Згідно з першою теорією, якщо дане сполучення розглядати як аналітичне, то артикль прирівнюється до допоміжної частини аналітичної форми. На користь цього твердження можна навести наступні доводи:
1. Артикль є морфологічним показником іменника.
2. Артикль не має лексичного значення.
Ці положення серйозні, але не переконливі.
Хоча артикль є морфологічним показником імені (це його основне формальне призначення в мові), усе ж він не складає разом із іменем такої нероздільної одиниці, як наприклад, аналітична форма дієслова. Перш за все, артикль визначає ім’я, між артиклем та іменником існує синтаксичний зв’язок, якого немає між компонентами аналітичної форми.
Артикль можна замінити займенником the – this, that; a / an – some, а допоміжне дієслово в аналітичній формі нічим замінити не можна.
Не маючи лексичного значення, артикль має граматичне значення визначеності / невизначеності.
Таким чином, можна зробити висновок, що артикль є компонентом сполучення й службовою частиною мови.
Артикль як частина мови визначається на основі трьох ознак: форма, функція, значення.
Що до значення, то артикль, як ми вже зазначали, виступає показником категорії визначеності / невизначеності.
Як морфологічний показник артикль є показником іменника, або детермінативом.
Синтаксична функція. Артикль визначає ліву межу атрибутивного сполучення: theleaves
Thoseleaves.
Артикль може виконувати й анафоричну функцію (виступати своєрідною відсилкою назад) і катафоричну функцію (відсилка вперед). Наприклад: This is a pen. The pen is white(анафора).
Основна семантична функція артикля – актуалізація поняття, здатність передавати значення ідентифікації предмета, позначеного іменником, або значення віднесеності до класу однорідних предметів.
Існують певні спірні питання, із якими стикають дослідники, розглядаючи артикль, зокрема:
- вважати артикль словом чи морфемою;
- якщо це слово, то чи є воно частиною мови;
- кількість артиклів.
Існує дві позиції:
1). Артикль – слово, хоча й службове. На користь цього говорить твердження про те, що є можливість дистантного розташування артикля відносно іменника.
2). Артикль розглядається як морфема іменника.
Деякі лінгвісти (Крістоферсен) розглядають артикль як елемент, що створює певну граматичну категорію іменника, хоча визначається різними лінгвістами по-різному, зокрема, як елемент, що створює категорію детермінації, співвіднесеності, визначеності. Дехто вважає, що артикль прирівнюється до об’єктного займенника, а сполучення „Артикль + Іменник” у такому випадку є атрибутивним сполученням.
У вітчизняній лінгвістиці розповсюдженою є теорія, згідно з якою артикль є самостійним службовим словом, що не утворює аналітичної форми, оскільки довелося б зараховувати до аналітичного сполучення іменника з будь-яким детермінативом (some, any, every, this), здатними замінювати артикль. Не можна розглядати артикль і як синтаксичне сполучення, що дорівнює сполученню „Займенник + Іменник”, оскільки артикль не має самостійного лексичного значення, і, відповідно, самостійної синтаксичної позиції, бо артикль не може вживатися автономно від іменника.
В.В.Бурлакова вважає, що артикль слід розглядати як перехідне явище, яке не може бути віднесене ні до морфології, ні до синтаксису. З одного боку, це маркер іменника, показник його частиномовної приналежності, що зближує артикль з морфемою. З іншого боку, це самостійне слово, яке в силу свого службового статусу не має самостійної синтаксичної позиції [21,53].
Серед інших спірних питань, пов’язаних із артиклем, існує проблема кількості артиклів. Існують два артиклі, але в останні часи привертає до себе увагу теорія трьох артиклів, що включає й „нульовий артикль”. Розглядати артикль як нульовий можливо, якщо визнати артикль не як окреме слово, а як морфему, тобто артикль виступає компонентом іменника. У цьому випадку сполука „Артикль + Іменник” визнається аналітичним словом, компонент якого – слово – вільно переміщується: aquestion, animportantquestion, averyimportantquestion, – і може замінюватися семантично значущим словом: animportantquestion – someimportantquestion. Якщо визнати сполуку „Артикль + Іменник” як аналітичну, то сполука іменника з прийменником також необхідно визнати як аналітичну, наприклад, theviolenceofthestorm, що не має сенсу. Таким чином, теорія про третій „нульовий” артикль не має обґрунтування, хоча відсутність артикля – значуще питання.
Невизначений артикль (theIndefiniteArticle) в англійській мові походить від числівника one: one → a, an. Однак, його не завжди можна замінити на числівник one, оскільки така заміна може призвести до непорозумінь. Порівняймо:
Youlooklikeanidiot. – You look like one idiot.
It’s a nice day. – It’s one nice day.
Oneвживається, коли хочуть точно висловити свою думку або ж підкреслити одиничність предмету або особи:
One look at his face told me all.
Невизначений артикль має такі значення:
1. Класифікації предмету, особи, явища: It’s a bus (not a car). It’s a teenager novel (not for grown-up). He is an actor (not an artist).
2. Узагальнення – предмет або особа, про яку йдеться мова, не просто класифікується, але й виступає в ролі представника класу предметів, осіб, явищ. Це особливо характерно для прислів’їв та приказок, які виражають якості, характерні для будь-якого предмета чи особи з даного класу, або є своєрідною порадою усім, тобто в даному випадку чітко прочитується значення невизначеності, узагальненості: Ahungrymanisanangryman.
3. Одиничності, що є очевидним при вираженні міри часу, відстані, ваги тощо: Anappleadaykeepsthedoctoraway.
Невизначений артикль зазвичай вживається з іменниками, що позначають предмети, які можна полічити, в однині в синтаксичній функції:
1. Підмета в реченнях із конструкцією there is, there was, there will be:
There is a stamp on the envelope. There will be a good concert next month.
2. Предикатива (іменної частини складеного іменного присудка):
Iamateacher, andsheisawriter. Nigel is an optimist, his wife is a pessimist.
Але: Are you pessimists or optimists?
3. Прямого додатка:
Hehasabigfamily. Mary wants a husband and some kids.
Іменники, що позначають предмети та явища, що не підлягають рахуванню (збірні, абстрактні), в усіх вище згаданих синтаксичних функціях не мають артикля, оскільки вживаються узагальнено, зі значенням невизначеності:
It’s fine weather today!
There is hot tea in the tea-pot.
There was joy in the children’s eyes.
У таких випадках можемо говорити про нульовий артикль, оскільки зберігається значення невизначеності.
Визначений артикль (theDefiniteArticle) походить в англійській мові від вказівного займенника that і завжди вказує на предмет, особу, явище як визначене. Еквівалентами визначеного артикля в англійській мові виступають присвійні (my, your, his, her, its, our, their) та вказівні займенники (this,that, these, those).
Визначений артикль уживається в тих випадках, коли:
1. Ситуація (те, що ви подумки можете уявити) або контекст (частина зв’язного тексту) вказує на те, що мова йдеться про визначений предмет або особу: Thefilmwasgreat, theactorswerewonderful.
2. Предмет згадувався раніше в контексті і може бути названий вдруге за допомогою того ж або іншого іменника: Threelittlekittenslosttheirmittens… Thethreelittlekittens, theyfoundtheirmittens. Therewasacatonthestep. The animal was enjoying the sunshine. Nigel gave me a calendar, but I didn’t like the present at all.
3. Іменник має уточнююче визначення, що може виражатися:
а) підрядним реченням: This is the chance I’ve been waiting for;
б) прийменниковоюфразою: The house at the end of the street is for sale;
в) словами типу very, right, left, wrong, only, main, last, next, same, previous: He is the only person for the position;
г) порядковими числівниками: Take the first turning to the right. I am reading the second chapter now.
4. Обставина місця, як правило виражається із визначеним артиклем:
Jane spends most of her time either in the kitchen or on the phone.
5. Визначений артикль вживаються із фразами, що позначають тип географічного ландшафту: in the city, in the country, in the mountains, in the countryside, in the plains, in the desert, at the seaside, in the forest, in the taiga, in the jungle: The rain was hammering the land and the forest. I like the English countryside.
2. Периферійні засоби вираження категорії визначеності / невизначеності в англійській мові
Визначеність та невизначеність в англійській мові являють собою поле, у центрі якого знаходяться визначений та невизначений артиклі, які несуть максимальне функціональне навантаження і є найбільш спеціалізованим засобами вираження визначеності / невизначеності постійного вживання. Усі інші засоби відносяться до периферії даного поля. Серед них, зокрема, можна згадати такі:
1) займенники з власне значенням невизначеності: one, (a) certain, some, any, much, many, few, a few, little, a little, several.
A little money that I had come my way after my father death, in addition... (NabokovV. TheAnnotatedLolita). – Невелика власність, що дісталася мені після смерті мого батька – на додачу...
Займенники some, any та похідні можуть уживатися у реченні як займенниковий іменник або як займенниковий прикметник для позначення невизначеної якості або кількості. Вони можуть поєднуватися з усіма класами іменників як в однині, так і в множині: Somepeopleareclever. Some are not. Something is wrong with my computer. Nothing can stop him. Everything is OK.