Хоча більшість ієрогліфів створена шляхом комбінацій елементів, після завершення такої комбінації вони стають цілісними самостійними знаками. Ієрогліфи не можна механічно розкладати на частини й з'єднувати. Якщо два ієрогліфи 木 'дерево' з'єднати разом, то вони не стануть правильним ієрогліфом 林 'ліс', тому що в останньому накреслення двох знаків 木 'дерево' неоднакове. В ієрогліфах 请'просити' і 谢 'дякувати' ключем є елемент ί 'мова'. Однак під впливом елементів, що перебувають праворуч від нього, його накреслення не може бути в різних випадках зовсім однаковим. Десять тисяч ієрогліфів - це десять тисяч індивідуальних знаків. Така ситуація у величезному ступені відрізняється від існуючої при алфавітному письмі, де "число слів не обмежене, а число знаків обмежене". Наявність невиразно великої кількості знаків є корінною причиною того, що ієрогліфи важко вчити й незручно використовувати. Тому з'ясування загального числа ієрогліфів сучасної китайської мови є основним змістом роботи в області впорядкування ієрогліфів[5,258].
Деякі говорять, що число ієрогліфів визначити неможливо. Чи вірна така теорія "неможливості"? Астрономи можуть підрахувати, скільки зірок на небі. Географи можуть визначити розміри океану. Чому ж не можна визначити число ієрогліфів? Звичайно, при цьому дослідника очікує безліч проблем. Насамперед - як розмежувати древнє й сучасне. У сучасному байхуа є цитати, ченъюі, слова з вэньяня; "стародавність" це або "сучасність"? Далі, чи треба при визначенні числа ієрогліфів обмежитися тими, які вживаються в друкованих виданнях, або ж включити в підрахунки й ті, які в друкованих виданнях не вживаються? При переписі населення виявилася безліч дивних ієрогліфів у власних іменах, при переписі географічних назв - безліч дивних ієрогліфів, які використовуються для їхнього позначення. У свій час жоден з них не потрапив у словники й книги, навіть їхнє читання є проблемою. Третя проблема: як довести, що "список ієрогліфів", що у майбутньому буде складений, стане "повним списком"? Чи буде він дійсно вичерпним? [6,56-60].
По статистиці, 6600 ієрогліфів покривають 99,999% всіх ієрогліфів, що зустрічаються в сучасних китайських текстах . Четверта проблема полягає в тім, чи можна "обмежити" число ієрогліфів, до якої межі воно може зростати й з якого моменту потрібно відбирати тільки нові слова, не створюючи нових ієрогліфів? Крім того, є й інші проблеми. Ці проблеми мають бути досліджені і треба знайти відповіді на них, хоча це й нелегко.
В 1981 р. у Пекіні опублікований державний стандарт 2312-80 "Основний набір ієрогліфів, закодованих для використання в ЕОМ", у який включено 6763 ієрогліфів: 3755 ієрогліфів першого й 3008 - другого рівнів. У цей час готуються два "допоміжних набори" приблизно по 8000 знаків у кожному; у них включені ієрогліфи в повному накресленні й різні спеціальні ієрогліфи. Усього в цих трьох наборах - більше 23 000 ієрогліфів, що досить для обробки древніх і сучасних текстів. Крім того, є ще більше 34 000 рідкісних ієрогліфів, які надалі можна додатково звести в декілька "резервних наборів", однак практична користь від цього буде невелика. На Тайвані також розроблений подібний за характером набір ієрогліфів. У майбутньому, якщо виявиться можливим уніфікувати критерії віднесення до тієї або іншої категорії, насамперед критерії віднесення того або іншого знака до ієрогліфів сучасної китайської мови, це зробить досить сприятливий вплив на машинну обробку китайських текстів.
Так як "Список ієрогліфів сучасної китайської мови" ще не з'явився, цей, який містить в собі 6763 знаків "Основний набір" можна використовувати в якості його замінника. Однак вони не рівнозначні. "Основний набір" складений на основі частотності вживання ієрогліфів, і за умов частого вживання в нього повинні входити ієрогліфи древнєкитайскої мови й спеціальні ієрогліфи. "Список ієрогліфів сучасної китайської мови" походить від "типу ієрогліфа". Навіть якщо частотність його вживання невелика, то для включення в список досить того, щоб він використовувався в сучасній китайській мові.
Опублікований в 1981 р. у Японії "Список уживаних ієрогліфів" (включає 1954 знака) за характером близький до 3755 ієрогліфів першого рівня "Основного набору". У японській писемності (а не як окремий спосіб письма) є кана, у пресі й популярній літературі можна застосовувати лише ієрогліфи з "Списку вживаних ієрогліфів", крім того, вони можуть бути замінені каною. Тому Японії потрібний тільки "Список уживаних ієрогліфів", а не "Список ієрогліфів сучасної японської мови". У китайській мові інша справа. По підрахунках, 3 800 ієрогліфів покривають 99,9% всіх уживань ієрогліфів у сучасному китайському тексті. Якщо в одній тисячі випадків, що залишилася, можна було б використовувати букви, то в пресі й популярній літературі вживалося б тільки 3755 ієрогліфів першого рівня "Основного набору". Я на власному досвіді відчула цю проблему, під час перекладів спецдокументації дуже часто трапляються ієрогліфи, яких не має у звичайних та електронних словниках. Але щоб зробити власний внесок у розв'язання цієї проблеми у мене ще замало досвіду. Нажаль у цей час це питання не підлягає розгляданню, проблема заслуговує глубокого вивчення.
2.2 Спрощення й стандартизація накреслень ієрогліфів
Спрощення накреслень є природною тенденцією розвитку письма. В історії завжди існували спрощені ієрогліфи. Якщо ієрогліф уживається часто, то в кожному такому випадку виникає безліч спрощених варіантів його накреслення. Коли імперія Цинь об'єднала 6 царств, "у ній з'явилося багато чиновників з великим колом обов'язків, і тому сформувалося, як засіб, що полегшував їхнє спілкування між собою". Зміст наступних змін письмового письма лішу полягає в його спрощенні. Опублікований в 1935 р. "Перший список спрощених ієрогліфів" (324 знака), на жаль, не був застосований. В 1956 р. був виданий "Проект спрощення китайської писемності" (515 спрощених ієрогліфів і 54 спрощених ключів), в 1964 р. за аналогією з попереднім - "Зведений список спрощених ієрогліфів" (2238 знаків), які вже використовуються в популярних друкованих виданнях континентального Китаю й Сингапуру. Застосування в експериментальному порядку опублікованого в 1977р. "Другого проекту спрощення китайської писемності" припинено через велику кількість наявних у ньому недоліків.
Досвід підтверджує, що спрощення має свої позитивні й негативні сторони. Дітям, які почали вивчати китайську писемність, і учням курсів ліквідації неграмотності спрощені знаки подобаються; вони вважають, що такі знаки легко розпізнавати й писати. Учителі початкових шкіл підтримують спрощення, тому що воно полегшує викладання. Ієрогліфи, спрощені до 6-7 рис, як і раніше зрозумілі. При введенні ієрогліфів в ЕОМ по елементах також виникають побоювання щодо їхньої графічної надмірності. Найбільше схвалення зустрічають знаки фонетичної категорії. Багато хто вимагають переходу на систематичне вживання фонетичних ієрогліфів. Це становить позитивний бік спрощення.
Негативна сторона спрощення полягає в тому, що воно привело до збільшення подібності в накресленні різних ієрогліфів. Збільшилося число ієрогліфів- омонімів, наприклад 迁( qіan 'тягти'), 纤 (xіan 'дрібний'), 干(gān 'сухий'),干( gàn 'працювати'). Збільшилося число фонетичних частин ієрогліфів, що неточно передають їхнє звучання, наприклад фонетична частина 钉(dіng 'цвях') ієрогліфа 灯 (deng 'лампа') - це гірше, ніж фонетична частина 登 (deng 'підніматися') цього ж ієрогліфа в повному накресленні, фонетична частина 定 (dіng 'обов'язково') ієрогліфа 淀(dіan 'мілководне озеро') гірше, ніж фонетична частина 殿(dіan 'палац') цього ж ієрогліфа в повному накресленні . Прийняття скорописних накреслень як знаки статутного письма збільшило значеннєве навантаження на риси ієрогліфів. Наприклад, такі ієрогліфи, як 书 'книга', 长 'начальник, довгий' незручно писати й класифікувати по ключах. Заміна одних ієрогліфів іншими, що мають таке ж накреслення, збільшила значеннєву плутанину. При вживанні вэньянизмів проблема ще більше загострюється. У ході реформи писемності спочатку реформувалися тільки "сучасні", але не "древні" ієрогліфи. У бібліотеках є велика кількість старих книг, надрукованих ієрогліфами в повному накресленні. Їх продовжують використовувати в Гонконгу й на Тайвані. Різниться накреслення ієрогліфів у старих і нових книгах, у Китаї й за його межами[5,789][13,548-678].
При проведенні спрощення вихідним є принцип "звичності й зручності". Спрощення ґрунтується на звичках мас, що сформувалися в плин тривалого часу, і тому легко проводиться в життя. Колись ходовий скоропис, що застосовувався, Синшу фактично й ліг в основу накреслення спрощених знаків. Однак принципу "звичності й зручності" бракує раціональності й системності, що породжує безліч недоліків. Треба думати, що здійснення раціонального й системного спрощення виявиться досить важкою справою й може натрапити на протидію сили звички. "Другий проект спрощення китайської писемності" виявилося неможливим увести в дію саме тому, що в ньому мав місце відхід від принципу "звичності й зручності" і відповідно повністю змінився звичний вид ієрогліфів.
Різне накреслення тих самих ієрогліфів негативно позначається на культурному обміні. Проблема скорочення числа таких накреслень, збільшення їхньої однаковості й в остаточному підсумку стандартизація у всіх китаємовних громадах і навіть у Китаї й у Японії є складним, але важливим предметом дослідження.