Сучасна українська літературна мова
ЧАСТИНИ МОВИ
В сучасній українській мові 10 частин мови:
| назва | приклади |
| САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ МОВИ | |
| іменник | слово, вуз, завдання, Микола, Україна |
| прикметник | золотий, залізобетонний, легенька, пахуче |
| числівник | одинадцять, перший, тринадцятеро, одна шоста |
| займенник | я, ви, що, щось, хтось, абихто, будь-який |
| дієслово | відкласти, чекай, засліпило, прийшов |
| прислівник | спокійно, угорі, по-літньому, згарячу, двічі |
| СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ | |
| прийменник | до, близько, вглиб, крізь, поза, на, проміж |
| сполучник | а, але, та, через те що, не лише, одначе |
| частка | так, аякже, це, тільки, ось, ледве чи, мов |
| ОКРЕМА ЧАСТИНА МОВИ | |
| вигук | ой, ай, ох, о, овва, тьху, ех |
Частини мови поділяються на самостійні (повнозначні) і службові(неповнозначні); окрему групу складають вигукиі звуконаслідування.
Самостійні частини мови (їх шість: іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово і прислівник) називають предмети, їх ознаки, дії та кількість. Самостійні частини мови є членами речення і мають як лексичне, так і граматичне значення.
Службові частини мови (їх три: прийменник, сполучник, частка) предметного лексичного значення не мають і служать лише для зв’язку слів у реченні (прийменник, сполучник) або для надання окремим словам і реченням додаткових смислових чи емоційно-експресивних відтінків, а також для творення морфологічних форм і нових слів (частка).
Вигуки і звуконаслідування виражають лише волевиявлення, емоції, етикет, імітують звукові сигнали птахів, тварин, явищ природи.
Будь-яку частину мови характерізують такі ознаки:
| ознака | показує |
| лексичне значення | що означає частина мови (напр., прикметник виражає ознаку предметів) |
| синтаксичнароль | які ролі частина мови виконує у реченні (підмет, присудок) |
| розряди за значенням | на які групи слів підрозділяється |
| морфологічніознаки | за якими параметрами (час, рід, вид та ін.) змінюється частина мови |
ЛЕКСИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ЧАСТИН МОВИ
Лексичні значення різних частин мови такі:
| частина мови | що означає |
| САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ | |
| іменник | означає предмети і явища |
| прикметник | виражає ознаку предметів |
| числівник | позначає число, кількість предметів, порядок їх при лічбі |
| займенник | вказує на особу, предмет |
| дієслово | виражає дію або стан предметів |
| прислівник | позначає ознаку дії, ознаку іншої ознаки чи предмета |
| СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ | |
| прийменник | служить засобом вираження відношень іменника до інших слів у реченні |
| сполучник | зв'язує між собою однорідні члени речення і частини складного речення |
| частка | виражає модальні відтінки у реченні |
| ОКРЕМА ЧАСТИНА | |
| вигук | виражає почуття і виявлення емоційно- вольових реакцій людини |
СИНТАКСИЧНА РОЛЬ ЧАСТИН МОВИ
Самостійні частини мовивиступають членами речення і можуть виконувати як властиву їм основну роль, так і неосновну, призначену для іншої частини мови.
Напр., основні ролі іменника такі:
· підмет (у називному відмінку);
· додаток (у непрямих відмінках).
Але іменник може бути також:
· означенням замість прикметника (зошит з паперу- який?- паперовий зошит);
· обставиною, хоч ця роль є основною для прислівника (прийшов ранньою порою- коли?- повернувся вранці);
· присудком (хоч ця роль властива дієслову) у сполученні з дієслівною зв'язкою (Олег став учнем).
Службові частини мови членами речення не виступають і виконують тільки граматичну роль у поєднанні з самостійними частинами мови.
Синтаксичні ролі частин мови у реченні:
| частина мови | синтаксичні ролі |
| САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ | |
| іменник | Основна:· підмет (називний відмінок або родовий, коли поєднується з кількісним числівником або іншим словом з кількісним значенням- у складеному підметі;· додаток (у непрямих відмінках);Неосновна:· обставина (частіше іменник з прийменником, особливо в місцевому відмінку);· неузгоджене означення;· прикладка;· іменна частина неузгодженого присудка |
| прикметник | Основна:· узгоджене означення;Неосновна:- іменна частина складеного присудка |
| числівник | Основна:· означення (порядкові і кількісні- у непрямих відмінках);· підмет (у називному відмінку- самостійно або разом з іменником у родовому відмінку);· додаток (кількісні- у знахідному відмінку разом з залежним іменником, іменна частина складеного присудка) |
| займенник | Основна:для тих, що вказують на предмети:· підмет (у називному відмінку);· додаток (у непрямих відмінках);для тих, що вказують на ознаки і на порядок при лічбі:· означення |
| дієслово | Основна:· присудок (особові форми всіх трьох способів);Неосновна:для неозначеної форми:· підмет;· присудок,· означення;· додаток;· обставина;для дієприкметника:· іменна форма складеного присудка;· означення;для дієприслівника:- обставина |
| прислівник | Основна:· обставинаНеосновна:- неузгоджене означення |
| СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ | |
| прийменник | оформляє відмінкове значення іменника як члена речення (з називним відмінком не вживається) |
| сполучник | - сурядний:виступає засобом зв'язку однорідніх членів або частин складносурядного речення чи супідрядних однорідних речень;· підрядний:приєднує підрядне речення до головного в складнопідрядному реченні |
| частка | · підсилює або виділяє якесь слово;· служить засобом вираження питання, ствердження, заперечення і т.д. |
| ОКРЕМА ЧАСТИНА | |
| вигук | · служить засобом вираження оклику, спонукання та ін.;· відділяється від інших членів речення комою або знаком оклику;· може заміняти речення із значенням здивування, захоплення, захвату і т.д.;· вживаючись замість самостійного слова, може виступати будь-яким членом речення |
РОЗРЯДИ ЧАСТИН МОВИ ЗА ЗНАЧЕННЯМ
Розряди частин мови за значенням (лексико- граматичні розряди)- це об'єднання слів у групи (у межах однієї частини мови) за якимись параметрами.
Напр., у межах іменника виділяються такі групи слів:
· власні і загальні;
· конкретні і абстрактні;
· назви істот і неістот;
· збірні;
· речовинні.
Розряди слів за значенням виділяються в усіх частинах мови:
| частина мови | групи слів, на які поділяєтьсячастина мови |
| САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ | |
| іменник | · власні і загальні;· конкретні і абстрактні;· назви істот і неістот;як окремі групи серез загальних іменників:· збірні· речовинні |
| прикметник | · якісні, відносні і присвійні;якісні, крім того, мають форми вищого і найвищого ступенів порівняння; |
| числівник | · порядкові такількісні (власне кількісні, збірні, дробові, неозначено- кількісні);· прості, складні і складені |
| займенник | · особові, зворотний, питальні, відносні, присвійні, вказівні, означальні, неозначені, заперечні |
| дієслово | · перехідні та неперехідні;серед неперехідних виділяється також розряд зворотних дієслів |
| прислівник | - означальні і обставинні:означальні поділяються на якісно- означальні, кількісно- означальні, способу дії;обставинні- на обставинні часу, місця, мети і причини;· первінні та вторинні |
| СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ | |
| прийменник | · просторові, часові, причини, мети, умови і допустові, способу дії, кількісні, означальні, об'єктні;· первинні (непохідні) і вторинні; (похідні)· прості, складні і складені |
| сполучник | - первинні і похідні |
| частка | - частки, що надають смислових відтінків: вказівні, означальні, обмежувально- видільні, підсилювальні;- частки, що вказують на модальні слова: стверджувальні, заперечні, питальні, спонукальні, власне модальні, емоційно- експресівні;· формотворчі;- словотворчі |
| ОКРЕМА ЧАСТИНА МОВИ | |
| вигук | · емоційні, волевиявлення, мовного етикету;· звуконаслідувальні слова;- первісні і вторинні (похідні від дієслів, іменників, сполучень слів) |
МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ЧАСТИН МОВИ
Морфологічна ознака- це характеристика певної групи слів, яка визначає зміну граматичних форм цих слів або слів, що від них залежить.
До морфологічних ознак належать:
| ознака | у чому виражається |
| особливості словозміни | · відмінюється частина мови чи не відмінюється; за якими ознаками |
| особливості словотворення | · як створена частина мови |
| особливості морфологічної будови | - з яких частин складається (чи є у складі суфікси, префікси та закінчення) |
Пояснити це можна на прикладі будь-яких споріднених слів, напр., прикметника добре (добре слово) та прислівника добре (як тут добре), які чітко відрізняються одне від одного: