Серед простих речень широко вживаною є конструкція з великою кількістю залежних, послідовно перерахованих іменників і формі родового відмінка.
Перераховані вище стилістичні особливості чітко прослідковуються в оформленні реферативного тексту, який через обмежений обсяг має бути лаконічним за викладом, але максимально інформативним. Наприклад:
„У навчальному посібнику висвітлено всі передбачені програмою розділи з курсуметодикивикладання української мови в початкових класах. Питання з цього курсу розглянуто під кутом зорупідготовки майбутніх учителів-класоводів до роботи в умовах здійсненняреформи загальноосвітньої школи” [18, 2].
Як бачимо, цей реферативний текст побудовано за стильовими вимогами наукового стилю: речення безособові, що сприяє об’єктивності: граматична основа складається з присудка, вираженого безособовою формою дієслова – висвітлено, розглянуто. За типом висловлювання речення розповідні, за структурою – прості, з великою кількістю взаємопов’язаних іменників у формі Р.в. (підкреслено у тексті) . З погляду морфології переважають іменники.
Під час роботи над реферативним текстом редактор спеціальних видань, у яких публікуються реферати, повинен брати до уваги всі особливості оформлення наукового тексту і вносити лексичні, морфологічні, стилістичні правки відповідно до норм наукового стилю.
РОЗДІЛ 2. РЕДАГУВАННЯ РЕФЕРАТИВНИХ ТЕКСТІВ ДЛЯ СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ ВИДАНЬ
2.1 Види реферативних видань
Реферативні тексти створюються для спеціальних інформаційних видань.
Інформаційні видання – видання, що містять систематизовані дані про опубліковані та неопубліковані роботи у формі, зручній для швидкого ознайомлення, що випускаються органами наукової та технічної інформації, а також іншими організаціями, які займаються інформаційною діяльністю. Інформаційні видання є вторинними на відміну від первинних документів, оскільки відображають результати усіх сфер суспільної діяльності, де подається інформація.
Первинний потік інформації поділяється на:
- опубліковані (періодика, наукові монографії, статті в наукових збірках тощо)
- неопубліковані (звіти про науково-дослідну роботу, дисертації, автореферати, депоновані рукописи, наукові переклади з іноземних журналів, конструкторська документація).
ДСНДІ – державна система науково-дослідної інформації займається науково-інформаційною діяльністю. Діяльність включає в себе: збір, аналітико-синтетичну обробку, пошук, зберігання, розповсюдження інформації.
Аналітико-синтетична обробка інформації – творчий процес, що включає осмислення, аналіз, оцінку змісту документів із метою вилучення необхідних даних.
Автоматична система обробки інформації складається з наступних складових:
- бібліографування
- анотування
- реферування
- підготовка оглядів.
Залежно від характеру інформації і цільового призначення інформаційні видання поділяються на:
- бібліографічні
- реферативні
- оглядові.
Бібліографічні – видання, що включають лише бібліографічні дані про документи, а також в окремих випадках анотацію.
Реферативні видання відрізняються тим, що поруч із бібліографічними відомостями подається короткий виклад змісту документів.
Реферат – короткий виклад змісту документа або його частини, що включає основні фактичні відомості й висновки, необхідні для першопочаткового ознайомлення з документом, книгою й доцільність звернення до нього.
Функції реферативних видань:
- інформативна
- науково-комунікативна
- орієнтовна
- оціночна (реферуванню підлягають не всі первинні документи, а лише ті, які містять цінну наукову, технічну або іншу інформацію).
На сьогоднішній день існують такі види реферативних видань:
1) реферативний журнал
2) реферативний збірник
3) експрес інформація
4) інформаційний листок
Реферативний журнал – періодичне видання журнальної або карткової форми, що містить реферати опублікованих первинних документів.
Реферативний збірник – містить реферати одного документа, опубліковані матеріали можуть бути періодичними, неперіодичними й тривалими.
Експрес-інформація – періодичне видання журнальної або листової форми, що містить розширені реферати найбільш актуальних опублікованих та неопублікованих вітчизняних та зарубіжних документів, що потребують оперативного доведення.
Інформаційний листок – неперіодичне видання, у якому міститься реферат, що відображує інформацію про передове досягнення.
2.2 Редакторська підготовка реферативних текстів
Робота редактора над реферативним виданням складається з декількох етапів:
1. Оцінка вибору типу реферату
2. Аналіз змісту й структури
3. Оцінка обсягу, мови й стилю
4. Формування основної частини
5. Видавниче оформлення
Залежно від цільової й адресної спрямованості реферати можуть бути інформативні та індикативні.
Інформативні – реферати, у яких викладено основний зміст первинних документів. Домінує інформативність. Інформативні реферати включають фактографічну інформацію, служать джерелом даних про наукові факти.
Індикативні – реферати, у яких вказується лише на те, що і як розглядається у тому ж документі. Домінує описовість, індикативність. Індикативні реферати вказують на основні аспекти змісту первинних документів, дають характеристику ступеня розробки даних, новизни, повноти висвітлення у першоджерелі.
У реферативному виданні можуть бути опубліковані реферати, що містять інформацію, яка стосується одного першоджерела або декількох першоджерел.
Це дозволяє виділити реферати:
- монографічні – одноджерельні, що складаються на основі одного первинного документа;
- зведені – містять відомості з ряду первинних документів з однієї теми, викладені у вигляді зв’язного тексту. Зведені реферати публікують в реферативних збірниках;
- аспектні – складаються на основі одного або декількох структурних елементів (розділів, частин, глав) першоджерела.
За обсягом реферати бувають короткі (обсяг встановлений ГОСТом 7.9.-95) і розширені, обсяг яких не регламентується, він може складати 10-15%, або в середньому 1/8 обсягу першоджерела. Розширені реферати публікуються в експрес-інформації, а також в реферативному журналі із суспільних наук, культури, мистецтва.
Абсолютна більшість рефератів має текстову форму. Текстовими слід вважати й ті реферати, у яких поруч із текстом наводяться ілюстрації, таблиці, формули.
Задача редактора полягає в тому, щоб встановити змістову відповідність реферату й першоджерела. Для вирішення даної задачі застосовуються критерії семантичної адекватності (для оцінки точності реферування) і семантичної еквівалентності (для оцінки ступеня повноти відображення змісту першоджерела в рефераті).
Семантично адекватним вважається такий реферат, у якому в скороченій формі, але без інтерпретацій відтворюється основний зміст документа. Додаткова інформація довідкового або оціночного характеру, що вводиться до реферату, не повинна впливати на його змістову відповідність реферованому документові.
Семантично еквівалентним вважається реферат, що містить усю інформацію по першоджерелу. Однак такого реферату бути не може, оскільки реферування обов’язково пов’язане з певною втратою інформації [9, 259]. Ці втрати поділяються на три групи:
1. Втрати навмисні, виправдані (коли заради короткого викладу в рефераті свідомо відмовляються від частини інформації першоджерела, як правило, ця інформація несуттєва).
2. Втрати навмисні, невиправдані (референт в силу суб’єктивних поглядів або незгоди з автором уникає важливі в плані науки та практики дані).
3. Втрати навмисні, невиправдані (як наслідок помилок, допущених в результаті неправильного розуміння матеріалу).
Смислова відповідність реферату першоджерелу оцінюється методом порівняння їх за основними смисловими аспектами. Смислові аспекти, що заслуговують відображення в рефераті, можуть бути наступні:
1. Для описових текстів (для технічних наук):
- предмет опису
- його призначення
- сфера застосування
- ким і де розроблений
- конструкція
- технічні та експлуатаційні характеристики
- ефективність використання
- економічні дані.
2. Для розповідних (гуманітарних):
- предмет, подія, явище
- характеристика
- час і місце дії
- умови подій
- результат
- висновки
Редактор при підготовки реферативного тексту до публікації також має оцінювати реферат з погляду його структури.
Реферат складається з трьох частин:
- заголовок
- власне реферативна частина
- довідковий апарат.
Заголовок складається з власне заголовку та бібліографічного опису першоджерела.
Власне заголовок не співпадає із заголовком реферованого документу. Якщо заголовок реферату співпадає із заголовком першоджерела, а також у випадку іноземного першоджерела, бібліографічний опис наводиться повністю слідом за заголовком реферату.
Власне реферативна частина.Включає в себе основну інформацію, отриману шляхом аналітико-синтетичної переробки змісту першоджерела. Однак порід із текстом, вона може містити формули, таблиці, ілюстрації. Важливим для редакторської оцінки є питання – із чого починати виклад власне реферативної частини. У рефераті із суспільних наук, культури, мистецтв на початок реферату вводяться довідкові дані, у природничих науках починають із назви проблеми, що вирішується, наукової задачі, теми. Для рефератів, у яких описуються вироби, технологічні процеси, методи дослідження, характерним є початок, у якому вказується призначення предмету опису [13, 86].