ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
ВСТУП
1.1 Проблема визначення фразеологічної одиниці
1.2 Основні ознаки ФО
1.3 Критерії виділення ФО різних типів
1.4 Проблема класифікації ФО
1.5 Семантична структура ФО
1.6 Типи перекладацьких відповідників
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І
РОЗДІЛ ІІ.
2.1 Семантичний аналіз ФО з компонентом на позначення частини тіла „рука”
2.2 Особливості ФО з компонентом на позначення частини тіла „рука” в українській та англійській мовах
2.3 Особливості перекладу ФО на на позначення частини тіла „рука”
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ.
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ:
Фразеологічні єдності (ФЄ)
Фразеологічна одиниця (ФО)
Фразеологічні зрощення (ФЗ)
Фразеологічні сполучення (ФС)
Фразеологічні вирази (ФВ)
ВСТУП
В останні десятиліття інтенсивно розвивається теорія фразеології та фразеографії, виходить у світ велика кількість оригінальних фразеологічних праць як у нашій країні, так і за кордоном.
Однак, незважаючи на опублікування ряду важливих праць, досі ще недостатньо вивчені проблеми семантики та структури у фразеології, багато питань залишається поза увагою мовознавців, особливо питання, що стосуються перекладу ФО з однієї мови на іншу.
Тема дослідження є однією із найактуальніших і найцікавіших. Дипломна робота присвячена аналізу структурно-семантичних особливостей ФО з компонентом частини тіла (рука).
Актуальність пояснюється тим, що аналіз відображення ФЗ на позначення частин тіла в фразеологічній картині світу дозволить більш глибше і змістовніше вивчити питання мовознавства, які не вирішені повністю, серед яких наприклад, питання про особливості та функціонування ФО з компонентом частини тіла – “рука”.
Метою роботи є виявлення спільних та специфічних рис семантики та структури ФО з компонентом на позначення частин тіла в українській та англійській мовах в аспекті зіставлення та перекладу.
Для досягнення поставленої мети були сформульовані наступні завдання:
- визначити наукову концепцію значення ФО на основі вивчення наукових джерел лінгвістичної літератури ;
- виявити основні ознаки ФО;
- виділити підходи до класифікації ФО;
- проаналізувати існуючі класифікації ФО з метою подальшого використання їх окремих елементів в цій роботі;
- зробити дослідження семантичної класифікації ФО на позначення частин тіла в українській та англійській мовах;
- сформувати концепцію зіставного аналізу ФО з компонентом на позначення частин тіла в англійській та українській мовах;
- встановити ідеографічні групи ФО на позначення частин тіла “рука”, що мають різний ступінь збігу в українській та англійській мовах та виявити особливості їх перекладу.
Основним методом дослідження є описовий, як допоміжні використовуються методи компонентного, трансформаційного, стилістичного і порівняльного аналізу.
Об’єктом дослідження в роботі є головним чином стійкі ФО англійської та української мови в аспекті зіставлення фразеологізмів однієї з семантичних груп, а саме ФО з компонентом на позначення частин тіла “рука”. семантичний фразеологізм переклад
Предметом дослідження є група фразеологізмів з компонентом на позначення частин тіла в українській та англійській мовах.
Гіпотезою дослідження є припущення про те, що ФО на позначення частин тіла в українській та англійській мовах мають свою специфіку та різний ступінь еквівалентності при перекладі.
Дослідження проводилися, як на матеріалі однієї мови у зіставному аспекті, так і в роботах – М.М. Шанського, В.В. Виноградова, В.М. Мокієнка, А.В. Куніна, В.М. Телії, О.С. Ахманової та інших; бо дослідження семантики ФО з компонентом на позначення частин тіла в англійській та українській мовах в аспекті зіставлення та перекладу до цього часу не проводилось.
Дослідження проводилось в декілька етапів:
- на першому пошуково-ознайомлювальному етапі проводився добір бібліографічних джерел та складання картотеки. На цьому етапі використовувався метод добору літератури за темою.
- на другому аналітичному етапі було зроблено критичний огляд літератури, сформовано концепцію дослідження, проведено аналіз картотеки та класифікацію матеріалу.
- на третьому етапі було проведено систематизацію та опис матеріалу з використанням порівняльно-зіставного методу і компонентного аналізу.
Новизна дослідження полягає у виявленні специфіки значень ФО з компонентом на позначення частин тіла “рука” в англійській та українській мовах в аспекті зіставлення та перекладу.
Матеріалом для дослідження стали 255 - ФО англійської мови та 560 - ФО української мови з компонентом тіла „рука”, які були отримані головним чином шляхом вибірки з “Англо-російського словника” О.В. Куніна та “Словника фразеологізмів української мови” К.М. Білоніжко, І.С. Гнатюка та дібрані з фразеологічних і загальномовних словників української і англійської мови.
Результати роботи практично можуть бути використані у вивченні української та англійської мов та для розв’язання практичних завдань перекладу фразеологізмів зазначених мов.
1.1 Проблема визначення ФО
Про фразеологію написано багато статей, книг, дисертацій, а інтерес до цієї області мови не зникає ні серед дослідників, ні серед тих, хто просто небайдужий до слова. Фразеологічні засоби мови містять у собі велику силу експресії та емоцій. З давніх-давен дійшли до нас у цих крилатих висловах людські знання, радість, страждання, сміх і сльози, любов і гнів, віра і безвір’я, правда і кривда, чесність і обман, праця і лінь, істина і омана.
Підтверджується точність формули, висловленої ще на початку століття відомим датським мовознавцем Отто Есперсеном, що назвав фразеологію “деспотично примхливою і невловимою річчю”. Сам факт наявності в мові окрім простих слів, цілих словесних комплексів, що іноді тотожні слову, бо частіше виявляють собою унікальний лінгвістичний феномен, що відрізняється яскравою виразністю, образністю й емоційністю, служить для нас приводом до того, щоб досліджувати саме цей розділ мовознавства.
Фразеологізми здавна вважають однією із специфічних рис кожної мови. Вони набагато виразніше, ніж окремі слова, розподіляються в певних структурно-функціональних стилях, виявляючи свою належність до кожного з них, а також до сфери усного чи писемного мовлення.
Оскільки мова, як і кожне суспільне явище, безперервно розвивається, разом з нею в постійному русі перебуває і її фразеологічний фонд. Фразеологія національної мови збагачується і вдосконалюється, вбираючи в себе безцінні скарби із приказок, прислів’їв, афоризмів і професіоналізмів, анекдотів і жартів – з усього того, що впродовж багатьох віків плекає і зберігає у своїй пам’яті носій мови – народ.
Одним із засобів образної і виразної літературної мови є крилаті слова. Ця назва походить ще від Гомеру, в поемах якого («Іліада» і «Одіссея») вона зустрічається багато разів («Він крилате слово промовив», між собою обмінювалися словами крилатими тихо). Гомер назвав «крилатими» слова тому, що вони ніби летять до вуха слухаючого з вуст того що говорить. Гомерівський вислів «крилате слово» стало терміном мовознавства і стилістики. Терміном цим позначають (ввійшовши в нашу мову з літературних джерел) короткі цитати, образні вислови, промови історичних постатей, імена міфологічних і літературних героїв, що стали всенародними, статті характеристики історичних діячів і т.д.. Нерідко термін «крилаті слова» тлумачиться в більш широкому понятті: ним позначають народні приказки, прислів’я, всілякі образні вислови, що виникли не тільки з літературних джерел, але й в побуті.
Отже, фразеологія – розділ мовознавства вивчаючий джерела сполучення слів.
Слово «фразеологія» походити від двох грецьких слів: «фразис» - «вираження» і «логос» - «навчання». Фразеологією називають і сукупність таких сполучень – фразеологізмів. Іноді для їхнього позначення використовують і інші терміни: ідіома і фразеологічна одиниця.
Крилаті чи так званні слова фразеологізми вивчаються в розділі мовознавство, що вивчає стійкі сполучення слів – фразеології.
Фразеологія представляє собою складне явище, вивчення якого потребує власного метода дослідження, а також використання знань інших наук – лексикології, граматики, стилістики, фонетики, історії мови, історії, філософії, логіки та краєзнавства.
Засновником теорії фразеології є швейцарський лінгвіст французького походження Шарль Баллі, який вперше систематизував словосполучення у своїх працях “Нарис стилістики” та “Французька стилістика”.
Праця Ш.Баллі дала початок розвитку фразеологічних досліджень. Концепція Баллі розглядається у працях Виноградова, Будагова, Амосової, Куніна, Назаряна та багатьох інших мовознавців.
Фразеологія як самостійна лінгвістична дисципліна виникла в 40-х рр. XX ст. у радянському мовознавстві. Передумови теорії фразеології були закладені в працях О.О. Потебні, І.І. Срезневського, О.О. Шахматова і Ф.Ф. Фортунатова. Вплив на розвиток фразеології зробили також ідеї французького лінгвіста Ш.Баллі (1865-1947рр.).
У західноєвропейському й американському мовознавстві фразеологія не виділяється в особливий розділ лінгвістики. Питання про вивчення стійких сполучень слів у спеціальному розділі мовознавства – фразеології, був поставлений в навчально-методичній літературі ще в 20-40-х р. у роботах Е.Д. Поліванова, С.И. Абакумова, Л.А. Булаховського. Вивчення фразеології стимулювалося лексикографічною практикою, з одного боку, а з іншого боку – роботами Виноградова, у яких були поставлені питання про основні поняття фразеології, її обсягів і задач. У 50-х роках головна увага приділялася питанням подібності і розходжень фразеологізмів зі словом і сполученням слів; проблематика фразеології вичерпувалася в основному з'ясуванням критеріїв фразеологічності й уточненням основ класифікації фразеологізмів. З кінця 50-х років намітилася тенденція системного підходу до проблем фразеології, розробляються питання, пов'язані з описанням фразеологізмів як структурних одиниць мови (А.І. Смирницкий, О.С.Ахманова). 60-70-і роки в розвитку фразеології характеризуються інтенсивним розробленням власне фразеологічних методів дослідження об'єктів фразеології, заснованих на ідеях системно-рівневого аналізу фактів мови (В.Л. Архангельський, Н.Н. Амосова, В.П. Жуков, А.В. Кунін, М.Т.Тагіев), вивченням системної організації фразеологічного складу (И.И. Чернишова, Н.М. Шанський) і його розвиток (В.Н. Мокіенко, Ф.Н. Попов, А.І. Федоров). Особлива увага приділяється семантиці фразеологізмів, і її номінативному аспекту (В.Н. Телія), фразеоутворенню в його динаміці (С.Г. Гаврін, Ю.А. Гвоздарев), ознаками сполучуваності слів-компонентів (М.М. Копиленко, З.Д. Попова), зіставно-типологічному вивченню фразеологічного складу (Ю.Ю. Аваліані, Л.І. Розейзон), а також розробленню опису фразеологізмів у словниках (А.М. Бабкін, А.И. Молотков)[27].