Відповідь на нього була намічена ще в бюхманівській дефініції, в якій говориться усього лише про принципову довідність джерела (Бюхм., порів. ЛЭС). Цю сторону прийняла О. В. Бєркова. Цілком правильно виступаючи проти прямолінійного підходу до проблеми авторства, вона в той же час мотивувала свою позицію тим, що іноді, коли джерело крилатого звороту невідоме, “стилістичні, лексичні і інші особливості таких одиниць вказують на їх книжне походження” 9, і на цій підставі до крилатих нею віднесені такі стійкі словосполучення, як тактика выжженной земли, утечка мозгов, промывание мозгов.
Таке рішення замикає логічне коло: якщо крилаті слова, з одного боку, і народні прислів’я і фразеологізми – з іншого, розрізнюються тільки за ознакою книжність vs. “некнижність”, то тоді дотримання принципу послідовності змушує включати в розряд крилатих будь-які стійкі вирази, внутрішня форма яких свідчить про їх не побутове, а, скажемо, про наукове або публіцистичне походження.
Безперечно, спочатку кожний з перерахованих оборотів був кимсь складений, але важлива не констатація автора, а те, що більш або менш виразно визначено в науковій метафорі С. І. Ожегова “печатка авторства”, той слід, який автор залишає в смисловій структурі мовних феноменів. У цьому відношенні жоден з приведених О. В. Бєрковою зворотів нічим не відрізняється від “народних” ідіом, включаючи іншомовні фразеологічні одиниці з книжною стилістичною окраскою, оскільки не зберігає в своїй семантиці пам’ять про творця, що підтверджується їх першою лексикографічною фіксацією (фразеологізм промывание мозгов представлений лише як калька з англійського brainwashing 10, а вирази утечка мозгов 11 і тактика выжженной земли 12 дані взагалі без етимологічних довідок).
Вихід, мабуть, потрібно шукати в розведенні частин проблеми авторства як атрибута крилатих слів у різних напрямах лінгвістичного аналізу. У функціонально-семантичному аспекті на перший план виступає співвіднесеність слова / виразу з певним джерелом, що робить неістотним питання про міру істинності авторства, яке в історико-етимологічному дослідженні, навпаки, набуває вирішальної ролі. Під такою точкою зору принципова довідність джерела означає лише те, що досліднику – коментатору мовної епохи – не вдалося виявити автора фрази або текст, фрагмент якого виступав як крилатий, на що вказують деякі особливості його функціонування на якому-небудь часовому зрізі.
Тут проблема авторства стикається з іншою ознакою крилатих слів, яка позначається як загальновідомість (Ков.–Копт., РЯЭ). Глобальний вияв цієї ознаки багато в чому знімає гостроту суперечок навколо їх мовної природи: екстралінгвістичний чинник, що лежить в основі повноцінного функціонування цих специфічних утворювань, ніби нівелюється, оскільки вони виступають надбанням всього народу, подібно лексичним і фразеологічним одиницям, не обтяженим інтертекстуальністю. Однак такий підхід дуже спрощений, він не відповідає фактичному положенню справ у мовній стихії, дуже мінливій, по-різному відбитій у свідомості представників різних соціальних груп, певного індивіда. Ще С. Г. Займовський писав: «“Загальновідомість” “крилатих слів” вельми і вельми відносна. Однак при всій своїй маловідомості “крилате слово” повинно цитуватися досить часто, щоб мати право здаватися загальновідомим і не супроводжуватися попутними або підрядковими коментарями...» 13
Теза про суб’єктивність сприйняття мовних одиниць, осмислення їх значення, а також про ентропію, що приймає різні форми передусім через неоднаковий об’єм знань про світ, мовну компетенцію, не викликає сумнівів у лінгвістів. Як свідчать дослідження, майже кожне десяте слово з тлумачного словника середнього обсягу невідоме або недостатньо відоме представникам російського етносу 14.
Отже, категорична вимога однакової апперцепції різними носіями мови крилатих слів відносно їх генетичних властивостей явно завищена і не може бути висунена як обов’язкова умова їх приналежності до мовної системи.
З іншого боку, треба визнати застарілим підхід до крилатих виразів як прерогативи “книжних” людей 15: за останній час сильно змінився і склад джерел, і умови функціонування одиниць з “печаткою авторства”: назви та репліки героїв кіно- та мультфільмів (Місце зустрічі змінити не можна; Ну, заєць, постривай!), пісні (Хай завжди буде сонце!), фрази з гумористичних мініатюр та виступів політичних лідерів (Запитання, звичайно, цікаве; Маємо те, що маємо), популяризовані телебаченням, слогани телереклам (Взула – і забула) тепер поширені серед різних верств населення 16.
Таким чином, нового змісту набуває інший диференційний показник, який пов’язаний зі сферою (широтою) вживання (Бюхм., Ков.-Копт., ЛЭС, БЭКиМ, РЯЭ). Недаремно Л. І. Ройзензон, пояснюючи особливості функціонування крилатих зворотів, ставив знак рівності між двома ознаками: “Відносно ознаки загальновідомості (поширеності) “крилаті вирази” підкоряються закономірностям, характерним для УСК [усталених словесних комплексів] взагалі. Це означає, що “крилаті вирази” можуть придбавати статус загальнонародності, вони можуть стати приналежністю якого-небудь відгалуження даної національної мови” 17.
У дефініціях відзначається також виразність крилатих слів (Займ., БЭКиМ). Вона досягається за рахунок двоплановості – порівняння відображеної в тексті-джерелі і актуальної ситуації, в зв’язку з чим крилаті слова цілком справедливо кваліфікуються як образні засоби мови (Ашук., ЛЭС, РЯЭ).
Велика ймовірність дисфункції крилатих слів внаслідок незнання первинного контексту ставить під сумнів їх експресивні можливості, однак руйнування тотожності одиниці свідчить не про відсутність у неї такого атрибута, як виразність, а про збій в функціонуванні мовної (мовленнєвої) системи – явище, далеко не рідке. Отже, потрібно зберегти за експресивністю статус диференціальної ознаки крилатих слів і в той же час провести аналіз чинників, що приводять до коливань в мірі виразності в комунікативному процесі.
Не менш важлива ще один показник, що відображає лінгвостилістичні достоїнства крилатих слів, – це стислість, афористичність. Відмічений в більшості дефініцій (Займ., Ашук., ЛЭС, БЭКиМ), він проте в теоретичних дослідженнях залишається непоміченою, незважаючи на те, що може і повинний виступати вагомим і переконливим контраргументом в спорі з тими, хто відмовляє в приналежності крилатих слів до мовної системи.
Першою провела кількісний аналіз структури крилатих висловів російської мови С. Г. Шулєжкова, яка визначила, що мінімальний склад крилатих виразів – 2, а максимальний – 22 компоненти і що в основної маси зворотів кількість компонентів коливається від двох до восьми 18. Але слід зауважити, що в нових словниках зареєстровані звороти, що складаються майже з 30 слів, які втім у процесі спілкування, як правило, скорочуються, використовуються частково. Таким же виключенням є в російській мові однослівні крилаті фрази. Це ж спостерігається і в українській мові (порів.: Еврика! (Ков.–Копт., 85), Одобрямс!, Ніззя! 19).
Середнє число компонентів українських крилатих зворотів – 3,5 20, що ще більше наближує ці одиниці до ідіом. Головним виявляється не структура утворювань з “печаткою авторства”, що виходить за межі речення 21, а їх компактність, що готує підґрунтя для виконання крилатими зворотами номінативної функції.
Нарешті, в класичній дефініції називаються такі властивості крилатих слів, які всі послідовники Г. Бюхмана залишили поза увагою. Вони, дійсно, носять факультативний характер: це тривалість проникнення крилатого слова у мову, яка специфічна для кожної одиниці (деякі вирази освоюються миттєво, а закріплення інших розтягується на десятиріччя), і “функціонування в іншомовній формі”.
Таким чином, субстанціональними ознаками крилатих слів є: 1) приналежність до лексико-фразеологічного фонду національної мови як слідство масової відтворюваності (в умовах, що відрізняються від первинної конситуації) та упізнаваності в процесі комунікації (усталеність); 2) специфічне походження (створення певною особою; приналежність до певного тексту, твору мистецтва), пам’ять про яке зберігається у внутрішній формі звороту, визначаючи його семантичні параметри; 3) експресивність (образність); 4) лаконічність.
1 У роботі аналізуються визначення терміну “крилаті слова / вислови”, які дані в кн.: Büchmann G. Geflügelte Worte: Der Zitatenschatz des deutschen Volkes. – Berlin, 1925. – S. ХІІ (далі – Бюхм.); Ашукин Н. С., Ашукина М. Г. Крылатые слова. Литературные цитаты. Образные выражения. – 4-е изд. – М., 1987. – С. 5 (далі – Ашук.); Ганич Д. І., Олійник І. С. Словник лінгвістичних термінів. – К., 1985. – С. 115 (далі – СЛТ); Займовский С. Г. Крылатые слова: Справочник цитаты и афоризма. – М.; Л., 1930. – С. 15–16 (далі – Займ.); Коваль А. П., Коптілов В. В. Крилаті вислови в українській літературній мові. – 2-е вид. – К., 1975. – С. 3 (далі – Ков.–Копт.); Лингвистический энциклопедический словарь. – М., 1990. – С. 246 (далі – ЛЭС); Русский язык: Энциклопедия / Гл. ред. Ю. Н. Караулов. – 2-е изд. – М., 1998. – С. 203 (далі – РЯЭ); Скрипник Л. Г. Фразеологія української мови. – К., 1973. – С. 44 (далі – Скрип.) – та у компакт-диску: Большая энциклопедия Кирилла и Мефодия. – М., 1998 (далі – БЭКиМ); 2Бахтин М. М. Слово в романе // Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. – М., 1975. – С. 72–233; 3 Див. про це: Федоренко Н. Т., Сокольская Л. И. Афористика. – М., 1990. – С. 12–72; 4Телия В. Н. Русская фразеология: Семантический, прагматический и лингвокультурологический аспекты. – М., 1996, 75; 5 Докладніше див.: Дядечко Л. П. Воспроизводимость и устойчивость крылатых выражений // Наукова спадщина С. В. Семчинського і сучасна філологія: Зб. наук. праць. – Ч. 1. (у друці); 6 Про термін див.: Дядечко Л. П. О формировании терминосистемы в сфере изучения крылатых слов // Компаративні дослідження слов’янських мов і літератур: Пам’яті акад. Л. Булаховського. – К., 2000. – С. 173–181; 7 Прохоров Ю. Е. Русские крылатые выражения как объект учебной лексикографии // Актуальные проблемы учебной лексикографии.– М., 1977. – С. 141; 8 Дядечко Л. П. Новое в русской и украинской речи: Крылатые слова – крилаті слова (материалы для словаря).– Ч. 1: А – Г. – К., 2001. – С. 123–124; 9Беркова О. В. К определению понятия “крылатое слово”// Общая стилистика: теоретические и прикладные аспекты. – Калинин, 1990. – С. 103; 10 Новое в русской лексике: Словарные материалы – 77 / Под ред. Н. З. Котеловой. – М., 1980. – С. 117; 11 Там само. – С. 150; 12 Новое в русской лексике: Словарные материалы – 79 / Под ред. Н. З. Котеловой. – М., 1982. – С. 55; 13Займовский С. Г. “Крылатое слово” и как им пользоваться // Большевистская печать. – 1938. – № 19. – С. 31; 14 Морковкин В. В., Морковкина А. В. Русские агнонимы (слова, которые мы не знаем). – М., 1997. – С. 192–193; 15 Телия В. Н. Зазнач. роб. – С. 75; 16 Див. приклади: Дядечко Л. П. Новое в русской и украинской речи... – Ч. 1 – 2. – К., 2001; 17Ройзензон Л. И. Лекции по русской и общей фразеологии. – Самарканд, 1973. – С. 139; 18 Шулежкова С. Г. Крылатые выражения русского языка, их источники и развитие. – Челябинск, 1995. – С. 141; 19Дядечко Л. П. Новое в русской и украинской речи... – Ч. 3 (у друці); 20 Підрахунки проводилися за даними словника Ков.–Копт.; 21Кунин А. В. Курс фразеологии современного английского языка. – 2-е изд. – М.; Дубна, 1996. – С. 26.