До другої групи входять слова, які в українській мові набули семантичних зрушень, а саме :
а) запозичення, що зменшили кількість значень порівняно з кількістю значень у німецькій мові, наприклад: блок, диктат;
Більшість запозичень, які існують в українській мові зі скороченим семантичним обсягом, проникла до нас в одному з вузьких обмежених значень, що у мові - джерелі розвинулось внаслідок відмежування від більш широкого, загального значення.
Таким є вживання слова блок у значенні «угода, союз між державами, партіями, групами людей для досягнення спільних політичних цілей», що в німецькій мові виступає як одне зі значень поруч з «квартал», «блок циліндрів», «блокнот» (нім. Block).
б) лексеми, що збільшили кількість значень по відношенню до кількості значень етимону, наприклад: офіціоз, штаб, протест.
Шляхи розширення семантичного обсягу німецькомовних запозичень в українській мові такі: перенесення за функціями, результатом якого є перехід з однієї термінологічної сфери до іншої, з вузькоспеціальних сфер до загальновживаної лексики і навпаки; метафоризація; метономічне перенесення; поширення власних назв на назви реалій.
У процесі аналізу німецькомовних лексем у соціально-політичній та економічній сферах, які збільшили кількість значень в українській мові, зроблено висновок, що збільшення їх семантичного обсягу відбувалося шляхом перенесення за функціями, результатом якого є перехід з однієї термінологічної сфери до іншої, з вузькоспеціальних сфер до загальновживаної лексики і навпаки.
Прикладом запозичення, що розширило свій семантичний обсяг, можуть служити лексеми штаб, протест. Проникнувши в українську мову, вони значно розширили свій семантичний обсяг, стали фактично загальновживаними (порівняємо: морський протест, протест векселя, протест прокурора; штаб трудових справ, штаб будівельного загону та ін.) [18,20].
2.3 Висновки до розділу 2
У практичному розділі роботи розглянуто німецькомовні лексичні запозичення у сфері політики та економіки. Було виявлено і досліджено 23 лексичні одиниці, які функціонують в сучасній українській мові у сфері політики і 19 зі сфери економіки. Запозичення з цих сфер було поділено на мікрогрупи, було виділено генезу запозичень, проаналізовано їх пристосування до системи української мови на фонетичному, морфологічному та семантичному рівнях. Цілий ряд запозичень у сфері політики та економіки є суто німецькими, але є й такі, що в якості джерела мають інші мови. Та саме в німецькій мові ці слова отримали ту звукову оболонку, відмінну від мови – джерела, з якою потрапили в українську мову, отже, такі запозичення вважаємо німецькими. Досліджуючи пристосування запозичень до системи української мови, ми визначили, що німецькі голосні та приголосні звуки в процесі пристосування до фонетичної системи української мови зазнавали майже повної субституції.
Що стосується пристосування запозичень до системи української літературної мови на морфологічному рівні, то тут можемо відмітити таку особливість, що ряд іменників, що мають нульове закінчення у називному відмінку однини у мові-джерелі, зберігають це закінчення і у мові-рецепторі. Однак доволі велика кількість німецькомовних іменників змінюють свої закінчення, і частіше за все німецьке –е замінюється на –а .
На семантичному рівні німецькі лексеми зі сфери політики та економіки можна поділити на 2 групи: до першої з них входять ті лексичні запозичення, які у мові-рецепторі функціонують у тому семантичному обсязі, що й у мові-джерелі. До другої групи входять слова, які в українській мові набули семантичних зрушень, а саме: а) запозичення, що зменшили кількість значень порівняно з кількістю значень у німецькій мові; б) лексеми, що збільшили кількість значень по відношенню до кількості значень етимону.
ВИСНОВКИ
Отже, основна мета цієї роботи досягнута. Розглянуто та досліджено німецькомовні лексичні запозичення в українській мові у сфері політики та економіки.
Німецькі запозичення мали великий вплив на розвиток української літературної мови. Лексичні запозичення є одним із способів поповнення словникового складу будь-якої мови протягом усієї історії її існування. Проблеми дослідження запозиченої лексики не нові, але й досі вони залишаються розглянутими лише частково.
Для досягнення встановленої мети було виконано такі завдання:
· здійснено огляд наукової літератури з проблеми, що досліджується;
· проаналізувано шляхи історичного розвитку німецьких запозичень в українській літературній мові;
· поділено запозичення на мікрогрупи;
· проаналізувано шляхи пристосування німецькомовних лексичних запозичень до системи сучасної української мови у сфері політики та економіки.
Було виявлено і досліджено 23 лексичні одиниці, які функціонують в сучасній українській мові у сфері політики і 19 зі сфери економіки. Запозичення з цих сфер було поділено на мікрогрупи, було виділено генезу запозичень, проаналізовано їх пристосування до системи української мови на фонетичному, морфологічному та семантичному рівнях.
Запозичення зі сфери політики було поділено на мікрогрупи: запозичення, які відбивають відносини між народами, державами; запозичення, що мають відношення до виборів в державні установи; особи, що займають певні посади в державі; територіальні одиниці.
Проаналізувавши німецький лексичний матеріал, який маємо у складі сучасної української літературної мови у сфері політики та економіки із погляду семантичних перетворювань, тут чітко виділяються слова, що зазнали в українській мові семантичних змін, а саме: запозичення, які у мові - рецепторі функціонують у тому семантичному обсязі , що й у мові-джерелі; запозичення, які звузили у системі, яка приймає, кількість значень, порівняно з німецькою мовою; лексеми, що розширили кількість значень порівняно з семантичним обсягом етимонів.
МЕТОДИЧНИЙ РОЗДІЛ
Дослідження запозиченої лексики є дуже важливим. Кожна мова світу проходить довгий шлях розвитку і є продуктом багатьох поколінь. Кожне нове слово з’являється з виникненням нових явищ, ознак, предметів. Жодна мова світу не обходиться без слів іншомовного походження і українська мова не виняток, вона як і інші, запозичала і запозичає слова з багатьох мов.
Отже, проблеми вивчення розвитку української літературної мови, способів її збагачення зумовлюють необхідність системного дослідження іншомовних елементів у її складі, шляхів їх засвоєння, місця й ролі в лексико - семантичній системі української літературної мови. Велику частку серед них складають запозичення з німецької мови.
Крім того, дослідження цієї теми є не лише актуальним, а й корисним. ЇЇ можна широко застосовувати на уроках у школі, під час вивчення теми «Іншомовні слова». Учні повинні усвідомлювати, що вивчення мови неможливе без вивчення іншомовної лексики.
Необхідно вміти не тільки правильно вимовляти запозичення, (правильна ритмомелодика, вимова звуків, звукосполучень є обов'язковою умовою функціонування мови як засобу спілкування. Кожному вчителеві відомо, що припущення таких помилок, як, наприклад, змішування довгих і коротких голосних звуків може призвести до цілковитої зміни значення слова), а й правильно їх розуміти та використовувати. Адже надмірне або недоречне вживання часто робить нашу мову незрозумілою. Не знаючи походження та семантичного значення слова, можна зробити помилку у вимові та написанні, перекрутити слово або вжити його у неправильному контексті.
Про те, з якої мови походять запозичені слова та їх значення можна дізнатися в «Словнику іншомовних слів», в «Етимологічному словнику», а також інколи інформація про походження того чи іншого слова подається в тлумачних словниках.
На уроці у школі треба особливо звертати увагу на те, що деякі з запозичених слів, що давно вже вживаються і означають назви загальновідомих явищ і предметів, повністю сприймаються як українські. Наприклад: агітація, агресор, блок, бунт, гурб, гетьман,ідеологія, колектив, лозунг, плакат, титул, банк, біржа, капітал та ін. Від основ цих слів в українській мові творяться нові слова за допомогою різних словотвірних засобів. Наприклад: банк – банківський, банкомат, банкір.
Інші засвоєні слова, що означають назви понять і явищ, які не є загальновідомими і рідко вживаються в мові, мають виразні ознаки іншомовних слів, не властиві українській мові. Наприклад: аншлюс, бундестаг, бюргер, гестапо, гофмаршал, ерцгерцог, кайзер, ландтаг, рейхсканцлер, філістер, декорт, гросбух, маклер, рабат.
Хотілось би наголосити на тому, що вивчення запозичень з суспільно-політичної та економічної сфер не є важким для засвоєння учнями, оскільки ці лексеми вони використовують у повсякденному житті. Тому вправи викликають інтерес, активізують їх увагу, пробуджують емоції і пожвавлюють урок, вносять в нього елемент новизни.
Так, наприклад, при вивченні теми «Іншоовні слова» учням можна запропонувати ряд вправ.
Для початку слід назвати особливості запозичень, за якими учні могли б їх розпізнати в мовленні й на письмі:
1) на початку слова виступає а, е, і: аншлюс, ідеологія, ерцгерцог;
2) збігаються голосні: агресор, лозунг;
3) є важкі для вимови збіги приголосних: бургомістр, бухгалтерія;