Після розподілу Німеччини 1948-1949 роках на дві антагонічні держави були створені умови для формування мов на німецькій підставі. Впродовж часу окремого існування обидві держави розвивалися у різних напрямках не лише у итанні економіки, але й мови та культури. Об’єднання Німеччини сприяло процесу з’еднання західного та східного різновиду мов.
Іншим фактором у питанні актуальності данної теми є той факт, що іноземець з бездоганним знанням німецької мови та чудовою вимовою може бути виділений у середі носіїв саме ідеальністю своєї мови. Для розвитку соціолінгвістичної компетенції важливо знання мови, забарвленої діалектом.
У майбутньому я планую відвідати Німеччини, а саме - Баварію. Деяку практику з баварського діалекту я вже маю, тож, сподіваюсь, мені не буде важко спілкуватися з мешканцями землі.
Вивчення діалектів, їх особливостей впливу на літературну мову та культуру народу не входить до навчальної програми середньої школи, представляючи тим самим особливий об’єкт для дослідницько-наукової роботи. Це також може бути цікаво для всіх, хто серйозно та глибоко вивчає німецьку мову.
Перед собою я ставлю за мету: « вивчити аспекти та причини відмінностей баварського діалекту від стандартної німецької мови».
Із цього витікають такі завдання:
1) простежити історичні аспекти формування німецької мови, діалектів, баварського діалекту;
2) дослідити розвиток та поширення баварського діалекту;
3) знайти та проаналізувати відмінності баварського діалекту від літературної мови.
Данна науково-дослідницька робота може бути використана як допоміжний матеріал з курсу діалектології або підготовчим матеріалом для учнів, що збираються до Баварії.
Особистий внесок автора роботи
Нам довелося проробити достатньо серйозну дослідницьку роботу з розвитку, поширенню та морфології баварського діалекту. Та в мене сформувалися свої власні представлення що до процесів впливу та подальшого розвитку діалекту у сучасності( див.висновки).
німецький мова діалект баварський
Діалект (грецьке - "говорити, пояснювати") - різновид мови, що вживається як спосіб спілкування особами, що зв’язані між собою територією, професійною або соціальною групою (словник Даля).
Діалект є системою мовного спілкування (усного, знакового, але не обов’язково писемного), зі своїм власним словником і граматикою.
Традиційно під діалектами розуміють територіальні діалекти. В останній час з’явилося немало робіт про міські діалекти.
У соціолінгвістиці діалекти протиставляються стандартній або літературній мові. З цієї точки зору для діалекту характерні такі особливості:
1.Соціальна, вікова, статева обмеженість кола носіїв діалекту;
2. Обмеження сфери використання діалекту сімейними та побутовими ситуаціями;
3. Формування напівдіалектів як результату взаємодії та взаємовпливу різних говорів та зв’язана з цим перебудова відносин між елементами діалектних систем;
4. Поява проміжних форм, наприклад , діалектно забарвленої літературної мови під впливом літературної мови (через СМІ, книги, систему освіти).
У рамках такого розуміння існують стандартні діалекти (літературні мови) і нетрадиційні (нестандартизовані) діалекти. Основною їх відмінністю є той факт, що перші використовуються на письмі, викладаються у школах, вважаються більш правильною формою мови.
Не існує єдиних критеріїв для розмежування мови та діалекту, тому у випадку, коли говорять, що даний ідіом є мовою чи діалектом, треба чітко виділяти, що мається на увазі під тим чи іншим терміном.
Найбільш поширеним способом вирішення цього питання є міра взаєморозуміння ідіомів: якщо мова двох носіїв взаємозрозуміла, це означає, що вони говорять однією мовою, якщо ні - різними.
Передбачуваний поступовий, що тривав протягом багатьох сторіч, розпад індоєвропейської мовної суспільності відбувався нерівномірно й неоднаково у різних частинах тієї великої території, що займали індоєвропейські племена. При цьому відбувалося постійне зіткнення, змішання різних племен, а разом с тим і мов. припускається, що відокремлення германців в окрему мовну суспільність відбулося в другому тисячолітті до нашої ери. Мову германців в епоху, що передувала її розпаду на окремі давньогерманські діалекти, прийнято називати слідом за В.Штрайтвергом, Г.Хіртом та іншими германістами прагерманською (Urgermanistisch) або просто германською. Деякі лінгвісти (наприклад В.Краузе), крім поняття "прагерманська", розрізняють ще поняття "спільногерманська", розуміючи під ним час розпаду на окремі діалекти, що мали цілий ряд спільних рис. Інакше, кажучи "прагерманська” і “спільногерманська”, розуміють як дві стадії розвитку германської мови.
У період між 1200 й 800 роками до н. е. германці жили на півдні Скандинавського півострова, на півострові Ютландія та на південному узбережжі Балтійського моря. Частина германських племен відокремилася від скандинавської мовної суспільності й розселилася в басейні Одеру. Ці германці утворили пізніше західногерманську групу племен, до яких відносилися інгвеони (״ приморські германці ״) , іствеони (״ рейнсько-везерські германці״) і герміони (״приельбські германці״). Пївнічних германців прийнято називати гіллевіонами (схема 1).
Із частини північних германців виділилися племена, що зайняли територію на схід від Одеру, та були названі східногерманською або вандальською групою .
Тісніший зв׳язок між східногерманською і північногерманською підгрупами підтверджується збігом і збереженням у цих підгрупах цілого ряду фонетичних і морфологічних ознак, не характерних для західньогерманського ареалу. Приблизно 250 років по тому, у ІІ - ІІІ столітті н.е. від східногерманської гілки відокремилися готи, що переселилися в причорноморські степи, а потім до Криму.
На основі інгвеонських діалектів виникла англійська мова. У результаті завойовницькіх походів франків у п׳ятому столітті виникла Франкська держава, яка об׳єднала протягом наступних століть франків (іствеони), алеманів, баварів (гермінони), а також саксів (інгвеонів).
Із племінних діалектів північних германців (гіллевіони) виникли скандинавські мови, на основі середньонімецьких діалектів - їдиш.
Східні германці змішалися з іншими племенами й назавжди зникли з лиця землі.
Зараз німецькою мовою говорять приблизно 100 млн. чоловік.
Німецька мова утворена на основі гермінонських, інгвеонських, та іствеонських діалектів.
Усі діалекти німецької мови розпадаються на дві основні групи - верхньонімецькі й нижньонімецькі.
Кордон між верхньонімецькими й нижньонімецькими діалектами по так званій лінії Бенрата (ця ліїнія проходить від Аахена до Дюссельдорфа, потім до Магдебурга-на-Ельбі й до Франкфурта-на-Одері) – див карту 7.
До нижньонімецьких діалектів (Plattdeutsсh) належать: нижньофранкський, нижньосаксонський (вестфальский, остфальский), макленбурзький і бранденбурзький (східнонижньонімецькі). середньонімецькими (Mitteldeutsch) є такі: середньофранкський (ріпуарський, мозельсько-франкський), рейнськофранкські (гессенський, пфальцський), східньосередньонімецькі (тюринзький, верхньосаксонський). До південно-німецьких діалектів (Oberdeutsch) відносяться діалекти Австрії, Швейцарії, Баваріїё а саме: східнофранкський, південнофранкський, баварськоавстрійський та інші.
Літературна німецька мова утворилася на основі східносередньонімецьких діалектів. Значний внесок у створення норм літературної мови був зроблений реформатором церкви М. Лютером.
Баварський діалект – діалект населення Баварії та деяких сусідніх регіонів.
Баварія та ії округ була першою, що використовувала східносередньонімецьку мову для заповнення важливих документів, а пізніше – у мовленні. Так з’явився перший діалект стандартної південнонімецької мови, з чіткою східносередньонімецькою базою, але сильним субстратом мов, прикордонних держав.
Морфологія Баварського діалекту описана й огорнута у таких книгах,як «Sprechen Sie Bayerisch? Fьr Bayern und solche, die es noch werden wollen» Тоза, видана у 2006 році,
«Langenscheidt Lilliput-Wцrterbьcher: Langenscheidt Lilliput Wцrterbьcher, Dialektbдnde, Bairisch»Карла Клефнмайера видана у 1999 році.
Завдяки еміграції мешканців Баварії за кордон баварський діалект поширився за межі сучасної Баварії, через сучасну Австрію к сходу від Арльберг, південного Тіролю, деяких областей західної Угорщини ( сучасний Бургенланд), Італії, Словенії та Чехії. Завдяки цьому Баварский діалект змішався з деякими еліментами славянської та ретороманської мови, результати цього злиття відображаються у сучасних назвах деяких населенних пунктів, у приказках та прислів’ях.
З більш ніж 12 міліонами носіїв Баварський діалект формує найбільшу область використання діалекту на всій території застосування німецької мови. До баварського діалекту належить мова таких регіонів: адміністративні округи Верхньої та Нижньої Баварії, Верхний Пфальц, регіони Верхнього Франконії, райони Аусбурга, адміністративного округа Швабії, що образують старий баварський; у деякіх регіони Австрії та Південного Тіролю через багатолітні ізоляції території старонімецькі та верхньонімецькі еліменти баварського діалекту зберіглися лише у деяких місцевих варіантах.
Баварський діалект не розробив своєї власної літературної мови. Діалект виникав з східносередньонімецької мови, яка приймалась і на письмі.
Поряд із офіційною літературною мовою зустрічаються неофіційні письмові форми баварського діалекту, що застосовуються для передачі текстів. Це часто зустрічається у баварських текстах, що передають інформацію, використовуючи баварський діалект. Також існує немало книжок, що повністю написано баварським діалектом.