Морально-оцінні категорії «добро» і «зло» базуються на особистісному та груповому розумінні тих або інших явищ, відповідно до цього усвідомлення відбувається перенесення понять безпосередньо на що-небудь, як, наприклад, на особистість, народ, владу, релігію та ін. Виходячи з особистісного усвідомлення того, що є добром, а що злом, відбувається розуміння того, що коїться в світі.
Федоров Ю.В. цілком справедливо зауважив, що «простір діалогу цивілізацій у всесвіті насичений особливими «тонкими» видами соціокультурних імпульсів, інтерпретувати які, мобілізуючи раціональні типи знання, практично неможливо: їх витоки приховані в глибинах людського духу, у таємницях культури…» [42, 7].
Наша внутрішня картина світу. наша система цінностей, наше уявлення про гарне чи погане, наші життєві висновки віддзеркалюються в мові. Перед нами стояло завдання прослідкувати, які характеристики морально-оцінних категорій «добро» і «зло» відображені у свідомості носіїв англійської та української мов та репрезентовані у мові.
Поняттєві категорії«добро» і «зло» у вищому ступені релевантні як для носіїв англійської, так і для носіїв української мови. Сама наявність слів добро і зло в українській мові та good і evil в англійській вказує на наявність відповідних концептів у концептосфера цих культур. Аналіз концептів «добро» і «зло» передбачає звернення до світогляду людини, тому що ці концепти лежать в основі світогляду та, певною мірою, «створюють» особистість.
Дані концепти протилежні за змістом і утворюють антонімічну пару. Добро і зло – це, ніби, дві сторони однієї медалі. Саме тому дослідження характеристик поняття «зло» може дати більш чітке уявлення про поняття «добро» і навпаки.
Отже, в основі нашого дослідження лежить думка про те, що концепти «добро» і «зло» універсальні та вербалізуються в усіх мовах, однак специфічні в кожній культурі. На нашу думку, відображення цих концептів у лексичних одиницях відбувається в американській та українській лінгвокультурах по-різному.
Примітним є той факт, що А. Вежбицька вважає «гарний» та «поганий» – елементарними концептами, що «належать універсальному «алфавіту людської думки»; і мають відповідники в усіх мовах світу» [7, 20].
Будь-яку культуру можна описати через «ключові слова». Які вбирають в себе ключові для цього суспільства концепти. «У використанні таких слів, як обов’язок, провина, виправдання, гарний, правильний та ін., можна шукати ключ до етичних уявлень того чи іншого народу» [2, 24].
Ми вважаємо важливим вивчення характеристик морально-оцінних категорій «добро» і «зло» та аналіз вербальних репрезентантів концептів «добро» і «зло», представлених сучасними носіями англійської та української мов. Це ті причини, які спонукали нас до вивчення змісту концептів «добро» і «зло», представлених у концептосферах носіїв англійської та української мов, а потім здійснити лінгвокогнітивний аналіз з метою виявлення національної специфіки змісту концептів та виявлення спільних рис та розбіжностей у семантичному змісті цих концептів.
2. Концепти «добро» і «зло» в англійській (американський варіант) мовній картині світу (у порівнянні з українською)
2.1 Асоціативний експеримент як ефективний метод дослідження змісту концепту та його структури
З’ясування змісту концепту тісно пов’язане з методом, який дозволяє цей зміст встановити. Методика лінгвокогнітивного аналізу, обрана нами в якості методу дослідження, передбачає два основні напрями: логічний шлях від змісту до мови та від мови до змісту [38, 93].Обраний нами другий напрям дозволяє реконструювати відповідні концепти за набором семантичних ознак, які з’ясовуються за допомогою експериментальних психолінгвістичних методів, зокрема, вільного асоціативного експерименту. Експериментальний метод дозволяє виявити актуальний зміст концепту у вигляді сукупності концептуальних ознак, організованих у структурі, до складу якої входять ядро концепту, ближня периферія, дальня периферія та інтерпретаційне поле концепту.
Дослідники вважають, що мовна здатність мовця базується на асоціативно-вербальній мережі, яка розглядається як один із засобів репрезентації мови. Д.О. Добровольський та Ю.Н. Караулов відзначають, що асоціативно-вербальна мережа додатково має одну важливу особливість, а саме – психологічну реальність. Асоціативно-вербальна мережа фіксує психологічно релевантні зв’язки у відношеннях, які не відображені у системній та текстовій іпостасях мови [13, 69].
Метод асоціативного експерименту досить давно використовують у лінгвокогнітивних дослідженнях. Особливістю такого експерименту є те, що він дає вагомі результати для характеристики асоціативних смислових зв’язків та можливість детально дослідити семантичне поле пред’явленого слова. Результати асоціативних експериментів допомагають досліднику з’ясувати, яким чином та які мовні форми та чи інша лінгвокультура накладає на сприйняття навколишньої дійсності.
Асоціативний експеримент відображає певну лінгвістичну реальність, яка складається в тому, що між словами в мові існують різноманітні асоціації. Асоціації, які виникають у людини під час пред’явлення їй слова, являють собою невід’ємні складові мислення та дозволяють встановити ментальну сутність морально-оцінних понять. Асоціація – це зв'язок між певними об’єктами та явищами, в основі якого лежить особистий, суб’єктивний досвід. Досвід цей може співпадати з досвідом культури, до якої вона належить, проте в той же час завжди залишається особистим, вкоріненим у минулому окремої особистості.
На думку Лурія, асоціативні відповіді не бувають випадковими, їх можна поділити на «зовнішні» та «внутрішні за типами асоціативних зв’язків. «Під «зовнішніми» асоціативними зв’язками ми розуміємо «асоціації за суміжністю», під «внутрішніми» зв’язками ми розуміємо такі зв’язки, які виникають внаслідок віднесення слова до певної категорії [27, 92]. Асоціативні стійкі зв’язки між словами та словосполученнями, які існують у нашій свідомості, утворюють відтворювані в експерименті ланцюжки, які інколи називають «ментальним тезаурусом».
Отже, в основі будь-якої мови лежать асоціативні зв’язки, «під час використання мови у звичайних умовах, представники мовної спільноти не створюють мову, а відтворюють ті сполучення, які чули в певних умовах та які в цих ситуаціях природно (для цього суспільства) використовуються. Іншими словами, мовець у більшості випадків відтворює ті словосполучення, які були створені до нього в певному суспільстві відповідно до потреб суспільного життя» [6, 59].
Після встановлення асоціативних зв’язків між словами, можна визначити особисту семантику слів, виявити закономірності зберігання лексики в пам’яті людини, виявити ступінь актуальності вербальних зв’язків всередині мови, усталену в традиції систему оцінок, які лежать в основі сприйняття дійсності носіями тієї чи іншої мови.
Процес асоціювання включає в себе операцію добра слова. Л.В. Сахарний, під час аналізу принципів механізму пошуку та вибору в асоціативному полі, зауважив, що «спочатку вибір здійснюється серед найбільш частотних, «центральних» найменувань, потім – все більш периферійних, та, відповідно таких , що викликають слабші асоціації» [34, 128]. На думку дослідників, асоціативне поле дозволяє виділити як область загальнолюдського змісту, з суттєвою перевагою в ній універсальних, з точки зору когнітивно-семантичних та логічних відношень між словами, так і області, з переважною більшістю культурно-обумовлених зв’язків між лексемами.
У кожного народу уявлення про добро та зло, «як і будь-яке ключове для культури поняття, вкорінене в свідомості від народження, та відображається словесно-образно» [32, 64]. Припускаючи, що в означенні понять «добро» і «зло» існують різні думки та, відповідно, спостерігається концептуальне різноманіття в характеристиці понять «добро» і «зло», нами був проведений вільний психолінгвістичний асоціативний експеримент з носіями англійської та української мов, для якого було обрано два слова-стимула good, evil та ,відповідно, добро, зло.
З метою перевірки гіпотези про те, що зміст концептів «добро» і «зло», «good» та «evil» обумовлений світоглядом, світовідчуттям та базисними уявленнями індивідів як членів різних лінгвокультурних спільнот, було проведено лінгвокогнітивний аналіз мовних реакцій реципієнтів – носіїв англійської та української мов, отриманих у результаті асоціативного експерименту. Вербалізовані реакції, отримані від інформантів, дозволяють зробити висновки про те, які ознаки слова-стимула виявились для них більш актуальними та інтерпретувати отримані асоціати як відображення тих чи інших концептуальних ознак концепту.
За умовами експерименту, респондентам було запропоновано відповісти на питання анкети, де вони мали записати 5 перших слів-реакцій (словосполучень), які спадають на думку, на пред’явлене слово-стимул добро та зло для носіїв української мови та слово good і evil для носіїв англійської мови. В експерименті взяли участь 200 осіб: 100 американців та 100 українців, вік реципієнтів – від 16 до 60 років. Отримано 200 асоціативних реакцій, з яких 200 перших реакцій.
2.2 Структура концептів «good»/ «добро»
Отримані в ході асоціативного експерименту мовні реакції американських респондентів на слово-стимул good були розподілені на 4 тематичні групи на підставі їх екстралінгвістичної спільності: група морально-етичної лексики; група суб’єктивно-психологічної лексики; група релігійно-філософської лексики; група прагматичної лексики.