Урахування механізму метафоризації дало змогу виокремити три різновиди асоціативно-термінальної мотивації віддієслівних іменників сучасної української мови : структурно-метафоричний, дифузно-метафоричний, гештальтний.
Структурно-метафоричний різновид характеризується уподібненням донорської та реципієнтної зон на основі одного суміжного поняття. Наприклад, мотиватором іменника бігуни "спаровані камені для розтирання зерна, подрібнення каменя й т. ін. в дробильній машині" обрано дієслово бігати " швидко пересуватися на ногах у різних напрямках". Суміжним при поєднанні сфер інструмент - людина є поняття "рухатися": під час розмелювання зернових чи подрібнення різних матеріалів ці камені обертаються.
Дифузно-метафоричний різновид асоціативно-термінальної мотивації відображає дифузну природу поєднання донорської та реципієнтної сфер на підставі асоціативного комплексу - ореолу (В. М. Телія), який може відповідати сценарію. Так, унаслідок актуалізації вбудованого до асоціативно-термінальної частини фрейму сценарію сформувався віддієслівний іменник прогонич "залізний прут для замикання віконниць, дверей, воріт", мотиватором якого є предикат прогонити "примушувати кого-небудь іти, виходити геть звідкись, виганяти". Пояснити модель аналогізації концептів ЛЮДИНА - АРТЕФАКТ можна описово, залучивши досвідні знання : закриті на ніч двері, віконниці ніби проганяють неочікуваних гостей, дають зрозуміти, що не слід турбувати господарів у пізню годину.
Гештальтний різновид характеризується вибором мотиватора-асоціата, що є результатом аналогії зорових, слухових, тактильних, одоративних відчуттів, які утворюють гештальти - цілісні нерозчленовані структури свідомості. Наприклад, іменник заструг "сніговий замет", мотиватором якого є дієслово застругувати "стругаючи, знімати верхній шар чого-небудь, робити щось рівним, гладеньким", відображає подібність зорових і тактильних відчуттів, що опосередковують гештальтну природу мотивації концептосфери ПРИРОДА. Уподібнення слухових відчуттів є когнітивним підґрунтям мотивації лексеми заплачка "складова частина в думах, яка є емоційно-психологічним вступом до розгортання сюжету думи" (інтонаційно виконання частини думи нагадує плач людини).
Асоціативно-термінальна мотивація звичайно притаманна вторинній номінації девербативів-іменників. Метафорична семантика похідних субстантивів може формуватися в різний спосіб:
1) унаслідок асоціативної симіляції дієслів-мотиваторів у прямому значенні: пересміювати "висміювати всіх чи багатьох, усе чи багато чого-небудь" > пересмішник "той, хто любить висміювати або смішити кого-небудь", "птах, що наслідує голоси інших птахів";
2) на основі переносного значення мотивуючих : будувати "споруджувати, зводити яку-небудь будівлю (будівлі)" > будівник "той, хто будує, споруджує що-небудь, працює на будівництві" будувати "перен. створювати, організовувати що-небудь" > будівник "перен. той, хто створює що-небудь, творець";
3) у результаті метафоризації субстантивів у прямому номінативному значенні : виводити "плодити потомство (про птахів, тварин)" > виводок "сукупність малят, які тримаються разом (про птахів або тварин)", "перен., жарт. про велику кількість дітей у родині". Актуалізованими в процесі метафоричної аналогізації звичайно є концепти ЛЮДИНА, ТВАРИНА, ПРЕДМЕТ, що репрезентує основні принципи метафоризації: антропоморфізм, зооморфізм і побутоцентризм.
ВИСНОВКИ
Головні наукові й практичні результати дослідження відображено в таких положеннях:
1. Мотивація девербативів-іменників сучасної української мови в когнітивно-ономасіологічному аспекті є лінгвопсихоментальною операцією встановлення семантичної та формальної залежності між дієсловом-мотиватором і похідним субстантивом на підставі зв'язків різних компонентів структури знань про позначене в етнічній свідомості. Когнітивно-ономасіологічне дослідження мотивації уможливлює поглиблення знань про ономасіологічні зв'язки дієслова й іменника та механізм позначення певного складника ситуації на основі предиката-мотиватора як центру цієї ситуації.
2. Двоетапність когнітивно-ономасіологічного аналізу, що передбачає інтерпретацію ономасіологічної структури та моделювання фрагмента знань про позначене, дає змогу встановити шлях від формування мотиваційної бази до вибору дієслова-мотиватора й утворення ономасіологічної структури віддієслівного іменника української мови.
3. Залежно від місця мотиватора-предиката в структурі знань про позначене, у масиві українських девербативів-іменників виокремлено три типи мотивації: пропозиційно-диктумну, асоціативно-термінальну й модусну.
4. Пропозиційно-диктумна мотивація є найбільш поширеною. За загальним механізмом вона метонімічна, оскільки субстанційний складник ситуації означується на підставі суміжності з процесом, пойменованим дієсловом.
Пропозиційно-диктумний тип мотивації віддієслівних іменників української мови має три різновиди : предикатно-аргументний характеризується використанням певної предикатно-аргументної структури як мотиваційної бази найменування; категорійний різновид передбачає поняттєво тотожний статус твірного й похідного в структурі знань про позначене; гіпонімічний ґрунтується на виборі мотиватора, що позначає один із видових предикатів класу, представленого в структурі знань про позначене.
5. Асоціативно-термінальна мотивація українських девербативів-іменників характеризується вибором дієслова-мотиватора метафоричного статусу на підставі аналогійних зв'язків з іншими концептуальними сферами свідомості, серед яких найбільш регулярною є донорська сфера людина, що репрезентує основний принцип метафоризації - антропоморфізм. За загальним механізмом асоціативно-термінальна мотивація є метафоричною, тому що вибір знаків-мотиваторів відбувається за подібністю. Урахування специфіки механізмів метафоризації дало змогу виокремити три різновиди асоціативно-термінальної мотивації віддієслівних іменників української мови : структурно-метафоричний, дифузно-метафоричний, гештальтний.
6. Модусна мотивація відображає оцінно-емоційні властивості мотиватора, що переносяться на позначувану субстанцію. Цей тип мотивації не реалізується у віддієслівних іменниках української мови автономно, а поєднується з пропозиційно-диктумною та асоціативно-термінальною.
7. Тип і різновид мотивації віддієслівних іменників-полісемантів визначається для кожного їхнього значення. У когнітивно-ономасіологічному аспекті системні зв'язки між значеннями встановлюються на підставі мотиваційних особливостей. Урахування концептуальної проекції цих зв'язків уможливило виокремлення семантично зумовленої, ономасіологічно зумовленої та змішаної полісемії девербативів-іменників української мови.
ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В ПУБЛІКАЦІЯХ
1. Ярмоленко Г.А. Пропозитивна (метонімічна) мотивація nomina agentis у сучасній українській мові / Г.А. Ярмоленко // Актуальні проблеми металінгвістики : науковий збірник у 2 ч.- Черкаси, 2001. - Ч. 1. - С. 20-23.
2. Ярмоленко Г.А. Проблеми мотивації в науці / Г. А. Ярмоленко // Наукова спадщина професора С.В. Семчинського і сучасна філологія : зб. наук. праць у 2 ч. - К, 2001. - Ч. 2. - С. 608-611.
3. Ярмоленко Г.А. Категорійне значення виду в семантичній структурі nomina agentis / Г.А. Ярмоленко // Наукові записки. Серія : Філологічні науки (мовознавство). - Кіровоград, 2001. - Вип. 31. - С. 83-85.
4. Ярмоленко Г.А. Метонімічна мотивація девербативів: когнітивно-ономасіологічний аспект / Г.А. Ярмоленко // Гуманітарний вісник. Серія : Іноземна філологія: Всеукр. зб. наук. праць - Черкаси, 2001. - Число п'яте. - С. 265-267.
5. Ярмоленко Г.А. Nomina actionis як носій регулярних метонімічних значень / Г.А. Ярмоленко // Південний архів. Філологічні науки: зб. наук. праць. - Херсон, 2001. - Вип. X. - С. 86-89.
6. Ярмоленко Г.А. Предикатно-аргументна мотивація агентивних девербативів (когнітивно-ономасіологічний аспект) / Г.А. Ярмоленко // Вісник Черкаського ун-ту. Серія : Філолологічні науки. - Черкаси, 2003. - Вип. 44. - С. 82-89.
7. Ярмоленко Г.А. Структурно-метафорична мотивація українських віддієслівних іменників / Г.А. Ярмоленко // Актуальні проблеми металінгвістики: збірник наукових статей за матеріалами IV Міжнародної наукової конференції. - Черкаси, 2005. - С. 251-253.
8. Ярмоленко Г.А. Критерії встановлення напрямку похідності в парах "дієслово - іменник" / Г.А. Ярмоленко // Українська філологія: теоретичні та методичні аспекти вивчення. Збірник праць науково-практичних читань до 80-річчя Г.Р. Передрій. - Черкаси, 2005. - С. 306-309.
9. Ярмоленко Г.А. Асоціативно-термінальна мотивація девербативів-іменників / Г.А. Ярмоленко // Лінгвістичні студії: зб. наук. праць / Мін-во освіти і науки України, Черкас. нац. ун-т ім. Б. Хмельницького. - Черкаси, 2006. - Вип. 2. - С. 42-48.
10. Ярмоленко Г.А. Особливості мотивації віддієслівних іменників із вторинним метафоричним значенням / Г. А. Ярмоленко // Павло Гнатович Житецький і сучасна українська лінгвістика: зб. матер. Всеукр. наук. конф. - Черкаси, 2007. - С. 155-161.
11. Ярмоленко Г.А. Особливості мотивації віддієслівних іменників-полісемантів / Г.А. Ярмоленко // Мовознавчий вісник : зб. наук. праць / Мін-во освіти і науки України, Черкас. нац. ун-т ім. Богдана Хмельницького; відп. ред. Г.І. Мартинова. - Черкаси, 2007. - Вип. 4. - С. 65-71.