Інкасова форма розрахунків полягає в тому, що експортер після відвантаження продукції, виконання робіт, послуг надає своєму банку інкасове доручення, в якому викладено всі умови розрахунків: отримати від імпортера або від банку, що його обслуговує, згоду на сплату коштів - акцепт чи певну суму грошових коштів у зазначений в контракті термін в обмін на товаророзпорядчі документи.
Інкасо є формою розрахунків, яка об'єктивно вигідніша насамперед покупцю - імпортеру. Він реалізує платіж, акцептує тратту та майже одразу отримує відвантажений товар у своє повне розпорядження. Таким чином, йому не треба відволікати та заморожувати кошти з активного обороту заздалегідь, як це виконується при переказі чи акредитивній формі розрахунків. Залежно від видів документів, що підлягають інкасуванню, виокремлюють:
1. Документарне інкасо - це інкасування через банк суми, що належить отримати від покупця проти вручення пакета документів:
фінансових документів, що супроводжуються комерційними документами;
комерційних документів, що не супроводжуються фінансовими документами. [17; c.69]
2. Чисте інкасо - це інкасування через банк суми, що належить отримати від покупця проти вручення пакета фінансових документів, що не супроводжуються комерційними документами. [17; c.69]
Загальна характеристика розрахунків за допомогою інкасо зображено в таблиці 1.1 [23; c.9]
Таблиця 1.1
Загальна характеристика розрахунків за допомогою інкасо
Переваги | Недоліки | Умови найчастішого використання |
1 | 2 | 3 |
1 Для експортера: це досить нескладна та недорога форма розрахунків; можливість організації зберігання, страхування та перепродажу товару інкасуючим банком у випадку неплатежу тратти; документи на товар не переходять у розпорядження до реалізації ним акцепту тратти. Для імпортера: не потрібно заздалегідь відволікати кошти з активного обороту; можливість відстрочки платежу при домовленості з продавцем; імпортер має право відмовитись від акцепту тратти; можливість інспектування товару. | 2 Для експортера: немає гарантії платежу тратти; змішення витрат у випадку неакцепту тратти; значний розрив у часі між відвантаженням товару та отриманням платежу тратти, що уповільнюють обіг овість коштів продавця. Для імпортера: неможливість отримати документи на товар у своє повне розпорядження до акцепту тратти; зіпсування репутації імпортера у випадку необґрунтованої відмови від платежу тратти; можливість відкриття кримінальної справи у випадку несплати акцептованої тратти. | 3 продавець та покупець достатньо довіряють один одному; можливість та бажання покупця виконати акцепт не викликають сумнівів; товар, що постачається не виготовлено в єдиному екземплярі; політичні, економічні і законодавчі умови в країні імпортера стійкі та стабільні; країна імпортера не накладає обмежень на імпорт та відповідні їм валютні платежі. |
Порівнюючи різні форми міжнародних розрахунків, слід зазначити, що інкасо більш надійне, ніж авансовий платіж та відкритий рахунок, але менш гарантоване, ніж акредитивна форма розрахунків. Тому воно застосовується в міжнародних розрахунках, як правило, коли експортер не бажає робити поставки через відкритий рахунок, але може відмовитися від гарантій, які дає йому акредитивна форма розрахунків. В Україні, на відміну від західної практики, інкасо мало використовується. Це пов'язано з нестабільною економічною ситуацією, постійною зміною валютного законодавства, недовірою до українських партнерів. Розрахунки за допомогою інкасо на сьогодні здійснюють учасники міжнародних угод, які давно працюють з використанням цієї форми розрахунків, а також ті, які мають надійну репутацію та довіру своїх партнерів. [23; c.9]
Акредитив - це форма розрахунків, за якої банк-емітент за дорученням свого клієнта (апліканта, заявника, наказодавця, емітента акредитива) або від свого імені зобов'язаний: здійснити платіж бенефіціару за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги; надати повноваження виконуючому банку здійснити цей платіж проти передбачених документів при дотриманні строків та умом акредитива.
Використання акредитивної форми. розрахунків дає гарантії, з одного боку, що товар чи послуги будуть повністю та своєчасно оплачені, а з другого, - що списання коштів з рахунку відбудеться тільки після виконання умов, визначених контрактом. Тому, незважаючи на її досить високу вартість та труднощі при використанні, саме ця форма розрахунків привертає увагу багатьох підприємців своєю надійністю та безпечністю в умовах нестабільної економіки окремих країн та нинішньої потенційної ненадійності закордонних партнерів. Оскільки акредитивна форма розрахунків є найдорожчою серед інших форм міжнародних розрахунків, покупець відкриває акредитив не за своїм бажанням, а. як правило, вимушено погоджується з цією формою розрахунків на вимогу продавця. Внаслідок цього частка акредитивів у міжнародній торгівлі значно менша, ніж частка інкасо та переказів.
Техніку здійснення розрахунків акредитивами зображено на рис.1.2
Рис.1.2 Порядок здійснення розрахунків з використанням акредитива: 1 - укладання угоди, якою передбачається акредитивна форми розрахунків; 2 - подання аплікантом заяви на відкриття акредитива; 3 - банк-емітент відкриває акредитив і просить банк в країні покупця авізувати акредитив і в ряді випадків підтвердити його; 4 - пересилка акредитива банком-емітентом банку-кореспонденту; 5 - авізуючий банк при отриманні ним акредитива від банку емітента повідомляє бенефіціара про відкриття акредитива на його користь; 6 - отримавши акредитив від авізуючого банку і переконавшись в тому, що умови повністю відповідають контракту, експортер відвантажує товар на адресу імпортера; 7 - бенефіціар передає комплект документів, передбачених умовами акредитива. Авізуючий банк стає виконуючим; 8 - виконуючий банк здійснює перевірку документів на відповідність умовам договору та акредитиву; 9 - у разі відповідності документів вимогам акредитива виконуючий банк здійснює платіж тратти; 10 - виконуючий банк відсилає документи і вимогу про відшкодування платежу на адресу банку-емітента; 11 - банк - емітент здійснює перевірку документів; 12 - в разі відповідності документів умовам акредитива сума платежу відшкодовується банком-емітентом виконуючому банку; 13 - передача документів апліканту акредитива; 14 - банк - емітент стягує з апліканта суму платежу; 15 - аплікант акредитива за допомогою документів отримує товар. [19; c.582]
Для ефективного здійснення зовнішньоекономічної діяльності експортерами та імпортерами України використовуються різні види акредитивів, які використовуються у міжнародній торгівлі (таблиця 1.2).
Таблиця 1.2
Види акредитивів та їх класифікація
Види акредитивів та їх класифікація | ||
1 | 2 | 3 |
1. | За способом використання | документарні; грошові. |
2. | За формою | документарні акредитиви; акредитивні листи. |
3. | За способом повідомлення експортера про відкриття акредитива на його користь | а) прямо авізовані акредитиви; акредитиви авізовані через авізуючий банк; б) попередньо авізовані акредитиви. |
4. | За наявністю ступенем гарантованості оплати сум, які мають бути сплачені експортеру | відкличні; безвідкличні. |
5. | За наявністю або відсутністю підтвердження за акредитивом з боку авізуючого або іншого банку | підтверджений; непідтверджений. |
6. | За валютою платежу | у національній валюті експортера; у національній валюті імпортера; у третій валюті. |
7. | Залежно від виду зовнішньоекономічної діяльності суб’єктів господарювання | акредитиви на імпорт; акредитиви на експорт |
8. | За способом виконання | шляхом платежу за пред’явленням; шляхом акцепту; шляхом платежу з відстрочкою. |
9. | Залежно від наявності депонованих грошових коштів у підтверджуючому банку | покриті; непокриті. |
10. | Залежно від наявності других бенефіціарів | переказні; непереказні. |
11. | Спеціальні форми акредитивів | компенсаційні; зустрічні; резервні; револьверні; з червоною смугою |
Використання акредитивів у зовнішньоекономічних розрахунках, відповідно до Указу Президента України №566/94 від 04.10 94р. “Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають суб’єкти підприємницької діяльності України”, регламентується “Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів", розробленими та затвердженими Міжнародною торговою палатою в редакції віл І993 року, публікація МТП №500, та чинним законодавством країни, яке регулює зовнішньоекономічну діяльність суб’єктів господарської діяльності. [26; c.43]
В “Уніфікованих правилах” визначено:
види акредитивів;
спосіб та порядок їх виконання і передачі;
зобов’язання та відповідальність банків;
умови, яким повинні відповідати надані за акредитивом документи.
Крім того, в цьому документі подаються тлумачення різних термінів, вирішуються інші питання, які виникають у практиці акредитивних розрахунків. “Уніфіковані правила" є складовою частиною кожного докумєтарного акредитива, на шо вказує примітка, яка обов'язково повинна міститися в акредитиві.
Акредитив, який використовується у розрахунках за зовнішньоторговельними угодами, незалежно від того, який він - “документарний акредитив", “акредитивний лист” - це одностороннє умовне грошове зобов’язання банку - емітента, видане ним за дорученням клієнта - наказодавця акредитива на користь його контрагента за контрактом бенефіціара. За цим грошовим зобов’язанням банк, який відкрив акредитив, повинен здійснити бенефіціару платіж чи акцептувати тратти бенефіціара та сплатити їх в строк. [26; c.43]