А тепер розглянемо деякі правила вживання апострофа та м’якого знака.
Правопис апострофа у прізвищах нормується загальноприйнятими правилами.
Апостроф пишеться перед Я, Ю, Є, Ї:
а) після губних приголосних: Дерев'янко, Крип'якевич, П'ятницький, Клим'юк, Пилип'юк, Сав'юк, Стеф'юк, В’їдливий.
Написання без апострофа типу Вязовий, Завязун, Сапяний, Зубюк, Максимюк, Наумюк, Савюк, Вячеславів є помилковим;
б) після твердого р: Кир'ян, Мар'яненко, Мар'єнко;
в) у похідних від імені Лук'ян: Лук’янець, Лук’ яненко, Лук'янчук;
г) після префіксів: З'явин, Під'ярків.
Апостроф не пишеться:
а) якщо перед губним приголосним є інший приголосний, крім р, який належить до кореня: Довбяга, Лихвяк, Стовпяга, Ужвюк, але Черв'яченко, Карп'юк, Щерб'юк;
б) якщо літери я, ю, є вказують на м'якість приголосного р: Жабокряк, Варюта, Рюма.
Вживання м'якого знака
М'який знак пишеться:
а) у прізвищах, які закінчуються на м'який приголосний: Кметь, Ведмідь, Гринь, Дузь, Кисіль, Лесь, Сень, Швець, Філь.
Властиве українській мові пом'якшення кінцевого приголосного ц зберігається й у прізвищах: Буць, Миць, Проць, Тоць, Коць. Винятками є окремі прізвища, які походять від вигуків і звуконаслідувальних слів: Гоц, Пац, – а також антропоніми на ц німецького походження: Ганц, Гольц, Фільц;
б) у прізвищах із суфіксами -ець (-єць): Кравець, Компанієць, Федунець; -ань: Головань, Довгань, Сохань; -ень: Вихопень, Крекотень, Здибень, Мелень; -онь, -онька, -онько: Яронь, Махонько, Федоронько; -унь, -унька, -унько: Братунь, Сердунь, Галунька, Старунько; іль: Свистіль, Чикіль; -ель: Чепель; -оль: Жоголь, Щиголь; -ась Демидасъ, Микитась, Ромась; -ось: Гаврось, Павлось -усь: Бобрусь, Дмитрусь, Павлусь; -ись, -исько: Максись, Ковалисько, Павлисько; -еньк(ий): Біленький, Глухенький, Кривенький; -ськ(ий), -цьк(ий), -зьк(ий): Мачківський, Забродський, Красуцький, Підлузький;
в) у середині прізвищ після м'якого приголосного перед наступним к: Косоворотько; Редько, Гринько, Люлько;
г) після л перед м'яким приголосним: Гаврильців, Гульчак, Кибальчич, Ковальчук, Смульський, Чорнобильський, Шмигельський. Це правило стосується й написання форм непрямих відмінків від прізвищ типу Стрілець, Хоролець (Стрільця, Хорольця; Стрільцем, Хорольцем тощо);
д) після м'якого л перед звукосполукою йа, що позначається літерою я: Кальян, Тальянчук.
М'який знак не пишеться:
а) у прізвищах, які закінчуються на р: Гончар, Дігтяр, Кобзар, Лимар, Скляр,
– на губні й шиплячі приголосні: Голуб, Бородач, Пекач, Гладиш, Мариш, Троц;
б) після н перед ч та суфіксом -ськ(ий): Грінченко, Зінчук, Камінчук, Клименчук, Порохончук, Панчишин, Сенченко, Яблонський, Волинський, Познанський, Уманський.
До винятків належать прізвища типу Покиньчереда, Синьвечір, що становлять собою словосполучення, перше слово якого має кінцеве м'яке н;
в) після д перед -ченко, -чук, -чишин: Радченко, Федченко, Осадчук, Радчук, Федчишин.
Чергування звуків у відмінкових формах прізвищ
При словозміні прізвищ відбуваються властиві українській мові чергування:
а) приголосні г, к, х чергуються із з, ц, с перед закінченням і в давальному та місцевому відмінках однини прізвищ, що належать до першої відміни: Мишуга — Мишузі, Осика — Осиці, Чайка — Чайці, Косуха — Косусі, Солуха - Солусі;
б) голосні о, є чергуються в закритому складі з : Макогін — Макогона, Корінь — Кореня;
в) голосні о, є чергуються з нульовим звуком: Бурячок — Бурячка, Довженко — Довженка, Лобанок — Лобанка, Вихованець — Вихованця, Канівець — Канівця, Кравець — Кравця.
Але наведені закономірні фонетичні чергування в системі словозміни прізвищ витримуються непослідовно. Саме тут іменниковий тип прізвищ виявляє найбільше відхилень від фонетичної норми. Зокрема, при відмінюванні цілого ряду прізвищ порушується закономірність чергування о, е з і та о, е з нульовим звуком.
Існує ряд прізвищ відмінюються зі збереженням і у відкритому складі, наприклад: Кисіль (Кисіля), Куліш (Куліша), Сокіл (Сокіла), Чіп (Чіпа); при цьому порівняймо відмінювання в апелятивній лексиці киселя, кулеша, сокола, чопа тощо. Зберігається випадне о, е у відмінкових формах таких прізвищ, ях: Перець (Переця), Шершень (Шершеня), Щиголь (Щиголя); хоча в апелятивній лексиці буде перця, шершня, щигля.
Тенденція зберігати випадне о простежується при відмінюванні частини прізвищ із суфіксом -ок: Коршока, Сомока, Милока, Деминока.
Відомо, що відсутня перестановка голосного, характерна для відмінкових форм апелятивів швець (шевця, шевцеві), жнець (женця, женцеві), у непрямих відмінках аналогічних прізвищ: Швець — Швеця, Швецем; Жнець — Жнеця, Жнецем.
Відмінювання подвійних прізвищ
Подвійні прізвища, псевдоніми чоловічого роду відмінюються переважно в обох складових частинах: Білецького-Носенка, Бутника-Сіверського, Карпенка-Карого, Квітки-Основ'яненка, Немировича-Данченка, Чорного-Діденка та ін.
Винятки з цього правила стосуються тих подвійних прізвищ, перша частина яких сприймається як прикладка, а не як окреме прізвище: Кос-Анатольського, Май-Дніпровича, Яр-Кравченка, Цаль-Цалька, Драй-Хмари.
Словозміна складових компонентів подвійних прізвищ жінок підлягає загальним правилам відмінювання жіночих прізвищ, тобто за відмінками змінюються прізвища іменникового типу із закінченням -а(-я), а також прізвища у формі повних прикметників, дієприкметників і присвійних прикметників із суфіксами -ов(а), -ев(а), -ин(а). Інші типи прізвищ, які становлять першу або другу частину подвійного прізвища, лишаються незмінними: Гордієнко-Андріанової, Давидової-Медене, Лихогляд-Перепелиці, Медвецької-Лутак, Токаревої-Александрович, Логвиненко-Загородньої та ін.
Отже, вибір слова залежить від інтелектуального, культурного рівня особистості, від знання орфографії. Знаючи, скажімо, правила відмінювання прізвищ у вас ніколи не виникне труднощів у їх написанні. Вибір слова у тексті залежить від знання мови. Наведемо із синонімічного ряду приклади: відноситися – ставитися, славний – славетний, відомий – прославлений, твори – праці, тема – тематика, малювати – зображати – відтворювати, любимий – улюблений, щастя – везіння – талант, притаманний – властивий – характерний.
Кожне з цих слів потрібно вживати в контексті зі сполучуваними одиницями мови.