Alice: I’m sure I’m not Ada, for her hair goes in such long ringlets, and mine does not go in ringlets at all; and I’m sure I can’t be Mabel, for I know all sorta of things and she, oh, she knows very little…Let me see: fourtimes five is twelve, and four times six is thirteen, and four times seven is, oh dear [20, c.48]!
В монолозі Аліси спостерігаємо порушення максими якості, так як вона стверджує речі, які ніяк не можуть виявитися правдою, а додаючи числа, робить неправильні математичні підрахунки, тобто за браком досвіду вона недостатньо компетентна для надання такої інформації. Порушення максими якості в цьому випадку призводить до створення комічного ефекту через алогізм, оскільки умовиводи Аліси побудовані на аналогії і не мають пізнавального значення [27].
Dodo: Theraceisover.
Crowd: Butwhohaswon?
Dodo: Everybodyhaswon [20, c.59].
Очевидно, що порушено максиму релевантності, адже під час перегонів хтось виграє, а хтось програє, і ці перегони не виняток. Репліка Додо не співвідноситься з заданим питанням, що призводить до алогізму.
Mouse: But she must have a prize herself, you know.
Dodo: Of course. What else have you got in your pocket?
Alice: Only a thimble.
Dodo: Hand it over here. We beg your acceptance of this elegant
thimble[20, c.60].
Алогізм виступає результатом порушення максими якості, оскільки Додо точно знає, що наперсток належить Алісі, і тим не менше вручає їй його, неначе приз за перемогу у грі.
Caterpillar: Soyouthinkyou’rechanged, doyou?
Alice: I’m afraid, I am, sir. I can’t remember things as I used - and I don’t keep the same size for ten minutes together.
Caterpillar: Can’t remember what things?
Alice: Well, I’ve tried to say ‘How doth the little busy bee’, but it all came different[20, c.83].
В обох реактивних репліках Аліса порушує максиму способу, оскільки її репліки характеризуються неточністю і двозначністю; тим більше Аліса робить невірне припущення про власні зміни, аргументуючи це тим, що вона не в змозі згадати правильні слова вірша. Хибний умовивід призводить до створення алогізму, який спричиняє комічний ефект.
Fish-footman: FortheDuchess. AninvitationfromtheQueentoplaycroquet.
Foot-footman: FromtheQueen. Aninvitation for the Duchess to play croquet [20, c.93].
Порушено максиму релевантності - згідно кооперативного принципу, відповіддю на запрошення має бути або його прийняття, або відхилення. Результат - автор створює комічний ефект завдяки ситуації алогізму, адже відбувається порушення логічного зв’язку між різними частинами діалогу.
Alice: How am I to get in?
Footman: Are you to get in at all?
That’s the first question, you know[20, c.95].
Так, розмова Аліси і лакея є наочним прикладом низки послідовних порушень максими релевантності, оскільки відповідати питанням на питання означає порушити дану максиму. Результат порушення максими релевантності - утворення алогізму (порушення логічного зв’язку між репліками).
Alice: Please, would you tell me why your cat grins like that?
Duchess: It’s a Cheshire cat and that’s why. Pig [20, c.97]!
Репліка Герцогині є неточною, оскільки її відповідь на запитання дівчини не пояснює, чому власне посміхається кіт, тому припускаємо, що в даному випадку відбувається порушення максими способу. Крім того, письменник виділяє окремий компонент фразеологічної єдності - вираз ‘togrinlikeaCheshirecat’ - і перетворює його на одного з персонажів казки. Вважаємо, що цей приклад, утворений в результаті порушення максими способу "висловлюйся зрозуміло" і авторського стилістичного прийому, яким він "оживляє" вище зазначений фразеологізм, сприяє створенню алогізму, що призводить до комічного ефекту.
Alice: CheshirePuss, wouldyoutellme, please, whichwayIoughttowalkfromhere?
Cheshire Cat: That depends a good deal on where you want to get to.
Alice: I don’t much care where…
Cheshire Cat: Then it doesn’t matter which way you walk.
Alice: …so long as I get somewhere.
Cheshire Cat: Oh, you are sure to do it if you only walk long
enough[20, c.102].
В даному випадку очевидним є багаторазове порушення максими релевантності Чеширським Котом, так як його реактивні репліки однозначно можуть бути інтерпретовані як невідповідні. У свою чергу, Аліса двічі порушує максиму способу, оскільки ухиляється від простого і стислого пояснення своїх намірів. Ясно, що порушення максим релевантності і способу свідчать про нераціональний напрямок розмови, внаслідок якого автор досягає гумористичного ефекту за допомогою ситуації алогізму, так як напрям розмови відбувається за випадковими асоціаціями.
The table was a large one, but the three were all crowded together at the corner of it. ‘No room! No room! ’ they cried out when they saw Alice coming.
‘There’s plenty of room’, said Alice indignantly[20, c.107].
Звірі, присутні на чайній церемонії, свідомо обманюють Алісу. Описувана ситуація алогізму - приклад ігнорування максими якості. Результатом є комічна ситуація, адже неправда вельми очевидна, і їм не вдається ввести Алісу в оману.
Утворення гумористичного ефекту в нижче наведеному прикладі досягається в результаті низки послідовних порушень співрозмовниками максими способу: адже репліки Березневого Зайця та Капелюшника характеризуються відсутністю однозначності та будуються на принципі topsy-turvyrhymes, де все навмисно переплутано і переставлено, і кожен логічний умовивід призводить до абсурдного висновку.
Hatter: Why is a raven like a writing desk?
Alice: I believe I can guess that.
March Hare: Do you mean that you think you can find out the answer to it?
Alice: Exactly so.
March Hare: Then you should say what you mean.
Alice: I do, at least - at least I mean what I say - that’s the same thing, you know.
Hatter: Not the same thing a bit! Why, you might just as well say that ‘I see what I eat’ is the same thing as ‘I eat what I see’.
March Hare: You might as well say that ‘I like what I get’ is the same thing as ‘I get what I like’.
Dormouse: You might as well say that ‘I breathe when I sleep’ is the same thing as‘I sleep when I breathe’!
Hatter: It is the same thing with you [20, c.108].
Заключна репліка Капелюшника, адресована Соні, є порушенням максими якості, як результат - утворення алогізму.
Alice: What a funny watch! It tells the day of the month, and doesn’t tell what o’clock is it!
Hatter: Why should it. Does your watch tell you what year is it?
Alice: Of course not, but that’s because it stays the same year for such a long time together.
Hatter: Which is just the case with mine.
Alice: I don’t quite understand you.
Hatter: The Dormouse is asleep again [20, c.110].
Аліса і жителі країни Чудес сприймають категорію часу по-різному, саме тому під час розмови про особливості годинника Капелюшника раціональний обмін думками не відбувається. Навпаки, раз за разом мовці порушують максиму способу та кількості - їхні висловлювання не тільки не розкривають зміст понять, а й не надають необхідної кількості інформації для співрозмовника. Для успішної кооперації необхідна детальна інформація про об’єкт обговорення, оскільки кожен з учасників діалогу має власний, відмінний досвід щодо вирішення цього питання. Порушення максими способу та кількості свідчать про утворення алогізму.
Ремарка Капелюшника "TheDormouseisasleepagain." - суперечитьімплікатурі якості й інтерпретується як невідповідна; результат порушення імплікатури якості - утворення нонсенсу.
У контексті вище зазначеного діалогу недотримання максим способу, кількості, релевантності та утворення стилістичних прийомів алогізму та нонсенсу призводять до появи гумористичного ефекту.
Hatter: Well, I’d hardly finished the first verse, when the Queen bawled out: ‘He’s murdering the time! Offwithhishead’ [20, c.112]!
З розповіді Капелюшника про прийом у Королеви можна чітко виділити порушення нею максими способу та релевантності.
По-перше, Королева вдається до трансформації сталого виразу "tokillthetime", ігноруючи цим максиму способу та вимогу уникати двозначності - гра слів побудована на синонімії "tokill - tomurder". Одночасно з цим вона порушує максиму релевантності, вимагаючи, щоб за невдалий з її погляду виступ її підданому відрубали голову - абсурдний умовивід. На нашу думку, таке порушення максим способу та релевантності сприяє утворенню алогізму.
Alice: Would you tell me, please, why you are paіnting those roses?
Two: Why, the fact is, you see, miss, this here ought to have been a red-rose tree, and we put a white one in by mistake, and if the Queen was to find it out, we should all have our heads cut off, you know. So you see, miss, we’re doing our best, afore she comes, to… [20, c.120].
Очевидно, що Двійка порушує максиму кількості - її внесок до розмови містить багато зайвої інформації. Ігнорування максими кількості призводить до утворення алогізму (алогічне пояснення).
Alice: MynameisAlice, sopleaseyourmajesty.
Queen: And who are these?
Alice: How should I know? It’s not the business of mine.
Queen: Off with her head [20, c.122]!
Демонструючи ввічливість на початку розмови, Аліса своєю наступною реплікою різко змінює тон діалогу, відповідаючи питанням на питання, вона порушує максиму релевантності, тому що на цій стадії розмови її внеском мала б бути чітка і зрозуміла відповідь на питання Королеви. Реакція Королеви на репліку дівчини - теж приклад порушення максими релевантності, оскільки наказувати зітнути людині голову лише через те, що вона не знає відповідь на поставлене питання - це алогізм (хід думок Королеви порушує правила логіки).
Cheshire Cat: How are you getting on?
Alice: I don’t think they play at all fairly, and they all quarrel so dreadfully one can’t here one’s self speak - and they don’t seem to have any rules in particular; at least, if there are, nobody attends to them - and you have no idea how confusing it is all the things being alive; for instance, there’s the arch I’ve got to go through next walking about at the other end of the ground - and I should have croqueted the Queen’s hedgehog just now, only it ran away when it saw mine coming [20, c.128]!
Реактивна репліка Аліси на запитання Чеширського Кота - демонстрація порушення максими кількості: Аліса ухиляється від точної відповіді на поставлене питання на користь багатослівної розповіді про правила гри в крикет. Одночасно, дівчина порушує максиму релевантності, так як навіть така розгорнута репліка недоречна, тому що Чеширський Кіт не отримує відповіді на своє питання. Порушення максим кількості та релевантності призводить до появи алогізму, адже спостерігаємо логічний розрив між реплікоюстимулом Чеширського Кота та реактивною реплікою Аліси.
King: Well, it must be removed. My dear! I wish you would have this cat removed!