Смекни!
smekni.com

Адаптація іншомовних запозичень в сучасній китайській мові (стр. 8 из 17)

В свою чергу В. М. Солнцев пояснює в чому саме полягає особливість фонетичної організації китайської мови, яка не дозволяє масово використовувати фонетичні запозичення. На його думку, «фіксована кількість складів і чітко обмежена сполучуваність звуків в китайській мові не дозволяють масових фонетичних запозичень» [22]. Фонетична система китайської мови багато в чому відрізняється від систем індоєвропейських мов.

Яскравою рисою китайської мови є те, що приголосні, як правило, не можуть виступати окремо та самостійно в якості носія значення, а голосні та деякі приголосні виступають в такій ролі лише за наявності тону. Звідси, вважається, що в китайській мові мінімальною фонологічною одиницею, яка здатна передавати значення, є склад, закритий або відкритий чи склад, який представлений однією голосною [22].

Цікаво також зазначити, що в тих випадках, коли потрібно записати запозичене китайською мовою слово, як правило, підбирають ієрогліфи таким чином, щоб у сумі вони або давали беззмістовне сполучення, або ж самі по собі не викликали асоціацій. Прикладом можуть бути: слова, які вже не вживаються в сучасній мові, службові елементи та інші (阿 a 巴 ba, 哈 ha і т.д.), наприклад: амеба (阿米巴 amiba з англ. «ameba»), Алабама (阿拉巴马 Alabama – назва штату в США «Alabama»), Багами (巴哈 Bahama – назва островів з англ. «Bahamas»). Отже, ієрогліфічний запис запозичень вже демонструє те, що це фонетичні запозичення, і дані ієрогліфи не передають внутрішній зміст не тільки іншомовних слів, але й не несуть у собі своє власне значення.

Крім того, до ієрогліфів, які використовуються для запису (транскрибування) фонетичних запозичень, часто додають спеціальні вказівники («фонетик» 口 kou – рот), які показують, що цей ієрогліф використовується не з власним значенням, а як фонетичний знак, тобто склад, який таким чином записують, наприклад: 喇嘛 lama – лама («lama» (з тібетської мови) – назва буддійського монаха. 喇嘛 lama: звучання «lama» – абсолютно відповідає оригіналу, тобто відбулася повна адаптація фонотечниго образу слова з мови-джерела; до ієрогліфів, підібрані для запису, був доданий вказівник (фонетик 口 kou – рот), який вказує на те, що це слово лише звукозапис, і дані ієрогліфи не несуть у собі ніякого значення), 咖啡kafei – кава (з англ. «coffe». Дані ієрогліфи без фонетика 口 мають значення: 加 – «додати», а 非 – «помилка». Додавши до першого ієрогліфа даний фонетик, по-перше, змінилося звучання на «ka», а по-друге, втратилося його значення; 非 з фонетиком 口 (海) вживається лише для передачі фонетичного образу іншомовних слів і не несе в собі ніякого значення), хакі (海辞 kaji з хіндустані (поєднання мов хінді та урду) «khaki» [50]).

У такому випадку зберігається лише читання ієрогліфа й опускається його значення. Таким чином, «фонетизованні» ієрогліфи можуть бути успішно використані для написання відповідного до звучання іншомовного слова. Проте, при транскрибуванні імен та власних назв такий спосіб запису не використовують; лише підбираються ієрогліфи, звучання яких нагадує фонетичний образ іншомовної назви.

Фонетичних запозичень у китайській мові небагато. За даними Лю Чжнентаня та Ґао Минкая із санскриту запозичено близько 200 слів, з тибетської, маньчжурської, монгольської мов, а також із західних мов в цілому китайська мова запозичила близько 900 слів (за даними 70-х років).

Досить логічним, за В. І. Горєловим, є розподіл фонетичних запозичень на два види – так званих ранніх запозичень та сучасних. Зазначимо декілька фонетичних запозичень, які прийшли в китайську мову в пізніший час, тобто вважаються сучасними (сучасний період – з 4 травня 1919 року і до наших днів): тотем (з англ. «totem» ( [ ́təυtəm] ) – tuteng. Англійське слово «totem» китайці передали фонетичним способом: для поєднання звуків [təυ] був підібраний склад «tu». Звучання першої букви відповідає першому звукові англ. [t], але, так як у китайській мові відсутній склад, який би точно передав звучання даної частини слова [təυ], тому був підібраний склад, який найбільше відповідає йому – «tu». Другу частину слова майже точно передає склад «teng», але, знову ж таки, через відсутність складу, який би закінчувався на звук «m», фонетичним відповідником є склад «teng». Тому різниця полягає лише в останньому звукові слова – в англ. варіанті – це «m», а в китайському – лише злегка відчувається звук «n». Ієрогліфи, які були підібрані для запису, передають не лише звучання, але і в деякій мірі й значення цього явища: означає «малюнок», «фігура», а 海 – «здійнятися вгору», «злетіти», тобто, можна трактувати як «певний образ, який здіймають догори», іншими словами «поклоняються»), морфій (з англ. «morphine» ( [ʹmɔ:fi:n] ) – 双吗mafei. Для складу [mɔ:] був підібраний склад «ma», різниця лише в одній голосній: в англ. варіанті «[ɔ:]», а в китайському – «a». Через відсутність аналогічного відповідника для звуків [fi:n], був підібраний склад «fei». Схожість полягає у звучанні першої бекви складу «f». Звучання приголосних повністю співпадає, а голосні були замінені. Ієрогліфи, якими позначається дане явище, лише вказують на звучання слова і не передають ніякого значення: 北吗і 京啡у своєму складі мають фонетик 口, який і вказує на те, що це лише звукове наслідування іншомовного слова.).

Під час процесу засвоєння іншомовних слів китайська мова видаляє звуки та незвичні фонетичні особливості, які не притаманні їй, пристосовуючи ці слова до своїх звукових норм, наприклад: у китайській мові відсутні склади, які відповідають звучанню «то», «фін», «тем» (тотем, морфін), усі сполучення звуків з «р» («ра», «ре», «рі» і т.д.) та багато інших. Ступінь звукового засвоєння, фонетичної адаптації, за В. В. Івановим, може бути різним: повним, неповним, частковим.

Повне засвоєння спостерігається при співпаданні звучання слова у мові-джерелі та мові, що запозичує. Наприклад: сучасний (з англ. «modern» ( ['mɒd(ə)n] ) – 摩登 modeng. Звучання «mo» абсолютно відповідає англійському звучанню [mɒ], «deng» = [d(ə)n], тобто були підібрані складі, які є абсолютними відповідниками звучання слова з мови-джерела. Ієрогліф 摩 має значення «копіювати», а 登 – «підніматися». У сумі вони не мають нічого спільного і не передають якогось спільного значення. Тому дані ієрогліфи були підібрані лише для звукової передачі запозиченого слова.), краватка (典 tai з англ. «tie» ([taɪ]) – звучання слова мови-реципієнта абсолютно співпадає зі звучанням слова мови-джерела. До ієрогліфа був доданий фонетик 口, який вказує, що це лише звуконаслідування іншомовного слова, тобто ієрогліф не передає ніякого значення.); люба, мила (尔玲 daerling з англ. «darling» ( ['dɑ:lɪŋ] ). Як ми можемо побачити, звучання «da» відповідає [dɑ:], «er» передає звучання ледь помітного при вимові слова звука букви «r», який на транскрипції не зазначений, а «ling» також повністю передає звучання [lɪŋ]. Відбулася абсолютна передача фонетичного образу іншомовного слова. Ієрогліфи вказують лише на звучання і не передають ніяке значення: 解 – означає «мета», 尔 – за стародавнім значенням «ти», а 玲 «дзенькіт», тобто дані ієрогліфи немають нічого спільного.).

Неповне засвоєння має місце у тих випадках, коли звучання іноземного слова близьке фонетичному образу слова, можливому в китайській мові під час запозичення (видозмінюється одна чи дві голосні чи приголосні або випадає кінцевий склад). Наприклад: піца (彼 biza з італ. «pizza»: «bi» передає звучання [pi:], одну приголосну «z» було викинуто, а склад «za» – транслітеровано.у даному випадку була відкинута одна приголосна. Ієрогліфи передають лише звучання і не несуть ніякого смислового навантаження.), рубль (布 lubu з рос. «рубль»: так як у китайській мові немає яскраво вираженого звуку «р», а є лише явище арізації у кінці слова та звукосполучення «er», тому звучання «ру» передали через «lu», тобто замінили одну приголосну; останній склад «ль» відкинули, а до приголосної «б» добавили одну голосну – «bu». Підібрані ієрогліфи передають лише звучання.), тайфун (台 taifeng з англ. «typhoon» ( [taɪ'fu:n] ): звучання складу «tai» є аналогічним [taɪ]), а звук [u], через те, що у китайській мові немає складу «fun» чи «fung», у складі [fu:n] замінили на «e», тобто підібрали склад «feng». Відбулася заміна лише однієї голосної. Розглянемо ієрогліфи, якими записано дане явище: 台 передає фонетичний образ однієї частини слова мови-джерела, а 解 є не лише фонетичним наслідуванням іншої, а й передає значення «вітер». Слід зазначити, що в китайській мові також існує власне слово для позначення явища «typhoon» – 大, тому власне китайське слово та фонетичне запозичення виступають як синоніми.).

При частковому засвоєнні звучання запозичуваних слів в китайській мові лише наближується до звучання або віддалено нагадує звучання слів мови-джерела (видозмінюються і голосні, і приголосні, до приголосних мови-джерела додається голосна). Наприклад: покер (扑克 puke з англ. «poker»: «pu» передає звучання «po» (замінили одну голосну – «о» на «u»), «ke» абсолютно відповідає англ. «ke», а останню букву в англ. слові «r» взагалі відкинули, мабуть через те, що при передачі «r» у китайській мові вона звучить як «er»; попередній склад слова також закінчується на голосну «e», а тому, при вимові цих двох голосних, виникає незручність та важкість повтору «ke’ er». Через це, для більш легкої вимови, остання буква слова мови-джерела була відкинута при фонетичному відображенні у мові-реципієнті. Ієрогліфи лише передають звуковий образ слова.), містер (密斯特 misite з англ. «mister»: «mi» відповідає звучанню англ. «mi», до приголосної «s» додали голосну «i», звучання «te» залишилося без змін, а останню приголосну «r» було відкинуто за тих самих причин, що й у попередньому випадку; щодо ієрогліфів: «密» має значення «густий», 斯 – «цей, даний», а 特 – «особливий», звідси – у сумі дані ієрогліфи не мають спільного значення, вони абсолютно беззмістовні, а тому, підібрані лише для фонетичної передачі іншомовного слова), Купідон (邱匹得 Qiupide з франц. «cupid»: склад «Cu» у китайській мові передали як «Qiu», «pi» відповідає «pi», а до приголосної букви «d» була додана голосна, і отримали – «de»).