обставина місця + додаток + обставина способу дії: "Бо ніде не бачили такого багатства риби та дичини, / ніде не співали їм так мило пташки і не шуміли броди" (М.Олійник).
Належність спільного слова однаковою мірою до усіх предикативних частин складносурядного речення дає право на поновлення його в усіх складових частинах складного речення зазначеного типу. Наприклад: "Нахвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні" (Ю.Смолич) - "На хвилину раптом стихли голоси і на хвилину раптом спинилися тіні"; "У хаті бумкав бубон, бряжчали цимбали" (Ю.Смолич) - "У хаті бумкав бубон, у хаті бряжчали цимбали". Отже, предикативні частини зазначених складносурядних речень є контекстуально неповними. Але пропуск члена речення, що повторюється в одній із частин, за словами П.А.Леканта, є нормою для складного речення та показником тіснішого зв`язку частин у складі складного речення3, причому спільні слова "роблять нашу мову більш лаконічною, стилістично завершеною"3. Порівняйте, наприклад, складносурядні речення, що містять однакові члени речення, але ще не зазнали процесу спрощення: "Другий день він у Глуші, і другий день душа його не на місці" (М.Олійник), "Тільки небо і тільки пшениця (над нами, над нами, над нами)" (Б.-І.Антонич), або ж речення, що зазнали спрощення, але не остаточно: "Так йому казали всі ціроки,так його вчили" (М.Олійник), "Є єноти в зоопарку, є єхидна, заєць є" (В.Гринько). Звичайно, ці речення, як і ті, що зазнали спрощення, стилістично виправдані, емоційно наповнені, проте відсутність спрощення однакових членів речення не сприяє економії мовних зусиль.
Отже, на нашу думку, спеціальне дослідження спільних елементів дає можливість глибше пізнати структуру складного речення і деяких нерозв`язаних питань щодо неповних речень.