Борис Грінченко - редактор і упорядник "Словаря української мови" (стр. 5 из 5)
3.3 Використання «Словаря української мови» Бориса Грінченка в інших науках (на прикладі зоології)
Використання у сучасній науці «Словаря української мови» Бориса Грінченка яскраво ілюструє праця авторів Г. В. Фесенка та А. А. Бокотея «Перелік українських наукових назв птахів України (українсько-латинсько-російсько-англійський)». До створення переліку науковці підійшли нестандартно. Разом із латинською назвою і перекладом подаються варіанти слів, уживаних в авторитетних словниках чи інших джерелах, серед яких «Словарь української мови» Бориса Грінченка. Праця стосується українських назв птахів. На основі критичного аналізу різних назв деяких видів і родів та їх змін, що сталися протягом ХХ століття, в роботі наводиться анотований список сучасних українських наукових назв птахів. За найновішими даними, до списку внесено 413 видів птахів, які трапляються на території України. Наведемо такі приклади з переліку:
Lyrurus tetrix(L.). Використання назв «тетерюк», або «тетерук» відносно цього виду зустрічається у М. В. Шарлеманя (1927). У словнику Б. Грінченка (1909б) для цього птаха, крім назви «тетерук», наводяться синоніми «тетервак» і «тетерець». Назва «тетерев», яку вживали пізніше (Воїнственський, Кістяківський, 1952, 1962), є калькою з російської мови. Про необгрунтованість заміни української назви цього птаха вказує І. О. Сокіл (Сокол, 1992). Враховуючи думку М. В. Шарлеманя та дані словника, перевагу надано назві «тетерук».
Tetrao urogallusL. У М. В. Шарлеманя (1927, 1938) вид має назву «глушець». Таку ж назву для нього наводить і Б. Грінченко (1907). Заміна ж її на російську назву «глухар» вважається невиправданою (Сокол, 1992).
Tetrastes bonasia(L.). Для виду використовується низка співзвучних синонімів «орябець», «орябень», «орябка» (Шарлемань, 1927, 1938). Словник Б. Грінченка (1909а) подає також назву «орябок». У цьому ж словнику вказано, що назва «рябчик» використовується в українській мові лише як прізвисько для домашніх тварин.
Науковці-природознавці уважно досліджують назви птахів, наводять синоніми, знайдені у різних джерелах. Крім того, вони обізнані з мовознавчою термінологією та історичним розвитком української мови. Для читача у своїй роботі вони чітко розмежовують застарілі назви та російські кальки. Автори відкрито висловлюють свою думку щодо того чи іншого мовного питання, вказують на невиправданість вживання «зросійщених» назв у сучасній мові. «Словарь української мови» багатий на лексику різноманітних стилей і напрямів, тому науковці там знаходять дуже цінні зауваження, як-от «назва «рябчик» використовується в українській мові лише як прізвисько для домашніх тварин». Досліджуваний науковий перелік є водночас і зоологічною, і мовознавчою працею, яка буде корисною для всіх, хто цікавиться цими науками.
«Словарь української мови» Бориса Грінченка активно використовується в сучасній науці, тому що в ньому зібрано цікаві форми слововживання і особисті примітки редактора, саме вони і є цікавими для сучасних науковців.
Висновок до розділу
Взірцем українського словникотворення стало чотиритомне видання «Словаря української мови», який упорядкував з додаванням власного матеріалу Б. Грінченко, узагальнюючи багаторічну багатьох його попередників. Ця праця протягом багатьох років слугує для всіх, хто причетний до написання та видання книг найповнішим зібранням та доступним тлумаченням на конкретних прикладах різноманітної української лексики.
Це видання має значення не лише для лінгвістичних наук. Необмеженість у змістовому наповненні та галузевому спрямуванні дає можливість науковцям всіх напрямків послуговуватися доробком Б. Грінченка.
ВИСНОВКИ
З літа 1902 року почався складний процес редагування «Словаря української мови» Борисом Грінченком. Цю роботу насправді вважаємо складною для редактора і упорядника через ряд причин, серед яких: встановлені чіткі часові рамки опрацювання словника; бідність матеріалу, який «Киевская старина» дала Борису Грінченку, а також заощадливість згаданого журналу (згадаймо відмову редакції виділити кошти на виписування слів з книг). Крім сторонніх причин, робота над словником ускладнювалась і через власне лексикографічні об’єктивні труднощі, з якими зіткнувся Борис Грінченко. Спершу було проведено редагування джерел, з яких брався матеріал, особливо це стосується тогочасних словників, які редактор дуже уважно відбирав для своєї праці. Борис Грінченко також здійснив лексикологічне і композиційне редагування, окремо вивів схему обробки кожного слова. Лексика словника відбиває багатство виражальних засобів української мови XIX – початку XX століття, а вдало підібраний метод викладу матеріалу робить «Словарь української мови» Бориса Грінченка легким у використанні, інформативним і змістовним. Отже, редагування «Словаря української мови» проходило у динамічному і напруженому темпі, час від часу воно ускладнювалося об’єктивними і суб’єктивними причинами.
Використання «Словаря української мови» Бориса Грінченка у сучасній науці проводиться не тільки у мовознавчій і лексикографічній науках, а також у деяких інших (наприклад, зоології).
Мовознавці нині теж звертаються до «Словаря української мови» Бориса Грінченка, щоб підтвердити свою думку або спростувати думку опонента. А словникарська справа здебільшого основується на багатствах української мови, втілених у досліджуваному словнику.
Вплив «Словаря української мови» на інші науки ми проаналізували на праці Г. В. Фесенка та А. А. Бокотея, які створили перелік птахів України, в якому зверталися до словника для дослідження їх застарілих назв та віднайдення помилок при перекладі російських назв птахів на українську мову.
Що ж до подальших досліджень з нашої теми, то ми вважаємо доцільним також глибокий аналіз «Списка крестных имён людей», адже останнім часом простежується тенденція називати дітей рідкісними іменами. А також може бути цікавим дослідження технічних термінів цього словника, аналіз застарілих назв деталей певних механізмів.
«Словарь української мови» Бориса Грінченка є не просто пам’яткою українського словникарства, а й авторитетним джерелом, звідки сучасні мовознавці черпають знання з різних профілів культури, побуту, зоології, техніки.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Веркалець М. Педагогічні ідеї Б. Грінченка. – К. : Т-во “Знання” УРСР, 1990. – 47 с.
2. Грінченко Б. Словник української мови: в 4-ох томах. – К., 1907-1909
3. Грицак Н. Традиційні казкові комплекси в “Словарі української мови” та літературних творах Б. Грінченко // Проблеми творчої спадщини Б.Д. Грінченка. – Луганськ: “Світлиця”, 1993 – 69 с.
4. Дзеверін І. Борис Грінченко. – К. : Наукова думка, 1990 – 268 с.
5. ДСТУ 3017-95. Видання. Основні види. Терміни та визначення.
6. Животенко-Піанків А. Педагогічно-прсвітницька праця Бориса Грінченка. – К. : Просвіта, 1999 – 157 с.
7. Каленюк С. Духовний пам'ятник Бориса Грінченка // Слобожанський луг: Літературно-мистецький альманах. – Луганськ: “Світлиця”, 2000 – 18 с.
8. Над могилою Б. Грінченка: Автобіографія, похорони, спомини, статті/ Упор. Єфремов С. – К. : Вік, 1911 – 186 с.
9. Малиш М. Борис Грінченко – видавець книг для народу: конспект лекцій. – К. : Освіта, 1994 – 47 с.
10. Маркотенко Т. Етнографічний коментар до грінченковських фразеологізмів (на матеріалі першого тому словаря української мови) // Проблеми творчої спадщини Бориса Грінченка. –Луганськ: “Світлиця” 1993 – С. 20 – 23
11. Огієнко І. Історія української літературної мови. – К. : Либідь, 1999 – 305 с.
12. Пастух Б. Борис Грінченко – безкомпромісний лицар національної ідеї. – Луганськ: Книжковий світ, 1998 – 348 с.
13. Погрібний А. Борис Грінченко: Нарис життя і творчості. – К. : Дніпро, 1988 – 321 с.
14. Родіна Г. Поневіряння грінченківського “Словаря” // Молодь України № 49 від 12 грудня – 1996 – С. 34 – 38
15. Сквирская Л. Тип “народной книжки” в издательской практике на Украине во II пол. XIX – нач. XX в. // Социальная роль книги: сборник научных трудов. – К. : Наукова думка, 1987 – С. 83 – 91
16. Тимошик М. Книга для автора, редактора, видавця: Практичний посібник. – К.: Наша культура і наука, 2006. – 560 с. – ISBN 966-7821-35-8
17. Літературна спадщина Бориса Грінченка, http://www.library.lg.ua/grin/sl_kr.htm, 21.11.2010
Додаток 1
Додаток 2
Найстаріше видання “Словаря Української мови” , 1907 рік
Додаток 3
