Syn : beautiful, handsome.
beauteous - прикметник. Датується 15 століттям (Etymology: Middle English, from beaute Date: 15th century. Зараз вживається фактично лише в поезії та замінюється словом beautiful.
Третій словотворчий ланцюжок виглядає так:
Beauty– beautify – beautifier.
У безпосередніх відносинах Beautyзнаходиться зі словом beautify ( to make beautiful or add beauty to), що означає «робити красивішим» ( датується 1526 роком), від якого вже пішло слово beautifier – програма тендітного форматування.
І нарешті четвертий ланцюжок:
Beauty– beautician
Beautician – датується 1924 роком, означає «косметолог»
Таким чином, історичний розвиток словотворчого гнізда beauty впливає на утворення дериватів слова beauty як на семантичному, так і на морфологічному рівні.
2.2 Структура словотворчого гнізда beauty у сонетарії Шекспіра
Епоха Вільяма Шекспіра у мовному відношенні входить у період раннєновоанглійскої мови, що охоплює другу половину XV століття і першу половину XVIII століття. Англійська мова цього періоду являє собою подальший і цілком закономірний розвиток системи англійської мови попереднього періоду.
У царині словотворення слід зазначити значне наповнення словникового складу мови новими словами, утвореними різними засобами словотворення, широко використовуються в цей період, а також широкий розвиток нового, досить продуктивного способу утворення нових слів: так званого кореневого способу словотворення, внаслідок відмирання різних формотворчих елементів, характерних для тієї чи іншої частини мови.
Вагомий внесок у словотворчі процеси англійської мови зробив саме Шекспір. Він поповнив англійську літературну мову новими незвичайними словами. Мова Шекспіра насичена неологізмами. Характерно також, що Шекспір використовує велику кількість значень та відтінків слів.
Але чудово не те, що Шекспір ввів у свої твори багато нових слів. Чудово, що велика кількість їх втрималося в англійській літературній мові. Причина не тільки у впливовості Шекспірівської сцени, і численності видання його творів, а й у самому підході Шекспіра до задачі розширення словника. Торкаючи безліч сфер життя, Шекспір майже не чіпає вузьких термінів, зрозумілих лише знавцям, а також не займає англійські діалекти, так як писав він лише для лондонської публіки.
Однак багатство мови Шекспіра полягає не стільки в кількості слів, скільки у величезній кількості значень і відтінків, у яких Шекспір вживає слово. Мова Шекспіра різко виділяється своїм семантичним багатством. Корінь цього багатства полягає в тому, що Шекспір широко черпав значення і відтінки значень слів з народної мови своєї епохи. А в той час сучасна англійська літературна мова ще перебувала у процесі становлення, і значення слів ще не були обмежені тлумаченням словників.
В англійській мові одне слово може бути як іменником, так і прикметником і дієсловом. В цьому відношенні особливо виділяється епоха Шекспіра. То був час, коли величезній кількості слів були додані нові граматичні функції. Серед своїх сучасників Шекспір і тут стоїть на першому місці. Образність мови Шекспіра обумовлена, в тому числі саме тим, що у нього слово особливо легко переходить з однієї граматичної категорії в іншу. Далі ми розглянемо уривки Шекспірівських сонет, в яких відбувається конверсія [ 20, c.99].
Розглянувши усі сонети Шекспіра, ми можемо виділити такі ланцюжки словотворчого гнізда beauty:
Beauty – beautiful
Beauty – beauteous
Порівнюючи з сучасним станом словотворчого гнізда beauty, з його численними дериватами, Шекспір не вживає у сонетах багато похідних слів від слова beauty. Та їх унікальність полягає в тому, що варіацій значень beauty та його похідних характеризується величезною кількістю.
Прочитавши сонети Шекспіра, ми можемо зазначити, що слово beauty та його похідні вживаються у віршах доволі часто.
Наприклад, у першому сонеті:
From fairest creatures we desire increase,
That thereby beauty's rose might never die,
But as the riper should by time decease,
His tender heir might bear his memory:
У цьому прикладі лексична одиниця , використана Шекспіром у цьому контексті, несе експресивну функцію, що допомагає створити на стільки яскравий образ якbeauty'srose. У цьому контексті beauty бере на себе семантичне значення так би мовити вічної молодості.
Отже за допомогою словотворення Шекспір створює нові образи. Заглибившись у творчість Шекспіра, можна дізнатись, що в цих сонетах він нібито переконує свого друга, що має неабияку красу, втілити її у своїх нащадків.
Таке ж саме значення beauty можна простежити у 2, 4, 5, 6, 7 сонетах та багато інших. Наприклад:
Сонет 2
When forty winters shall beseige thy brow,
And dig deep trenches in thy beauty's field,
Thy youth's proud livery, so gazed on now,
Will be a tatter'd weed, of small worth held:
Then being ask'd where all thy beauty lies,
Where all the treasure of thy lusty days,
To say, within thine own deep-sunken eyes,
Were an all-eating shame and thriftless praise.
How much more praise deserved thy beauty's use,
If thou couldst answer "This fair child of mine
Shall sum my count and make my old excuse,"
Proving his beauty by succession thine!
Сонет 4.
Unthrifty loveliness, why dost thou spend
Upon thyself thy beauty's legacy?
Nature's bequest gives nothing but doth lend,
And being frank she lends to those are free.
Then, beauteous niggard, why dost thou abuse
The bounteous largess given thee to give?
Profitless usurer, why dost thou use
So great a sum of sums, yet canst not live?
For having traffic with thyself alone,
Thou of thyself thy sweet self dost deceive.
Then how, when nature calls thee to be gone,
What acceptable audit canst thou leave?
Thy unused beauty must be tomb'd with thee,
Which, used, lives th' executor to be.
Сонет 5
For never-resting time leads summer on
To hideous winter and confounds him there;
Sap cheque'd with frost and lusty leaves quite gone,
Beauty o'ersnow'd and bareness every where:
Сонет 6
Then let not winter's ragged hand deface
In thee thy summer, ere thou be distill'd:
Make sweet some vial; treasure thou some place
With beauty's treasure, ere it be self-kill'd.
Сонет 7
Yet mortal looks adore his beauty still,
Attending on his golden pilgrimage;
В 4 сонеті Шекспір конвертує слово beauty у прикметник beauteous, що має те сама значення, що й beautiful. Тут Шекспір застосовує гру слів, такий собі каламбур beauteousniggard.
Then, beauteous niggard, why dost thou abuse
The bounteous largess given thee to give?
Profitless usurer, why dost thou use
So great a sum of sums, yet canst not live?
Таке ж саме значення beauty можна простежити у цьому уривку:
Then, were not summer's distillation left,
A liquid prisoner pent in walls of glass,
Beauty's effect with beauty were bereft,
Nor it nor no remembrance what it was:
У цих строках Шекспір використовує повтор: Beauty's effect with beauty were bereft. У цьому випадку лексема beauty використовується, щоб показати швидкоплинність краси, те, що вона не вічна. Він створює це за допомогою гри слів. Під фразою withbeauty Шекспір розуміє «з легкістю». І знову beauty отримує у Шекспіра новий відтінок значення.
Savethatmysoul'simaginarysight
Presents thy shadow to my sightless view,
Which, like a jewel hung in ghastly night,
Makes black night beauteous and her old face new.
У цих рядках beautious отримує інше семантичне значення «пречудовий», «відмінний». Так само як і тут:
Why didst thou promise such a beauteous day,
And make me travel forth without my cloak,
To let base clouds o'ertake me in my way,
Hiding thy bravery in their rotten smoke?
Those petty wrongs that liberty commits,
When I am sometime absent from thy heart,
Thy beauty and thy years full well befits,
For still temptation follows where thou art.
У 41 сонеті Шекспір вживає слово beauty для узагальнення образу, де мається на увазі «зовнішній вигляд» герою. Тобто beauty набуває у Шекспіра нового значення, «зовнішність».
Також, говорячи про зовнішній вигляд, Шекспір вживає слово beauty у 77 сонеті:
Thy glass will show thee how thy beauties wear,
Thy dial how thy precious minutes waste;
У 54 сонетіШекспірзастосовує іменникbeauty і відразу ж конвертує його у прикметник beauteous, що також створює гру слів:
O, how much more doth beauty beauteous seem
By that sweet ornament which truth doth give!
Завдяки повторенню та конверсійному словотворенню у цьому відривку Шекспір доносить думку, що краса не справжня без правди. В даному випадку словотворення виконує конструктивну функцію, допомагаючи точніше та яскравіше донести зміст висловлювання.
Розглядаючи 106 сонет, можна підмітити такі особливості вживання слова beauty та його деривату beautiful:
When in the chronicle of wasted time
I see descriptions of the fairest wights,
And beauty making beautiful old rhyme
In praise of ladies dead and lovely knights,
У цьому прикладі повторення Andbeautymakingbeautifuloldrhyme основано на використанні однорідних членів речення, що робить зрозумілим зміст вірша, виходячи з контексту.
У 95 сонеті Шекспір також вживає слово beauty:
How sweet and lovely dost thou make the shame
Which, like a canker in the fragrant rose,
Doth spot the beauty of thy budding name!
O, in what sweets dost thou thy sins enclose!
Тут можна побачити, що beauty забарвлено новим значенням, а саме «чистота», «правдивість». З контексту видно, що тут автор говорить про незаплямоване ім’я.
Простеживши вживання словотвірного гнізда beauty, тобто його похідні, можна сказати, що воно вживається У Шекспіра дуже часто та несе дуже різноманітні значення. Найчастіше ці слова емоційно забарвлені та виконують експресивну функцію. Часто Шекспір конвертує слова, використовуючи контекст для розуміння змісту висловлювання.
Та як правило новостворене слово близьке по значенню іншим словам, вже існуючим, воно набуває лише семантичного забарвлення.
Як ми могли помітити, Шекспір вживає слово beauty та його похідні як у звичному для нас значенні, так і зовсім новому. Новим смислом, що отримало слово beauty, воно завдячує Шекспіру. Він зробив величезний внесок у словотворення в англійській мові, особливо у сфері семантичного (не морфологічного) словотвіру. Шекспір і досі залишається одним із найкращих майстрів словотворення [14, c.80].
ВИСНОВКИ
Одним із важливих аспектів вивчення мови, її організацію, становлення та розвиток протягом історії є вивчення словотворчості. Вона є відображенням особливостей мислення, спробою людини висловити різноманіття світу, безмежну непізнаність світобудови. З плином часу активність словотворчого процесу знижується, але словотворчість зберігає свою актуальність і в сучасній літературі. У чому ж полягає життєвість цього явища, які причини словотворчості, особливості створення та функціонування новоутворень? Відповісти на ці та багато інших питань намагалися багато вчених, аналізуючи різні новоутворення.