Проте щонайбільше розповсюдження серед концепційчетвертого типу отримала психологічна концепціяневласне-прямого мовлення, висунута в дослідженні Е. Лорка. Звертаючись до психологічного генезису, Е. Лорк підкреслює в ній перш за все наявність чинника «співчування», орієнтацію невласне-прямого мовлення на «співчуття», коли автор не тільки бачить і чує своїх персонажів безпосередньо, він чує і їхню промову «тиху мову їхніх гадок, бажань, почуттів». Таке психологічне проникненняавтора у відчуття героя, інтимне «співчуття», становить, на думку Лорка, єство невласне-прямого мовлення, відобразилосяу введеному їм терміні erlebteRede, який в німецькій філологічній науці, по суті, витіснив всю решту. Якщо всі попередні концепції, не дивлячись на їхні сутнісні і термінологічні відмінності, можна характеризуватияк мовностилістичні (оскільки Ш. Баллі, Е. Лерх, Е. Лорк, Р. Лерх і всі інші представники розглянутих теоретичних концепцій невласне-прямого мовлення виділяють її двопланний філологічний аспект), то, згідно однієї з останніх концепцій, невласне-пряме мовлення відноситься до явищ виключно стилістичного плану.
Найбільшповно ця концепція висловлена в монографії Л. А. Соколової, в якій традиційний термін невласне-пряме мовлення замінюється терміном невласно-авторськамова, оскільки Л. А. Соколова відносить невласне-пряме мовлення не до форм передачі мові, а до «способів викладу зміста» і відповідно розглядання в плані синтаксичного ряду: пряма мова, непряма, невласне-пряма мова тощо.
Отже, можливо констатувати наявність наступних сутнісно-термінологічних концепцій невласне-прямого мовлення:
I. — модифікація непрямої мови
II. — модифікація прямої мови
III. — змішення прямої і непрямої мови
IV. — самостійний спосіб передачі мови.
2.3 Засоби вираження невласне-прямої мови
2.3.1 Способи розташування невласне-прямої мови у контексті
Для невласне-прямої мови є типовим включення у авторське оповідання у вигляді безсполучникового сполучення самостійних речень, які утворюють складну синтаксичну єдність. Однак, способи розташування невласне-прямої мови в авторському контексті не вичерпуються безсполучниковими сполученнями, тому значною мірою залежать від різновидів даної категорії.
Оформлення невласне-прямої мови визначається перш за все такою ознакою, як тривалість невласне-прямої мови та чіткість межі, яка відділяє її від авторського контексту. Тому для невласне-прямої мови, яку ми умовно відносимо до І розряду і яка характеризується відомою тривалістю та наявністю чіткої межі між невласне-прямою мовою і контекстом, найбільш типовим є безсполучникове сполучення декількох самостійних речень. Тривалість невласне-прямої мови та чіткість межі між нею та авторським оповіданням є наслідком того, що невласне-пряма мова І розряду служить для передачі внутрішнього та зовнішнього монологу героя чи для оформлення діалогу, або здійсненного або уявленого.(васильева, стр 44)
Для невласне-прямої мови ІІ розряду є характерною нетривалість та постійне переплетення з мовою автора. У цьому випадку невласне-пряма мова служить для передачі виключно внутрішньої мови героя, але не закінченої і яка поступово розвивається, а яка мовби постійно проривається крізь авторське оповідання у вигляді окремих думок. (васильева, стр 46) У зв’язку з цим, невласне-пряма мова ІІ розряду формується переважно в складі авторського оповідання, а типовою формою синтаксичного побудування є протилежна формі синтаксичного побудування невласне-прямої мови І розряду: це одно-два коротких самостійних речення.
Невласне-пряма мова ІІІ розряду характеризується вираженням тільки загальної точки зору героя без розгортання її у промову. З синтаксичної точки хору невласне-пряма мова цього розряду представляє собою органічну єдність з мовою автора і не може бути виділеною з неї без порушення зв’язної мови. Найкрупнішою одиницею оформлення невласне-прямої мови цього різновиду є частина речення, а найтиповішою – словосполучення й окремі слова.
Таким чином, можна назвати типові способи розташування невласне-прямої мови по відношенню до авторського контексту для кожного з основних розрядів. При однаковому оформленні різних типів невласне-прямої мови принципом розмежування різновидів є зміст: невласне-пряма мова І розряду служить для вираження міркування або висловлення; особливістю ІІ розряду є здатність виражати не тривале обміркування, а одиничну думку. Це служить основою для розрізняння І і ІІ розрядів у випадку їх однакового оформлення. Елементи невласне-прямої мови ІІІ розряду не містять окремої думки, а вказують на точку зору героя, у той час як за допомогою невласне-прямої мови ІІ розряду виражається думка хоча й нетривала, але самостійна, нова і завершена у зрівнянні з авторським контекстом. Це служить ознакою розмежування ІІІ розряду і ІІ у випадку їх однакового оформлення.
2.3.2 Засоби вираження невласне-прямої мови
В роботах, де невласне-пряма мова розглядається поряд з авторською мовою та мовою персонажів, можна виділити прагнення знайти засоби, які дозволяють впізнати цю категорію в авторському контексті. На даний момент існує 3 типи засобів вираження невласне-прямої мови:
· засоби, які виділяють невласне-пряму мову із контексту;
· засоби, які включать невласне-пряму мову до контексту;
· засоби, які одночасно і виділяють невласне-пряму мову із контексту, і включають її до нього.
Найбільш повною в цьому відношенні є дисертаційна робота І.І. Ковтунової, у якій розглядаються синтаксичні і лексичні засоби, які дозволяють впізнавати невласне-пряму мову, і виділяти її із контексту. Засобами, які виділяють невласне-пряму мову, вважаються:
· зміна часового плану. Невласне-пряма мова має відносне значення часу: минулий час зіставляється не з загальним оповіданням, а з моментом розмірковування героя. (васильева 52) Зміна форм часу, значення або відтінку значення є характерною рисою невласно-прямої мови І-го розряду.(50-52)Наприклад: KönigHeinrichschrakzurück. DasSalzamtvonHall! DieersteEinnahmequelledesLandes! (S.30)
· Зміна модального плану. Як відомо, зміна модальності може бути досягнута граматично або лексично, тобто: зміною способу дієслова, або введенням питальних речень, наприклад: „ BereitwilligstrecktenseineHerrenihmdiegroßenSummenvor, bereitwillig, infröhlicherGebelaune, entlohnteerdieseGefälligkeitmitderVerpfändungvonreichenDörfern, Pflegen, Herrschaften, ZöllenundGefällen. Warum sollte er seinem lieben Burggrafen Volkmar nicht Visiaun und Möltern überlassen?(27)56-57
· Лексичні засоби. Звичайно, своєрідний підбір лексики (яка характерна герою) допомагає виявленню невласне-прямої мови із авторського контексту. До лексико-фразеологічних і семантичних засобів виявлення невласне-прямої мови відносяться наступні дві великі групи: 1) слова і словосполучення, які виділяються з авторського контексту дякуючи емоційно-експресивній або стилістичній забарвленості слова, наприклад: Manwußtenicht, wohin, wie, warum. Ach, ginge er doch zurück in sein Land, der Verfluchte! (S.34) 2) слова і словосполучення, які виділяються із контексту своїм особливим значенням.63
· Авторське указання на приналежність окремих елементів мови герою, воно представлене, як правило, у вигляді будь-якої вставної конструкції72
· Повторення. Окремі слова і словосполучення сприймаються як елементи невласне-прямої мови тільки тоді, коли вони вживалися раніше у мові героя. Повторюватись тільки в складі невласне-прямої мови і виділяти її можуть слова, словосполучення і навіть цілі фрази, які не мають інших засобів виділення, тому що повторення само по собі перетворює спокійне оповідання на емоційне, а наявність емоції є характерним для невласне-прямої мови.74
· Інверсія. Ця ознака стає суттєвою, коли нема інших ознак, більш помітних. В авторський контекст включається не тривалі уривки невласне-прямої мови, а окремі елементи. Стиль мови героя відтворюється не лексично, а за допомогою незвичного порядку слів, який підкреслює особливу значущість слів, що важливі для героя, а не для автора.76 Наприклад: Vielmehrsaß dieserHerrJohannheiterundfestindembesonntenTrient, dehntesich, rekeltesich. Überließ sein langes Haar, den schönen, vollen Bart den wohligen Winden des Südlichen Herbstes. Hofierte die deutschen und die welschen Damen Tirols.(S.36)
· номінативні підметкові речення, які служать для встановлення наявності предмету або явища і мають тільки формі теперішнього часу. 77 наприклад: DiebeidengeistlichenHerrenschimpftenweidlich. DerHeide, der! Der Jerobeam!(S.34)
· вказуючи частки і деякі прислівники часу та місця;
· інтонація
Поява невласне-прямої мови в авторському контексті завжди логічно обґрунтована, але прийоми її введення і формальні ознаки виявлення різноманітні та знаходяться в певній залежності від різновидів даної категорії. У якості засобів, які створюють єдність авторського контексту та невласне-прямої мови, вказуються тільки форми 3-ої особи займенників і дієслів а також підрядні сполучники. Однак, як визнано усіма, підрядні сполучники не обов’язкові, а займенників і взагалі може не бути. У дійсності, засоби, які включають невласне-пряму мову до контексту, дуже різноманітні. Загальновизнаними засобами зв’язку невласне-прямої мови з контекстом є сполучники, при чому не тільки підрядні, але й сурядні. Отже:
· Сполучники підрядності й сурядності;
· Слова, які з’єднують. Цей спосіб зв’язку полягає в повторенні одного й того ж слова у невласне-прямій мові і контексті, який оточує її.(стр 98)
· Займенники. Займенники, як відомо, заміщають яку-небудь частину мови і позо контекстом не зрозумілі. Тому різні займенники, які входять до складу невласне-прямої мови у той час, як слово, яке вони заміщають знаходиться у авторській, можуть виконувати функції засобу для з’єднання. Вживаються займенники різні за значенням, але найбільш розповсюдженими є особові займенники 3-ої особи.(стр99)
· Неповні речення. Оформлення невласне-прямої речі у вигляді неповних речень є достатньо вдалим прийомом її введення. Оскільки зміст неповних речень не зрозумілий без контексту, то для невласне-прямої мови таким контекстом є авторська мова. Наприклад: Hatte selbst vor dem Grab des heiligen Albert nicht haltgemacht, es nach Schätzen durchwühlen lassen Kirchenschänder! Herodes!(34)