Для конектора weil:
а)констатив у головному реченні - констатив у підрядному реченні;
б)констатив у головному реченні - квеситив у підрядному реченні;
в)констатив у головному реченні - директив у підрядному реченні;
г)квеситив у головному реченні - констатив у підрядному реченні;
д)квеситив у головному реченні - квеситив у підрядному реченні;є) директив у головному реченні - констатив у підрядному реченні,де варіанти б) і в) характерні для усного мовлення.
Для конектора denn:
а) констатив у реченні, що не вводиться denn(далі "без denn") - констатив уреченні, що вводиться denn(далі "з denn");
б)констатив у реченні без denn- квеситив у реченні з denn;
в)констатив у реченні без denn- директив у реченні з denn;є) директив у реченні без denn- констатив у реченні з denn,де варіант в) властивий лише розмовному стилю.
У результаті дослідження прагмаепістемічних особливостей каузальних таксисів з конекторами da, weil, dennбуло встановлено, що сурядний сполучник dennвиступає показником (маркером) вивідного знання, каузальні паратаксиси з daмають епістемічне значення "досвідно-достовірне знання", а каузальні конструкції з weilпередбачають фактологічне, а тому абсолютно достовірне знання мовця і мають епістемічне значення "об'єктивно-достовірне (емпіричне) знання".
Однак поряд з вищевказаним значенням сполучник weilнабуває нового -симптоматичного. Підрядне речення, яке вводиться фактологічним weil, відповідає на питання "Чому це так?". Підрядне речення, що вводиться симптоматичним weil,дає відповідь на питання "Звідки ти це знаєш?" або "Як ти до цього прийшов?". Тобто фактологічне weilрепрезентує причину відповідного стану речей, а симптоматичне weilобґрунтовує епістемічний стан мовця.
Паратаксиси з dennі гіпотаксиси з новим (симптоматичним) weilконкурують між собою, але якщо речення з dennтрадиційно сигналізує епістемічний стан "вивідне знання", то конструкція з новим weilсигналізує більш ускладнений епістемічний стан - "вивідне знання" плюс "емпіричне знання". Контамінація двох епістемічних станів в одній синтаксичній формі є цілком закономірним явищем на фоні інформаційної революції, що відбувається в сучасному суспільстві: жива повсякденна мова жваво відреагувала на потреби сьогодення, створивши конструкцію, яка поєднує в собі і фактологічне, і вивідне знання.
У цілому ж можна вважати, що каузальні таксиси як констатив не переслідують мети глобального впливу на епістемічний світ слухача. їх прагмаепістемічний потенціал зводиться до інтенції мовця "Доводжу до фонду твоїх знань, що Q, тому що Р. А розпорядитись цим знанням ти маєш за власним розсудом".
Отже, конектор weilможе мати симптоматичне значення у дискурсі. При цьому дієслово-присудок може виступати і на другому місці, і у кінцевій позиції. Однак в останній час вимальовується раціональна тенденція до вживання у weil-реченнях з симптоматичним значенням дієслова-присудка на другому місці, що дозволить відрізняти їх від weil-речень з фактологічним значенням, де дієслово-присудок виступає у кінцевій позиції.
На даний момент проблема вживання дієслова-присудка у кінці підрядного weil-речення або на другому місці у ньому може бути вирішена таким чином: два види weil-речень не можуть мати дієслово-присудок у кінці, у цих випадках можлива лише конструкція з дієсловом-присудком на другому місці:
а) речення, яке виражає причину, співвідноситься не з цілим реченням, а з одним членом речення й обґрунтовує вибір саме такого слова або словосполучення;
б)речення, яке виражає причину, є спонукальним або питальним.-r
Встановлені три умови, недотримання яких призводить до того, що можливою є тільки нормативна конструкція з дієсловом-присудком у кінцевій позиції:
а)підрядне речення виступає у постпозиції;
б)підрядне речення рематичне;
в)те, що повідомляється підрядним реченням, не повинно бути очевидним для слухача.
У тих weіl-реченнях, які не відносяться до двух вищевказаних видів і відповідають трьом вимогам, може вживатися як нормативна (дієслово-присудок у кінці), так і ненормативна (дієслово-присудок на другому місці) конструкції, при цьому ненормативна конструкція має за мету зменшення напруги адресата при декодуванні отриманої інформації.
Але ці дані відносяться до розмовного стилю, побудовані на матеріалі усного мовлення. Після вивчення письмових джерел (дискурсів художнього, газетно-публіцистичного та наукового стилів), ми з'ясували, що weil-речення з дієсловом-присудком на другому місці тут - велика рідкість (чотири одиниці на весь досліджений фактичний матеріал (тобто ~1%), у той час коли для розмовного стилю дослідники називають такі цифри як 1/3 або 20% усіх weil-речень). Однак слід пам'ятати, що порушення рамкової конструкції у підрядному реченні не обов'язково передбачає розміщення дієслова-присудка на другому місці, але і розташування після дієслова інших членів речення, їх винесення за рамки. Буде доцільно розрізняти weil-речення з непорушеною рамковою конструкцією і weil-речення з порушеною рамковою конструкцією. Порушення рамок не стало граматичною нормою для розглянутих речень, тому що weil-речення зустрічаються досить рідко (~3% усіх weil-речень). Порушення рамок стилістично мотивоване, воно використовується для досягнення певного стилістичного ефекту (для імітації розмовного стилю; для акцентуації винесеної за рамки частини речення, надання їй особливої ваги тощо). Тенденція порушення рамкової конструкції тим більше, чим більший обсяг має речення. Тобто адресант робить інформацію в цьому випадку більш доступною для розуміння і сприйняття, що дозволяє досягти більш ефективної реалізації комунікативної інтенції.
Бібліографія
1. Почепцов ОТ. Основы прагматического описання предложения. - К.: Вища школа, 1986. - 116 с.
2. Арутюнова Н.Д., Падучева Е.В. Истоки, проблеми и категории прагматики: Новое в зарубежной лингвистике. - М.: Прогресе, 1985. - Випуск 16. - С. З - 42.
3. Кифер Ф. О роли прагматики в лингвистическом описаний: Новое в зарубежной лингвистике. - М.: Прогресе, 1985. - Випуск 16. - С. 333 - 348.
4. Brünner G., Graefen G. Texte und Diskurse. - Opladen: Westdeutscher Verlag, 1994. -440 S.
5. Wörterbuch: Linguistische Grundbegriffe. - Würzburg: Verlag Ferdinand Hirt, 1987. -224 S.
6. Петров В.В. Философия, семантика, прагматика: Новое в зарубежной лингвистике. - М.: Прогресе, 1985. - Випуск 16. - С. 471 - 476.
7. Wittgenstein L. Philisophische Bemerkungen. - Frankfurt a/Main: Rhees, 1964. - 115 S.
8. Schmidt S.J. Sprachliches und soziales Handeln. Überlegungen zu einer Handlungstheorie der Sprache // Linguistische Berichte. - 1969. - № 2. - S. 64 - 69.
9. Austin J.L. How to do things with words. - London: Clarendon Press, 1962. - 167 p.
lO.Searle J.R. What is a speech act? //' The philosophy of language. - London: Clarendon Press, 1971.-P. 39-53.
П.Иванова И.П., Бурлакова В.В.. Почепцов Г.Г. Теоретическая грамматика современного английского язика. - М.: Внсшая школа, 1981. - 285 с.
12.Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. - М.: Политиздат. 1977. - 304 с.
13.Леонтьев A.A. Язык, речь, речевая деятельность. - М.: Просвещение, 1969. – 214с.
14.Heusinger S. Pragmalinguistik. - Frankfurt a/Main: Haag und Herchen, 1995. - 112 S.
15.Жеребков В.А. Стилистическая грамматика немецкого языка. - М.: Высшая школа, 1988. -222 с.
Іб.Азнаурова Э.С. Прагматика текстов различных функциональных стилей: Общественно-политический и научный текст как предмет обучения иностранным языкам. - М.: Наука, 1987. - С. 3 - 20.
17.Beaugrande R., Dressler W. Introduction to Text Linguistics. - London: Clarendon Press, 1981.-77 p.
18.Богданов В.В. Текст и текстовое общение. - СПб.: Санкт-Петербургский государственный университет, 1993. - 68 с.
19.Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. - М.: Наука, 1981.-140 с.
20.Brinkmann Н. Die deutsche Sprache. Gestalt und Leistung. - Düsseldorf: 1971. 195S.
21.Колшанский Г.В. Коммуникативная функция и структура языка. - М.: Наука, 1984. - 176 с.
22.3индер Л.Р. Лингвистика текста и фонология // Тез. докл. науч.-метод, конф. "Просодиятекста". - М.: Прогресс, 1982. - С. 20 - 25.
23.Hartmann Р. Text, Texte, Klassen von Texten: Strukturelle Textanalyse. -N.-Y.: 1972. -S. 1-22.
24.Бенвенист Э. Общая лингвистика. - M.: Наука, 1974. - 383 с.
25.Hausenblas К. Zu einigen Grundfragen der Texttheorie: Probleme der Textgrammatik. -Berlin: 1977. - S. 140-153.
26.Кацнельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление. - Л.: Наука, 1972. - 153с.
27.Danes F. Zum Status der Textebene II Probleme der Textgrammatik. - Berlin: 1977. -S. 153-157.
28.Николаева Т.М. Краткий словарь терминов лингвистики текста: Новое в зарубежной лингвистике. - М.: Прогресе, 1978. - Випуск 8. - С. 467 - 472.
29.Беллерт И. Об одном условии связности текста: Новое в зарубежной лингвистике. - М.: Прогресе, 1978. - Випуск 8. - С. 172 - 207.
30.Варт Р. Лингвистика текста: Новое в зарубежной лингвистике. - М.: Прогресе, 1978. - Випуск 8. - С. 442 - 449.
ЗІ.Тодоров Ц. Грамматика повествовательного текста: Новое в зарубежной лингвистике. - М.: Прогресе, 1978. - Випуск 8. - С. 450 - 463.
32.Reboul А., Moeschier J. Reduction and Contextualization in Pragmatics and Discourse Analysis // Linguistische Berichte. - 1997. - № 8. - S. 283 -295.
ЗЗ.Кох В. Предварительннй набросок дискурсивного анализа семантического типа: Новое в зарубежной лингвистике. - М.: Прогресе, 1978. - Випуск 8. - С. 149 -171.
34.Серио П. В поисках четвертей парадигми 7 Философия язика: в границах и вне границ. - Харьков: 1993. - С. 46 - 49.
35.Фуко М. Археология знання. - СПб.: Наука, 1994.- 352 с.
Зб.Аиег Р. Sprachliche Interaktion. Eine Anführung anhand von 22 Klassikern. -Tübingen: Max-Niemeyer Verlag, 1999. - 282 S.
37.Ревзина О.Г. Язик и дискурс IIВестник МГУ. Серия 9. Филология. - 1999. - № 1. -С.25 33.
38.Longman Dictionary of Contemporary English. - London: Longman Group Limited, 1995.-734 p.
39.Язнкознание. Большой знциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н.Ярцева. - М.: Большая Российская знциклопедия, 1998. - 685 с.
40.Кубрякова Е.С., Александрова О.В. Виды пространств текста и дискурса IIКатегоризация мира: пространство и время. Материалы научной конференции. -М.: Наука, 1997. -С. 14-19.
41.Бисималиева М.К. О понятиях "текст" и "дискурс" IIФилологические науки. -1999.-№2. -С. 78-85.
42.Степанов Ю.С. Альтернативный мир, Дискурс, Факт и принцип Причинности // Язык и наука конца 20 века. - М.: Наука, 1995. - С. 35 - 73.
43.Вендлер 3. Причинные отношения: Новое в зарубежной лингвистике. - М.: Прогресс, 1986. - Выпуск 18. - С. 264 - 276.