Просодія(грец. prosodia —приспів, наголос) —над сегментніособливостімовлення: висотатону, часокількість, силаголосу; наголошення.
Простіуніверсали—див. Елементарніуніверсали.
Просторовалінгвістика—див. Ареальналінгвістика.
Протеза(грец. prothesis—додання, приєднання) —появаперед голосним, щостоїтьнапочаткуслова, приголосногодляполегшення вимови.
Прототип(англ. prototype, відгрец. prototypon —прообраз) — 1) одиниця, якавиявляєнайбільшоюміроювластивості, спільнізіншими одиницямиданоїгрупи; 2) одиниця, якареалізуєспільнідлягрупивластивостібездомішкиіншихвластивостей.
Психолінгвістика(грец. psyche —душаілінгвістика) —галузьмовознавства, якавивчаєпроцесипородженняісприйманнямовленняв їхспіввідношеннізсистемоюмови.
Психолінгвістичніметоди—методидослідженнямовнихявищ, які полягаютьвобробційаналізімовнихфактів, отриманихвідінформантівурезультатіспеціальноорганізованихекспериментів.
Психологізм—див. Психологічнийнапрямумовознавстві.
Психологічнийнапрямумовознавстві—сукупністьтечій, шкілі окремихконцепцій, якірозглядаютьмовуякфеноменпсихологічного стануідіяльностілюдиниабонароду. Синонім: психологізм.
Редеривація(лат. ге—префікс, щоозначаєзворотнуабоповторнудію, \деривація\—див. Зворотнесловотворення.
Рема(грец. rhema —сказане) —компонентактуальногочленуванняречення, те, щостверджуєтьсяабозапитуєтьсяпровихіднийпункт повідомлення—темуістворюєпредикативність, закінченевираженнядумки.
Репрезентативнафункція(лат. representatio —наочнезображення) —див. Номінативнафункція.
Референт(англ. refer —співвідносити, посилатися; лат. referens — той, щовідносить) —об'єктпозамовноїдійсності, якиймаєнаувазімовець, коливимовляєпевниймовленнєвийвідрізок.
Референтнафункція—див. Номінативнафункція.
Речення—основнасинтаксичнаодиниця, якаявляєсобоюінтонаційнооформленесмисловеіграматичнеціле, щоформуєівиражає окремувідноснозакінченудумкуйвідношенняїїзмістудодійсності.
Рівнімови—складовічастиниструктуримови (яруси), кожназяких характеризуєтьсясукупністювідноснооднорідниходиницьінабором правил, щорегулюютьїхвикористанняігрупуванняврізнікласийпідкласи, ізнаходитьсявієрархічнихвідношенняхщодоінших (фонологічний, морфологічний, лексико-семантичнийісинтаксичнийрівні).
Рід—граматичнакатегорія, якавластиварізнимчастинаммовиі полягаєврозподіліслівзадвомачитрьомакласами, традиційноспіввіднесенимизознакамистатіабоїхвідсутністю.
Сёма(грец. sema—знак)—мінімальна, граничнаодиницяплану змісту. Синоніми: компонентзначення, семантичниймножник, маркер.
Семантика(франц. semantique —наукапрозміст, відгрец. se mant/kos —якиймаєзначення, означає) — 1) планзмістувмові; 2) значеннямовноїодиниці; 3) розділмовознавства, щовивчаєпланзмістув мові.
Семантичнийдиференціал—психолінгвістичнийприйом (анкетування), якийполягаєувикористаннікомплексупарсемантичнихдиференційнихознакдляхарактеристикиодиницьмови (визначеннявідстані міжзначеннямислів, їхмісцявлексико-семантичнійсистемі, вивченнязвукосимволізму тощо).
Семантичниймножник—див. Сёма.
Семіологія—див. Семіотика.
Семіотика(грец. semeion —знак) —науковадисциплінапрорізні системизнаків, яківикористовуютьдляпередачіінформації.
Сигніфікативнафункціяфонем(лат. significare —давати знати, виявляти) —функціярозрізнюватизначенняслівіморфем.
Силабема(грец. sy//atoe~ —склад) —див. Морфосилабёма.
Силабоморфема—див. Морфосилабёма.
Сильнапозиціяфонем—позиція, вякихпротиставленняірозрізненняфонемдосягаютьповноїсили.
Символіказвука—див. ЗвукосимволГзм.
Сингармонізм(грец. syn —разомі harmonia —співзвучність) — характерний здебільшогодлятюркськихмовфонетичнийпроцесуподібнення (асиміляції) наступнихголоснихзвуківафіксівпопереднімголоснимзвукамкореня.
Синкретизм(грец. synkretikos —з'єднання) —формальненерозрізнення, злиттяводнійформірізноріднихмовнихелементів.
Синоніми(грец. synonimos—однойменний)—слова, якімають значення, щоповністюабочастковозбігаються.
Синтагматика(грец. syntagma, буквально—разомпобудоване; поєднання, зв'язок) —одиніздвохсистемнихаспектівувивченнімови, якийрозглядаєвідношенняміжпослідовнорозташованимиодиницямизаїхньогобезпосередньогопоєднаннявреальномупотоцімовленняабовтексті, тобтосполучуваністьмовниходиниць.
Синтагматичнийсинтаксис—розділсинтаксису, якийвивчаєсинтаксичнувалентністьслова, способиїїреалізаціїівираженінеювідношення.
Синтагматичнівідношення—відношенняодиниць, розташованих лінійно; здатністьмовниходиницьпоєднуватися.
Синтаксёма—мінімальнасемантико-синтаксичнаодиниця, яка виділяєтьсянаосновісемантико-синтаксичнихвідношеньіпозначає відповідніявищадійсності; словоформа, якабереучастьворганізації речення.
Синтаксис(грец. syntax/s —побудова, порядок) — 1) граматична будовареченьтасловосполучень, правилаїхтворенняіфункціонування; 2) розділграматики, якийвивчаєреченняісловосполучення.
Синтаксичнатипологіямов—типологія, якагрунтуєтьсянавідношенняхсуб'єкта, діїйоб'єктауреченні.
Синтактика—одинізаспектівдослідженнямови, заякоговиділяютьсявідношенняміжодиницямимови.
Синтетизм(грец. synthesis —поєднання) —типологічнаознакамовноїструктури, щовиявляєтьсявоб'єднаннівмежаходногословакількохморфем (лексичних, словотвірних, словозмінних).
Синтетичнімови(грец. synthesis —поєднання) —мови, вякихграматичнезначеннясинтезуєтьсязлексичнимумежахслова (граматичнезначеннявиражаєтьсязадопомогоюфлексій, формотворчихафіксів, чергуваннязвуківісуплетивізму).
Синхронічнемовознавство—мовознавство, якевивчаємовув синхронії (див. СинхронГя).
Синхронічнийсловотвір—словотвір, якийвивчаєсистемусловотвірнихзасобів, наявнихумовінапевномуетапіїїрозвитку, іструктуру слів, якавизначаєтьсяїїсинхроннимимотиваційнимивідношеннямиз іншимисловами.
Синхронія(грец. synchronos —одночасний) — 1) станмовинапевниймомент (період) їїрозвитку; 2) вивченнямовивцьомустані (вабстракціївідчасовогочинника).
Сирконстанти(франц. circomstance, відлат. circumstant/a —обставини, умови) —вільні, незумовленівалентнимивластивостямипоширювачіслова (обставиничасу, місця, способудіїтощо).
Системамови(грец. systema —ціле, щоскладаєтьсязчастин; поєднання) —множинністьелементівбудь-якоїприродноїмови, якіперебуваютьувідношенняхізв'язкаходинзодниміутворюютьпевну єдністьіцілісність.
Системнийконтекст—контекст, заякогосполучуваністьсловазумовленайогоіндивідуальнимзначенням.
Ситуативнийконтекст—контекст, зумовленийпевноюситуацією. Синонім: побутовийконтекст.
Склад—звукабокомплексзвуків, щовимовляєтьсяоднимпоштовхомвидихуваногоповітря; мінімальнаодиницямовленнєвогопотоку, якаскладаєтьсязмаксимальнозвучногозвукаіприлеглихдонього меншзвучнихзвуків.
Складніуніверсали—див. Імплікаційніуніверсали.
Слабкапозиціяфонем—позиція, вякійпротиставленняфонемє неповнимабозовсімзникає.
Слово—основнаструктурно-семантичнаодиницямови, якаспіввідноситьсязпредметами, процесами, явищамидійсності, їхнімиознакамитавідношеннямиміжними, вільновідтворюєтьсяумовленнійслужитьдляпобудовивисловлень.
Словозміна—творенняграматичнихформодного й тогосамогослова.
Словозмінніграматичнікатегорії—категорії, якихсловоможе набуватизалежновідіншогослова, зякимвонопоєднуєтьсяумовленнєвомуланцюжку.
Словосполучення—двачибільшеповнозначнихслів, об'єднаних синтаксичнимзв'язком.
Словотвір— 1) творенняпохіднихслівзадериваційнимиправиламиісловотвірнимитипами. Синоніми: словотворення, дерива'ція; 2) розділмовознавства (традиційно—граматики), щовивчаєбудовуі творенняпохіднихслів. Синонім: дериватологія.
Словотвірнамодель—див. Словотвірнийтип.
Словотвірнамотивація—семантичнаіформальназумовленість значенняпохідногословазначеннямийогоскладників; семантичній формальнівідношенняміжпохіднимітвірнимсловом.
Словотвірнапохідність—семантичнавивідністьвластивостейпохідногословазвластивостейвихідниходиниць.
Словотвірнегніздо—сукупністьслів, упорядкованихвідношеннямипохідностііоб'єднанихспільнимкоренем.
Словотвірнезначення—узагальненекатегоріальнезначенняслівпевноїсловотвірноїструктури, щовстановлюєтьсянаосновісемантичного співвідношенняпохіднихслівтаїхніхтвірнихівиражаєтьсязадопомогою словотвірногоформанта. Синонім: дериваційнезначення.
Словотвірнийланцюжок—комплекснаодиницясловотвірногогнізда, щооб'єднуєрядспорідненихслів, якіперебуваютьувідношенняхпослідовноїпохідностіівзаємозалежності.
Словотвірнийпроміжнийрівень—рівеньмови, проміжнийміжморфологічнимілексико-семантичним.
Словотвірнийтип—формально-семантичнасхемапобудовипохідних слів, якахарактеризуєтьсяспільністютрьохознак: частинимови, форманта, словотвірногозначення. Синонім: словотвірнамодель.
Словотворення—див. Словотвір 1.
Словоформа—граматичнаформатогосамогослова, йогограматичнийрізновид, якийвиявляєлексичнутотожністьзіншимиспіввідносними словоформамицьогословаіпротиставляєтьсяїмзасвоїмиграматичними значеннями.
Соціальнийсимволізм—одинізвиявіввзаємозв'язкуміжсоціальноюструктуроюсуспільстваійогокультурою; регуляціясоціальнихстосунківзадопомогоюкультурних, вт. ч. мовних, засобів.
Соціолінгвістика(лат. societas —спільністьілінгвістика) —мовознавчанаука, якавивчаєсоціальнуприродумови, їїсуспільніфункції, взаємодіюмовиісуспільства.