Наше дослідження проводиться в межах стилістики декодування з використанням лінгвістичних даних двох зіставних мов детального лінгво-стилістичного аналізу семантико-стилістичних функцій ФО оригіналу і перекладу.
Оскільки фразеологія вивчає мову в усьому розрізі її структури водночас то ми використовуємо семи обов’язкові й додаткові, приховані, денотативні й конототивні.
У досліджені застосовується метод мінімальних розрізнювальних пар, тобто зіставлення максимально подібних щодо значення слів. Наявність чи відсутність відповідних сем в українсько-англійських фразеологічних парах дає змогу наочно проілюструвати їх повну чи не повну семантичну, стилістичну та емоційно-експресивну адекватність відтворення.
Оскільки лінгвістичний апарат перекладознавства є ще в процесі становлення і в індивідуальному вжитку фразеологічні словосполучення можуть піддаватися різним перетворенням. Можливість навмисного переосмислення фразеологізмів, їхнє обігравання (часте використання в добутках художньої літератури) свідчить про те, що слова, які утворюють фразеологізми сприймаються саме як слова, а не як зовнішнє співпадаюче зі словами компонента фразеологізму.
Роздивимось ступінь адекватності перекладу та відношення між ФО зіставлювальних мов. В роботі було проведено аналіз близько 815 фразеологічних зворотів англійської, в перекладі на українську мову (рідну).
Умовні позначення: СГБ – структурна граматична будова; ПЛЗ – предметно-логічне значення; ДОб – денотативна образність; ЕЕК - експресивно-емоційні конотації; ФСК – функціонально-стилістичні конотації. Збіг кожного із зазначених значень позначаеться знаком +, розходження – знаком -.
Таблиця. Ступінь адекватності перекладу та відношення між ФО зіставлювальних мов.
| Відношення між ФО в укр. та англ. мовах | Збереження у перекладі | Ступінь | ||||
| СГБ | ПЛЗ | ДОБ | ЕЕК | ФСК | адекватності | |
| Повні еквіваленти | + | + | + | + | + | Повна |
| Різноструктурні часткові еквіваленти | – | + | + | + | + | Повна |
| Різнообразні часткові еквіваленти | + | + | – | + | + | Повна |
| Різноструктурні та різно образні часткові еквіваленти | – | + | – | + | – | Повна |
| Різностильові часткові еквіваленти | + | + | – | + | – | Часткова |
| Різноекспресивні часткові еквіваленти | + | + | + | – | + | Часткова |
Усі види фразеологічних способів відтворення семантико-стилістичних функцій оригіналу в перекладі представлені таблицею, що досить точно визначає ступінь адекватності ФО цільової мови висловам оригіналу та відношення між фразеологізмами зіставлювальних мов.
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ ІІ
Дослідження виявило, що існують розбіжності за структурою та семантичною злитістю. Виявлено, що інтернаціональною дискурсивною умовою функціонування ФО на позначення частин тіла “рука”, функції стилів функціонування і типи прагматичних значень, виражених у таблицях. Але ці ж ознаки і відрізняють ФО на позначення частин тіла “рука”, від вживання однієї мови від іншої.
Дослідження виявило, що існують розбіжності за структурою та семантичною злитістю.
За дослідженням, яке було проведено, на рівні семантичної класифікації збігається за логічною схемою.
За типом співвідносності виділяють такі групи фразеологізмів:
а) повні співвідносності не мають жодних проблем при перекладі, перекладач може використовувати відповідники;
б) при роботі з частковими співвідносностями слід враховувати специфічні особливості цих фразеологізмів;
в) при перекладі безеквівалентних співвідносностей слід використовувати образні засоби та прагматичне значення контексту.
Дослідження показало, що ФО на позначення родиних відносин виконують такі функції у мові:
Проблеми перекладу ФО є одними із найбільш цікавих та складних для теорії та практики перекладу. Для відбору способу перекладу необхідно виходити із існуючих зіставних описів та моделей на матеріалі різних мов. Такий зіставний опис повинен брати до уваги як характерні типологічні риси ФО у кожній з мов, що визначаються її лінгвістичними ознаками, так і цілу низку інших аспектів, таких як особливості функціонування ФО як носіїв національно-культурного компоненту, їх стилістичні характеристики, їх риси як одиниць переносного способу позначення явищ дійсності. Зіставне дослідження ФО в контексті на позначення ФО в англійській та українській мовах – має спиратися на аналіз семантики відповідних одиниць кожної із мов. З метою осмислення значень ФО та їх асоціативних зв’язків.
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
У дипломній роботі зіставлялися 815 англійських та українських фразеологічних зворотів на позначення частин тіла “рука”. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю вдосконалення ФО на позначення частини тіла „рука”, а також необхідністю створення засад для навчання міжкультурної комунікації. Для дослідження проблеми функціонування ФО на позначення частини тіла „рука”, була сформована концепція, що включала фундаментальні теоретичні положення, методи та прийоми класифікації ФО концептуальну ідею та основоположну гіпотезу, яка підлягала перевірці.
Ідеографічна класифікація полягає в тому, що аналіз мовних фрагментів здійснюється з урахуванням компонента на позначення семи «тіла» між мовою, з одного боку, та національно-культурними особливостями життя, з іншого. У проекції на дослідження стилістично-експресивної класифікації зумовило необхідність аналізу існування ФО в мові та прагматичного потенціалу семи „рука”. Дослідження, проведене у цій роботі, підтвердило положення про те, що відіграє важливу роль у спілкуванні, виконуючи контактовстановлюючу функцію, соціально-диференційну та функцію вираження почуттів, емоцій і ставлення до співбесідника або інших ситуації. Виявлено, що інтернаціональною дискурсивною умовою функціонування ФО на позначення частини тіла „рука”, є сема «тіло», функції стилів функціонування і типи прагматичних значень, виражені у таблицях. Але ці ж ознаки і відрізняють ФО на позначення частини тіла „рука”, від вживання однієї мови від іншої.
Дослідження виявило, що існують розбіжності за структурою та семантичною злитістю.
За дослідженням, яке було проведено, на рівні семантичної класифікації було виявлено що ФО на позначення частини тіла „рука”, збігається за логічною схемою.
За типом співвідносності виділяють такі групи фразеологізмів:
а) повні співвідносності не мають жодних проблем при перекладі, перекладач може використовувати ці відповідники;
б) при роботі з частковими співвідносностями слід враховувати специфічні особливості цих фразеологізмів;
в) при перекладі безеквівалентних співвідносностей слід використовувати образні засоби та прагматичне значення контексту.
ФО на позначення частин тіла виконують функцію розмежування.
При перекладі ФО на позначення частин тіла слід спиратися на тип їх відповідності. У цій роботі виділені такі типи відповідників:
- повні відповідники, одиниці яких збігаються за денотативним значенням та компонентним складом одиниці;
- часткові відповідники, одиниці цієї групи мають деякі розбіжності у компонентному складі;
- безеквівалентні формули (ФО на позначення частин тіла які відсутні у мові перекладу).
Переклад повних відповідників не викликає труднощів, оскільки вони повністю взаємозамінні.
Дескриптивний переклад застосовують при відтворенні змісту ФО, що мають у своєму складі архаїзми, семантичні або лексичні, національно-специфічні реалії, або є історизмами, етнографізмами, чужими для англомовного світу. Його використовують також при відтворенні семантики ФО, зцементованих інтралінгвальними чинниками (тавтологією, алітерацією, асонансом та ін.).
При перекладі часткових відповідників слід надавати перевагу прагматичним значенням, які вони виражають, а не компонентному складу.
При перекладі безеквівалентних формул можна використовувати транскодування, калькування, контекстуальну заміну. Крім названих, у цій роботі пропонується метод обхідного маневру, при якому етикетна формула перекладається вільним сполученням, яке виражає схоже значення.
Причиною помилок при перекладі буває і те, що фразеологізація вільних словосполучень у різних мовах дає різні семантичні результати.
Кожна ФО складається із певного сполучення лексем – перший змістовний шар – від змісту яких наче відшаровуються окремі семи. Ці семи стають компонентами предметно-логічного образу, який, маючи денотативне й конотативне значення, є змістовним шаром-посередником між ФО як самостійною структурою, що складається з певних компонентів, і ФО-носієм певного фразеологічного значення – другим змістовним шаром – що є єдиним значеннєвим цілим і виникає кінець кінцем від взаємодії усіх значеннєвих сем. До цього трипланового змісту пришаровується стилістично-функціональна й емоційно-експресивна конотації, що виникають від взаємодії образного шару й фразеологічного значення ФО.
1. Амосова Н.Н. Основи англійської фразеології. – Л., 1963.
2. Амосова Н.Н. Английская контекстология. – Л., 1968.
3. Антрушина Г.Б. Лексикология. – М.: Дрофа, 2000.
4. Апресян Ю.Д. Вибрані труди: том 1. – Лексична семантика. – М., 1995; том 2. – Інтегральний опис мови і системна лексикографія. – М., 1995.
5. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. – М., 1957.
6. Бабкин А.М. Фразеология и лексикография (задачи русского фразеологического словаря) – «Проблемы фразеологии». – М., - Л., 1964.
7. Бабкин А.М. Русская фразеология, ее развитие и источники. – М., 1964.
8. Балли Ш. Французская стилистика/ Пер. С фр. К.А.Долинина. – М., 1961.