б) від основи супіна за допомогою словотвірних формантів ‑(t)ūra, -(s)ūra утворюються іменники із значенням результату дії:
struo, struxi, structum, ĕre – будувати – structūra, ae, f – структура
metior, mensus sum, īri – виміряти – mensūra, ae, f – міра, вимір.
Новоєвропейські мови, запозичуючи латинські слова першої відміни, засвоїли також словотвірні форманти:
лат. natūra, cultūra, censūra, doctrīna, medicīna;
укр. натура, культура, цензура, доктрина, медицина;
фр. nature, culture, censure, doctrine, medicine;
англ. nature, culture, doctrinе, medicine;
нім. Natur, Kultur, Doktrin, Medizin.
До другої відміни належать іменники (прикметники, присвійні займенники, порядкові числівники) чоловічого і середнього роду, які в родовому відмінку однини закінчуються на -i. У називному відмінку однини чоловічий рід закінчується на -us, -er і один іменник на -ir (vir, i, m – чоловік, муж, воїн), а середній рід – на -um.
Відмінкові закінчення другої відміни:
| Casus | Singulāris | Plurālis |
| Nom. | -us, -er, -ir (m), -um (n) | -i (m), -a (n) |
| Gen. | -i (m,n) | -ōrum (m, n) |
| Dat. | -o (m,n) | -is (m,n) |
| Acc. | -um (m,n) | -os (m), -a (n) |
| Abl. | -ō (m, n) | -is (m,n) |
| Voc. | -e (m), -er (m), -um (n) | -i (m), -a (n) |
Зразки відмінювання словосполучень другої відміни:
а) liber novus (m) – нова книжка;
б) debĭtum pecuniarium (n) – грошовий борг
| Casus | Singulāris | Plurālis |
| Nom. | liber nov-us | libr-i nov-i |
| Gen. | libr-i nov-i | libr-ōrum nov-ōrum |
| Dat. | libr-o nov-o | libr-is nov-is |
| Acc. | libr-um nov-um | libr-os nov-os |
| Abl. | libr-ō nov-ō | libr-is nov-is |
| Voc. | liber nov-e | libr-i nov-i |
| Casus | Singulāris | Plurālis |
| Nom. | debĭt-um pecuniari-um | debĭt-a pecuniari-a |
| Gen. | debĭt-i pecuniari -i | debit-ōrum pecuniari-ōrum |
| Dat. | debĭt-o pecuniari-o | debĭt-is pecuniari-is |
| Acc. | debĭt-um pecuniari-um | debĭt-a pecuniari-a |
| Abl. | debĭt-ō pecuniari-ō | debĭt-is pecuniari-is |
| Voc. | debĭt-um pecuniari-um | debĭt-a pecuniari-a |
1. У словах чоловічого роду на -us у кличному відмінку однини закінчення -е. Порівняйте: друже, народе, брате.
2. Іменники (прикметники), які у називному відмінку однини закінчуються на -er, зберігають ‑е у всіх відмінках або тільки в називному і в кличному відмінках однини.
3. Власні імена на -ius, -eius, -aius у кличному відмінку однини мають закінчення -і, -еі, ‑аі: Valerius – Valeri, Pompeius – Pompei, Gaius – Gai. Загальний іменник filius, ii, m – син у кличному відмінку має форму fili.
4. Деякі іменники в родовому відмінку множини зберігають стару форму на -um замість ‑ōrum.
Вони означають:
а) вагу і міру:
iugĕrum, i, n – юґер, ≈ 2519 мІ, Gen. plur. – iugerum
modius, i, m – модій, ≈ 8,754 літри, Gen. plur. – modium
nummus, i, m – монета, Gen.plur. – nummum
sestertius, ii, m – сестерцій, срібна монета до 217 р. до н.е., Gen.plur. – sestertium;
б) назви посад і визначення службового становища:
decemvir, i, m – децемвір, Gen.plur. – decemvīrum
faber, bri, m – майстер, Gen.plur. – fabrum.
5. Іменник deus, i, m – бог у кличному відмінку однини має форму deus; у називному і кличному відмінках множини – dei або di; у давальному й орудному відмінках множини – deis або dis; у родовому відмінку множини часто вживається форма deum замість deōrum.
Правило середнього роду. У середньому роді в називному, знахідному і кличному відмінках однакові закінчення, як у називному. У множині в цих відмінках закінчення ‑а.
Третя відміна – найбільша і найпоширеніша серед усіх відмін латинської мови. У ній представлені іменники та прикметники трьох родів: чоловічого, жіночого та cереднього з різними основами та різними закінченнями в nominatīvus singulāris, а в родовому відмінку однини спільне закінчення -is. Історично в третій відміні об’єднались два типи основ: на приголосний звук і на голосний -і. Слова першої групи утворюють третю приголосну відміну, слова другої групи – третю голосну відміну. До окремої групи (третьої мішаної відміни) входять слова з основою на -ĭ, що зазнали впливу приголосної відміни.
Різноманітність закінчень у Nоm. sіпg. пояснюється існуванням двох способів творення цієї відмінкової форми – сигматичного (тобто за допомогою s) й асигматичного (без s).
1. Основи, що закінчуються на -c, -g, -t, -d, утворюють сигматичний номінатив:
| Nom. sing. | Gen. sing. | основа |
| rex lux civĭtas palus | reg-is luc-is civitāt-is palūd-is | reg- (rec + s > rex) luc- (luc + s > lux) civitāt- (civitāt + s > civĭtas) palūd- (palūd + s > palus) |
2. Основи на -1, -r, -n, -s утворюють асигматичний номінатив:
| Nom. sing. | Gen. sing. | основа |
| consul victor flumen flos | consŭl-is victōr-is flumĭn-is flor-is | consŭl- victōr- flumĭn- flor- |
Оскільки основа іменників третьої відміни здебільшого не збігається із називним відмінком однини, то слід запам'ятовувати дві форми – nomіnаtīvus і gеnеtīvus singulāris. За формою gеnеtīvus singulāris можна визначити практичну основу іменника, відкинувши закінчення -is:
| Nom. sing | Gen. sing | основа |
| homo | homĭnis | homĭn- |
| radix | radīcis | radīc- |
| regio | regiōnis | regiōn- |
| tempus | tempŏris | tempŏr- |
У словнику іменники третьої відміни записуються за загальним правилом, тобто у nomіnаtīvus і gеnеtīvus singulāris, але у gеnеtīvus singulāris звичайно вказується не тільки закінчення -is, а й останній склад основи: functio, ōnis, f – функція; latus, ĕris, n – сторона тощо. Якщо основа у nomіnаtīvus і gеnеtīvus singulāris однакова, то в словнику вказується тільки закінчення родового відмінка -is: vallis, is, f – долина; nubes, is, f – хмара.
Таблиця відмінкових закінчень третьої відміни:
| Число | Singulāris | Plurālis | ||||
| Casus | рід | рід | ||||
| m | f | n | m | f | n | |
| Nom. | -s (-x) або нульове | -s (-x) або нульове | нульове | -es | -es | -a, -ia |
| Gen. | -is | -is | -is | -um -ium | -um -ium | -um -ium |
| Dat. | -i | -i | -i | -ĭbus | -ĭbus | -ĭbus |
| Acc | -em | -em | =Nom. | -es | -es | -a, -ia |
| Abl. | -e, -i | -e, -i | -e, -i | -ĭbus | -ĭbus | -ĭbus |
| Voc. | =Nom. | =Nom | =Nom. | =Nom. | =Nom. | =Nom. |
Основа переважної більшості іменників третьої відміни закінчується на приголосний і невеликої групи – на голосний. У третій відміні виділяється група іменників, які при відмінюванні майже в усіх відмінках (окрім gеnеtīvus plurālis) мають такі самі закінчення, як і слова з основою на приголосний і тільки у gеnеtīvus plurālis – як іменники з основою на голосний. Цей різновид третьої відміни називається мішаним.
Отже, третя відміна умовно поділяється на три групи: приголосну, голосну і мішану. Різницю у відмінкових закінченнях приголосної, голосної і мішаної груп іменників третьої відміни наочно ілюструє таблиця:
| Група | Відмінки | ||
| Abl. sing | Gen. plur | Nom., Acc., Voc. plur. (середній рід) | |
| приголосна | -e | -um | -a |
| голосна | -i | -ium | -ia |
| мішана | -e | -ium | -a |
До третьої приголосної відміни належать нерівноскладові іменники трьох граматичних родів, основа яких закінчується на один приголосний: auctor, ōris, m – творець; aetas, ātis, f – вік; genus, ĕris, n – рід, вид.
Зразок відмінювання іменників приголосної відміни:
homo, ĭnis, m – людина; lex, legis, f – закон; corpus, ŏris, n – тіло:
| Casus | Singulāris | Plurālis |
| Nom. | homo, lex, corpus | homĭn-es, leg-es, corpŏr-a |
| Gen. | homĭn-is, leg-is, corpŏr-is | homĭn-um, leg-um, corpŏr-um |
| Dat. | homĭn-i, leg-i, corpŏr-i | homin-ĭbus, leg-ĭbus, corpor-ĭbus |
| Acc. | homĭn-em, leg-em, corpus | homĭn-es, leg-es, corpŏr-a |
| Abl. | homĭn-e, leg-e, corpŏr-e | homin-ĭbus, leg-ĭbus, corpor-ĭbus |
| Voc. | homo, lex, corpus | homĭn-es, leg-es, corpŏr-a |
До третьої голосної відміни належать переважно прикметники, невелика кількість іменників жіночого і середнього роду з основою на -ĭ:
До голосної відміни належать іменники середнього роду, що в називному відмінку однини закінчуються на -e, -al, -ar. Наприклад: mare, maris, n – море; anĭmal, ālis, n – тварина; exemplar, āris, n – зразок, приклад.
Зразок відмінювання іменників голосної відміни:
| Числa | Singulāris | Plurālis | ||||
| Відмінки | n | n | n | n | n | n |
| Nom. | mare | anĭmal | exemplar | mar-ia | animal-ia | exemplar-ia |
| Gen. | mar-is | animāl-is | exemplār-is | mar-ium | animal-ium | exemplar-ium |
| Dat. | mar-і | animāl-і | exemplār-і | mar-ĭbus | animal-ĭbus | exemplar-ĭbus |
| Acc. | mare | anĭmal | exemplar | mar-ia | animal-ia | exemplar-ia |
| Abl. | mar-і | animāl-і | exemplār-і | mar-ĭbus | animal-ĭbus | exemplar-ĭbus |
| Voc. | mare | anĭmal | exemplar | mar-ia | animal-ia | exemplar-ia |
1. До третьої голосної відміни належить невелика кількість рівноскладових іменників жіночого роду, які у називному відмінку однини закінчуються на -is: