Превентивна функція — фінансування заходів для запобігання страхової події, обумовленої договором страхування (обладнання протипожежними устаткуваннями об'єктів страхування, придбання медикаментів, фінансування заходів із запобігання ДТП та ін.).
Інвестиційна функція — поліпшення стану грошового обігу, підвищення купівельної спроможності національної валюти, збільшення інвестиційних можливостей країни.
Зазначені функції страхування є специфічними. Проте у сфері страхової діяльності виявляються й інші функції, а саме: контрольна функція (притаманна фінансам у цілому); ціноутворення (вартісна категорія).
2. Витрати страховика.
2. 1. Характеристика витрат страховика.
Будь-яке підприємство у своїй діяльності здійснює витрати та отримує доходи.
Взагалі під "витратами" розуміють гроші, кошти, використані на що-небудь. А "доходи" означають гроші, матеріальні цінності, одержувані внаслідок якої-небудь діяльності.
Порядок і послідовність витрачання та отримання доходу в різних галузях встановлюється по-різному. Так, у сфері виробництва спочатку здійснюються витрати, тобто використовуються відповідні ресурси на виготовлення продукції чи здійснення послуг, а потім відшкодовуються з виручки в результаті її розподілу за певними принципами та у відповідності до прийнятої фінансової політики на підприємстві. У страхуванні все відбувається навпаки: спочатку страховик акумулює кошти за рахунок отримання страхових премій, формує необхідний страховий фонд, запасний фонд, а потім їх використовує, тобто витрачає на компенсацію збитків у разі настання страхового випадку у страхувальників в межах взятих на себе зобов'язань.
Витрати страхової компанії відображають використання нею коштів для забезпечення своєї діяльності і визначають два взаємопов'язані процеси:
¾ виконання зобов'язань перед страхувальниками;
¾ фінансування діяльності страхової компанії.
Витрати страховика поділяються за економічним змістом на наступні великі групи (рис.1):
Рис.1. Витрати страховика.
Витрати на страхові виплати складають найбільшу частину витрат страховика та залежать від багатьох факторів, серед яких виділяються ймовірність настання страхового випадку, розмір страхового збитку, обсяг страхової відповідальності. Вказані витрати за відповідними видами страхування у певному діапазоні (види ризиків, страхові об'єкти, територія, вік застрахованої особи тощо) не дуже різняться у страхових компаніях одного регіону, а отже, майже не підлягають коригуванню.
Витрати на ведення страхової справи включають витрати, пов'язані із укладанням та обслуговуванням договорів страхування, тобто із фінансово-господарською діяльністю страховика. На величину цих витрат впливає багато факторів, до того ж вони постійно змінюються. Тому неможливо розробити норми зазначених видатків, а можна розробити загальні рекомендації по їх обмеженню та оптимізації. Проте саме ці витрати дозволяють варіювати у встановленні розміру страхового тарифу. Так, за рахунок їх оптимізації, економного та ефективного використання коштів, зменшення норм використання тощо можливе зниження вартості страхової послуги. В економічній літературі зустрічається багато підходів до їх класифікації та визначенню класифікаційних ознак. В найбільш загальному плані зустрічаються наступні підходи у їх групуванні:
– постійні та змінні (такий розподіл застосовується в актуарних розрахунках);
– залежні та незалежні;
– загальні та конкретні на ведення справи страховика.
Постійні витрати не можуть бути віднесені на конкретне страхування, вони є незмінними в межах релевантного діапазону. Вони повинні розкладатися на весь страховий портфель за укладеними договорами. В своїй більшості на відносно постійні витрати не впливають коливання та зміни у страховій діяльності, якщо вони не пов'язані із значним розширенням чи значним згортанням страхової діяльності. Питома вага цих витрат досить мала.
Змінні витрати на ведення страхової справи стосуються певного виду страхування чи страхового полісу та можуть бути на них віднесені. Дані витрати змінюються пропорційно ступеню зайнятості персоналу страхової компанії. Саме на ці витрати припадає найбільша частка витрат на ведення страхової справи.
Деякі витрати мають характер залежних та незалежних. Їх нормують в промилі від страхової суми середньоспискового складу страхувальників.
Встановлюючи страховий тариф, страховик повинен враховувати у складі ціни страхової послуги не тільки страхові суми та відшкодування, а й витрати на утримання страхової компанії. У зв'язку з цим витрати на ведення страхової справи поділяються на певні види, кожний з яких має свою характеристику (табл.1).
Характеристика витрат на ведення страхової справи
Таблиця 1.
№ з\п | Вид витрат на ведення страхової справи | Характеристика витрат на ведення страхової справи |
1 | 2 | 3 |
1 | Організаційні | Витрати, що пов‘язані із організацією, створенням страхової компанії, відносяться до фінансових ресурсів страховика, є інвестиціями. |
2 | Аквізаційні | Виробничі витрати страховика, пов‘язані із залученням нових страхувальників, укладанням нових страхових договорів. |
3 | Інкасаційні | Витрати, пов‘язані із обслуговуванням товарно-грошового обігу страхової компанії. Витрати на виготовлення бланків, квитанцій, облікових регістрів тощо. |
4 | Ліквідаційні | Витрати, пов‘язані із ліквідацією збитку, спричиненого страховим випадком. До них відносяться витрати на оплату праці ліквідаторам, судові витрати, поштово-телеграфні витрати тощо. |
5 | Управлінські | Витрати поділяються на загальні витрати управління та витрати по управлінню майном. Ці витрати пропорційні зібраним страховим внескам. При оцінці рентабельності діяльності страхової компанії головне значення мають управлінські витрати. |
Отже, витрати на фінансування превентивних заходів встановлюються страховою компанією в залежності від взятих на себе зобов'язань, розмір їх встановлює фінансова служба страховика.
Витрати на страхові виплати, на ведення страхової справи, на фінансування превентивних заходів складають собівартість страхової послуги.
Різниця між доходами та витратами створює фінансовий результат діяльності страхової компанії.
3. Задача (Варіант – 42)
Ви працівник страхової компанії «Аска» відділу актуарних розрахунків. Страхова компанія уклала 200 договорів на гарантійний ремонт пральних машин та 300 договорів на гарантійний ремонт пилососів.
На 1000 пральних машин, що випускаються, протягом року виходить з ладу 10 шт., на 1000 пилососів – 20 шт.
Середня страхова сума на один договір зі страхування гарантованого ремонту пральних машин склала 2000 грн., пилососів – 500 грн.. Середнє страхове відшкодування на один договір зі страхування гарантійного ремонту пральних машин – 250 грн., пилососів – 150 грн.
Витрати на ведення страхування склали 20%, прибуток – 30% брутто – ставки.
Визначити:
1. нетто – ставку на 100 грн. страхової суми;
2. брутто – ставку на 100 грн. страхової суми;
3. розмір страхових платежів за договором.
Рішення:
1. Найдемо ймовірність страхових випадків:
Пральні машини: 100: 1000= 0,1
Пилососи: 20: 1000= 0,02
2. Розрахуємо нетто – ставку на 100 грн. страхової суми:
Тн = (Кв*Св) / (Кв*Св) * 100
Якщо на 1000 пральних машин виходять з ладу 10 шт., а страхова компанія уклала 200 договорів на ремонт, тоді:
200*10 / 1000= 2;
На 1000 пилососів з ладу виходять 20 шт., а укладено 300 договорів на гарантійний ремонт пилососів:
300*20 /1000= 6.
Пральні машини: Тн = (2*250) / (200*2000) * 100= 0,125
Пилососи: Тн = (6*150) / (300*500) * 100= 0,6
3. Найдемо брутто – ставку на 100 грн. страхової суми:
Тб = 100* Тн / 100 – Но
Пральні машини: Тб = 100* 0,125 / 100 – 50= 0,25%
Пилососи: Тб = 100* 0,6/ 100 – 50= 1,2%
4. Розмір страхових платежів за договором:
Тб*СС / 100%
Пральні машини: 0,25%*2000 / 100% = 5
Пилососи: 1,2%*500 / 100% = 6
Література
1. Федорова Т.А., Янова С.Ю. Социальное страхование: Учебное пособие. - СПб., 1995.
2. Азарова Е.Г., Козлов А.Е. Личность и социальное обеспечение в СССР: Правовое исследование. - М., 1983.
3. Денисов Т. Новое в совершенствовании пенсионной системы // Экономист.- 1997.- №11-12.- С. 80-91.
4. Ивакин Ю. Пенсионный фонд РСФСР. Задачи и проблемы // Социальное обеспечение детей. – 1991.
5. Батыгин К.С., Трофимюк М.А. Социальное страхование и охрана здоровья трудящихся. – М., 1989.
6. Баскакова М. Гендерные аспекты пенсионной реформы в России // Вопросы экономики.- 2000.- №3.- С. 103-109.
7. Бабич А.М., Егоров Е.Н., Жильцов Е.Н. Экономика социального страхования. – М., ТЕИС, 1998.
8. Бутырин Г.Н. Реформирование пенсионной системы как условие формирования устойчивой социальной защиты населения России // ВМУ, сер. 18. Социология и политология.- 1999.- №2.- С. 77-107.
9. Захаров М. Л., Тучкова Э.Г. Пенсионная реформа в России 1990 г. (хорошее начало и печальные результаты) // Государство и право.- 1998.- №3.- С.20-27.
10. Основы страховой деятельности: Учебник / Отв. ред. проф. Т.А. Федорова. - М.: Издательство БЕК, 2001. - 768 с.
11. Ермасов С.В., Ермасова Н.Б. Страхование: Учеб. Пособие для вузов. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. - 462 с.
12. Абрамов В.Ю. Третьи лица в страховании. - М.: Финансы и статистика, 2003. - 128 с.
13. Страхування: Підручник/ Керівник авт.кол. і наук. ред. С.С. Осадець, д-р екон. наук, проф.- К.: КНЕУ, 1999.- 529с.