Кількісніметодивмовознавстві—використанняпідрахунківівимірюваньпрививченнімовиімовлення.
Класёма—найбільшузагальненазазмістомсема, щовідповідає значеннючастинимови (предметність, ознака, діятощо).
Класифікаційнікатегорії—граматичнікатегорії, якіхарактеризуютьцілеслово, єйогопостійноюознакоюіслужатьрубрикамикласифікаціїслів (напр., категоріяродуіменника, категоріявидудієсловатощо).
Когезія(лат. cohaesus—зв'язаний, зчеплений)—засобизв'язностівтексті (повтори, дейктичнійанафоричніслова, сполучники, порядокслівтощо).
Когнітивналінгвістика(англ. cognition —знання, пізнання; пізнавальназдатність) —мовознавчийнапрям, вякомуфункціонуваннямовирозглядаєтьсяякрізновидкогнітивної (пізнавальної) діяльності, а когнітивнімеханізмитаструктурилюдськоїсвідомостідосліджуються черезмовніявища.
Когнітивнамодель— 1) концепціямовиякрізновидукогнітивно-гопроцесу; 2) модельрозуміннятекстуякрезультатуприродноїобробкимовнихданих; 3) характеристикапроцесукатетеризаціїумові (про-позиційні, схематичні, метафоричнійметонімічнімоделі).
Когнітивнасемантика—теоріязначення, якастверджує, щозначеннямовноїодиницінеможебутизведенимдооб'єктивноїхарактеризаціїпозначеноїнеюситуаціїітомунеобхідновраховуватийракурс, щообираєтьсяконцептуалізаторомприрозглядіситуаціїіспособуїївираження.
Когнітивнафункціямови(лат. cognosce —пізнавати) —див. Гносеологічнафункціямови.
Когнітологія(англ. cognition —знання, пізнання; пізнавальназдатністьігрец. logos —слово, вчення) —інтегральнанаукапрокогнітивні (пізнавальні) процесиусвідомостілюдини, щозабезпечуютьоперативнемисленнятапізнаннясвіту.
Код(франц. code) —системасимволівдляпередавання, обробки йзберіганнярізноїінформації; спосібзаписуінформації.
Коментатив(лат. commentator —пояснюю, тлумачу) —див. Пере-повіднййспосіб.
Компаративнийметод(лат. comparativus —порівняльний) —див. Порівняльно-історичнийметод.
Компонентозначення—див. Сёма.
Компонентнийаналіз(лат. componens —той, щоскладає) —методикадослідженняпланузмістузначеннєвиходиницьмовизметоюрозщепленнязначеннянамінімальнісемантичніскладники (компоненти).
Комп'ютерналінгвістика—див. Обчислювальналінгвістика.
Комунікативналінгвістика—напрямсучасногомовознавства, що вивчаємовнеспілкування, якескладаєтьсязтакихкомпонентів, якмовець, адресат, повідомлення, контекст, специфікаконтактутакод (засоби) повідомлення.
Комунікативнафункціямови(лат. communicatio —повідомлення, зв'язок) —функціяспілкуванняміжлюдьми, народами.
Комунікативнийсинтаксис—синтаксис, об'єктомякогоєактуальнечленуванняречення, комунікативнапарадигмаречень, типологія висловленьтощо.
Комунікативністьречення—одназосновнихознакречення, яка полягаєуспіввіднесеностійогосемантикизлогічнимсудженняміздатностівходитидобудь-якихформспілкування, вписуватисявконситуаціюмовлення.
Комутація(лат. commutatio —зміна) —співвідношенняміждвома знакамимови, заякогоодиниціпланувираженняцихзнаківперебувають утакійсамійвідповідності, якіодиниціпланузмістуцихзнаків.
Конативнафункціямови(лат. con-natus —народитися (виникнути) разом, одночасно; бутивродженим) —функціязасвоєння.
Конвергенція(лат. convergo —сходжусь, наближаюсь) — 1) збіг двохчибільшезвуківмовиводинзвук; 2) зближенняізбігдвохмов унаслідокконтактування.
Конверсией—слова, якіпередаютьдвобічнісуб'єктно-об'єктнівідношеннявлексико-семантичнійсистемі.
Конверсія(лат. conversio —обертання, перетворення) — 1) усемантиці—зображенняоднієїситуаціїпоперемінноздвохпротилежнихсторін (РоманкупуєуСтепанакнижку—СтепанпродаєРомановікнижку); 2) условотворенні—спосібсловотвореннябезвикористанняспеціальнихсловотвірнихафіксів, перехідслівізодноїчастинимовивіншу.
Конкретнемовознавство—мовознавство, якевивчаєокремі (конкретні) мови (україністика, русистикатощо).
Конотація(лат. со (п) —префікс, щоозначаєоб'єднання, сумісність, іnotatio —позначення) —додатковісемантичнііпрагматичніособливості («співзначення») лексичногозначеннятазначеньіншихмовних рівнів, якінашаровуютьсянаїхнійпредметно-поняттєвийаспект.
Конститутивнафункціяфонем(лат. constitutus —визначений) — функція, пов'язаназтвореннямодиницьвищогорівня—морфеміслів.
Конструктивнемовознавство{лат. constructs —побудова, складання) —мовознавство, якевивчаємову, їїструктурунавідмінувідфункціональногомовознавства, якевивчаємовлення.
Конструктивнийсинтаксис(лат. constructio —побудова, складання) —синтаксисмови (немовлення); вивчаєреченняякструктурнісхеми.
Конструкційнаграматика—граматика, якаприінтерпретаціїформитазмістувисловленьіфразвраховуєнетількиформуізмістїхніх складників, айзначеннясамихконструкцій, якінакладаютьпевніобмеженнянаскладники.
Контекст(лат. contextus —поєднання, зв'язок) —мовнеоточення абоситуація, вякихуживаєтьсялінгвальнаодиниця.
Контенсивнатипологіямов(англ. content —зміст) —типологія, зорієнтовананазміст, семантику (насемантичнікатегоріїмовиіспособиїхвираження).
Контрастивналінгвістика—див. Зіставнемовознавство.
Контрастивнийметод—див. Зіставнййметод.
Контрастнадистрибуція(франц. contraste —протилежність) — дистрибуція, колимовніодиниціперебуваютьутихсамихоточеннях, алемаютьрізнезначення (дім—дим—дум—дам).
Конфронтатйвналінгвістика—див. Зіставнемовознавство.
Концепт(лат. conceptus —думка, поняття) —укогнітивнійлінгвістиці—одиницяментальнихабопсихічнихресурсівсвідомостіітієїінформаційноїструктури, якавідображаєзнанняйдосвідлюдини; оперативназмістоваодиницяпам'яті, ментальноголексикону, концептуальноїсистемиімовимозку (lingua menta//s), усієїкартинисвіту, відображеноївмозкулюдини; відомостіпроте, щоіндивідзнає, припускає, думає, уявляєпрооб'єктисвіту.
Концептуалізація(англ. conceptualization, відлат. conceptus —думка, поняття) —поняттєвакласифікація; процеспізнавальноїдіяльностілюдини, якийполягаєвосмисленніінформації, щонадходитьдонеї, іпризводитьдоутворенняконцептів, концептуальнихструктурівсієї концептуальноїсистемивмозкулюдини; процесструктураціїзнаньі виникненнярізнихструктурпредставленнязнаньіздеякихмінімальнихконцептуальниходиниць.
Концептуальнасистема—сукупністьусіхконцептів, наявнихурозумілюдини, їхупорядкованеоб'єднання.
Концептуальнийаналіз—укогнітивнійлінгвістиці—методикадослідженняконцептівнаосновісполучуваностівідповіднихлексем, атакожбільшширокихконтекстівїхвживання.
Копенгагенськийструктуралізм—див. Глосематика.
Корелятивніопозиціїфонем(лат. со—префікс, щоозначаєоб'єднання, спільність, сумісність, і relatio —відношення) —опозиції, членияких розрізняютьсятількиоднієюознакою, азавсімаіншими—збігаються.
Кореляція(лат. correlatio —співвідношення) — 1) рядфонематичнихопозиційзаоднієюдиференційноюознакою; 2) взаємназумовленість, семіологічназалежністьдвохчибільшеодиницьмови.
Кореневімови—див. Ізолюючімови.
Корінь—основна, єдинаобов'язковадлякожногословаморфема, щоєносіємйоголексичногозначення, повторюєтьсявусіхграматичнихформахіспорідненихсловах.
Креольськімови(франц. Creole, відісп. сгіоііо—людинамішаногопоходження, відбатьківдвохрас) —мови, сформованінаоснові піджинівіякісталиріднимидляпевногоколективуїхносіїв.
Кульмінативнафункціяфонем(лат. сиїтеп—вершина) —функція, якаполягаєвзабезпеченніцілісностітавиділеностіслова, щодосягаєтьсязавдякинаголосуабосингармонізмові.
Кумулятивнафункціямови(лат. ситиіо—згрібаю, нагромаджую) —функціязберіганнявсьоготого, щовиробиланаціявдуховній сфері. Синонім: історико-культурнафункція.
Ларингальнатеорія(грец. Іагіпх—гортань) —теоріянайдавнішогоскладу, походженняічергуванняіндоєвропейськихголосних, якавиходитьзіснуванняупрамовіособливихфонем, умовноназванихларингалами.
Лексема(грец. lexis—слово, вислів)—словояксукупністьусіх йогоформізначень, якструктурнийелементмови.
Лексико-граматичнірозряди(категорії) —граматичнорелевантнігрупислівумежахпевноїчастинимови, дляякиххарактернаспільна семантичнаознака (збірність, речовинність, зворотністьтощо).
Лексикографія(грец. Іехікбп—словникі grapho —пишу) —розділмовознавства, пов'язанийзіствореннямсловниківтаопрацюваннямїхтеоретичнихзасад.
Лёксико-семантичнагрупа—тіснеоб’єднанняслівумежахлексико-семантичногополя.
Лексико-семантичнасистема—одинізрівнівмовноїструктури, щоскладаєтьсяізслівтаїхніхзначень.
Лексико-семантичнеполе—сукупністьпарадигматичнопов'язанихлексичниходиниць, якіоб'єднаніспільністюзмісту (інодійспільністюформальнихпоказників) івідображаютьпоняттєву, предметнуйфункціональнуподібністьпозначуванихявищ.
Лексико-семантичнийспосібсловотворення—спосібсловотворення, заякогоосновнимсловотворчимзасобомєзміналексичногозначеннятвірногослова (призбереженнійогоматеріальноїструктури).
Лексико-синтаксичнийспосібсловотворення—спосібсловотворення, заякогоновісловатворятьсяшляхомпоєднанняводномуслові двохчибільшеслівабословоформвнаслідоклексикалізаціїсловосполучень.
Лексичнезначення—історичнозакріпленаусвідомостілюдейвіднесеністьсловазпевнимявищемдійсності.