It was getting dark. (Hemingway) – Сутеніло.
It rained on all morning.(Hemingway) – Весь ранок ішов дощ.[5, c.194].
Речення, що містять підмет та присудок, називаються двоскладними реченнями. Присудок двоскладних речень може бути виражений дієсловом у особовій формі , що являє собою найбільш типову форму присудка цих типів речення, або дієсловом-зв’язкою і предикативною частиною; остання може складатися з компонента, що відноситься до однієї із знаменних частин мови, - іменника, прикметника, займенника, чисельника, або прислівника.
Залежно від форми вираження присудка, двоскладні речення діляться на два типи: тип дієслівних речень і тип іменних речень.[1,c.189]
У англійській мові двоскладні речення представлені ширше, ніж в українській та російській. На відміну від англійської в українській мові не існує наступних типів двоскладних речень:
1. Безособові речення, що представлені безособовим займенником підметом it: Itisthundering. Itsnowed.
2. Неозначено-особові речення, де підмет виражений неозначено-особовими займенниками one, they, you: Theysay. You don’t say so.
3. Речення із згаданими вище вставними “it” або “there”: It’stimetostart. There’s nothing much to say.
4. Речення із дієсловом у пасивній формі із прийменником: Hewassentfor. The project is objected to everywhere.
5. Речення із другорядною предикацією: Ithoughthimtobeateacher. – Я думав, що він учитель. Wesawhercrossthestreet. – Ми бачили, як вінпереходив вулицю. Heenteredtheroom, pipeinmouth. – Він зайшов у кімнату з люлькою в зубах.
6. Речення з герундіальними зворотами у якості предикативних конструкцій. Семантичні еквіваленти цих речень представлені в українській простими або складними реченнями. Наприклад, Welearntofhisbeingdecorated. – Ми дізналися про його нагородження ( про те, що його нагороджено). Youcanrelyonhercomingintime. – Ви можете розраховувати на її вчасний прихід (на те, що вона прийде вчасно). [14, с.326-327]
Крім двоскладних, у різних мовах можна зустріти такі речення, у яких є тільки один головний член речення, частіше присудок, наприклад, морозить, сутеніє, рідше лише підмет, наприклад, ранок, телефоннийдзвінок. Ці речення називаються односкладними. Як за своєю структурою, так і за інформацією, що вони передають, ці речення відрізняються від двоскладних.[19, с.175]
Односкладні речення займають різне місце у типології речення у англійській, українській і російській мові. У російській та українській мові легко виявити відоме різноманіття типів односкладних речень і варіативність їх семантики. В англійській мові кількість типів односкладних речень мала. Це можна пояснити аналітичною побудовою речення, що склалася у новий період розвитку англійської мови, із властивим йому твердим порядком слів і обов’язковою наявністю підмита, хоча б і формального. Так, наприклад, в одних випадках великому класу російських та українських односкладних речень, таких, як сутеніє,морозить, важко, важливо, мені весело та ін., в англійській мові відповідають двоскладні речення; пор.: itisgettingdark, itfreezes, itisdifficult, itisimportant із вираженим формальним підметом it.
В залежності від головного члена речення, односкладні речення в російській та українській мовах діляться на два типи: дієслівний та іменний.
Дієслівний тип ділиться, у свою чергу, на декілька підтипів в залежності від тієї форми, яку має дієслівний присудок. Із них ми зазначимо лише ті, що мають безпосереднє відношення до даної теми.
1. Речення із присудком у формі 3-ої особи однини; пор.:
Смеркалось; на столе блистая
Шипел вечерний самовар,
Китайский чайник нагревая.
(А.С. Пушкин. Евгений Онегин)
Вечерело. Дрожь в конях.
Стужа злее на ночь…
(Н.А. Некрасов. Генерал Топтыгин)
Ці речення зазвичай виражають стан погоди або навколишнього середовища.
Відповідні до них англійські речення відносяться до типу двоскладних речень із підметом it: itwasgettingdark, whenBobreachedthetown.
2. Речення, що складаються із дієслівного присудка, вираженого формами допоміжнихдієслів, і предикативного прислівника; пор.: Сквозь серый камень вода сочилась, и было душно в ущельетёмном, и пахло гнилью. (А.М. Горький. Песня о Соколе)
Відповідні англійські речення, зазвичай, є двоскладними і відносяться до іменного з підметом it; пор.:Howhotitwasuphere!- hownoisy. (J.Galsworthy.IndianSummerofaForsyte.)
Іменний тип представлений одним типом речень, у яких головний член речення виражений іменником у називному відмінку. Речення цього типу можуть мати форму тільки теперішнього часу; пор.:
Тишь. Безлюдье вокруг.
Чуть приметна тропинка росистая.
(И.С.Никитин. Утро).
Зазвичай цьому типу речення в англійській мові відповідають двоскладні речення із формальним підметом it.[1, c.186-198]
Категорія безособовості
2.1. Безособові речення в історичному контексті
У давнє англійських текстах існували речення представлені підметом hyt та обставиноюpær, що деякою мірою втрачають своє безпосереднє значення. У цей період виникають речення із формальним підметом it і конструкцією thereis.[13, c.156]
У давнє англійській мові існували такі безпідметові безособові речення, утворені наступними безособовими дієсловами: freosan “морозити”, hagalian “йти”(про град), rinan “йти” (про дощ), slitan “морозити”, sniwan “йти”(про сніг), styrman “штормити”, pawian “танути”, wederian “змінюватись”(про погоду), luhtan “світати”, efenlecan “вечоріти”,efnian “вечоріти”, frumlyhtan “світати”, sumerlecan “починатись” (про літо), winterlecan “починатись” (про зиму), degian “починатись” (про день).
В середнє англійський період такі речення стають двоскладними (підмет виражається займенником hyt), що пов`язано зі змінами у граматичній будові речення зі встановленням твердого порядку слів у мовах аналітичного типу.
Безособові речення виражали явища природи, наприклад: Hytrindefeowertidaa. – Дощ йшов 40 днів.[8, c.3]
Існували безособові речення для означення психічного або фізичного стану людини, як в українській мові, наприклад: Мені боляче. Речення починалось із додатку, що означав особу, яка є носієм стану: Whinepyritewhelmandwhelmhyngered. – Час від часу йому хотілося пити, а іноді їсти. Такі речення не є безособовими за змістом, тому що додаток у них виражає суб`єкт. [10, c.250]
Для раннє англійського періоду була характерною заміна безособової конструкції на особову. Дієслова happen, seem, think, like, lack, nrrd, remember, ought, etc., що у 14 столітті загалом використовувались у безособових конструкціях, у 15 столітті почали використовуватись у особових, а у 16 столітті більшість з них набувала вжитку тільки у особових конструкціях. У творах Шекспіра ми й досі знаходимо речення із безособовими конструкціями itlikesmewell; here, ifitlikeyourhonou; але особові конструкції використовувались значно частіше: forseveralvirtueshaveIlik’dseveralwomen; Idonotlikethistune; Idonotlikethisfooting! Із дієсловом need Шекспір використовує також обидва варіанта: somuchasitneeds; itshall not need; you need by help; we need it not. Також існувало два варіанта вжитку дієслова to inform: it is informed me, I’m informed, etc.[13, c.320]
У сучасній мові займенник itє вербально вираженим підметом безособового речення. Неособовість 3-ї особи it випливає з того, що 3-тя особа не є учасником комунікації. Загальновідомим є той факт, що займенники 1-ї особи означають мовця, займенники 2-ї особи означають особу, до якої звертається мовець, і тільки займенники 3-ї особи можуть відноситися до будь-якої особи, предмета або явища [2, c.82].
2.2.Сучасний стан безособових речень
Особливістю англійського безособового речення є його синтаксична двоскладність (наявність підмета it) при семантичній односкладності. У спеціальній літературі з цього приводу вважається, що визначальним у становленні цього семантично-структурного типу речення була характерна для англійської мови тенденція до фіксованого порядку слів (що полегшувало розпізнання комунікативних типів речення протиставленням прямого та інверсійного порядку слів). Безперечним можна вважати й те, що формування бінарної моделі у реченні цього типу сприяло стабілізації саме такого порядку слів в англійській мові.[7, c.276]
Абсолютизація принципу бінарності у схемі англійського речення – явище пізнішого періоду; в англійській мові періоду перших писемних пам`яток безособовий тип речення знаходив своє вираження односкладною моделлю [11, c.153].
2.2.1. Різні точки зору на підмет it
Членування речення пов’язано із низкою об’єктивних труднощів, що випливають з того, що іноді відбувається змішанняграматичних, логічних та психологічних відносин. Найяскравішим прикладом є конструкції із вставним it, this, there у зв’зку з тим, що спостерігається протиріччя між тим, що граматичний підмет є ніби семантично незначущим, і значеннєвим центром речення типу It’scurious …, виявляється то підметом, то присудком із вставним ‘it’.
За змістом кожен значущий член речення є граматично самостійною, але логічно зв’язаною одиницею речення, що відрізняється рівнем абстрагування.
Вставне слово, зазвичай, має обмежене значення. Якщо взяти такі приклади, як
1. It is my book.
2. It is he who …
3. It is curious to know…,