На Землі еволюційне встановлена динамічна рівновага кисню - скільки виділяють рослини в процесі фотосинтезу, а також фотохімічного розкладання водяної пари у верхніх шарах атмосфери, стільки ж його поглинається при подиху, гнитті й численних окисних процесах. У результаті фотосинтезу на Землі до останніх десятиліть було відзначене зменшення змісту вуглекислоти. У цей час ця рівновага порушується в протилежну сторону й відбувається зворотне - збільшення концентрації вуглекислого газу в атмосфері. За наявним даними, за останні 100 років витрата кисню на спалювання у світі збільшився в 10 разів, промисловість викинула в атмосферу 360 млрд тонн вуглекислого газу, концентрація якого за цей час збільшилася на 13 % .
У світі щорічно спалюється 2900 млн тонн кам'яного вугілля, 1650 млн тонн нафти, 850 млрд м3 газу. У результаті господарської діяльності людини щорічно в повітря попадає 14 млрд тонн вуглекислого газу, близько 300 млн тонн чадного газу, 2 млрд тонн пилу й багато інших шкідливих викидів. Крім того, автомобільний транспорт у кількості 250 млн машин викидає в повітря 200 млн тонн вуглецю й 50 млн тонн вуглеводнів. У Світовий океан щорічно попадає понад 10 млн тонни нафти, що веде до загибелі планктонів - головного корму для риб і найважливішого джерела постачання атмосфери киснем.
Підраховано, що на опалення міст і для потреб промисловості щорічно витрачається 23 % кисню, вироблюваного зеленими рослинами, що становить 110 млрд тонн. Цього кисню вистачило б для подиху 43 млрд чоловік протягом року. Оптимальна норма використання людиною кисню - 400 кг у рік. Таку його кількість виділяють дерева, що виростають на площі 0,3 га. Один гектар саду або скверу поглинає за годину вуглекислого газу стільки, скільки виділяють його за цей період 200 чоловік при подиху.
Єдиний відомий науці шлях підвищення концентрації кисню й зменшення змісту вуглекислого газу - максимально збільшити масу зелених насаджень. У лісовому повітрі, крім кисню, утримуються озон, ароматичні речовини, а також фітонциди й негативні іони.
Відомо, що листи дуба на відстані вбивають збудників дизентерії й черевного тифу. Тому повітря дібров і змішаних дубових насаджень практично стерильне - у ньому відсутні мікроби. Навколо квітучої черемшини створюється бактерицидна зона. Фітонциди хвої ялиці згубно діють на збудників дифтерії. У хвойних лісах фітонцидів більше, ніж у листяні. Так, 1 га соснового бору за добу виділяє близько 4 кг, іноді до 30 кг летучих фітонцидів. Така ж кількість фітонцидів виділяє в атмосферу 1 га ялівця. Цієї кількості досить для стерилізації повітря невеликого міста.
Зелені насадження, знижуючи мікробне розмноження на 19-44 % , беруть активну участь у формуванні цілющих властивостей лісового повітря. І кожний з нас, прийде в ліс, відразу почуває, як легко дихається. Дія фітонцидів на нервову систему й на інші органи ще мало вивчено. Науково ще не обґрунтовано, чому радують око фарби квітів і тішать слух звуки лісу.
Крім фітонцидів, ефіромаслинні рослини виділяють в атмосферу щорічно близько 175 млн тонн летучих речовин. Зелені насадження фільтрують повітря, збираючи на листах пил, кіптява, зменшують силу вітру, змінюють температуру, знижують шум. Існує залежність між забрудненням навколишнього середовища й здоров'ям людини, тривалістю його життя, продуктивністю праці, стомлюваністю, травматизмом, професійними захворюваннями.
Дослідженнями останнього років установлено, що повітря забруднене не тільки в містах. Через циркуляцію атмосфери й розвитку в ній турбулентних рухів забруднення повітря охоплює всю тропосферу. Академік Ф. Ф. Давітая вважає, що різке збільшення забруднення атмосфери є наслідком вирубки лісів, безсистемної оранки земель, росту міст і розвитку промисловості.
Література
1.Ревель П., Ревель Ч. Середовище нашого перебування. - К., Мир, 1995
2. Хімія й суспільство. - К., 1995
3.Добровольский В.В. Основы биогеохимии. Учеб. пособие для геогр., биол., геол., с.-х. спец. вузов. - М., 1998
4.Андруз Дж., Бримблекумб П., Джикелз Т., Лісс П. Введення в хімію навколишнього середовища. - К., 1999