Прикметники magnus,ingens,grandis,amplus можуть об'єднуватися також з значенням «великий, значний за силою, інтенсивністю, ступенем виявлення ознаки»:
... Quiintuaprovincialmagnanegotiaetamplahabet (Сіс., Fam.,І,3) ...Котрий вів у твоїй провінції важливі та значні справи. А temaximooperaquaeso еt реtо (Сіс. Fam., III, 2) 3 найбільшим старанням прошу тебе та вимагаю.
Прикметники у наведених вище прикладах можуть бути протиставлені прикметникам, що мають значення «невеликий, незначний за розмірами, величиною, об'ємом» - раrvus (раrvulus - демінутив), minutus, exiquus ,рusillus. Ехiquus та рusillus визначають розмір предметів, що мають меншу величину, ніж предмети, які характеризує прикметник раrvus:
... Villula sordida et valde pusilla(Сіс. Аtt, X, 27) ... Вілла вбога і дуже крихітна.
Цікаво, що вже само слово villula - демінутив до villа, вказує на дуже малі розміри.
Quoque modo audetis genitam Titanida Coeo Latonam praeferre mihi,cui maxima quondam Exiguam sedem pariturae terra negavit?
[Ovid.Met.VI,185-187]
Як же насмілились ви перевагу надати Латоні,Кея-титана дочці? Чи забули, що й місця малогоЩоб народити могла, не дала їй земля неосяжна?
Як наважились надати перевагу Латоні,Дочці Кея-титана, якій неосяжна земля відмовилаУ найменшому місці для народження.
Fecerat exiguas iam sol altissimus umbras.
[Ovid.Met.III,50]
Ось уже сонце стрімке вкоротило під полудень тіні.Ось уже стрімке(найвище) сонце утворило коротесенькі тіні.
Крім того, вищенаведені прикметники можуть мати значення «незначний,неважливий, малий», а також «малий, незначний за величиною, інтенсивністю, силою прояву»:
Res parva ,sed animi mei dolor magnuus est (Сіс. Fam., XIII, 77) Справа сама по собімала, але сум у душі моїй великий.
Раrvaquaestio,sedtamenquaestio (Рlin. Ер., IV, 12) Справа незначна, але все ж таки справа.
…Lydas tamen illa per urbes quaesierat studio nomen memorabile,quamvis orta domo parva parvis habitabat Hypaepis.
[Ovid.Met.VI,11-13]
...Дочка, здобула по лідійських оселях, дарма щов домі родилась малім і в малих оселилась Гіпепах.
Однак вона здобула ім'я заслуженим умінням ,Хоча народжена в малому домі і в малих Гіпепах оселилась.
Nam freta prospiciens late riget arduus alto Tmolus in ascensu extensus utroque Sarbidus hinc,illinc parvis finitur Hypaepis.
[Ovid.Met.XI,150-152]
В синяве море задивлений ген, височить крутосхилийТмол.Він одним своїм боком сягає прославлених Сардів,Другим, південним, доходить аж ген до затишних Гіпепів.
Піднімається високо Тмол із крутими схиламиЗадивлений у море і одним боком простягається до Сардів,Іншим межує із невеликими Гіпетами.
Si computes annos,exiquum tempus... (Рlin. Ер., IV, 24) Якщо будеш рахувати роки - дуже мало часу...
Як бачимо із наведених прикладів, інтенсивність ознаки може позначатися також і прикметниками без допомоги синтаксичних чи морфологічних засобів. Дані прикметники виражають інтенсивність ознаки своїм лексичним значенням, позначаючи різні ступені якості- від нульового до дуже високого (надмірного) і їх елативність реалізується тільки в певних контекстуальних умовах.
Слід згадати і про такий спосіб вираження елативності якітерація (повтори), наприклад: liberliberum - дуже вільний (Горацій), fortisfortis -дуже мужній (написи), malummalum - дуже погане (Коммодіан), bellebellus – дуже гарний, miseremiser - дуже нещасний, які належать до архаїчного способу градації1.
прикметник інтенсивність морфологычний синтаксичний
3.4 Конструкції з сполучником quam
Як один із способів вираження елативності в латинській мові дослідники відзначають конструкції з сполучником quam. Наприклад:
1.У підрядних допустових реченнях з сполучником quam.
Quamvishоcturpesit,tamen,quoniamexpedit,faciam. (Сіс. Off.III, 53)Як би це небуло ганебно (хоч це і ганебно), все таки я зроблю це, тому що воно вигідне.
2.Конструкції з quam+possum:
Quammaximasmanuspossuntcogunt(Caes.B.G.5,39,1) Вони збирають якнайбільше військ.
Quammaximepossemcontenderem…(Cic.ProFlacco,16,3,8) Я би боровся зі всіх своїх сил.
Quamverissimepoterodicam(Sall.Cat.18) Я розкажу якомога правдивіше.
3.Конструкції зquam+суперлатив(possum мається на увазі).
Quibusrebusquammatirrimeoccurendumputabat(Caes.,B.G.1,33,4) Цьому,-він вважав,-слід якнайшвидше запобігти.
Operadandaest,utverbisutamurquamusitatissimis(Caes.,B.G.1,33,4) Нам слід постаратися користуватися словами якомога більш значними.
Relinque…quamiucundissimammemoriamtui(Cic.Qu.fr.1,2,8) Залиши якнайприємнішу пам'ять про себе.
Висновки
Інтенсивність, у лінгвістичному плані, - складе, в основному якісне поняття з елементами кількості та міри. У засобах її вираження немає повної абстрагованості відносин граматичних категорій.
Категорія ступенів інтенсивності якісної ознаки є лексико-граматичною категорією, дослідження якої стосується в однаковій мірі граматики та стилістики . Ступені інтенсивностімають необмежену градацію - від нульового до надмірного. Інтенсивність має подвійний характер. Слід розрізняти об'єктивну та суб'єктивну, або оцінну, а також експресивну інтенсивність. У латинській мові існує система засобів для вираження інтенсивності якісної ознаки: морфологічні (суфіксальні та префіксальні) та лексико-синтаксичні (підсилювальні ад'єктивні словосполучення - (прислівник + прикметник), фразеологізми, конструкції з узагальненим терміном, редуплікація (повтори), лексичне значення самих прикметників). Найбільш вживаними є ступені порівняння прикметників, які виражають безвідносний ступінь інтенсивності якісної ознаки. Особливо часто суперлатив, що має елативне значення.Це підтверджується великою кількістю прикладів , що були вибрані на основі проведеного аналізу „Сповіді” Августина, що відноситься до періоду пізньої латини, де суфікс –issim- втрачає суперлативне значення і позначає майже виключно елатив.У вищеназваному творі наявеі 65 фрагментів , які можна позначити як елативи.Особливо що стосується висловлювань про Бога і його властивості Августин застосовує дуже багато епітетів з суфіксом -issim-. До цього класу можна віднести 14 фрагментів , 5 висловлювань є про самого автора, 7 стосується друзів, родичів,8-чужих авторові осіб,14- предметів у загальному сенсі, 8 стосується почуттів і турбот, 11- абстрактних понять.
Проаналізувавши також твір Овідія „Метаморфози”,що відноситься до класичної латини, було розглянуто 95 фрагментів, які можна інтерпретувати як елатив, з яких 35 фрагментів виражені найвищим ступенем порівняння прикметників , 15 виражені безвідносним вищим ступенем порівняння прикметників,30-прикметниками з елативним значенням, 12- прикметниками з префіксами prae-,per-.in-;3- прикметниками сполученими зі прислівниками. З даного матеріалу можна зробити висновок,що велике значення у латинській мові мають також прикметники прикметники з лексичним значенням інтенсивності ознаки, міри, ступеня виявлення ознаки, й сили.
Рідше зустрічаються сполучення прикметників із сполучниками, конструкції з quam та фразеологічні порівняння.
Проблема інтенсивності якісної ознаки та засобів її вираження відноситься до питань взаємодії та взаємозв'язку між граматикою, фразеологією, словотвором та різними шарами лексики. Вона є однією з загальнолінгвістичних проблем. Питання інтенсивності як таке достатньо повно висвітлено на матеріалі російської, німецької, французької, італійської та англійської мов.Проте, на матеріалі класичних мов, а зокрема латинської, цій проблемі досі не присвячено повного та ґрунтовного дослідження.
Резюме
Магістерська робота присвячена вивченню засобів вираження інтенсивності якісної ознаки прикметника.На основі різних досліджень мовознавців у латинській мові виділяють систему засобів вираження інтенсивності якісної ознаки прикметника: морфологічні засоби (суфікси вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників, демінутивні суфікси та префікси) та лексико-синтаксичні засоби (сполучення прикметника із прислівником, конструкції з узагальненим об'єктом порівняння , прикметники, які своїм лексичним значенням вказують на елатив ний ступінь якості, конструкції із сполучником quam).
У першому розділі представлено різні погляди мовознавців щодо визначення терміну „інтенсивність” та „ступінь інтенсивності”. Також розглядається проблематика питання про об'єктивну , суб'єктивну та експресивну інтенсивність.
У другому розділі описуються морфологічні засоби вираження інтенсивності якісної ознаки, які представлені суфіксами вищого та найвищого ступенів порівняння прикметників,що найбільш представлені у літературі пізньої латини; демінутивними суфіксами та префіксами, які рідше зустрічаються.
Третій розділ розглядає лексико-синтаксичні засоби вираження інтенсивності якісної ознаки. До цього розділу включений теоретичний та практичний матеріал про сполучення прикметників із прислівниками; про конструкції з узагальненим об'єктом порівняння; про прикметники з елативним значенням; про конструкції із сполучником quam.