Адаптація іншомовних запозичень в сучасній китайській мові (стр. 6 из 17)
3) Семантичні абревіації–напівпереклади створюються на базі семантично значущих скорочень, які позначаються латинським алфавітом, та додавання китайської значущої частини. Наприклад:
«A » – тональність Ля–мажор (муз.);
«PH» – pH (показник рівня кислотності);
«IT» – індустрія інформаційних технологій;
«A/H1N1» – вірус A/H1N1, також відомий як свинячий грип.
Китайські ініціальні скорочення виникають у результаті графічного скорочення слів, виразів переданих абеткою «pīnyīn» (拼音). Наприклад:
HSK (Hànyǔ Shuǐpíng Kǎoshì) 水平考 – іспит на рівень знання китайської мови,
GG (gege) 哥哥 –старший брат,
JJ (jіejіe) 姐姐 – старша сестра [29] .
Поява скорочених слів продиктовано необхідністю економії часу. Зростаюча популярність Інтернету й мобільних телефонів підсилює тенденцію до скорочення слів і виразів, які проникають у мову китайців. Важливою причиною появи таких лексичних одиниць у китайській мові є те, що китайськомовні синоніми дуже громіздкі, незручні у використанні. Треба відзначити важливий аспект: традиційною мовою спілкування у всесвітній мережі Інтернет була англійська мова, тому китайцям, після того, як вони стали повноправними користувачами всесвітньої системи Інтернет, довелося пристосовуватися до існуючих норм і стандартів. В свою чергу звичайні англомовні скорочення, стали вживатися у повсякденній мові китайців.
Китайців приваблює незвичайність, виразність і лаконічність скорочень. Саме цим пояснюється збільшення їхньої кількості в сучасній китайській мові, ріст частоти їхнього вживання.
1.3.5 Вторинні запозичення
Розглядаючи запозичення в китайській мові, варто зупинитися на лексиці «імпортованої» з Японії. Питання вторинних запозичень в китайській мові є суперечливим. Ця лексика виникла на іншомовному ґрунті, вже тому вона є запозиченою. Її специфіка полягає в тому, що вони по своїй структурі та зовнішньому вигляду не відрізняються від китаїзмів і тому органічно входять до складу китайської мови, не порушуючи її системності і точності. Загально відомо, що Японія запозичила китайську ієрогліфічну писемність, але з часом, випередивши Китай у науково–технічному розвитку перетворилася з споживача на постачальника науково–технічної та військової термінології.
При цьому для створення вказаної термінології було використано саме китайські корені (ієрогліфи). В цьому відношенні китайська мова відіграла для японської таку ж роль, як і класичні мови (латина та грецька) для європейських.
Відсоткова частина термінів, створених у японській мові шляхом складання китайських коренів дуже великий: у військовій термінології вони складають 90%, а в словниковому запасі в цілому – майже 50% [14].
Спорідненість термінотворчих засобів та ідентичність в більшості випадків семантики кореневих морфем призводять до збереження прозорої змістової структури термінів. При запозиченні змінюється лише їх вимова. Таким чином, японізми займають проміжне становище в між фонетичними запозиченнями та кальками з європейського походження. З першими їх об‘єднує запозичення зовнішньої форми (хоча, скоріш варто говорити про транслітерацію, а ніж про транскрипцію), але відрізняє зміна фонетичної форми. Саме в силу цієї обставини китаєць та японець розуміють терміни написані ієрогліфікою, але не розрізняють їх наслух. Будучи записаними китайськими ієрогліфами, вони по своєму зовнішньому вигляду, за словотворчою структурою нічим не відрізняються від споконвічних китайських слів. У цих словах змінюється фонетична оболонка. Наприклад:
合 (changhe) – випадок;
所 (changsuo) – місце;
手 (shouxu) – формальність; порядок;
音 ( jіanxі) – стажування;
取 (qudі) – заборона; накласти вето.
Таким чином, ясний внутрішній мотив японських термінів, їх графічна зрозумілість, системність та лаконічність створили сприятливе підґрунтя для широкого проникнення японізмів до китайської мови [3] .
Опрацювавши лексичний матеріал стало очевидно, що традиційна класифікація Горєлова має бути розширена і доповнена, адже в своєму первинному вигляду вона не включає в себе всі види запозичень в сучасній китайській мові, а також не дає можливості в повній міри скласти уявлення про типи запозичень в китайській мові. Однак, маємо зауважити, що на нашу думку, його підхід до типології наслідків процесу запозичення в китайській мові є більш вдалим відносно позиції західних синологів, адже він дає змогу детальніше розглянути види запозичень в китайській мові.
Питання словотвірних запозичень таких як номерна субституція та використання іншомовних словотвірних морфем в китайській мові нове, дискусійне та недостатньо вивчене для його включення в класифікацію. Їх роль у процесі доповнення лексики, особливо розмовного стилю, дедалі збільшується, що безумовно є достатнім приводом для їх детального аналізу та вивчення.
Конкретизована класифікація запозичень в сучасній китайській мові надає можливість визначити фактори впливу на адаптаційні процеси та шляхи запозичення іншомовної лексики в лексичному фонді сучасної китайської мови.
1.4 Інтернаціональні слова та принципи ії класифікації
Інтернаціональні слова часто відносяться до спеціальної термінології різних галузей знань, техніки та міжнародних відносин.
Єснуе три принципи класифікації інтернаціоналізмів [40]. Відповідно до цих принципів і відбувається адаптація інтернаціоналізмів у мові-реципієнті. Розглянемо детальніше:
1.4.1 Принцип вмотивованості
Основним критерієм класифікації інтернаціоналізмів є вмотивованість, чи «внутрішня форма».
Виділяють три типи вмотивованості:
Схема 2
 |
Серед інтернаціоналізмів значення завжди схожі, тоді як схожість форм може спиратися на певну низку ознак.
На думку більшості науковців, інтернаціоналізми мають міжнаціональний характер вживання (їх не можна відносити до слів рідної мови), однакові за значенням та аналогічні за вимовою як мінімум у трьох неспоріднених мовах [40]. При цьому вони не обов'язково мають характер запозичень (вони виходять за межі запозичень), тому що багато слів рідної мови стали інтернаціоналізмами.
Відсоткове співвідношення інтернаціонального та національного не є однаковим у різних мовах. Все залежить від преференційних тенденцій у кожній конкретній мові. Проте присутність інтернаціонального елементу в будь-якому відношенні значно полегшує спілкування між носіями різних мов, а саме:
а) сприяє повсякденній комунікації;
б) має широке застосування у вивченні та викладанні іноземних мов;
в) передає інформацію стосовно культурно-історичних контактів між різними народами;
г) робить вагомий внесок у дискусії стосовно іншомовних запозичень.
Китайська мова не є винятком – у ній також присутня певна кількість інтернаціоналізмів, яка вживається у різних наукових сферах. Наприклад: аспірин (阿斯匹林 asipilin – походить з англ. «Aspirin» (елемент «A» – від англ. «Acetyl» (ацетіл) і нім. «Spirsäure» (стара німецька назва для «salicylic acid» з лат. «Acidum acetylsalicylicum»). Значення цього препарату – біла кристалічна речовина, що вживається як ліки для зниження температури і вгамування головного болю. Цей термін адаптувався у китайській мові через фонетичний запис з деякими змінами), пеніцилін (尼西林 pannixiling – з англ. «Penicillin» (з лат. «penicillus fungi» – дослівно перекладається як «пензель» та «гриб». Лікувальний препарат – антибіотик, якого одержують із культур плісеневого гриба; застосовується при лікуванні ряду хвороб, пов'язаних із гнійно-септичними процесами. Знову ж таки, у китайській мові – це фонетичне запозичення, при якому відбулися певні зміни при звукозаписі), цент (仙 xian– з англ. «cent» (з лат. «cent», яке має значення «сто». Цент – грошова одиниця, розмінна монета, 1/100 основної грошової одиниці багатьох країн світу. Фонетичне запозичення з неповним ступенем адаптації).
Хоча інтернаціоналізми і можуть потрапляти у різні мови без особливих змін фонетичної передачі, але можливі випадки, коли в мові-реципієнті внутрішньому значенню певного інтернаціоналізму відповідають зовсім інші власні лексичні одиниці, а не точний звуковий відповідник. Тому, наступним принципом класифікації інтернаціоналізмів, є:
1.4.2 Класифікація інтернаціоналізмів з точки зору перекладача
З точки зору перекладача інтернаціоналізми можна умовно розділити на дві групи:
Схема 2
Виходячи з цього, можна дійти висновку, що переважна більшість інтернаціоналізмів у мові-реципієнті є частковими інтернаціоналізмами, тобто псевдоінтернаціоналізмами (міжмовні омоніми, які асоціюються з словами інтернаціональної лексики і викликають певні складнощі при перекладі).
1.4.3 Класифікація інтернаціоналізмів за способом та джерелом запозичення
Існує кілька принципів класифікації інтернаціональних елементів – за способом запозичення та за вибором джерела запозичення:
Схема 3
| Вибір джерела запозичення |
