Найбільш чисельні і рідкісні (стр. 3 из 3)

Для Східної, або Індо-Малайської області (Індія, Індокитай, південь Китаю, острови Шрі Ланка, Філіппіни, індонезійські, крім Гвінеї і Сулавесі) характерні такі ендеміки, як індійський слон, індійський, суматранський і яванський носороги, чепрачний тапір, величезний дикий бик гаур, малайський ведмідь, велика і мала панди (близькі родичі американських єнотів), багато видів макак, носаті мавпи, гібони, з людиноподібних-орангутанг.

Зубр

З птахів тут поширені дикі кури, яванські павичі, красені-фазани аргус, золотий, алмазний та ін.; з плазунів - болотний крокодил, гавіал, очкова і королівська кобри, бунгари, крайти тощо (див. табл. IV).

Голоарктична область з двома підобластями - пале-арктичною (Євразія і Північна Африка) та неоарктичною (Північна Америка і Гренландія) - має і спільних ендеміків, і властивих тільки окремим підобластям. До спільних належать: зайці, пищухи, бобри, байбаки, ховрахи, лемінги, білий і бурий ведмеді, песець, вовк, рижий лис, куниці, горностай, ласка, північний олень, лось, марал, з птахів - кайри, гагари, біла і тундрові куріпки, біла сова, деякі види гусей і качок та ін.

Лише в Палеарктиці зустрічаються звичайна білка, хохулі, соболь, барсук, кулан, кінь Пржевальського, косуля, антилопа сайгак, газелі джейран і дзерен, зубр, з птахів - чистуни, глухар, тетерів, рябчик, червоновола казарка, білий журавель (стерх), дрофа тощо (див. табл. V). Для Неоарктики характерні північноамериканський опосум, з гризунів-луковий собачка і кенгурові щури, дикобраз-голкошерст, степовий вовк-койот, скунс, вівцебик, снігова коза, вилоріг, бізон, з птахів - канадська казарка, американський журавель, білоголовий орлан, рубіногорлий колібрі та ін.

Дуже багато в обох підобластях вузьких ендеміків. Згадана вище червоновола казарка-красивий яскраво-забарвлений птах - живе тільки в Україні і гніздується в обмеженому районі тундри і лісотундри Західного Сибіру. Рідкісним став білий журавель-стерх, який мешкає лише в тундрах і лісотундрах Якутії. В озері Байкал живе велика кількість ендемічних форм; з ссавців - байкальська нерпа, з риб - глибоководна живородна голом'янка і байкальські бички, або широколобки, різні безхребетні тварини. Багаті ендеміками інші наші закриті водойми: Каспійське море, Аральське море, Ладозьке озеро та ін.

Відомими вузькими ендеміками є прометеева полівка, що живе на альпійських луках Головного Кавказького хребта, кавказький тетерук, поширений на дуже незначній території також в альпійському поясі цього самого хребта та Малого Кавказу на висоті 1500-3000 м над рівнем моря, кавказькі тури. Ендеміками Карпат є карпатська білка, карпатський тритон. З плазунів вузьким ендеміком Криму є кримський гекон (підвид середземноморського).

Вузькі ендеміки часто зустрічаються на островах, особливо віддалених від материків. Так, на Галапагоських островах живуть ящірки морські ігуани та наземні конолофи, слонові черепахи, з птахів - рідкісний вид галапагоського нелітаючого баклана та своєрідні дарвінові, або землянів'юрки, відкриті Ч. Дарвіним під час його подорожі на кораблі "Бігль" (1831-1835). З галапагоських в'юрків великий інтерес становить деревний дятловий в'юрок: за допомогою кактусових голок або гілочок він виганяє з щілин дерева комах.

На острові Мадагаскар живуть дуже примітивні комахоїдні ссавці тенреки, або щетинисті їжаки, багато видів лемурів (напівмавп), 6 видів вівер - невеликих хижих тварин, більше 100 видів птахів, серед яких є ціла ендемічна родина - пастушкові куріпки. Більшість з відомих видів хамелеонів - це ендеміки Мадагаскару. Такі широко відомі ендемічні плазуни, як наземні гігантські черепахи - мешканці острова Альдабра (Мі-замбікська протока), а гігантські варани живуть на острові Комодо і сусідніх невеличких острівцях Зондського архіпелагу.

Ізоляція, в якій перебувають тварини на островах, сприяла збереженню стародавніх видів (гатерія, гігантські черепахи і варани, лемури, тенреки та ін). Такі стародавні форми, що збереглися від древніх епох, називають реліктами, або, образно говорячи, - це живі пам'ятки давно минулих епох. До реліктів належать усі живі викопні: наутілуси, латімерія, дводишні риби, черепахи, гатерія, качконіс, єхидна та ін.

У переважній більшості вузькі ендеміки, зокрема реліктові тварини, - рідкісні, часто зникаючі види, які для збереження потребують добре організованої охорони.