Ціною на валютному ринку є валютний курс. Він являє собою ціну грошової одиниці даної валюти в грошових одиницях іншої валюти. Валютний ринок має власну інфраструктуру і широко розвинуту систему сучасних комунікацій, що забезпечують оперативний зв'язок між усіма суб'єктами ринку не тільки в межах окремих країн, а й у світовому масштабі. Залежно від організації торгівлі валютний ринок поділяється на біржовий і позабіржовий. На біржовому ринку торгівля валютою здійснюється організовано на спеціальному "майданчику", який називається валютною біржею. Хоч біржі звичайно не є комерційними підприємствами, проте за свої послуги вони стягують вагомі комісійні. Тому суб'єкти валютного ринку все менше звертаються до послуг традиційних бірж, і вони поступово згортають свою діяльність.
Прискорено розвивається позабіржова валютна торгівля, коли продавці і покупці валюти вступають у прямі зв'язки між собою. Сучасні засоби зв'язку й електронні інформаційні технології дають змогу зробити це значно швидше й дешевше, ніж через біржу. Ці тенденції захопили вже й Україну. З початку 2000 р. перестала здійснювати операції з торгівлі валютою Українська міжбанківсь-ка валютна біржа. Уся торгівля здійснюється через міжбанківський валютний ринок, на якому комерційні банки безпосередньо один в одного купують і продають валюту за свій рахунок чи за дорученнями клієнтів, які в цьому разі є кінцевими покупцями і продавцями валюти. Як свідчить світова практика, на секторі біржового ринку поступово зосереджується переважно окремі валютні операції, технологія здійснення яких передбачає централізоване виконання через біржу (ф'ючерсні, опціонні та ін.) [64].
Валютний ринок має свою структуру, яка включає національні (місцеві) ринки, міжнародні ринки та світовий ринок. Вони розрізняються за масштабами і характером валютних операцій, кількістю валют, що продаються-купуються, рівнем правового регулювання тощо.
Національні валютні ринки існують у більшості країн світу, вони обмежуються економічним простором конкретної країни і регулюються її національним валютним законодавством. Міжнародні валютні ринки сформувалися у країнах, в яких до мінімуму зведені обмеження на валютні операції (валютні обмеження). Такі ринки регулюються скоріше за все міждержавними угодами, домовленостями самих учасників цих ринків, традиціями. Розміщуються вони переважно у містах із вдалим географічним положенням та з великою концентрацією транснаціональних банків, небанківських фінансових структур, комерційних компаній, яким потрібно здійснювати платежі на широких просторах світового ринку. Це, зокрема, Лондон, Нью-Йорк, Париж, Цюріх, Франкфурт-на-Майні, Сан-Франциско, Торонто, Токіо, Сінгапур, Гонконг та ін.
Розвиток новітніх засобів телекомунікацій та інформаційних технологій дає можливість поєднати окремі міжнародні ринки в єдиний світовий валютний ринок, який здатний функціонувати практично цілодобово. Це забезпечується географічним розміщенням окремих ринків: з початком доби відкриваються азіатські ринки Токіо, Гонконгу, Сінгапура, після їх закриття починають працювати ринки європейські - Франкфурта, Парижа, Лондона, а під кінець їх роботи відкриваються ринки американського континенту - Нью-Йорка, Лос-Анджелеса тощо. Завдяки цьому будь-який суб'єкт валютного ринку може в будь-який час доби купити-продати валюту, оперативно зв'язавшись з відповідним міжнародним центром валютної торгівлі. Щоденні обороти світового валютного ринку перевищують декілька трильйонів доларів США і швидко збільшуються, що свідчить про величезні розмахи валютних потоків на світовому ринку [64].
Валютний ринок можна класифікувати і за іншими критеріями:
· за характером операцій: ринок конверсійних операцій; ринок депозитно-кредитних операцій;
· за територіальним розміщенням: європейський, північноамериканський, азіатський та ін.;
· за видами конверсійних операцій: ринок ф'ючерсів, ринок опціонів тощо;
· за формою валюти, якою торгують: ринок безготівкових операцій, ринок готівки.
Ринок конверсійних операцій є найтиповішим для валютного ринку взагалі, його ключовим елементом. На цьому ринку купівля-продаж здійснюється в традиційній формі, переважно на еквівалентних засадах шляхом обміну рівновеликих цінностей, представлених різними валютами. Якраз на цьому ринку складаються умови для формування зовнішньої ціни грошей - їх валютного курсу.
Ринок депозитно-кредитних операцій - це досить специфічний сектор валютного ринку, на якому купівля-продаж валюти має умовний характер, що проявляється в залученні банками інвалюти на депозитні вклади на узгоджені строки та в наданні банками інвалютних позичок на різні строки. На відміну від ринку конверсійних операцій на цьому ринку ціна валюти формується у вигляді процента.
Валютний ринок виконує певні функції, в яких виявляється його призначення й економічна роль. Основними його функціями є:
· забезпечення умов та механізмів для реалізації валютної політики держави;
· створення суб'єктам валютних відносин передумов для своєчасного здійснення міжнародних платежів за поточними і капітальними розрахунками та сприяння завдяки цьому розвитку зовнішньої торгівлі;
· забезпечення прибутку учасникам валютних відносин;
· формування та урівноваження попиту і пропозиції валюти і регулювання валютного курсу;
· страхування валютних ризиків;
· диверсифікація валютних резервів.
Названі функції реалізуються через виконання суб'єктами ринку широкого кола валютних операцій. Стан кон'юнктури валютного ринку виявляється у зміні співвідношення між попитом і пропозицією окремих валют, що, у свою чергу, є ключовим чинником впливу на валютний курс. Тому чинники, що визначають кон'юнктуру валютного ринку, одночасно є і чинниками зміни валютного курсу [40, 64, 60].
Питання валютно-курсової політики України завжди перебувають у центрі уваги уряду, банків, населення країни. Проте вони й досі залишаються не розв'язаними, складними і дискусійними, передусім через невизначеність шляхів здійснення цієї політики в умовах перехідної економіки.
Розглянемо ситуацію на валютному ринку України, яка склалася у 2005 р. Протягом 19–21 квітня 2005 року відбулося стрімке падіння курсу американського долара до української гривні. НБУ зміцнив офіційний курс гривні на 2,7% – з 5,19 грн./$1 до 5,05 грн./$1 й утримує його на цьому рівні. Наслідком цієї події стала дестабілізація валютно-фінансового ринку України. Які ж причини викликали падіння курсу американського долара до української гривні?
З боку Президента України, Кабінету Міністрів, НБУ висловлювалися різноманітні пояснення ситуації. Однак не було викладено аргументованих причин валютної дестабілізації, не зроблено системного аналізу її наслідків для розвитку народногосподарського комплексу країни, зовнішніх зв’язків, інвестиційного клімату. Ми впевнені, що падіння курсу долара – не випадкове кон’юнктурне явище. Воно обумовлене цілою низкою об’єктивних і суб’єктивних чинників.
По-перше, починаючи з грудня 2006 року, Кабмін активно здійснював розміщення облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) серед резидентів і нерезидентів. 14 грудня 2006 р. Міністерство фінансів України продало ОВДП та залучило до Держбюджету близько 215,45 млн. грн., 5 січня 2005 р. – 543,12 млн. грн., 18 січня – майже 513,37 млн. грн., 1 лютого – близько 1 086,61 млн. грн. Таким чином, за січень-лютий 2005 р. головне фінансове відомство країни продало ОВДП загалом на суму 2 143,10 млн. грн.
1 березня 2005 р. Міністерство фінансів України провело додаткове розміщення 5-річних ОВДП на 245,63 млн. грн., а 5 квітня – ще на 265,02 млн. грн. Через тиждень Мінфін знову вдався до продажу облігацій – уже на суму 792,36 млн. грн., а 19 квітня – на 2 234,52 млн. грн. В цілому, за період від 14 грудня 2006 р. до 19 квітня 2005 р. Міністерство фінансів України випустило та розмістило ОВДП на суму близько 5 896,08 млн. грн.
Політика запозичень продовжилася й після істотного зміцнення гривні 19–21 квітня 2005 року. 27 квітня до Державного бюджету України шляхом продажу ОВДП було залучено 448,43 млн. грн.
Таким чином, з 14 грудня 2006-го по 30 квітня 2005 р. Міністерство фінансів України продало облігацій внутрішньої державної позики на суму 6 344,51 млн. грн. (табл. 1.1).
Таблиця 1.1
Динаміка продажу облігацій внутрішньодержавної позики за період
від 14 грудня 2006 р. до 30 квітня 2005 р.
| Період | 31.12.2006 | 31.01.2005 | 28.02.2005 | 31.03.2005 | 30.04.2005 |
| Залучено коштів від розміщення облігацій | 215,45 | 1056,49 | 1 086,61 | 245,63 | 3740,33 |
Необхідно підкреслити, що облігації внутрішньої державної позики придбали переважно нерезиденти України, які здійснюють валютні операції в американських доларах. Таким чином у країну надійшли величезні обсяги доларової маси. З другого боку, в результаті розміщення ОВДП була зв’язана велика маса гривні.
По-друге, від 31 грудня 2006 р. до 30 квітня 2005 р. значно зросли банківські вклади фізичних осіб у ВКВ (у доларовому еквіваленті) – на $685,6 млн. (табл. 1.2).
Таблиця 1.2
Динаміка зростання банківських вкладів фізичних осіб у ВКВ
від 31 грудня 2006 р. до 30 квітня 2005 р.
| Період | Банківські вклади фізичних осіб у ВКВ (у доларовому еквіваленті), млн. дол. США |
| на 31.12.2006 | 3 614,2 |
| на 31.01.2005 | 3 832,0 |
| на 28.02.2005 | 4 076,4 |
| на 31.03.2005 | 4 175,8 |
| на 30.04.2005 | 4 299,8 |
Зростання доларової маси на банківських рахунках фізичних осіб позитивно вплинуло на ліквідність банківської системи країни, сприяло стабілізації гривневої грошової маси, стримувало її емісію. Таким чином створювалася надлишкова пропозиція американської валюти.