1) виявити частиномовну належність похідних і розподілити їх на зони;
2) з’ясувати типологію семантичних значень досліджуваних десубстантивів;
3) охарактеризувати кількісну наповнюваність зон і семантичних груп;
4) проаналізувати реалізацію словотвірного потенціалу;
5) встановити способи деривації, дериваційні форманти та їх продуктивність у відіменниковому словотворі.
Для вирішення поставлених завдань і з огляду на фактичний матеріал у роботі використовуються такі методи
– описовий метод, що дозволяє проводити обстеження десубстантивів;
– метод компонентного аналізу, що дозволив проаналізувати компоненти лексичної та словотвірної семантики;
– статистичний, який використовується при узагальненні кількісних даних у таблицях.
Матеріалом курсової роботи послужила спеціально укладена картотека, у кількості 86 твірних іменників і 264 похідних, отримана методом суцільної вибірки з найавторитетніших лексикографічних джерел: одинадцятитомний Словник української мови, Великий тлумачний словник сучасної української мови.
Практичне значення роботи випливає з можливості використання результатів дослідження в лексикографічній практиці, зокрема при укладанні морфемних, словотвірних словників. Матеріали і висновки дипломної роботи можуть бути використані в університетських курсах із морфеміки й словотвору, у підручниках і навчальних посібниках з українського мовознавства, а також у процесі викладання української мови іноземцям.
Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаних джерел.
РОЗДІЛ І СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ АНАЛІЗ СЛОВОТВІРНИХ ПАРАДИГМ ІМЕННИКІВ НАЗВ ФРУКТІВ, ОВОЧІВ І ЗЛАКОВИХ КУЛЬТУР
1.1 Типологія словотвірних значень похідних утворень від іменників назв фруктів
Складність організації і функціонування словотвірної системи мови визначається й обумовлюється різноманітністю й комунікативною значущістю цієї системи, розмаїтістю зв'язків словотвору з іншими рівнями будови мови, а також неоднорідністю одиниць, які цю систему утворюють і розрізняються не лише синтагматично, а й парадигматично, не лише у плані вираження, а й за змістом. Як відомо, основна одиниця словотвірної системи це похідне слово, що, з одного боку, репрезентує своєрідні риси системи в цілому, а з іншого – більш складні комплексні одиниці.
Словотвірні парадигми поділяються на блоки, які містять похідні однієї частини мови. У межах кожного блоку виділяють словотвірні категорії – сукупність похідних із спільним словотвірним значенням, вираженим різними словотвірними засобами. Кожна словотвірна категорія формується сукупністю словотвірних типів, під якими розуміють групу слів однієї частини мови, які побудовані за єдиною схемою і об'єднуються такими рисами: 1) спільністю частиномовної приналежності твірних слів; 2) спільністю форманта або навіть і способу словотворення (тобто спільністю формального зв'язку між твірним і похідним); 3) спільністю словотвірного значення (тобто спільністю семантичного зв'язку між твірним і похідним).
Вияв загального в частковому спричинив виділення конкретної парадигми й типової словотвірної парадигми. Типову словотвірну парадигму складають схожі словотвірні парадигми, що містять слова, які належать до однієї лексико-семантичної групи, тобто в загальному вигляді конкретна словотвірна парадигма являє собою набір похідних одного слова, які знаходяться на одному ступені деривації. Типова словотвірна парадигма складається сукупністю дериваційних значень, представлених конкретними словотвірними значеннями.
Конкретна словотвірна парадигма може не мати того чи іншого члена, який наявний в типовій, а, отже, виокремлюють повні та неповні конкретні парадигми. Повні реалізують усі дериваційні значення, наявні в типовій словотвірній парадигмі. У неповних відсутній хоча б один із членів типової словотвірної парадигми.
Проблемним є питання про те, чи мають право бути включеними в типову словотвірну парадигму всі до єдиного дериваційні значення, наявні хоча б в одній конкретній словотвірній парадигмі, яке вимагає спеціального розгляду. Перед нами пародоксальний випадок – конкретна словотвірна парадигма численніша за типову, іншими словами, у наборі семантичних місць конкретної словотвірної парадигми присутні такі члени, які відсутні в типовій. Внесення подібних дериваційних значень в типову словотвірну парадигму, на думку О.А.Земської, не має підстав, оскільки вони являють собою словотвірні аномалії [25, с. 67].
Питання про те, які з слів, що входять до конкретної словотвірної парадигми, мають право дати семантичне місце для типової, необхідно розглядати за допомогою принципу, який діє при вирішенні аномалій та нормальних явищ мови: якщо значення зустрічається більше ніж один раз, воно є типове, якщо наявний лише один похідний з притаманним лише йому значенням – це аномалія.
Назви фруктів стали базою для утворення двох лексико-граматичних класів слів-іменників, прикметників. Число зон визначає кількісний склад словотвірної парадигми. Отже, типова словотвірна парадигма іменників назв фруктів має двозонну субстантивно-ад’єктивну структуру. На найвищому ступені вся сукупність твірних протиставляється класам за їх частиномовною належністю. Її треба вважати основною характеристикою твірних у плані вивчення її ролі в словотвірних процесах, оскільки нею окреслюються межі утворення дериватів.
Десубстантивні іменники відзначаються різноманітністю словотвірних значень, що дає змогу репрезентувати семантичну диференціацію лексико семантичних груп на підгрупи.
У субстантивній зоні можна виділити такі семантичні групи:
1) іменники зі значенням демінутивності;
2) іменники на позначення напоїв;
3) іменники з локативним значенням;
4) іменники, що називають осіб за родом діяльності;
5) іменники зі значенням сингулятивності;
6) іменники на позначення порості;
7) іменники, які називають представників фауни;
8) іменники, що вказують на технічні засоби;
9) іменники на позначення страви;
10)іменники із значенням аугментативності.
Словотвірне значення “демінутивність” репрезентоване похідними, які складають найчисленнішу групу в кількості 23 деривати. Напр.: апельсинка, виноградик, малинка, смородинка, яблучко та ін. Напр.: Перепочивши в квітах, метелик різко ширяє вбік і летить низько над землею, а потім сідає на запашну малинку (Ю. Щербак).
Дещо меншу групу складають із значенням “напій”, які налічують 17 одиниць. Вони реалізують такі лексико-семантичні значення назв спиртних напоїв:
а) наливка: агрусівка, малинівка, айвівка, вишнівка, калинівка, слив'янка. Напр.: Приготовлену малинівку розливають і ставлять на 4-5 місяців у темне місце, після чого її можна пити (Ю. Щербак).
б) горілка: абрикосівка, калинівка, горобинівка та ін. Напр.: А він їв, як англійський лорд: яєчню з салом на такій сковороді, що руками не обхватиш, пшоняну кашу з вишкварками, пиріжки з сметаною, а запивалося все свіжим компотом з вишень, у який для бадьорості Щусь вливав абрикосівки, настояної на меді й на корінцях, а тоді ще прочищав нутрощі холодненьким пивом, яке діставав з погреба, – і отак чоловік був готовий до трудового дня... (П. Загребельний).
в) підгрупа із значенням “лікер” має одиничний вияв серед опрацьованих слів: абрикотин.
Десубстантиви від іменників назв фруктів з локативним значенням називають ділянки, де вирощують фрукти: виноградник, вишняк, полуничник, сунячник. Напр.: Гектарних садів, щоправда, тут не могло бути (ми пам’ятаємо, що всі присадибні ділянки дорівнювали двадцяти п’яти соткам), зате не було меж винахідливості світлоярівців у доборі дерев, сортів, щеп, з’явилися виноградники, визрівали під світлоярівським сонцем персики, один хвалився чорноплідною горобиною, що має цілющі властивості, інший культивував обліпиху, в якої властивості вже й не просто цілющі, а чудодійні (П. Загребельний).
Словотвірне значення “особа за родом діяльності” репрезентують деривати, що називають осіб, які вирощують фрукти: абрикосник, виноградар, сунячник, яблучник. Напр.: Олешко – містечко вільних моряків, рибалок, баклажанників, абрикосників (Ю. Яновський).
Група іменників з сингулятивним значенням представлена лише п'ятьма іменниками: абрикосина, виноградина, пасльонина, шафранка, черемшина. Напр.: Цвіт його на картопляний схожий, а як доспіє, то на ньому висітимуть синенькі, аж чорні, ягідки, наче дикі виноградани, – крім нас, ще й пташки їх клюють (О. Гончар).