Говорячи про фонетичні запозичення, слід розглянути також і той випадок, коли ієрогліфи, які є фонетичним записом іноземного слова, разом з тим передають також його смислове значення. Тут семантика наче накладається на звукову форму слова. Тобто це не лише відтворення фонетичного образу іншомовного слова, а й підбір ієрогліфів, значення яких вказують на внутрішній зміст запозиченого слова.
У китайській мові існує невелика кількість слів такого типу. Обмежимось лише декількома прикладами: 模特儿 mote’er - модель (зразок + особливий + суфікс), 引得 yinde - індекс (доставати + отримувати), bengdai (англ. «bandage») - бинт (затягувати + стрічка).
За останні десятиліття з’явилося багато нових товарів, фірм, магазинів. Часто їм дають іноземні назви, які за формою нагадують фонетичні запозичення, але для запису цих назв підібрані для рекламних цілей такі ієрогліфи, які привертають увагу споживачів і передають позитивний зміст. Це пов’язано з бажанням засобів масової інформації внести щось нове, а також відповідає психологічним запитам носіїв мови. Наприклад, напій «кока-кола» (англ. «Coca-Cola») передається як 可口可 kekokele – «кожний ковток приносить радість», а «пепсі-кола» (англ. «Pepsi-Cola») – 百事可乐 baishikele – «всі справи приносять радість».
Отже, ступінь адаптації фонетичних запозичень може бути різним. При фонетичному відтворенні іншомовних слів, як правило, може змінюватися одна чи дві голосні або приголосні, також може відкидатися останній склад слова мови-джерела, але бувають випадки, коли фонетичний образ іншомовного слова у мові-реципієнті абсолютно співпадає з його звучанням у мові-джерелі. На письмі фонетичні запозичення записуються ієрогліфами, які вказують на звучання певного слова, але нерідко підбирають ієрогліфи, які крім звучання також передають певне значення, яке в деякій мірі вказує на значення іншомовного слова.
Дослідники вважають, що найбільша кількість фонетичних запозичень припадає на спеціальну науково-технічну термінологію і менше – на суспільно-політичну термінологію. В останній значно більше кальок. У галузі науково-технічної термінології фонетичні запозичення поширені головним чином у хімічній термінології (наприклад: назви хімічних елементів). Їх набагато менше власне в технічній термінології (назви машин, їх деталей і т.д.). Такий розподіл запозичень, мабуть, можна пояснити характером взаємодії термінології із загальновживаною лексикою і законом семантизації китайських складів [13; 26].
Загальновживана лексика китайської мови сприймає незначну кількість фонетичних запозичень. До цієї лексики найбільш близька суспільно-політична термінологія, тому у цій галузі лексики також уникають використання фонетичних запозичень і широко вживаються кальки.
Проте і в сфері спеціальної лексики фонетичні запозичення займають вельми незначне місце. Так, за даними І. Д. Кленіна, з 4961 словникових одиниць, що увійшли в «Тлумачний словник китайських військових термінів», фонетичні запозичення складають всього лише близько 40 термінів [17].
Значна кількість фонетичних запозичень зустрічається серед власних імен усіх типів. Процент фонетичних запозичень серед такої категорії слів набагато більший, ніж серед інших слів. Пояснюється це специфікою значення власних імен, які співвідносячись з класом речей, мають своє значення в назві і тільки; ніяких понять вони не виражають.
При запозиченні іноземної власної назви, мова-реципієнт передає її у більшій мірі в такому вигляді, в якому вона існує в мові-джерелі. Наприклад: 日内瓦 Rineiwa – Женева, 莫斯科 Mosike – Москва, 斯特 Niuyue – Нью-Йорк, але нерідно зустрічаються випадки, коли звучання певної власної назви майже не співпадає з оригіналом, наприклад: Hrvatska – 克地 Keluodiya – Хорватія, Magyarország – 匈牙利 Xiongyali – Угорщина, Česko – 捷克 Jieke – Чехія. Причиною такого запозичення можуть бути різні історичні процеси або ж взаємозв’язки між різними державами: так, протягом історичних подій власні назви можуть змінюватися, і нерідко, коли інші народи продовжують вживати або ж застарілі назви, або ж ті, з якими у них найбільше асоціацій по відношенню до певного народу та його країни. Також через вторинне запозичення власних назв можуть відбуватися деякі видозміни: коли назва певного явище фонетично запозичується іншою мовою, можливі певні зміни у фонетичному наслідуванні даного слово згідно з фонетичною системою мови-реципієнта. Часто в інші мови народів, які знаходяться поряд, потрапляє фонетичний образ назви не оригіналу, а вже трансформованого іншомовного запозичення з сусідніх мов. Тому можливі такі суттєві відмінності певної власної назви у мові-джерелі та мові-реципієнті [12].
Ієрогліфи мало пристосовані до передачі звукового складу як іноземних, так і власне китайських слів, оскільки вони записують не окремі звуки і навіть не склади, а односкладові слова чи односкладові морфеми як цілісність. Але справа не тільки в ієрогліфах як таких, а ще й в особливостях усної форми китайської мови, яка так само мало сприйнятлива до іншомовних фонетичних запозичень, як і письмова форма. Крім того, досвід введення латинського алфавіту в китайську мову як допоміжного письма не дав помітного зросту фонетичних запозичень в китайську мову. Характерно, що в’єтнамська мова, яка вже давно використовує систему букв замість ієрогліфів, надалі продовжує досить обмежено сприймати запозичення з індоєвропейських мов [10].
У китайській мові існує тенденція витіснення фонетичних запозичень семантичними. Так, наприклад, слово телефон першопочатково (певно, на самому початку XX століття) ввійшло в китайську мову у формі фонетичного запозичення 德律风delüfeng. Проте його витіснило кальковане слово 密斯电dianhua (дослівно: електро-розмова). Те ж саме відбулося з фонетичними запозиченнями 印克 yinke (чорнила) та 德克拉西 demokelaxi (демократія): їх замінили власне такі семантичні запозичення, як 墨水 і 民主.
Серед іншомовних запозичень, які існують у китайській мові, в одиничних випадках зустрічаються пари так званих абсолютних синонімів. Це явище має місце в тих випадках, коли одне і те ж поняття отримує своє позначення двояко: за допомогою фонетичного запозичення і шляхом запозичення семантичного, наприклад: 伽射线(qiema – фонетичне запозичення) і 丙射 (семантичне запозичення) – гама-випромінювання, 阿尔法粒子 (a’erfa – фонетичне запозичення) й 甲粒子 (семантичне запозичення) – альфа-частинка (детальніше у п. 2.5.).
Отже, через специфічність китайської мови, а саме – ієрогліфічну писемність та надання китайцями кожному ієрогліфу певного значення, кількість фонетичних запозичень невелика, до того ж – китайська мова характеризується фіксованою кількістю складів і чітко обмеженою сполучуваністю звуків. Тому, можна виділити такі види адаптації фонетичних запозичень – повну, неповну, часткову, але крім цих також можливі варіанти, коли значення ієрогліфів передає внутрішній зміст іншомовного слова, а його звучання близьке фонетичному образу слова з мови-джерела, а також при підборі ієрогліфів, якими записують фонетичний образ іншомовних слів, керуються бажанням привернути особливу увагу до нового явища, тобто значення ієрогліфів у сумі несуть певне повідомлення.
2.2 Семантична адаптація запозичень
Як вже було зазначено вище, основна маса термінології та нової лексики є запозиченими. Крім фонетичної адаптації, процес калькування (калька фр. calque «копія» – 仿 fangyi – особливий вид запозичення: утворення нового фразеологізму, слова, або нового значення слова через буквальний переклад відповідного іншомовного елемента) також виступає як ще один вид адаптації запозичення. Проте слід мати на увазі, що це переклад особливий, при якому в мові, яка запозичує, з'являються нові слова. З точки зору структури ці слова складаються з китайських лексичних елементів, а з точки зору виникнення – це запозичення. Тому природа кальок подвійна: з однієї сторони – це власне слова китайської мови, а з іншої – це запозичені іншомовні слова, до того ж запозичується лише тільки значеннєва сторона.
Семантичні запозичення є складними словами, які переважно складаються не менше ніж з двох морфем. В. І. Горєлов розділяє кальки, які існують в китайській мові, відповідно до властивих їм особливостей, на два типи: структурні кальки й кальки етимологічні. А за В. В. Івановим їх можна розділити на власне кальки (які він також розділяє на два підтипи: етимологічні та структурні кальки), напівкальки та семантичні кальки, але крім цих трьох основних видів кальок, дослідник ще виділяє один вид, який займає проміжне місце між структурними та етимологічними кальками. Це кальки, котрі вміщують у себе структурні та етимологічні принципи, наприклад: слово 摩天楼 motianlou «хмарочос» (англ. «sryscraper»): 摩 mo – «чіпати», 天 tian – «небо» дають буквальний переклад англійських значеннєвих коренів. Тобто, структурні відношення дії та об’єкту, які виражені в англійській мові, передані і в китайській. Що ж до третьої граматичної морфеми, в англійській мові вона має значення «діяч», а в китайській – 楼 lou – «будівля». Завдяки цій морфемі відбувається семантичне переосмислення. Таким чином, китайський варіант, зберігаючи кількість морфем англійської мови, суміщає в калькованому слові структурний та етимологічний принципи [13, с. 106].
2.3 Структурні кальки
Структурні кальки – це слова, які запозичують семантико-морфологічну структуру іноземного слова або номінативного словосполучення, тобто копіюється словотворча модель лексичної одиниці. Цей вид кальок запозичує зовнішню форму, або, як іноді говорять дослідники, образ іншомовного слова, або словосполучення та дають буквальний переклад його структурних елементів. Для прикладу розглянемо такі кальки: кінська сила (з англ. «horsepower» (horse + power) – кількість сили, яку може виділити кінь за хвилину. Цей термін був встановлений британцем Дж. Ваттом. Китайці передали нове поняття за допомогою перекладу кожної частини слова-оригіналу: 子 (horse) + 力 (power) = 子力), важка вода (重水 zhongshui «важкий + вода» – з англ. «heavy water». Ця речовина була створена американцем Ґірбертом Н. Левісом [51].