| № | словотвірні значення | кількість | % |
| 1 | демінутивність | 27 | 28,89 |
| 2 | сингулятивність | 11 | 11,44 |
| 3 | іструментальність | 11 | 11,44 |
| 4 | порість | 11 | 11,44 |
| 5 | аугментативність | 8 | 8,32 |
| 6 | страва | 7 | 7,28 |
| 7 | локативність | 6 | 6,24 |
| 8 | представники фауни | 4 | 4,16 |
| 9 | особа за родом діяльності | 3 | 3,12 |
| 10 | напій | 2 | 2,08 |
| 11 | посуд | 2 | 2,08 |
| 12 | процесуальність | 2 | 2,08 |
| 13 | насіння | 1 | 1,04 |
| 14 | хвороба | 1 | 1,04 |
| Всього | 96 | 100 | |
Найбільшою чисельністю відзначаються прикметникові утворення, які мають двосемну структуру з семантичними позиціями “загальна відносність”, “виготовлений з..., зі ..., із...”: гарбузовий, соєвий, квасолевий, цибулевий, гороховий, соняшниковий.
Трисемні ж мають ще значення “який має колір”: буряковий, морквяний, гірчичний, або характеризують предмет за подібністю щавлевокислий, цибулеподібний. Напр.: Жінка, мабуть, добряче змерзла, бо вбрана була в благенький плащик, з тих, що зветься пильовиками, якогось невизначеного, морковного кольору: все в ній було невизначене – вік, вираз обличчя, колір очей... (Ю.Щербак). Пили московську, пили міцний, з буряковим духом самогон (Ю.Мушкетик). Де це бачено, щоб курка їла бурякове насіння (П.Загребельний).
1.3 Типологія словотвірних значень похідних утворень від іменників назв злакових культур
Розглядаючи групу іменників зі значенням злакових культур необхідно зауважити, що ця група значно менш активна від попередніх. Проаналізувавши конкретні парадигми виявлено такі семантичні підгрупи у субстантивній зоні:
1) іменники зі значенням демінутивності;
2) іменники з інструментальним значенням;
3) іменники, які мають локативне значення;
4) іменники на позначення страви.
Словотвірне значення демінутивності представлене похідними: овесець, пшінце, пшонце, пшениченька. Напр.: Моя батьківщина на Данелевщині. Пшениченька там родила, житечко, просо (Ф.Тютюнник).
У підгрупі іменників з інструментальним значенням наявні лише похідні: просорушка, кукурудзодробарка, кукурудзосаджалка.
Локативне значення мають такі похідні: пшінце, ячнице.
Зафіксовані такі десубстантиви зі значенням страви: ячник, кукурудзянка.
Ад’єктивна ж зона представлена двома семантичними позиціями: загальна відносність, “виготовлений з..., із..., зі...”, які наявні у всіх зафіксованих прикметниках: пшеничний, овсяний, житний, рисовий, ячмінний та інші. Напр.: ...Тарасик їв шматок пшеничного хліба, і був він для нього найсмачнішим навіть од кавунів та морозива (А.Давидов). Кукурудзяні консерви поживні і висококалорійні (І.С.Хлименко).
Таблиця 3 Типологія похідних субстантивної зони від іменників на позначення злакових культур
| № | словотвірні значення | кількість | % |
| 1 | демінутивність | 5 | 41.5 |
| 2 | інструментальність | 3 | 24.9 |
| 3 | локативність | 2 | 16.6 |
| 4 | страва | 2 | 16.6 |
| 5 | Всього | 12 | 100 |
Отже, іменники на позначення фруктів, овочів і злакових культур утворюють різну кількість семантичних груп. Найактивнішою виявилася група зі значенням овочів, найменш активна група на позначення злакових культур. Реалізація значень “демінутивність”, “локативність”, “страва”, виготовлений з. характерна для всіх семантичних груп, хоча кількісна наповнюваність їх різна.
1.4 Реалізація словотвірного потенціалу іменниками на позначення фруктів
Між розрядами слів в середині частин мови, окрім відмінностей у граматичних формах, граматичній сполучуваності, спостерігаються суттєві відмінності і в дериваційній поведінці.
О.А.Земська зазначає, що “подібно до того, як в морфології іменник має форми відмінків, але не може мати форми часу або особи, так і у словотворі кожна лексико-семантична група слів породжує свої, закономірно їй властиві похідні, а кожне узуальне похідне є реалізація словотвірного потенціалу певного базового слова.
Одна з найбільш актуальних проблем сучасної дериватології – дослідження словотвірного потенціалу різних груп слів: частин мови, лексико-семантичних груп тощо. Їх дериваційні можливості регулюються факторами, від яких залежить словотвірний потенціал різних твірних основ, тобто виявляються певні характеристики твірного слова, які уможливлюють або унеможливлюють процес творення на її базі дериватів.
Мовознавцями визначена типологія факторів, які детермінують словотвірну поведінку твірного.
На думку багатьох дериватологів, частиномовну належність треба вважати основною характеристикою твірних у плані вивчення їх ролі в словотвірних процесах, тому що нею визначаються межі утворення дериватів (кількість зон, протяжність словотвірної парадигми). Разом із тим на кількість семантичних позицій та їх характер у межах словотвірної парадигми випливають більш конкретні лексико-граматичні та лексико-семантичні особливості.
Не менш важливим чинником при вивченні словотвірної спроможності твірних слів виступає їх валентність, що підтверджено дериватологічними дослідженнями. До факторів, що обмежують словотвірні можливості слів, належить і їх стилістичне забарвлення. Усі вищезазначені чинники є основними й мають системний характер.
Водночас В.В. Грещук як супровідний фактор реалізації словотвірних потенцій розглядає частотність твірного слова у мовленні. На думку В.В. Грещука, ймовірність появи в похідного на базі твірного більша в того слова, частотність якого вища. Крім цього в окремих дослідженнях одним із факторів, що впливає на дериваційну поведінку твірного слова розглядається складність словотвірної структури. Як зазначає І.Г.Милославський, у міру збільшення числа дериваційних кроків, словотвірні можливості затухають і врешті-решт стають нульовими.
Називають і номінативні фактори, труднощі фонемної сполучуваності на морфемному шві, стилістична несумісність словотвірних морфем у процесі творення, наявність омоніма до можливого деривата, зайнятість відповідного семантичного місця раніше утвореним словом з іншим афіксом тощо.
Отже, важливим завданням граматики є вивчення найрізноманітніших семантичних розрядів всередині окремих частин мови з погляду їх дериваційних можливостей. Динамічний аспект системного вивчення словотвору спрямований в першу чергу на виявлення і опис дериваційного потенціалу кожної лексико-семантичної групи всіх частин мови і передбачає можливість синхронної реконструкції словотвірних процесів і моделювання їх реалізації.
Важливими параметрами словотвірної парадигми як одиниці, яка відображає дериваційну спроможність твірних, є її протяжність і глибина місця в парадигмі. Протяжність словотвірної парадигми визначається числом властивих їй словотвірних значень і зон. Глибина місця або позиції в парадигмі визначається кількістю структурно різнотипних дериватів у межах словотвірних значень. Річ у тім, що те чи інше значення парадигм може бути реалізоване одним або кількома похідними одночасно.
Слід зауважити, що в дериватології глибину позиції парадигми обмежують різними дериватами з одним і тим же словотвірним значенням по-різному маркованими у стильовому відношенні. Проте, як свідчить аналіз конкретного матеріалу, стильова маркованість із однаковим словотвірним значенням може мати місце, а може бути й відсутньою. Зважаючи на факультативний характер стильової маркованості дериваційно однозначних похідних, її в параметр глибини позиції не включаємо.
Як уже відзначалося, типова словотвірна парадигма виводиться на основі конкретних парадигм твірних слів. Як одиницю плану змісту її формують словотвірні значення, властиві дериватам, твірні, які репрезентують єдину лексико-семантичну або тематичну групу слів. Окремі деривати спільної лексико-семантичної твірної бази поряд із типовими словотвірними значеннями, характерними для інших споріднених утворень, реалізують поодинокі значення, не типові для дериваційно-смислових трансформацій даних твірних. Такі випадки кваліфікуються як словотвірні аномалії, а питання про те, які з похідних конкретних словотвірних парадигм мають дати семантичне місце для типової словотвірної парадигми вирішується так: якщо яке-небудь словотвірне значення представлене більш як одним дериватом від слів певної лексико-семантичної групи, то воно вважається нормальним і має право на включення в типову словотвірну парадигму.
Типова словотвірна парадигма іменників на позначення фруктів має двозонну структуру з такими семантичними позиціями в кожній зоні: субстантивна – “демінутивність”, “напій”, “локативність”, “порість”, “сингулятивність”, “особа за родом діяльності”, ад’єктивна – “зроблений з...”, “виготовлений з.., зі...”, “який має колір”, “настояний на”, що в сукупності складає десять семантичних позицій.
Із 60 проаналізованих парадигм на позначення фруктів жодна не характеризується повною протяжністю, найбільшу кількість значень реалізували іменники абрикоса, вишня, виноград.
Однією з найчислених конкретних парадигм є парадигма іменника абрикоса. Нереалізованими є лише значення “локативність” та “порість”: абрикоса, абрикотин (абрикосівка), абрикосник, абрикосина, абрикосовий (абрикосний).
Іменник вишня не реалізував лише значення “особа за родом діяльності” та сингулятивне значення: вишенька, вишняк (вишник), вишнина, вишнівка, вишневий.