Не можна визнати правомірним твердження про те, що сленг – це ізольований “прошарок”, що займає окреме положення в макросистемі англійської мови. Сленг аж ніяк не є таким “шаром” мови, який відгороджений “китайською стіною” від так званої стандартної мови. Існуючи в мові, сленг у разі потреби входить у його систему. Усний англійський національний стандарт невіддільний від сленгу в такій ж мірі, як і сленг не існує без елементів усного стандарту. У ряді випадків “периферійні” мовні шари можуть значно впливати на усний національний стандарт у більшій чи меншій мірі переплітаючись з ним. У цьому зв’язку цікавим є наступне висловлення Дж.Голсуорсі: “Цілком ймовірно, що більшість життєво важливих (vital) слів нашої мови колись належали до сленгу, послідовно одержуючи права громадянства всупереч протестам духівництва й інших кіл” [Galsworthy J. On Expression.Oxford,1924,p.7]. І дійсно в англійський загальнонаціональний стандарт увійшли зі сленгу такі слова, як bluff, billet, minx, flummox, ripping, humbug, flog, soccer, yarn, shabby, sham, pluck “сміливість”,whitewash, baggage “дівчина”, bet, bore, chap, donkey, hoax, kidnap, mob, odd, trip, character “людина”, to bolt “тікати”,fishy “підозрілий” та інші.
З іншого боку, сленг постійно контактує з жаргоном, професійною мовою тощо, що у свою чергу не може не позначитися і на літературному стандарті. Недарма відомий американський лінгвіст М.Пий зазначає: “Навряд чи правомірно зневажати слова, що у наші дні можна почути тільки у вузьких межах тої чи іншої професії. Завтра ті ж самі слова можуть бути прийняті народом, що говорить на даній мові, і увійти в повсякденний словник Шекспіра двадцять першого століття”[20]. На мовлення впливають вікові і професійні особливості мовців, їхня приналежність до того чи іншого соціального середовища. Та сама особа може володіти декількома варіантама вимови, що існують у мові, і вживати їх у залежності від ситуації спілкування. Велике значення для становлення й існування сленгу мають особливості індивідуального мовотворення мовця. Цікаво, що багато семантичних змін і переосмислення уперше виникають на індивідуальному рівні і лише пізніше переходять у різні шари мови, особливо в усно-розмовну сферу і сленг. Те ж саме можна сказати не тільки про значення. Але й про більшість нових лексем, що беруть свій початок у мові з новотворів на індивідуальному рівні.
Більшість сленгових слів і значень існували в мові задовго до появи сленгу і продовжують використовуватись в родинних германських мовах і діалектах, де вони взагалі не мають соціального забарвлення. Порівняємо англ.сленг to botch “робити абияк” і діал. botzelen (те ж саме значення); англ. сленг quod “в’язниця” і швейц.діал. gadem “будинок”; англ. сленг to hock “обманювати”, “закладати в ломбарді” і швейц. діал. hocken “брехати”, рейнськ. діал. hocken “вести торгівлю”.
Зовсім непоміченим нерідко залишається той факт, що багато зі сленгізмів набули свого специфічного значення еліпсису слів, пов’язаних з ними в словосполученні. Наприклад, значення сленгізму to create “підняти шум, скандал” зобов’язане своїм походженням тому, що воно часто вживалося в словосполученнях to create a disturbance, fuss.
Варто також врахувати постійну зміну соціальної норми, соціальної бази і соціально-комунікативної системи (по А.Д.Швейцеру) як національної мови, так і інших шарів мови у зв’язку з впливом радіо і телебачення, з розвитком грамотності, освіти. Для сленгу характерний широкий діапазон комбінаторики, різних умов організації мовних елементів і їхніх властивостей, можливостей їхньої сумісності чи несумісності, перетинання, розкладання, заміщення, накладання і перегрупування, а також порядку проходження мовних одиниць, їхніх ознак і зв’язків, включення в систему чи виключення з неї. Саме комбінаторні процеси в сленгу нерідко обумовлюють найбільш несподівані значення і функції однієї і тієї ж словоформи, зокрема в результаті розкладання однієї і тієї ж семантичної послідовності в межах декількох окремих лексем. Наприклад : англ. сленг chance “відcтань”; hump “швидкість”; commission “здоров’я”; to discuss “куштувати їжу”. У граматиці це, наприклад, використання ступенів порівняння від дієслів(we are, and what’s more, we can not be arer), минулого часу дієслів замість інфінітиву (used to was замість used to be). Таким чином, у сленгу особливо яскраво виявляються різні потенції мови, які зазвичай сховані в літературному стандарті.
Дослідження структурних особливостей англійського сленгу та визначення його емоційного характеру дозволяє дати наступне визначення сленгу. Сленг – це історично сформована і більш-менш загальна всім носіям мови лінгвосоціальна норма, що реалізується на рівні розмовної мови і генетично та функціонально відмінна від жаргоних та професійних елементів мови.
1.3 Фонетичні, граматичні і словотворчі особливості сленгу англійської мови
Фонетика
Унікальність емоцій порівняно з іншими об’єктами номінації спостерігається передусім в різноманітності і багатстві мовних засобів їх вираження, які включають відповідну лексику, особливу інтонацію, фонетику, порядок слів.
Сленг англійської мови як особливий шар експресивно-емоційної лексики характеризується певними фонетичними відхиленнями від норми. Лінгвіст Є.М.Мєднікова виділяє такі[22]:
1. Дифтонг літературного варіанта [оu] звичайно відбивається в сленгу як [ээ] чи [au]: go [gээ] чи [gаu]; row [гээ] чи [гаu].
2. У свою чергу дифтонг [au] літературного варіанта відбивається як [а:]: mouth [ma:f], about [a'ba:t], loud [la:d].
3. Дифтонг [аі], зображуваний на листі в літературному варіанті через “i” в умовно-відкритому складі, у сленгу вимовляється як [оі]: time [toim], fine [foin], line[ loin] і ін.
4. У ненаголошеному складі [аі] редукується в [і]: by myself [bi mi'self]. Дифтонг [еі] вимовляється як [ai]:pale [pail], day [dai], baby ['baibi] і інші.
5. Замість літературного короткого [е] у сленгу звичайно вимовляється коротке [і]: get [git], catch [kit], steady ['stidi], а замість короткого [і]—[e]: dinner ['dens], children I't∫eldren], spirit ['spent].
6. Англійське літературне [ju:] у сленгу відбивається як [u:]: duke [du:k], tune [tu:n], suit [su:t], new [nu:].
7. Коротке [о] відбивається як [Λ]: god [gΛd], dog [dΛg].
8. Коротке [Λ] вимовляється як [і] чи [е]: sich, sech (such), jist, jest (just), brisk, bresh (brush).
9. Після довгих [u:] н [і:] використовується півприголосний звук, що перетворює їх у дифтонги: booze [buwz], [bauz].
10. У ряді випадків замість звуку [э:] вимовляється [а:]: first [fа:st], burst [ba:st], curse [ka:s], worse [wa:s], nurse [na:s].
12.У закінченні -ing [η] заміняється на [n]: schilling’, evenin’, huntin’, shootin’. Однак кінцеве п у багатьох словах заміняється [η]: kitchen ['kit∫η], captain ['keptiη] і ін.
13. Звуки [Θ,ð ] часто переходять у [f, v]: thanks [fenks], mouth [ma:f].
14. У ненаголошених складах півголосний [w] зникає: always ['a:liz], boatswain ['bostsan].
15. Дуже часто допускаються неударні склади в словах: 'stead (instead), 'cept ( except), 'cos (because)
16. Перетворення прийменника „of” у закінчення –а у словах: caupla minutes; outa here.
17. Початкове h у словах часто опускається; у словах же, де немає етимологічного початкового h, воно додається.
18. Нерідко звук [n] заміняється на [m]: se'em (= seven), ['sa:tm] (certain) і ін.
19. У складних словах з -hood замість [h] вимовляється [w]: neighbourwood, livelywood, widowwood.
20.Особовий займеник „you” змінюється „ya”.
21.пропуск деяких початкових і кінцевих приголосних: of’em (of them).
Потрібно відмітити, що хоча вище наведені приклади фонетичних відхилень і порушують фонетичну норму, але вони не спотворюють мову, а, навпаки, надають мовленню експресивно-емотивного забарвлення.
Граматика
В загальній мовній системі граматична сторона займає особливе місце – це явище вищого ґатунку (порядку), тому що для вираження думок та емоцій не достатньо тільки відбору лексичного матеріалу, необхідне правильне і чітке встановлення зв’язку між словами, групами слів тощо.
Вивчення граматичних відхилень і їх стилістичних властивостей забезпечує можливість цілеспрямованого відбору експресивних засобів мови. Мовець завжди намагається надати своєму мовленню емоційного звучання. І ця емоційна сторона висловлювання часто створюється засобами граматики[22].
Слід зазначити відсутність у сленгу сполучного -n невизначеного артикля перед словами, що починаються з гласної. Характерно також використання двох показників множини іменників claw — dowses, swell— swellses і інші.
Багатоскладові прикметники можуть утворювати ступені порівняння синтетичним способом: agreeable— agreeabler—agreeablest, beautiful— beautifuller—beautiful-lest. Прикметники, що утворять ступені порівняння у літературному варіанті, у сленгу можуть утворювати ступені порівняння шляхом приєднання суфіксів -er, -est: little—littler—littlest. Нерідко використовуються плеонастичні ступені порівняння: worser, worsest, more agreeabler, most agreeablest і ін.
Замість than літературного варіанту ступеню порівняння в сленгу супроводжуються словом nor: He's got more nor me. Ступені порівняння в сленгу можуть утворюватися не тільки від прикметників, але і від будь-якої частини мови: порівн. we are, and what's more, we can not be any arer.
Замість форм називного відмінка особистих займенників часто використовуються непрямі форми (для сленгу взагалі типовим є недиференційоване використання номінативної й об'єктної форм особистих займенників): Why, us'as got 'em licked any time; Me and her's great frens. Вказівні займенники this і that нерідко заміняються на this here, that there, them: Them as he got things; them here lodging-houses. Займенник who заміняється на as (a man as I knowed mother 'людина, мати якої я знав'). Замість -whom використовується who (from who, on who), а замість that—-what (an old glut what I served). Займенник it нерідко використовується замість he, she: You see the poor gentleman! Dear heart, how it labors and throbs.
Закінчення 3-го одн.. дійсного часу -s поширюється на всі інші особи: I goes; he bets; we doesn't; you gives; the blokes is going to the pictures; they says, the shops shuts up.