Реферат на тему:
Варіативність дієслівних основ в українській мові
Дієслівна основа на приголосну актуалізується числом варіантів // основоформ від одного до шести: 1. -скуб-; 2. -греб-, -гр¢іб-; 3. -груз-, -грузн-, -груз¢н¢- // -грузн¢-[1]; 4. -рос-, -р¢іс-, -рост-, -рос¢т¢- // -рост¢-; 5. -брес-, -бр¢і#-, -бре#-, -бред-, -бред¢-; 6. -йіс-, -йі#-, -йіс¢-, -йід¢-, -йі#ж-, -йі#з¢-.
Максимальне (шість) і мінімальне (одна) число/?кількість основоформ реалізується в поодиноких словах. Шістьма основоформами подані основи всього 15 (1,06%) V-ся двох фонемотипів ПГП*, П¢ГП*, однією – 46 (3,26%) основ також двох фонемотипів ПГП, ПГП* і ГПП, ГПП*. Загалом більшість основ (66,05%) ?мають три і дві основоформи. Чотири- і п’ятиваріантні основи кількісно майже однакові (15,45% і 14,17%). Якісно-кількісні параметри основоформ V і V-ся в основному тотожні. Іноді ж основи V-ся мають якісно або і якісно, і кількісно відмінні основоформи, що визначається а) особливістю їх морфологічної структури (?наявністю -с¢а в основі) і б) умовами їх реалізації перед відповідною флексією (матеріально не вираженою, нульовою – минулого часу або/і наказового способу). Так, основи -нес- і -нес-*, -рос- і -рос-* актуалізуються лише якісно різними основоформи минулого часу чоловічого роду: -н¢іс- і -н¢іс¢-*; -р¢іс- і -р¢іс¢-* (всього 17 основ V-ся); фонемна своєрідність основоформ наказового способу основ -л¢аг-*, -рас-*, -віс-*, -с¢іс-*, -йіс-* збільшує їх кількість до п’яти (-лаз¢-, -радз¢-, -віз¢-, -с¢адз¢-, -йіз¢-), порівняно з основами -л¢аг-, -рас-, -віс-, -с¢іс-, -йіс-, які актуалізуються чотирма основоформами.
Кількісний і якісний склад основ варіюється у межах кожного фонемотипу (табл.). Основи на ПГП, ПГП* подані переважно трьома й двома основоформами, на П¢ГП, П¢ГП* – трьома й чотирма, на ГПП, ГПП* в основному двома і трьома основоформами.
Таблиця
| Число варіантів | Всього | У відсотках | Фонемотип | ||||||||
| слів | Х | ХІ | ХІІ | ХІІІ | |||||||
| V | V-ся | ПГП | ПГП* | П¢ГП | П¢ГП* | ГПП | ГПП* | П | П¢* | ||
| 1 | 37 | 9 | 3,26 | 30 | 6 | 7 | 3 | ||||
| 2 | 233 | 121 | 25,09 | 143 | 75 | 53 | 28 | 37 | 18 | ||
| 3 | 403 | 175 | 40,96 | 290 | 127 | 82 | 42 | 31 | 6 | ||
| 4 | 156 | 62 | 15,45 | 100 | 31 | 56 | 31 | ||||
| 5 | 123 | 77 | 14,17 | 78 | 50 | 21 | 12 | 24 | 15 | ||
| 6 | 0 | 15 | 1,06 | 1 | 14 | ||||||
| Всього | 952 | 459 | 99,99 | 641 | 290* | 212 | 127* | 75 | 27* | 24 | 15* |
| Разом | 1411 | 100 | 931 | 339 | 102 | 39 | |||||
Простежується певна закономірність між якістю кінцевої фонеми основи й кількістю її основоформ (табл.). Із 215 дієслів, основа яких об’єктивується шістьма й п’ятьма варіантами, 176 мають основу на передньоязикову /с/. Всі 39 основ на /й/ об’єктивуються завжди п’ятьма основоформами. Близько половини всіх основ на губну (і тільки на губну) реалізуються однією основоформою.
Дієслова з основою на /с/ реалізуються числом варіантів від двох до шести: 2. -пас-, -пас¢-; 3. -нес-, -н¢іс-, -нес¢-; 4. -пйас-, -пйа#-, -п##н-, -п##н¢-; 5. -плес-, -пл¢і#-, -пле#-, -плет-, -плет¢-; 6. -йіс-, -йі#-, -йіс¢-, -йід¢-, -йі#ж-, -йі#з¢-. Основи на /й/ завжди подані п’ятьма основоформами: -й-, -йшо-, -йш-, -йд-, -йд¢-. Двома й трьома основоформами реалізуються основи на передньоязикові /з/, /р/ і задньоязикові /г/, /к/. Однак в основах на /з/ майже вдвічі переважають двоваріантні, а в дієсловах на /р/, /к/ (вдвічі), /г/ (вчетверо) – триваріантні основи: 2. -повз-, -повз¢-; -дер-, -дер¢-; -біг-, -біж-; -с¢ік-, -с¢іч-; 3. -вез-, -віз-, -вез¢-; -тер-, -тøр-, -тøр¢-; -л¢аг-, -л¢іг-, -л¢аж-; -мок-, -мокн-, -мокн¢-. Чотириваріантними є лише основи -л¢аг-* V-ся: -л¢аг-, -л¢іг-, -л¢аж-, -л¢аз¢-. Основи на губні /б/ і /п/ репрезентовані числом варіантів від одного до трьох, однак в основах на /б/ домінує дво- й одноваріантність: 1. -довб-;2. -реб-, -р¢іб-; 3. -дуб-, -дубн-, -дубн¢-; а в основах на /п/ – дво- й триваріантність: 1. -човп-; 2. -соп-, -с¢іп-; 3. -л¢іп-, -л¢іпн-, -л¢іпн¢-. Основи на /в/ актуалізуються переважно однією основоформою й лише іноді двома: 1. плив-; 2. рев-, р¢ів-.
Таблиця
Розподіл варіантів основи залежно від якості приголосної
| Кінцева фонема основи | Всього слів | Число варіантів основи | ||||||||||||
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | |||||||||
| V | V-ся | V | V-ся | V | V-ся | V | V-ся | V | V-ся | V | V-ся | V | V-ся | |
| з | 93 | 26 | 55 | 21 | 38 | 5 | ||||||||
| с | 333 | 173 | 29 | 24 | 49 | 18 | 156 | 54 | 99 | 62 | 0 | 15 | ||
| р | 83 | 55 | 27 | 16 | 56 | 39 | ||||||||
| й | 24 | 15 | 24 | 15 | ||||||||||
| г | 163 | 94 | 35 | 13 | 128 | 73 | 0 | 8 | ||||||
| к | 128 | 58 | 37 | 22 | 91 | 36 | ||||||||
| х | 27 | 3 | 27 | 3 | ||||||||||
| б | 67 | 26 | 18 | 6 | 40 | 20 | 9 | 0 | ||||||
| п | 13 | 6 | 1 | 1 | 7 | 4 | 5 | 1 | ||||||
| в | 21 | 3 | 18 | 2 | 3 | 1 | ||||||||
| Всього | 952 | 459 | 37 | 9 | 233 | 121 | 403 | 175 | 156 | 62 | 123 | 77 | 0 | 15 |
| Разом | 1411 | 46 | 354 | 578 | 218 | 200 | 15 | |||||||
931 основа фонемотипу ПГП, ПГП* розподіляється по 19 морфонологічних підтипах, де на першому ступені чергування подано 19 основоформ, на другому – 15, третьому – 14, на четвертому – 11-12, – усього 59-60. 11 морфонологічних підтипів репрезентують варіативність 339 основ фонемотипу П¢ГП, П¢ГП*. На першому ступені чергування зафіксовано 11 основоформ, на другому – 7, третьому – 12, четвертому – 10, – усього 40. Варіативність основ 102 дієслів фонемотипу ГПП, ГПП* розподіляється по шести морфонологічних підтипах: перший ступінь чергування представлений шістьма основоформами, другий – однією, третій і четвертий – трьома. Поодній основоформі фіксується на першому, третьому й четвертому ступені чергування, дві – на другому й, таким чином, усього один морфонологічний підтип, що є реалізацією п’яти варіантів основи фонемотипу П¢, П¢*, до якого входять 39 дієслів.
Отже, загальна кількість підтипів, по яких розподіляються варіанти дієслівної основи з кінцевою приголосною, становить 37. Деякі підтипи в межах перших трьох фонемотипів мають однакову кількість варіантів й однакові морфонологічні зміни в основоформах, що фіксуються на тому самому ступені чергування, що дозволяє об’єднати їх в один підтип. Тож у цілому морфонологічну структуру основ українського дієслова репрезентують 25 підтипів, які узагальнюють варіативність 1411 основ на приголосну фонему. Морфонологічні підтипи подані за ступенем ускладнення організації основи на приголосну, у яких на першому ступені чергування фіксується 25 основоформ, на другому й третьому – по 22, на четвертому – 18-19 (табл.).
V і V-ся підтипу № 1 (фонемотипи Х, ХІІ) мають один варіант основи (всього 37/9* слів): -скуб-, -плив-, -довб-, -човп-. Власне, при їх відмінюванні не відбувається фонемна видозміна основи і, точно кажучи, вони не є морфонологічно маркованими. Але, з другого боку, виходячи з фонемного вигляду, можна передбачити їх морфонологічну немаркованість, завдяки чому на фоні інших маркованих основоформ вони все ж таки несуть інформацію про специфіку своєї словозміни – власне, фонемну константність.
Двоваріантність основ V і V-ся ілюструють підтипи № 2-4. Підтип № 2 (лише фонемотип Х) об’єднує основоформи (50/24*), у яких на другому ступені відбувається заміна голосних /е/ та /о/ на /і/, що супроводжується чергуванням /р – р¢/, /с – с¢/: -реб-, -р¢іб-; -рев-, -р¢ів-; -роп-, -р¢іп-; -соп-, -с¢іп-. Основоформи, різні за якістю кінцевої приголосної, що є наслідком чергування на третьому ступені задноязикових із передньоязиковими шиплячими /г – ж/, /к – ч/: біг-, біж; риг-, риж-; р¢аг-, р¢аж-; с¢ік-, с¢іч-; л¢ік-, л¢іч-; товк-, товч-, об’єднує підтип № 3 (фонемотипи Х-ХІІ). Всього 72/35* основ.