Безготівкові розрахунки в іноземній валюті за експортноімпортними операціями їх види та характеристика (стр. 1 из 9)
Курсова робота
на тему: Безготівкові розрахунки в іноземній валюті за експортно-імпортними операціями, їх види та характеристика
Зміст
1.1 Використання різних форм міжнародних розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності
1.2 Види акредитивів, які використовуються у міжнародній торгівлі
2. Аналіз використання безготівкових розрахунків за експортно-імпортними операціями
2.1 Сучасний стан ринку безготівкових розрахунків в Україні у зовнішньоекономічній діяльності
2.2 Практика роботи КБ “Експобанк” щодо організації експортно - імпортних операцій
3. Проблеми та перспективи розвитку безготівкових форм розрахунків в Україні
Список використаної літератури
Вступ
Формування в Україні ринкової економіки створює сприятливі умови для розширення зовнішньоекономічної діяльності та валютно-фінансової самостійності українських суб'єктів господарювання. Тому фінансовому менеджменту вітчизняних підприємств при плануванні та здійсненні експортно-імпортних операцій необхідно правильно обирати та використовувати найбільш ефективні форми міжнародних розрахунків, які б не тільки захищали від ризиків, що супроводжують зовнішню торгівлю, а й забезпечували надійність та належне виконання умов зовнішньоекономічних контрактів, мінімізацію витрат, сприяли нормальному кругообігу коштів, що є на сьогодні актуальним.
Як свідчить аналіз останніх наукових розробок та публікацій, присвячених розрахункам у зовнішньоекономічній діяльності, питання вибору та використання оптимальних форм міжнародних розрахунків в Україні залишається недостатньо вивченим. Не розроблено комплексного підходу до вирішення проблеми, немає єдиної думки стосовно оцінки окремих форм міжнародних розрахунків та платіжних умов зовнішньоекономічних угод. Досліджуючи різні аспекти міжнародних торгових розрахунків, автори не дотримуються єдиної термінології та концепції організації міжнародних розрахунків. Так, багато з них по-різному тлумачать форми розрахунків, платіжні умови. Що деякі не бачать різниці між формами розрахунків, платіжними умовами та засобами платежу (платіжними інструментами).
Українські науковці: Івасів Б.С., Наконечний М.О., Руденко Л.В. в своїх працях розглядають міжнародні розрахунки переважно з організаційно-технічної точки зору, надаючи практичні рекомендації щодо використання окремих форм міжнародних розрахунків. Але ці дослідження не містять комплексного бачення вибору оптимальних форм міжнародних розрахунків з метою визначення та підвищення ефективності їхнього застосування.
Більш широке та значне наукове висвітлення міжнародних розрахункових операцій здійснюється російськими вченими, такими як Михайлов Д.М., Слєпцов В.А., Голубович А.Д., Єфремов А.І., в роботах яких розглядаються як теоретичні, так і практичні аспекти використання різних форм міжнародних розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.
Метою даної роботи є дослідження теоретичних та практичних аспектів використання різноманітних форм безготівкових розрахунків в зовнішньоекономічній діяльності банків, а також їх комплексне висвітлення, визначення основних переваг та недоліків, умов найчастішого використання окремих розрахункових форм та найбільш оптимальних форм міжнародних розрахунків, а також надання рекомендацій українським експортерам та імпортерам щодо здійснення ними розрахункових операцій у зовнішньоекономічній діяльності.
Предметом дослідження виступає ринок міжнародних безготівкових розрахунків, а також пов’язана з ним діяльність українських банків.
Об’єктом дослідження є діяльність КБ “Експобанк", який є одним з провідних банків України в галузі зовнішньоекономічних відносин.
Для досягнення поставленої мети в курсовій роботі окреслимо наступні завдання:
визначити основні форми міжнародних розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;
дослідити різноманітні види акредитивів, що використовуються у міжнародній торгівлі;
проаналізувати сучасний стан ринку безготівкових розрахунків в Україні у зовнішньоекономічній діяльності;
дослідити роботу банку при організації експортно-імпортних операцій.
1. Методологічні засади використання безготівкових розрахунків при розрахунках за зовнішньоекономічними операціями
1.1 Використання різних форм міжнародних розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності
Форми розрахунків у системі міжнародних фінансових відносин характеризують організаційний бік руху грошових потоків: порядок проведення операцій, їх документальне оформлення, відповідальність сторін і банків тощо.
Банки здійснюють міжнародні розрахунки за дорученням своїх клієнтів: підприємств та організацій - учасників зовнішньоекономічної діяльності в трьох загальноприйнятих формах: банківський переказ, інкасо, акредитив. Форми, що застосовуються в міжнародних розрахунках, розрізняються за ступенем участі банків в їх проведенні: мінімальна частка участі банків при банківському переказі, більша - при інкасо і максимальна частка участі банків при акредитиві. Відповідно зростає забезпечення платежу для бенефіціара, мінімально - при банківському переказі за фактично поставлений товар, максимально - при акредитиві, який по суті є грошовою гарантією оплати відвантаженого товару банком, що відкрив акредитив. [13; c.68]
Цивільно-правове регулювання міжнародних розрахунків ґрунтується на правових нормах як національного законодавства, так і міжнародного, якими є уніфіковані правила. До них належать видання Міжнародної торгової палати, а саме: “Уніфіковані правила з інкасо” у редакції 1995 року, публікація №522 та “Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів" у редакції 1993 року, публікація №500. Згідно з Законом України “Про банки та банківську діяльність” від 7 грудня 2000р. №2121-III банки на території України повинні здійснювати розрахунки у встановлених Національним банком України формах, які відповідають міжнародній практиці. [2]
Цивільний кодекс України (в редакції від 16 січня 2003 року) не дає визначення міжнародних розрахунків, не виділяє окремо міжнародні розрахунки та розрахунки в національній валюті, поєднуючи їх у главі 74 “Розрахунки", а також не дає чіткого визначення засобів платежу та форм міжнародних розрахунків.
Так, стаття 1087 ЦК України відокремлює розрахунки у готівковій та безготівковій формі. Стаття 1088 ЦК України “Види безготівкових розрахунків" визначає, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Стаття 1088 ЦК України виділяє платіжні доручення та чеки як самостійні види розрахунків, у той час як світова практика відносить їх до засобів платежу. Банківський переказ, як показує практика, використовують як форму авансових розрахунків і розрахунків за відкритим рахунком. [11]
Банківський переказ - просте доручення банку своєму банку-кореспонденту виплатити певну суму грошей на прохання і за рахунок переказодавця іноземному отримувачу (бенефіціару) з визначенням способу відшкодування банку-платнику виплаченої ним суми. [19; c.571]
Банківські перекази здійснюються в безготівковій формі на підставі платіжних доручень, що адресуються одним банком іншому.
Банк виконує тільки платіжні доручення іноземних банків чи оплачує відповідно до умов кореспондентських угод виставлені на нього банківські чеки з грошовими зобов'язаннями іноземних імпортерів, а також виставляє платіжні доручення і банківські чеки на іноземні банки за грошовими зобов'язаннями вітчизняних імпортерів. Використання переказу як форми розрахунків за контрактом має бути обумовлене при укладанні зовнішньоторговельної угоди, при цьому у розділі “Умови платежу" має бути визначено:
детальний перелік документів, що спрямовується від експортера імпортеру;
банківські реквізити переказоотримувача;
строки, в які має бути здійснено платіж.
Схема розрахунків з використанням банківського переказу представлена на рис.1.1 [19; c.575]
Рис.1.1 Порядок розрахунків з використанням банківського переказу.
1 - укладання зовнішньоекономічного контракту;
2 - заповнення імпортером заяви на переказ та подання її в банк;
3 - проведення розрахунку банком імпортера на підставі платіжного доручення;
4 - зарахування банком експортера коштів на рахунок експортера
Банк переказодавця керується конкретними вказівками, що містяться в платіжному дорученні.
Банки беруть участь у цій формі розрахунків при отриманні в банку експортера відповідного доручення на оплату контракту. Вони не несуть ніякої відповідальності за платіж: поставка товару, передача документів, а також сам платіж не входить у функції банку до моменту представлення платіжного доручення.
Банки несуть мінімальну відповідальність при банківському переказі і стягують при цих розрахунках мінімальну комісію.
Інкасо - доручення експортера своєму банку отримати від імпортера безпосередньо або через інший банк визначену суму чи підтвердження того, що ця суми буде виплачена у встановлені строки. [16; c.33]
Інкасова форма розрахунків ґрунтується на значно активнішій участі банків у розрахункових операціях, ніж при банківських переказах, оскільки документи передаються покупцю не безпосередньо, а через взаємодіючі банки.