Смекни!
smekni.com

Короткий словник з мовознавства (стр. 6 из 8)

Просодія(грец. prosodia —приспів, наголос) —над сегментніособливостімовлення: висотатону, часокількість, силаголосу; наголошення.

Простіуніверсали—див. Елементарніуніверсали.

Просторовалінгвістика—див. Ареальналінгвістика.

Протеза(грец. prothesis—додання, приєднання) —появаперед голосним, щостоїтьнапочаткуслова, приголосногодляполегшення вимови.

Прототип(англ. prototype, відгрец. prototypon —прообраз) — 1) одиниця, якавиявляєнайбільшоюміроювластивості, спільнізіншими одиницямиданоїгрупи; 2) одиниця, якареалізуєспільнідлягрупивластивостібездомішкиіншихвластивостей.

Психолінгвістика(грец. psyche —душаілінгвістика) —галузьмовознавства, якавивчаєпроцесипородженняісприйманнямовленняв їхспіввідношеннізсистемоюмови.

Психолінгвістичніметоди—методидослідженнямовнихявищ, які полягаютьвобробційаналізімовнихфактів, отриманихвідінформантівурезультатіспеціальноорганізованихекспериментів.

Психологізм—див. Психологічнийнапрямумовознавстві.

Психологічнийнапрямумовознавстві—сукупністьтечій, шкілі окремихконцепцій, якірозглядаютьмовуякфеноменпсихологічного стануідіяльностілюдиниабонароду. Синонім: психологізм.

Редеривація(лат. ге—префікс, щоозначаєзворотнуабоповторнудію, \деривація\—див. Зворотнесловотворення.

Рема(грец. rhema —сказане) —компонентактуальногочленуванняречення, те, щостверджуєтьсяабозапитуєтьсяпровихіднийпункт повідомлення—темуістворюєпредикативність, закінченевираженнядумки.

Репрезентативнафункція(лат. representatio —наочнезображення) —див. Номінативнафункція.

Референт(англ. refer —співвідносити, посилатися; лат. referens — той, щовідносить) —об'єктпозамовноїдійсності, якиймаєнаувазімовець, коливимовляєпевниймовленнєвийвідрізок.

Референтнафункція—див. Номінативнафункція.

Речення—основнасинтаксичнаодиниця, якаявляєсобоюінтонаційнооформленесмисловеіграматичнеціле, щоформуєівиражає окремувідноснозакінченудумкуйвідношенняїїзмістудодійсності.

Рівнімови—складовічастиниструктуримови (яруси), кожназяких характеризуєтьсясукупністювідноснооднорідниходиницьінабором правил, щорегулюютьїхвикористанняігрупуванняврізнікласийпідкласи, ізнаходитьсявієрархічнихвідношенняхщодоінших (фонологічний, морфологічний, лексико-семантичнийісинтаксичнийрівні).

Рід—граматичнакатегорія, якавластиварізнимчастинаммовиі полягаєврозподіліслівзадвомачитрьомакласами, традиційноспіввіднесенимизознакамистатіабоїхвідсутністю.

Сёма(грец. sema—знак)—мінімальна, граничнаодиницяплану змісту. Синоніми: компонентзначення, семантичниймножник, маркер.

Семантика(франц. semantique —наукапрозміст, відгрец. se mant/kos —якиймаєзначення, означає) — 1) планзмістувмові; 2) значеннямовноїодиниці; 3) розділмовознавства, щовивчаєпланзмістув мові.

Семантичнийдиференціал—психолінгвістичнийприйом (анкетування), якийполягаєувикористаннікомплексупарсемантичнихдиференційнихознакдляхарактеристикиодиницьмови (визначеннявідстані міжзначеннямислів, їхмісцявлексико-семантичнійсистемі, вивченнязвукосимволізму тощо).

Семантичниймножник—див. Сёма.

Семіологія—див. Семіотика.

Семіотика(грец. semeion —знак) —науковадисциплінапрорізні системизнаків, яківикористовуютьдляпередачіінформації.

Сигніфікативнафункціяфонем(лат. significare —давати знати, виявляти) —функціярозрізнюватизначенняслівіморфем.

Силабема(грец. sy//atoe~ —склад) —див. Морфосилабёма.

Силабоморфема—див. Морфосилабёма.

Сильнапозиціяфонем—позиція, вякихпротиставленняірозрізненняфонемдосягаютьповноїсили.

Символіказвука—див. ЗвукосимволГзм.

Сингармонізм(грец. syn —разомі harmonia —співзвучність) — характерний здебільшогодлятюркськихмовфонетичнийпроцесуподібнення (асиміляції) наступнихголоснихзвуківафіксівпопереднімголоснимзвукамкореня.

Синкретизм(грец. synkretikos —з'єднання) —формальненерозрізнення, злиттяводнійформірізноріднихмовнихелементів.

Синоніми(грец. synonimos—однойменний)—слова, якімають значення, щоповністюабочастковозбігаються.

Синтагматика(грец. syntagma, буквально—разомпобудоване; поєднання, зв'язок) —одиніздвохсистемнихаспектівувивченнімови, якийрозглядаєвідношенняміжпослідовнорозташованимиодиницямизаїхньогобезпосередньогопоєднаннявреальномупотоцімовленняабовтексті, тобтосполучуваністьмовниходиниць.

Синтагматичнийсинтаксис—розділсинтаксису, якийвивчаєсинтаксичнувалентністьслова, способиїїреалізаціїівираженінеювідношення.

Синтагматичнівідношення—відношенняодиниць, розташованих лінійно; здатністьмовниходиницьпоєднуватися.

Синтаксёма—мінімальнасемантико-синтаксичнаодиниця, яка виділяєтьсянаосновісемантико-синтаксичнихвідношеньіпозначає відповідніявищадійсності; словоформа, якабереучастьворганізації речення.

Синтаксис(грец. syntax/s —побудова, порядок) — 1) граматична будовареченьтасловосполучень, правилаїхтворенняіфункціонування; 2) розділграматики, якийвивчаєреченняісловосполучення.

Синтаксичнатипологіямов—типологія, якагрунтуєтьсянавідношенняхсуб'єкта, діїйоб'єктауреченні.

Синтактика—одинізаспектівдослідженнямови, заякоговиділяютьсявідношенняміжодиницямимови.

Синтетизм(грец. synthesis —поєднання) —типологічнаознакамовноїструктури, щовиявляєтьсявоб'єднаннівмежаходногословакількохморфем (лексичних, словотвірних, словозмінних).

Синтетичнімови(грец. synthesis —поєднання) —мови, вякихграматичнезначеннясинтезуєтьсязлексичнимумежахслова (граматичнезначеннявиражаєтьсязадопомогоюфлексій, формотворчихафіксів, чергуваннязвуківісуплетивізму).

Синхронічнемовознавство—мовознавство, якевивчаємовув синхронії (див. СинхронГя).

Синхронічнийсловотвір—словотвір, якийвивчаєсистемусловотвірнихзасобів, наявнихумовінапевномуетапіїїрозвитку, іструктуру слів, якавизначаєтьсяїїсинхроннимимотиваційнимивідношеннямиз іншимисловами.

Синхронія(грец. synchronos —одночасний) — 1) станмовинапевниймомент (період) їїрозвитку; 2) вивченнямовивцьомустані (вабстракціївідчасовогочинника).

Сирконстанти(франц. circomstance, відлат. circumstant/a —обставини, умови) —вільні, незумовленівалентнимивластивостямипоширювачіслова (обставиничасу, місця, способудіїтощо).

Системамови(грец. systema —ціле, щоскладаєтьсязчастин; поєднання) —множинністьелементівбудь-якоїприродноїмови, якіперебуваютьувідношенняхізв'язкаходинзодниміутворюютьпевну єдністьіцілісність.

Системнийконтекст—контекст, заякогосполучуваністьсловазумовленайогоіндивідуальнимзначенням.

Ситуативнийконтекст—контекст, зумовленийпевноюситуацією. Синонім: побутовийконтекст.

Склад—звукабокомплексзвуків, щовимовляєтьсяоднимпоштовхомвидихуваногоповітря; мінімальнаодиницямовленнєвогопотоку, якаскладаєтьсязмаксимальнозвучногозвукаіприлеглихдонього меншзвучнихзвуків.

Складніуніверсали—див. Імплікаційніуніверсали.

Слабкапозиціяфонем—позиція, вякійпротиставленняфонемє неповнимабозовсімзникає.

Слово—основнаструктурно-семантичнаодиницямови, якаспіввідноситьсязпредметами, процесами, явищамидійсності, їхнімиознакамитавідношеннямиміжними, вільновідтворюєтьсяумовленнійслужитьдляпобудовивисловлень.

Словозміна—творенняграматичнихформодного й тогосамогослова.

Словозмінніграматичнікатегорії—категорії, якихсловоможе набуватизалежновідіншогослова, зякимвонопоєднуєтьсяумовленнєвомуланцюжку.

Словосполучення—двачибільшеповнозначнихслів, об'єднаних синтаксичнимзв'язком.

Словотвір— 1) творенняпохіднихслівзадериваційнимиправиламиісловотвірнимитипами. Синоніми: словотворення, дерива'ція; 2) розділмовознавства (традиційно—граматики), щовивчаєбудовуі творенняпохіднихслів. Синонім: дериватологія.

Словотвірнамодель—див. Словотвірнийтип.

Словотвірнамотивація—семантичнаіформальназумовленість значенняпохідногословазначеннямийогоскладників; семантичній формальнівідношенняміжпохіднимітвірнимсловом.

Словотвірнапохідність—семантичнавивідністьвластивостейпохідногословазвластивостейвихідниходиниць.

Словотвірнегніздо—сукупністьслів, упорядкованихвідношеннямипохідностііоб'єднанихспільнимкоренем.

Словотвірнезначення—узагальненекатегоріальнезначенняслівпевноїсловотвірноїструктури, щовстановлюєтьсянаосновісемантичного співвідношенняпохіднихслівтаїхніхтвірнихівиражаєтьсязадопомогою словотвірногоформанта. Синонім: дериваційнезначення.

Словотвірнийланцюжок—комплекснаодиницясловотвірногогнізда, щооб'єднуєрядспорідненихслів, якіперебуваютьувідношенняхпослідовноїпохідностіівзаємозалежності.

Словотвірнийпроміжнийрівень—рівеньмови, проміжнийміжморфологічнимілексико-семантичним.

Словотвірнийтип—формально-семантичнасхемапобудовипохідних слів, якахарактеризуєтьсяспільністютрьохознак: частинимови, форманта, словотвірногозначення. Синонім: словотвірнамодель.

Словотворення—див. Словотвір 1.

Словоформа—граматичнаформатогосамогослова, йогограматичнийрізновид, якийвиявляєлексичнутотожністьзіншимиспіввідносними словоформамицьогословаіпротиставляєтьсяїмзасвоїмиграматичними значеннями.

Соціальнийсимволізм—одинізвиявіввзаємозв'язкуміжсоціальноюструктуроюсуспільстваійогокультурою; регуляціясоціальнихстосунківзадопомогоюкультурних, вт. ч. мовних, засобів.

Соціолінгвістика(лат. societas —спільністьілінгвістика) —мовознавчанаука, якавивчаєсоціальнуприродумови, їїсуспільніфункції, взаємодіюмовиісуспільства.