Відомо, що захисне забарвлення тварин забезпечує краще їх виживання. Схожість забарвлення деяких тварин і їх форми з якимись предметами чи іншими живими істотами (мімікрія) робить імітантів менш помітними (павучок драссус у стані спокою нагадує бруньку дерева, лахматий морський коник мало помітний серед водоростей, гусениця п'ядуна при небезпеці витягується і стає схожою на сучок, малайський метелик калліма, що сидить, нагадує листок рослини, деякі комахи імітують неїстівні форми, що мають надійний захист: мухи—джмеля, оси, метелик білянка—метеликів геліконід тощо).
Тварини, що мають значні відхилення від середньої норми, при швидкій зміні умов існування гинуть у першу чергу (внаслідок бурі, забруднення води, сухості тощо).
Відзначено потемніння забарвлення метеликів березового п'ядуна та інших видів у промислових районах (індустріальний меланізм).
Досліди Чезнола і М. М. Бєляєва показали вибірне знищення птахами богомолів різного забарвлення залежно від фону, на якому були комахи.
Під впливом природного добору з'явилися отрутостійкі раси шкідливих комах і кліщів.
Рослини пристосовувалися до перехресного запилення і розповсюдження насіння.
Самого факту природного добору в природі тепер ніхто не заперечує.
Умови, що сприяють дії природного добору. Як і у випадку штучного добору, можна виділити ряд обставин, що сприяють успіху природного добору у формотворенні і виробленні адаптації. До них належать:
чисельність особин та їх різноманітність;
ступінь і частота мінливості;
інтенсивність розмноження і швидкість зміни поколінь;
розміри ареалу і різноманітність умов існування даної групи організмів;
ізоляція, перешкоди до вільного схрещування.